Постанова № 58432419, 16.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2016 р. Справа№ 910/4016/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Власова Ю.Л.

при секретарі

судового засідання: Романовій Ю.М.

за участі представників сторін:

позивач не з'явився, про дату, час та місце судового

засідання був повідомлений належним чином.

відповідач Жигальська Ю.Ю. дов. від 04.01.2016 № ГН-22-Ю/2016

розглянувши матеріали

апеляційної скарги відповідача ПрАТ "Страхова компанія "Вусо"

на Рішення Господарського суду міста Києва

від 06.04.2016

у справі № 910/4016/16 (суддя: Цюкало Ю.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова

компанія "Колоннейд Україна"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова

компанія "Вусо"

про стягнення страхового відшкодування у сумі

17 062,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПрАТ "Страхова компанія "Колоннейд Україна" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача ПрАТ "Страхова компанія "Вусо" про стягнення 17 062,10 грн. страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2016 № 910/4016/16 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача ПрАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ВУСО" на користь позивача ПрАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "КОЛОННЕЙД УКРАЇНА" 16 552,10 грн. страхового відшкодування, в іншій частині позову відмовлено, як заявленого необґрунтовано.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, відповідач ПрАТ "Страхова компанія "Вусо" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2016 № 910/4016/16 скасувати та прийняти нове судове рішення, за яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2016, для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: Власова Ю.Л., Яковлєва М.Л..

Ухвалою КАГС від 23.05.2016 № 910/4016/16 порушено апеляційне провадження за скаргою відповідача та призначено судове засідання на 07.06.2016. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., суддів: Власова Ю.Л., Яковлєва М.Л.).

Позивач ПрАТ "Страхова компанія "Колоннейд Україна" не скористався своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 96 ГПК України, та не надав колегії суддів письмовий відзив на скаргу відповідача, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання від 16.06.2016 представник позивача ПрАТ "Страхова компанія "Колоннейд Україна" не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Про його належне повідомлення свідчить залучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення з відміткою: «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до абз.3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 встановлено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої Постанови Пленуму ВГСУ.

Враховуючи, що присутній представник відповідача не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника позивача, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду справи по суті за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача ПрАТ "Страхова компанія "Вусо"залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.12.2013 між позивачем (страховик) та ТОВ "Транс-Сервіс-1" (страхувальник) укладено Договір страхування автотранспорту № 18589 (надалі - Договір або Договір добровільного страхування).

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "Ман", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Вказаний транспортний засіб страховик прийняв на страхування на випадок заподіяння збитків, в тому числі, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 25.08.2014 року, коли водій ОСОБА_6, керуючи автомобілем "Даф", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на 306 км + 100 м автомобільної дороги М-04, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну дистанцію руху, внаслідок чого виконав екстрене гальмування для уникнення зіткнення з автомобілем, який рухався попереду, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем "Ман", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який рухався назустріч.

В результаті ДТП було пошкоджено транспортний засіб "Ман", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Як вбачається зі Звіту про оцінку автомобіля № 743/14 вартість відновлювального ремонту автомобіля "Ман", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 45 903,36 грн..

Відповідно до Акту виконаних робіт № ТС-0000109 від 01.11.2014 року (складено ТОВ "Транс-Сервіс-1") вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля складає 47 159,98 грн..

За Рахунком - фактурою від 01.09.2014 № ТС-0000109 розмір відновлювального ремонту склав 47 159,98 грн.

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було сплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 31 324,10 грн., що підтверджується Платіжним дорученням № 000032891 від 16.09.2014 на вказану суму. (а/с 73)

Відповідачем було частково сплачено суму страхового відшкодування в розмірі 14 262,00 грн..

Позивачем ПрАТ "Страхова компанія "Колоннейд Україна" зазначено, що його страхувальнику було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення Правил дорожнього руху України водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за Полісом № АІ/0222565.

Відповідач ПрАТ "Страхова компанія "Вусо" у відзиві вказав, що представник позивача не наділений необхідними повноваженнями на підписання позовної заяви. Крім того, зазначив, що позивач не передав відповідачу прав на реалізацію зворотної вимоги.

Суд першої інстанції, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 16 552,10 грн. страхового відшкодування, з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За цими правовими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 24.09.2014 року у справі № 591/6841/14-п, дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_6 Правил дорожнього руху України. Останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті, на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування (ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_10 застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Даф", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, шляхом укладення з відповідачем Поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0222565.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з ОСОБА_10 Полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/0222565, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Даф", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страховика цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу "Даф", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Як вбачається зі Звіту про оцінку автомобіля № 743/14 вартість відновлювального ремонту автомобіля "Ман", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 45 903,36 грн..

Відповідно до Акту виконаних робіт № ТС-0000109 від 01.11.2014 року (складено ТОВ "Транс-Сервіс-1") вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля складає 47 159,98 грн..

За Рахунком - фактурою від 01.09.2014 № ТС-0000109 розмір відновлювального ремонту склав 47 159,98 грн.

Відповідно до Листа Верховного суду України від 19.07.2011 року "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно частини 2 підпункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції з урахуванням положень ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", того, що Полісом № АІ/0222565 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000,00 грн. та франшизу в сумі - 510,00 грн., дійшов висновку, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу "Даф", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає - 16 552,10 грн.. (З розрахунку 31 324,10 грн. (відшкодована шкода) - 14 262,00 грн. (сплачено відповідачем) - 510,00 грн. (франшиза) = 16 552,10 грн.).

Місцевий господарський суд, щодо посилань відповідача на те, що представник позивача - ОСОБА_7, не наділена повноваженнями на звернення до суду із позовом, відзначив про таке.

Відповідно до Витяту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником позивача є ОСОБА_11.

Крім того, згідно зі Статутом позивача, Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Страхова компанія "К'Ю БІ І" було перейменовано у "ПрАТ "Страхова компанія "Колоннейд Україна".

Згідно із Довіреністю виданою позивачем за підписом ОСОБА_11, представник - ОСОБА_7 наділена, зокрема правом подавати позовні заяви (з правом підпису).

Відтак, за висновком суду першої інстанції, ствердження відповідача стосовно відсутності у ОСОБА_7 повноважень на звернення до суду із позовом відхиляються з підтсав їх необґрунтованості.

Серед іншого, місцевий господарський суд критично оцінив посилання відповідача щодо застосування до спірних правовідносин ст.ст. 516, 517, 519 Цивільного кодексу України, оскільки до таких правовідносин застосовуються положення ст. 993 Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову в частині стягнення страхового відшкодування на суму 16 552,10 грн..

Відповідач ПрАТ "Страхова компанія "Вусо" у доводах апеляційного оскарження наголошує, що розмір страхового відшкодування є завищеним. Зокрема, скаржник вважає, що належним доказом розміру відновлюваного ремонту може бути висновок особи (суб'єкта оціночної діяльності), яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна, тому, на думку відповідача, місцевим господарським судом безпідставно відмовлено в проведені судової авторознавчої експертизи. Наполягає на необхідності врахування при розрахунку суми страхового відшкодування коефіцієнту фізичного зносу.

Колегія суддів, дослідивши матеріали даної справи, відхиляє доводи апеляційного оскарження відповідача, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, розмір регресного відшкодування, право вимоги виплати якого відповідачем виникло у позивача, обмежений лише фактичними витратами (платежами) страховика (позивача), здійсненими на користь страхувальника, чим спростовується твердження заявника про необхідність зменшення заявленої позивачем до стягнення суми регресного відшкодування з врахуванням зносу транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач, виконуючи свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту № 18589 від 23.12.2013, на підставі Cтрахового акту №1500012674 від 15.09.2014, Акту виконаних робіт № ТС-0000109 від 01.11.2014 року (складено ТОВ "Транс-Сервіс-1"), Рахунку - фактури від 01.09.2014 № ТС-0000109 виплатив безпосередньо страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 31 324,19 грн., що підтверджується Платіжним дорученням № 000032891 від 16.09.2014 на вказану суму.

Відповідності до п.36.4 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.

З врахуванням приписів ст.ст.993,1191 ЦК України слід зазначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Законами України «Про страхування» та «;Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування виключно в межах суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення. (Наведена правова позиція викладена у Постанові вищого господарського суду України від 23.02.2016 № 910/22260/15 )

Колегія суддів враховує, що наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень у справах зі спорів про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, що виникають з правовідносин страхування (постанова ВСУ від 15.04.2015 у справі №910/7163/14).

Дійсно, нормою ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Проте, здійснення позивачем виплати страхового відшкодування (з урахуванням зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки, по-перше, вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування наземного транспорту, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить. Адже, з приписів вищевказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються позивача (страховика за договором добровільного страхування майна), дії якого не регулюються цим Законом, а тому в даній правовій ситуації відсутні правові підстави перекладати на позивача обов'язки відповідача, який є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Крім того, Законом України "Про страхування" не передбачено обов'язкового проведення суб'єктами оціночної діяльності незалежної професійної оцінки шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок ДТП, тобто необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від попереднього проведення такої оцінки.

В свою чергу, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює не спірні регресні правовідносини у даній справі, а правовідносини, у яких обов'язок проведення професійної оцінки встановлюється для відповідача саме у разі виконання ним зобов'язання безпосередньо відшкодувати шкоду потерпілій особі, взятого за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування рішення, вважає, що висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову в частині стягнення 16 552,10 грн. страхового відшкодування є правомірним.

Посилання відповідача на те, що місцевим господарським судом грубо порушено норми матеріального права, оскільки не зменшено розмір страхового відшкодування на суму франшизи колегія суддів оцінює критично, з огляду на те, що, як вбачається зі змісту оскарженого рішення, судом відраховано суму франшизи за Полісом у вигляді 510,00 грн. та задоволено позов частково на суму 16 552,10 грн..

Також, колегія суддів не приймає до уваги з підстав необґрунтованості доводи апеляційного оскарження стосовно того, що представник позивача - ОСОБА_7, не наділена повноваженнями на звернення до суду із позовом. Такі зауваження відповідача базуються на тих же доказах і ствердженнях, що надавалися у суді першої інстанції та яким вже надана належна правова оцінка за оскарженим рішенням.

Серед іншого, колегією суддів визнано безпідставними ствердження скаржника стосовно того, що місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, оскільки не відклав розгляд справи на іншу дату, чим позбавив відповідача права подати контррозрахунок суми страхового відшкодування.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків. Відтак, оскільки відповідач був завчасно повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням, він не був позбавлений можливості підготувати всі необхідні документи та подати їх разом з відзивом на позовну заяву, в тому числі і контррозрахунок суми страхового відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги відповідача ПрАТ "Страхова компанія "Вусо" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ПрАТ "Страхова компанія "Вусо" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2016 № 910/4016/16 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 № 910/4016/16 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 № 910/4016/16 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/4016/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді М.Л. Яковлєв

Ю.Л. Власов