Ухвала суду № 58431588, 13.06.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

13.06.2016р. Справа № 905/180/15

Суддя господарського суду Донецької області Гринько С.Ю., при секретарі судового засідання Татарині Б.Т., розглянувши матеріали

скарги Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь м. Краматорськ Донецької області на дії Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції м. Маріуполь Донецької області

по справі

за позовом - Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь м. Краматорськ

до відповідача - Публічного акціонерного товариства Азовзагальмаш, м. Маріуполь

про стягнення 760432,39 грн.

СУТЬ СКАРГИ:

30.03.2016 року до господарського суду надійшла скарга № 17/413-624 від 28.03.2016 р. Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь м. Краматорськ Донецької області на дії Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції.

Ухвалою господарського суду від 30.03.2016р. прийняття до розгляду зазначеної скарги відкладено до повернення матеріалів справи до господарського суду у звязку з перебуванням матеріалів справи № 905/180/15 в суді вищої інстанції.

Супровідним листом Вищого господарського суду України № 03-22/102 від 01.04.2016 року матеріали справи № 905/180/15 повернуті до господарського суду Донецької області.

Після усунення обставин, які зумовили відкладення прийняття до розгляду вищезазначеної скарги, розгляд скарги призначається до розгляду.

Скаржник, він же ПАТ Енергомашспецсталь - стягувач за наказом господарського суду №905/180/15 від 02.09.2015 року просить суд:

- визнати незаконними дії Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції щодо винесення постанови № 48920193 від 10.03.2016 року про закінчення виконавчого провадження і скасувати зазначену постанову.

Обґрунтовуючи скаргу посилається на те, що органи ВДВС не вправі закінчувати виконавче провадження у разі зміни місцезнаходження боржника, яке останнім зясовано. Вказані доводи ВДВС вважає безпідставними, оскільки порушений державним виконавцем п. 10 ч.1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження, за яким у звязку із зміною місцезнаходження постійно діючого органу боржника, ВДВС відповідно до частин 5, 7 ст. 20 цього закону повинен був надіслати виконавчий документ за новим місезнаходженням боржника відповідно до п. 6.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства № 512/5 від 02.04.2012 року, не закінчуючи виконавче провадження.

17.05.2016 року до господарського суду від скаржника надійшло клопотання про розгляд скарги по суті за наявними в ній документами за відсутністю його представника в звязку з находженням останнього в цей час в Краматорському міському суді Донецької області. Надано копію інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, щодо виконання наказу господарського суду Донецької області № 905/180/15 від 02.09.2015р. станом на 12.05.2016 року.

Іллічівський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, про час і місце якого був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення з підписом отримувача. Дії покладені господарським судом ухвалами суду від 25.04.2016 року, 17.05.2016 року щодо направлення до суду відзиву на скаргу з урахуванням діючого законодавства та копії виконавчого провадження не виконані.

Вивчивши надані скаржником документи, господарський суд вважає можливим розглянути скаргу без представника ВДВС за наявними в матеріалах справи документами. Встановивши фактичні обставини та їх повноту, надавши юридичну оцінку цим обставинам, суд -

ВСТАНОВИВ:

При розгляді матеріалів, судом встановлено, що господарськім судом Донецької області винесено рішення від 19.08.2015 року по справі 905/180/15, відповідно якого після набрання ним законної сили виданий наказ про його примусове виконання такого змісту:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства Азовзагальмаш, ЄДРПОУ 13504334, м. Маріуполь - 87535, пл.Машинобудівників, 1 на користь Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь, ЄДРПОУ 00210602, м. Краматорськ 84306, пеню в сумі 33368,73грн., інфляційні витрати в розмірі 666015,17грн., 3% річних в сумі 27679,76грн., судові витрати в сумі 15208,65грн.»

У відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невідємною частиною судового процесу. Відповідно ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Як вбачається з матеріалів скарги, 06.10.2015 року заступником начальнику Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ було відкрито виконавче провадження по даній справі № 48920193 про стягнення 742272,31 грн. з боржника - ПАТ «Азовзагальмаш» на користь стягувача - ПАТ «Енергомашспецсталь», про що свідчить наданий скаржником інформаційний витяг про виконавче провадження.

11.11.2015 року державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 74227,23 грн.

10.03.2016 року винесена постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 50,00 грн.

10.03.2016 року заступником начальнику Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ ОСОБА_1 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 48920193, якою виконавчий документ постановлено направити до Департаменту ДВС МЮ України. Копію постанови направити сторонам ВП з посиланням на п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Підставою для закінчення даного виконавчого провадження, держаним виконавцем зазначено наступне: «згідно постанов, став Наказ Міністерства юстиції України № 656/5 від 16.04.2014р., яким затверджено порядок «Про проведення експерименту із запровадження порядку реалізації арештованого майна, шляхом проведення електронних торгів», в якому зазначено, що реалізація арештованого майна шляхом проведення електронних торгів провадиться в усіх областях України, крім Донецької та Луганської області. Зазначена обставина унеможливлює примусову реалізацію майна боржника, а тому виконавець вказує, що на теперішній час ним проведені всі виконавчі дії, передбачені законодавством України, крім примусової реалізації арештованого майна, для виконання вказаних рішень виконавчі документи необхідно направити для виконання за місцем реєстрації Боржника до Департаменту ДВС МЮ України, для вирішення питання щодо подальшого виконання зведеного виконавчого провадження № 47222636 шляхом примусової реалізації описаного та арештованого майна.»

Вивчивши матеріали даного виконавчого провадження господарський суд вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження № 48920193 від 10.03.2016 року винесена з порушенням чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про виконавче провадження виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно дію чого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

З матеріалів скарги вбачається, що на момент винесення ДВС постанов про відкриття виконавчого провадження, постійно діючий орган Боржника та його майно знаходилися за юридичною адресою, вказаною у ЄДРПОУ та наказі господарського суду за адресою: м. Маріуполь, пл.. Машинобудівельників, 1.

В подальшому місцезнаходження постійно діючого органу боржника змінилося на м. Київ, вул. Пожарського, 4 прим. 63, про що свідчить витяг з ЄДРПОУ щодо боржника, про що зазначено і в тексті постанови про закінчення виконавчого провадження.

Виконавче провадження підлягає закінченню з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу Держаної виконавчої служби (п. 10).

Оскільки підставою для закінчення виконавчого провадження ВП № 48920193 явилося направлення виконавчого документу за належністю до Департаменту ДВС МЮ України, що є однією з підстав для закінчення виконавчого провадження, визначеного ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», вимога скаржника не законна, а тому в ній відмовляється.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В скарзі Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь відмовити.

Дії Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №48920193 від 10.03.2016 року визнати законними.

Відмовити в скарзі в частині скасування постанови Іллічівського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції № 48920193 від 10.03.2016 року про закінчення виконавчого провадження за необґрунтованістю.

Суддя С.Ю. Гринько