Рішення № 58432451, 31.05.2016, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

31.05.2016р.Справа № 917/500/16

За позовом Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

до Приватного підприємства "Кремен-Буд", бульвар Пушкіна, 1-Г, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 84 354,50 грн.

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов.№ 283 від 21.03.2016 року

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 84 354,50 грн., за Договором № 106/4 від 30.09.2014 року про залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, ухвали суду направлені на адресу відповідача, повернулися до суду.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки судом були виконані вказані норми, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

30 вересня 2014 року між виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області та приватним підприємством «КРЕМЕН-БУД» ( далі ПП«КРЕМЕН-БУД») був укладений договір № 106/14 про залучення коштів замовників на розвиток інженерно транспортної та соціальної інфраструктури міста Кременчука по обєкту будівництва будівля кафе, розташована по бульвару Пушкіна, 1-Г в м. Кременчуці Полтавської області (далі - Договір).

Відповідно до пункту 2.2.1. Договору, ПП «КРЕМЕН-БУД» зобовязувалося перерахувати на спеціальний рахунок міського бюджету кошти в сумі 71436,00 грн., на розвиток інженерно транспортної та соціальної інфраструктури міста за графіком 23812,00 грн. до 31.10.2014р., 23812,00 грн. до 30.11.2014р., 23812,00 грн. до 31.12.2014р. Розрахунок є невідємною частиною договору.

ПП «КРЕМЕН-БУД» 03 жовтня 2014 року на адресу Кременчуцької міської ради Полтавської області було направлено заяву про надання розстрочки по сплаті пайових коштів.

28 жовтня 2017 року Кременчуцькою міською радою Полтавської області було прийнято рішення «Про надання ПП «КРЕМЕН-БУД» розстрочки по сплаті пайових коштів на розвиток інженерно транспортної та соціальної інфраструктури міста Кременчука по 11906,00 грн. на півроку.

На виконання вказаного рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 28.10.2014, виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області уклав з ПП «КРЕМЕН-БУД» додаткову угоду №1 від 31.10.2014 до договору №106/14 від 30.09.2014р., згідно з якою замовник повинен перерахувати на спеціальний рахунок міського бюджету кошти в сумі 71436,00 грн. за графіком сплати до 31.03.2015.

Станом на 27.11.2015 приватним підприємством «КРЕМЕН-БУД» на спеціальний рахунок міського бюджету перераховано кошти в сумі 23812,00 грн.

Відповідно до Листа фінансового управління від 25.12.2015 року на рахунок міського бюджету від ПП «КРЕМЕН-БУД» надійшли кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту 30.11.2014р. в сумі 11906,00 грн. та 04.12.2015р. в сумі 11906,00 грн.

Залишилися несплаченими кошти на суму 47624,00 грн. ( грудень 2014 11906,00 грн., січень 2015 11906,00 грн., лютий 2015 11906,00 грн., березень 2015 11906,00 грн.).

Аналізуючи надані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню із врахуванням наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Матеріалами справи підтверджується, що між виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області та приватним підприємством «КРЕМЕН-БУД» склалися господарські зобов"язання про залучення коштів замовників на розвиток інженерно транспортної та соціальної інфраструктури міста. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 47 624,00 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 47 624,00 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до п.3.2. вищевказаного договору за порушення строку сплати коштів, Замовник сплачує пеню у розмірі 0,1 % від суми несвоєчасного виконання грошового зобов"язання за кожен день прострочення сплати.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 18251,89 грн., суд прийшов до висновку, що останні є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача за період з 01.01.2015 р. по 02.03.2016р. 3% річних в сумі 2018,24 грн. та інфляційних втрати в розмірі 16460,37 грн., суд визнає їх правомірними (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга.Еліт 8.1.5" та "НІС" Законодавство").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом .

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Кремен-Буд" (бульвар Пушкіна, 1-Г, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 39069981) на рахунок Міського бюджету м.Кременчука КБК 24170000, р/р 31510921700008, банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, м.Полтава, МФО 831019, код ЄДРПОУ 37965850 заборгованість за Договором №106/4 від 30.09.2014 року про залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури в розмірі 84 354,50 грн., з яких: основна заборгованість 47 624,00 грн., пеня - 18251,89 грн., 3% річних - 2018,24 грн., інфляційні втрати в розмірі 16 460,37 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯІваницький О.Т.

Повне рішення складено 07.06.2016р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.