Постанова № 58432606, 16.06.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2016 р. Справа № 922/6566/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 23.11.2015 р.)

відповідача ОСОБА_2 (дов. №671 від 08.06.2016 р.)

3-ої особи - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№707Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 23 лютого 2016 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", м. Маріуполь, Донецька область

до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Служба автомобільних доріг у Харківській області, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" заборгованість у розмірі 22 362 128,89 грн., з яких: основний борг 11 637 360,47 грн., пеня 731 718,94 грн., 3% річних 986146,70 грн., інфляційні втрати 9006902,78 грн., за неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором підряду №ДСА/Д/П/Ж/3-510 від 24.07.2012 р. щодо своєчасного розрахунку за виконані роботи.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.02.2016 р. у справі №922/6566/15 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" суму основного боргу 11637360,47 грн., 3% річних в сумі 983 277,22 грн., інфляційних втрат в сумі 9188405,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом не застосовано позовну давність. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим в результаті всебічного розгляду матеріалів справи та з дотриманням вимог процесуального законодавства. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Третя особа вимоги ухвал суду від 14.03.2016 р., 26.04.2016 р., 07.06.2016 р. не виконала, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надала, в судове засідання свого представника не направила, про неможливість прибуття суд не повідомила, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обовязок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за №75, вважає, що не зявлення в судове засідання представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши в судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2012 р. між ДП "Харківський облавтодор " ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (генпідрядник) та ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" (субпідрядник) було укладено договір підряду № ДСА/Д/П/Ж/3-510, згідно п. 2.1 якого генпідрядник доручив, а субпідрядник зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим договором виконати роботи по поточному ремонту автомобільної дороги Київ - Харків - Довжанський на ділянці км 516+200 - км 646+200 у Харківській області, види та обсяги яких обумовлені в проектно-кошторисній документації, яка є невідємною частиною даного договору (т. 1 а.с. 13-21).

Термін дії, встановлений п. 20.1 договору (з урахуванням додаткової угоди від 30.12.21012 р. т. 1 а.с. 22) 31 грудня 2013 року.

Субпідрядник зобовязався в межах договірної ціни виконати на свій ризик власними силами і засобами всі передбачені даним договором роботи і передати їх в обумовлені строки відповідачу , усунути власними силами і засобами на протязі гарантійного строку недоробки/дефекти, що зумовлені неякісним виконанням робіт (п.2.2 договору).

Сторони домовились проводити розрахунки щомісячно на підставі проміжних актів виконаних робіт за звітний місяць "ОСОБА_2 приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3) згідно п. 2 сумісного наказу Держкомстату та Держбуду України від 21.06.2002 р. за № 237/5 не пізніше 10 робочих днів з моменту їх підписання, але в будь-якому випадку - після отримання грошових коштів від замовника. ( п.5.1 договору).

У випадку порушення сторонами договірних зобовязань сторони сплачують пеню в розмірі 0,5 % від вартості невиконаних обовязків, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобовязань за письмовою вимогою потерпілої сторони. ( п. 18.3 договору).

На виконання умов договору ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" виконало роботи, визначені договором, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт: за жовтень 2012 року від 26.10.2012 року на суму 6999950,00 грн.; за грудень 2012 року від 28.12.2012 року на суму 8479670,40 грн.; за грудень 2012 року від 28.12.2012 року на суму 562527,60 грн. (т. 1 а.с. 23-40).

Генпідрядник свої зобовязання щодо повної та своєчасної оплати виконаних субпідрядником робіт не виконав, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 11 637 360,47 грн.

З метою врегулювання питання щодо погашення виниклої заборгованості, ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" звернулось до ДП "Харківський облавтодор " ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" з листом-вимогою (вих. №05/10-08 від 05.10.2015 р.) про оплату вартості виконаних робіт у сумі 11 637 360,47 грн. за договором субпідряду № ДСА/Д/П/Ж/3-510 від 24.07.2012 р. (т. 1 а.с. 44-48).

Генпідрядник вказану вимогу проігнорував, відповіді не надав, повну оплату за виконані по договору роботи не здійснив, що стало підставою для звернення ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ДП "Харківський облавтодор " ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" суми основної заборгованості в розмірі 11 637 360,47 грн., а також пені в розмірі 731 718,94 грн., 3% річних в розмірі 986 146,70 грн., інфляційних втрат в розмірі 9 006 902,78 грн. за неналежне виконання зобовязань по договору підряду № ДСА/Д/П/Ж/3-510 від 24.07.2012 р.

В обґрунтування позову ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком", зокрема, посилається на умови договору № ДСА/Д/П/Ж/3-510 від 24.07.2012 р. та приписи ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Задовольняючи позов в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 11637360,47 грн., 3% річних в сумі 983 277,22 грн., інфляційних втрат в сумі 9188405,50 грн. господарський суд, встановивши факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати виконаних робіт та здійснивши перерахунок інфляційних та річних за належний період, визнав позовні вимоги в цій частині законними та обґрунтованими.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд, встановивши факт нарахування пені після спливу строку позовної давності та невірність періоду нарахування сум інфляційних та річних, дійшов висновку про їх безпідставність та необґрунтованість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатись на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Виходячи з вимог чинного законодавства, роботи можуть вважатися виконаними (а обовязок по їх оплаті - таким, що настав) після складання акту виконаних робіт. Тільки складений акт породжує правові наслідки. Складений акт - це акт підписаний сторонами, або той, від підписання якого сторона ухиляється (за відсутністю письмових зауважень).

Відповідно до ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та в строк, встановлений для його виконання.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла на підставі укладеного між сторонами договору субпідряду.

У п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом) зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

На підтвердження факту виконання робіт позивачем надано акти виконаних робіт за жовтень, грудень 2012 року, підписані уповноваженими особами та скріплені печатками обох сторін. В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження невиконання або неналежного виконання субпідрядником робіт за спірним договором.

Наявність заборгованості за виконані субпідрядником роботи підтверджена актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2014 р., підписаним зі сторони позивача головним бухгалтером та зі сторони відповідача в.о. головного бухгалтера та скріпленим їх печатками, яким сторони підтвердили наявність боргу в розмірі 11 637 360,47 грн. та відобразили весь рух грошових коштів починаючи з 08.08.2012 р. по 10.12.2014 р. за договором №ДСА/Д/П/Ж/З-510 від 24.07.2012 р. (т. 1 а.с.41-42).

З огляду на наведене, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів повної оплати вартості виконаних ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" робіт з боку генпідрядника, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 11637360,47 грн.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив відповідачу в задоволенні заяви про застосування строку позовної давності з огляду на наступне.

Частиною 5 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

У відповідності до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", а саме п. 4.4.1. зазначається, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, належати: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні основною метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Порядок проведення інвентаризації розрахунків, у тому числі дебіторської заборгованості, визначено підпунктом 11.11 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року N 69. При інвентаризації розрахунків підприємство-кредитор має надсилати (передавати) дебіторам скріплені підписом і печаткою виписки з регістрів аналітичного обліку у формі акта звіряння розрахунків, в яких зазначається номер договору, дата і сума перерахування коштів, тощо. Дебітор повинен протягом десяти днів з дня отримання виписок повернути підписаний акт з підтвердженням заборгованості або з обґрунтованими запереченнями. В окремих випадках, коли до кінця звітного року розбіжності залишилися неврегульованими, допускається відображення розрахунків з дебіторами і кредиторами кожною з сторін у своєму балансі в сумах, що випливають із записів у бухгалтерському обліку.

В більшості випадків звіряння розрахунків проводиться за рішенням власника або управлінського персоналу зацікавленої сторони (дебітора чи кредитора). Таке рішення може бути оформлене прямим розпорядчим документом на її проведення, таким як: протокол загальних зборів, наказ керівника, розпорядження, припис тощо. Обов'язковість проведення звірянь за розрахунками та конкретні терміни/дати для цього управлінський персонал, зокрема, директор, може визначити в наказі про організацію документообігу на підприємстві.

Щодо списання кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, з бухгалтерського обліку здійснюється в порядку, за загальним та спеціальним фондами Державного бюджету України (крім власних надходжень) здійснюється щоквартально .

Списана за вимогами цього Порядку кредиторська заборгованість, строк позовної давності якої минув, відображається у формі N 7 "Звіт про заборгованість бюджетних установ" та в пояснювальній записці до річного та квартального фінансових звітів.

Доказів на підтвердження списання заборгованості, строк якої минув, відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної надано не було.

Колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду Харківської області про відмову в задоволенні позову в частині стягнення суми пені в розмірі 731718,94 грн. з огляду на таке.

Відповідно до статтею 629 ЦК України , договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 18.3 договору №ДСА/Д/П/Ж/З-510 від 24.07.2012 р. сторони передбачили, що у випадку порушення сторонами договірних зобовязань сторони сплачують пеню в розмірі 0,5 % від вартості невиконаних обовязків, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла на момент порушення зобовязань за письмовою вимогою потерпілої сторони. Строк оплати не пізніше 10 робочих днів з моменту їх підписання.

Нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, обмежено шестимісячним терміном від дня, коли зобовязання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Згідно з п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вірно встановив суд першої інстанції, позивач нарахував пеню за період з 08.01.2013 р. по 09.06.2013 р., тобто після спливу строку позовної давності. В звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення 986 146,70 грн. 3% річних та 9 006 902,78 грн. інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено: порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наявні в матеріалах справи надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, а також їх перерахунок, здійснений господарським судом, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, зазначивши, що, оскільки відповідач згідно умов договору не проводив в повному обсязі оплату за виконані позивачем роботи, то весь цей час він користувався грошовими коштами позивача, та ці грошові кошти знецінилися за цей час, а також взявши до уваги, що згідно матеріалів справи суми 3% річних та інфляційних слід рахувати з 11.01.2013 р., дійшов обґрунтованого висновку про відповідність позовних вимог приписам чинного законодавства в частині стягнення сум 3 % річних - в розмірі 983277,22 грн., інфляційних втрат в розмірі 9188405,50 грн., та задовольнив позов в цій частині, правомірно відмовивши в задоволенні решти.

Враховуючи наведене, беручи до уваги відсутність документального підтвердження апеляційних вимог, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Колегія судів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 23.02.2016 р. у справі №922/6566/15 прийняте при належному зясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в звязку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.02.2016 р. у справі №922/6566/15 залишити без змін.

Повна постанова складена 21.06.2016 р.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Пелипенко Н.М.