Рішення № 58431516, 14.06.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.06.2016 Справа № 905/1732/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Металів»до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»простягнення 45 779,79 грн

за участю представників:

від позивачаОСОБА_1 представник за довіреністювід відповідачане зявилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Металів» до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про стягнення заборгованості у розмірі 22688,40 грн, пені у розмірі 1660,79 грн, 3% річних у розмірі 1532,87 грн та інфляційних втрат у розмірі 19897,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором №14/462 поставки від 03.04.2013 щодо здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

06.06.2016 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з неможливістю явки в судове засідання 14.06.2016 представника відповідача.

В судовому засіданні 14.06.2016 представник позивача проти вказаного клопотання заперечив.

Вказане клопотання судом відхилено з підстав його необґрунтованості. Відповідачем у справі є Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь», а не конкретний представник, Господарським процесуальним кодексом України передбачено ведення справи через представника, що дозволяє направити в судове засідання будь-яку уповноважену особу.

Крім того, провадження у справі №905/1732/15 порушено ухвалою суду від 20.05.2016, розгляд справи призначено на 14.06.2016, вказана ухвала була отримана відповідачем 27.05.2015, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду, а тому відповідач мав достатньо часу для надання відзиву на позов та витребуваних судом документів.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

03.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія Металів» (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (покупець, відповідач) підписано договір №14/462 поставки (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобовязався передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити продукцію, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру і загальна ціна, виробник якої визначені сторонами в Специфікаціях, які є невідємною частиною даного Договору (п. 1.1 Договору).

Орієнтовна сума Договору на момент укладення складає 500000,00 грн, без ПДВ, ПДВ - 100000,00 грн, всього з ПДВ - 600000,00 грн. Загальна сума Договору є змінюваною величиною і складається з сум усіх специфікацій, оформлених до даного Договору (п. 2.2 Договору).

09.01.2014 між позивачем та відповідачем підписано Специфікацію №2 до Договору, у якій погоджено поставку товару на суму 22688,40 грн.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 22688,40 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною №34 від 15.01.2014 на поставку товару на суму 22688,40 грн та податковою накладною.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній, підтверджується підписом його представника на зазначеній накладній та довіреністю №52 від 15.01.2014 відповідача на отримання товару від позивача.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача не надано.

Висновок стосовно того, що товар за вищезазначеною видатковою накладною був поставлений позивачем відповідачу саме на виконання Договору №14/462 поставки від 03.04.2013, суд робить виходячи з того, що найменування і вартість товару, зазначеного у вищезазначеній видатковій накладній, повністю відповідає тому, що вказано у специфікації №2 від 09.01.2014 до Договору.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобовязання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обовязки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 9.3 Договору покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку, зазначеного в специфікації, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату і сертифіката якості, якщо інше не передбачено специфікацією.

У Специфікації №2 до Договору сторонами погоджені наступні умови оплати: 30 днів після поставки продукції.

Таким чином, товар отриманий за видатковою накладною №34 від 15.01.2014 відповідач зобовязаний був оплатити до 14.02.2014 включно.

Судом встановлено, що позивач свої зобовязання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 22688,40 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату отриманого товару, у звязку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість в сумі 22688,40 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 22688,40 грнє обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1660,79 грн, інфляційні втрати у розмірі 19897,73 грн та 3% річних у розмірі 1532,87 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 10.6 Договору встановлено, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Визначений сторонами у Договорі розмір пені за період її нарахування позивачем не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а тому розрахунок пені проводиться відповідно до розміру пені, встановленого Договором.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобовязання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивачем враховано обмеження щодо періоду нарахування пені встановлене ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, однак невірно визначено кількість днів прострочення, а саме пораховано за 183 дні прострочення замість 182 дні (з 15.02.2014 по 15.08.2014 6 місяців).

За здійсненим судом перерахунком розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 1651,72 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення пені задоволенню не підлягають, у звязку їх з безпідставністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат також є правомірними.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки.

За здійсненим судом перерахунком розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача, становить 19880,32 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних здійснений позивачем, суд визнає його невірним, у зв'язку з тим, що позивачем не враховано, що в 2016 році 366 днів.

За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням вищенаведеного, розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1532,17 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають, у звязку їх з безпідставністю.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У звязку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, ідентифікаційний код 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія Металів» (61020, м. Харків, Комсомольське шосе, 88, ідентифікаційний код 30754807) заборгованість у розмірі 22688 (двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн 40 коп., пеню у розмірі 1651 (одна тисяча шістсот пятдесят одна) грн 72 коп., інфляційні втрати у розмірі 19880 (девятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн 32 коп., 3% річних у розмірі 1532 (одна тисяча пятсот тридцять дві) грн 17 коп. та судовий збір 1377 (одна тисяча сімсот сімдесят сім) грн 17 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено: 21.06.2016

Суддя М.В. Сажнева