Рішення № 58431598, 13.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2016Справа №910/5837/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"простягнення 289 945 грн 16 коп.Представники: від позивача: Плясун О.І. - представник за довіреністю від відповідача: Петренко С.В. - представник за довіреністю

Встановив:

31.03.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" з вимогою до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 289 945 грн 16 коп., в тому числі: 278 011 грн 87 коп. плати за скид стічних вод без дозволу, 8 962 грн 75 коп. інфляційних страт та 2 970 грн 54 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на послуги водопостачання та водовідведення № 7471/1-5-05 від 11.01.2000 у період з 01.03.2012 по 28.02.2015 здійснював скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без дозволу на скид стічних вод у систему каналізації місті Києва, у зв'язку з чим відповідачу була нарахована плата за на скид без дозволу стічних вод у систему каналізації міста Києва у розмірі 278 011 грн 87 коп., крім того, у зв'язку з невиконанням зобов'язань щодо сплати боргу за на скид без дозволу стічних вод у систему каналізації міста Києва позивачем нараховано 8 962 грн 75 коп. інфляційних страт та 2 970 грн 54 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2016 порушено провадження у справі № 910/5837/16, справу призначено до розгляду на 12.05.2016.

12.05.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та заява про ознайомлення з матеріалами справи.

12.05.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 12.05.2016 оголошено перерву до 23.05.2016.

20.05.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву.

23.05.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення на відзив відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 23.05.2016 оголошено перерву до 13.06.2016.

У судове засідання 13.06.2016 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті спору. Представник позивача в повному обсязі підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві га позовну заяву.

У судовому засіданні 13.06.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

11.01.2000 між Державним комунальним підприємством "Київводоканал" (постачальник за договором) та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (абонент за договором) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 7471/1-5-05, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Згідно з пунктом 5.1 договору даний договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

У відповідності до пункту 3.4 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим правилами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4 Правил приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до пункту 1.4 Правил № 37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з пунктом п. 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Відповідно до статей 30, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; статей 1, 2, 35, 38, 39, 42, 44, 70, 95, 99, 110, 111 Водного кодексу України (із змінами і доповненнями); статей 1 - 3, 5, 16, 19, 24, 31 - 35, 39 - 41, 47, 51, 68 - 70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами і доповненнями); Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 N 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за N 403/6691; Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 N 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за N 402/6690; пунктів 1.2, 1.4, 2.3, розділів 3 - 5, 11 - 15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 N 190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за N 936/15627, та з метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод, в межах функцій органу місцевого самоврядування, виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 12.10.2011 № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила № 1879), які встановлюють, зокрема, вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення .

Згідно з пунктом 2.4 Правил № 1879 абоненти зобов'язані, зокрема, отримати Умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до статей 19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

У відповідності до положень пункту 3.3 Правил № 1879 абоненти зобов'язані отримати у водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2. Умови на скид видаються на один рік.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2009 Управлінням екологічного нагляду Відкритого акціонерного товариства "акціонерна компанія "Київводоканал" Державному підприємству "Національна енергетична компанія "Укренерго" були надані умови на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва за реєстраційним № 108 за строком дії до 12.10.2010. Крім того, зазначені умови продовжено до 02.09.2010 та до 12.10.2011 відповідно, про що свідчить відповідна відмітка та про що вказує позивач.

Абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії Абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (пункт 8.1 Правил № 1879).

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, плата за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів уноситься підприємствами згідно з розрахунками водоканалів та виставленими ними рахунками на розрахункові рахунки водоканалів у порядку та в терміни, передбачені договором.

Відповідно до пункту 8.6 Правил № 1879 при порушенні цих Правил та Правил користування № 190 водоканал: за період самовільного (при відсутності чинного договору) користування міською каналізацією виконує розрахунок обсягу стічних вод згідно з пунктом 7.8 розділу 7 цих Правил з моменту початку такого користування, але за період не більше трьох років і до усунення порушення; має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення, зокрема, у разі відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.

Як зазначає позивач, в порушення умов договору та норм чинного законодавства України відповідач у період з 01.03.2012 по 28.02.2015 здійснював скид стічних вод у систему каналізації міста Києва з об'єкта, розташованого за адресою:м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25 без отримання Умов на скид стічних вод, у зв'язку з чим відповідачу була нарахована плата за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва за період з 01.03.2012 по 28.02.2015 у розмірі 278 011 грн 87 коп.

Позивачем на адресу відповідача було направлено лист-попередження від 25.03.2015 про виявлення факту порушення Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва з розрахунком № 15/ВУ-Ф-01/279-02-2015 від 25.03.2015, який було отримано останнім 17.04.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 02217 04871488.

Крім того, на адресу відповідача було направлено вимогу № 4547/12/36/02-15 від 19.10.2015 про оплату у семиденний термін, з моменту отримання даної вимоги, боргу за скид стічних вод без умов стічних вод у систему каналізації міста Києва, яка була отримана останнім 29.10.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 01015 05413742. Проте, зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до пункту 3.3.5. Правил № 1879 якщо абонентом заявлено про відсутність змін у його водовідведенні Умови на скид на наступний рік подовжуються. Абонент повинен звернутися до водоканалу із письмовим запитом про подовження Умов на скид за один місяць до закінчення строку їх дії.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2011 відповідач звернувся до позивача із листом № 07/07-5/10619 про продовження терміну дії умов на скид, а також відповідачем заявлено про відсутність змін у його водовідведенні. Зазначений запит було отримано позивачем 06.09.2011 та зареєстровано за вхідним номером 3965, що підтверджується відповідною відміткою.

Таким чином, з урахуванням положень пункту 3.3.5. Правил № 1879 та листа відповідача № 07/07-5/10619 від 01.09.2011, Умови на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва за реєстраційним № 108 від 29.10.2009 є такими що продовжилися до 12.10.2012 за запитом абонента.

Надані відповідачем листи № 07/07-5/4751 від 19.07.2012 про скид стічних вод, № 07/07-5/9147 від 09.11.2012 про скид стічних вод, № 07/08/5/555 від 17.01.2013 про скид стічних вод, № 07/07-5/4219 від 10.04.2013 про проведення контрольної проби та № 07/07-5/8600 від 18.07.2013 про проведення контрольної проби не можуть бути прийняті судом в якості доказів звернення до позивача із запитами про продовження дії Умов на скид стічних вод, оскільки зазначені листи стосуються відбору проб стічних вод, а не продовження умов.

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що у позивача виникло право на відшкодування плати за скид стічних вод відповідачем без отримання Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва з об'єкта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, за період з 13.10.2012 по 28.02.2015 у розмірі 225 487 грн 81 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів наявності у відповідача відповідних Умов водоканалу на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва у період з 13.10.2012 по 28.02.2015, а також доказів оплати виставленого позивачем рахунку № 15/ВУ-Ф-01/279-02-2015 від 25.03.2015.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У відповідності до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 235 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (пункт 8.1 Правил № 1879).

Пунктом 8.1 Правил № 1879 передбачено відповідальність абонента за скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (пункт 8.1 Правил № 1879).

Зі змісту вказаних положень чинного законодавства рішення постачальника про донарахування абоненту 225 487 грн 81 коп. вартості послуг з водовідведення за весь період відсутності Умов на скид є оперативно-господарською санкцією.

За частинами першою, другою статті 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням такої санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку щодо отримання Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва за період з 13.10.2012 по 28.02.2015, позивач має право на застосування до відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді застосування п'ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення, яка за розрахунком суду складає 225 487 грн 81 коп.

Щодо заявленої вимоги відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву, про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення плати за скид води без умов, яка на думку відповідача є неустойкою (штрафом), суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до частини 1 та 2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені); про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації; про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).

Оскільки донарахування абоненту п'ятикратної вартості послуг з водовідведення без Умов на скид не є неустойкою, а є оперативно-господарською санкцією, підстав для застосування спеціальних (скорочених) строків відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України немає.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частина 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи рекомендації, викладені в пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Судом враховані рекомендації, викладені у пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" стосовно того, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України, порушене право позивача підлягає захисту судом у разі звернення позивача за захистом протягом встановленого законом загального 3-річного строку позовної давності з моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що позивач звернувся з даним позовом до суду 31.03.2016, що підтверджується відбитком штемпеля канцелярії суду, а також судом не було встановлено наявності поважних причин пропуску позовної давності, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача оперативно-господарської санкції у розмірі 54 290 грн 21 коп., нарахованої за період з 13.10.2012 по 31.03.2013, не підлягають задоволенню, у зв'язку зі спливом позовної давності.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про нарахування та стягнення з відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді застосування п'ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення без Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва підлягають частковому задоволенню у розмірі , яка за розрахунком суду складає 171 197 грн 30 коп.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати боргу за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без Умов на скид стічних вод, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 8 962 грн 75 коп. інфляційних втрат та 2 970 грн 54 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення за період з 06.11.2015 по 14.03.2016.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Стаття 625 розміщена в розділі I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити суму оперативно-господарської санкції не є зобов'язанням в розумінні положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, а тому до відповідних правовідносин не застосовуються положення частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 962 грн 75 коп. інфляційних страт та 2 970 грн 54 коп. 3 % річних визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь Публічного акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03327664) плату за скид стічних вод в систему каналізації м. Києва без Умов на скид стічних вод у розмірі 171 197 (сто сімдесят одна тисяча сто дев'яносто сім) грн 30 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 567 (дві тисячі п'ятсот шістдесят сім) грн 30 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 21.06.2015

Суддя Н.Б. Плотницька