Рішення № 58431453, 16.06.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.06.2016р. Справа № 905/1587/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Паюновій Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства Криворізький завод гірничого обладнання, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до відповідача: Державного підприємства Селидіввугілля, м. Селидове, Донецька область

про стягнення 1 421 073 грн. 11 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1В - представник за довіреністю №31 від 25.04.2016р.

від відповідача: представник не зявився.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 811 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 16.06.2016р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство Криворізький завод гірничого обладнання, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства Селидіввугілля, м. Селидове, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором № 2/12-15ЭМС від 23.01.2015 року в сумі 1 145 088 грн. 00 коп., інфляційних втрат у сумі 239 656 грн. 02 коп., 3% річних у сумі 36 329 грн. 09 коп., а всього 1 421 073 грн. 11 коп.

Ухвалою суду від 04.05.2016р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 17.05.2016р. розгляд справи неодноразово відкладався.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором № 2/12-15ЭМС від 23.01.2015 року щодо оплати вартості виконаних робіт. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 525, 526, 530, 538, 625 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судових засіданнях 07.06.2016р. та 16.06.2016р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування своїх вимог посилався на укладання договору № 2/12-15ЭМС від 23.01.2015 року із відповідачем, невиконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач про судові засідання 17.05.2016р., 07.06.2016р. та 16.06.2016р. був повідомлений належним чином, про що свідчать штампи поштових відправлень та повідомлення про вручення рекомендованих листів з відмітками про їх отримання 12.05.2016р. та 31.05.2016р., однак у засідання суду представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством Селидіввугілля (далі замовник) та Приватним акціонерним товариством Криворізький завод гірничого обладнання (далі виконавець) був укладений договір № 2/12-15ЭМС від 23.01.2015 року (далі за текстом Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання виконати роботи з ремонту секцій 1КД90.35.00.000.-02, які знаходяться в розпорядженні замовника (далі обладнання), згідно з вимогами Стандарту Міністерства вугільної промисловості України СОУ-10.1.00174071.003:2008 у відповідності з затвердженим кошторисом документації робіт (або калькуляції) та специфікаціями, які є невідємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1. договору, загальна вартість робіт за договором визначається загальною сумою всіх специфікацій кожної партії ремфонду, які є невідємними частинами договору, але не повинна перевищувати 1 199 999 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що розрахунки за ремонт здійснюються шляхом перерахунку замовником грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок виконавця в порядку 50% попередня оплата при наявності дефектного акту та калькуляції у замовника, згідно специфікації на кожну партію ремфонда, останні 50% - протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту повідомлення замовника про готовність обладнання до відвантаження з ремонту, якщо інший строк не узгоджений в специфікації.

Специфікацією №1 від 23.01.2015р. до договору № 2/12-15ЭМС від 23.01.2015 року сторони домовились про наступне. Загальна вартість робіт з урахуванням ПДВ складає 1 145 088 грн. 00 коп. Порядок оплати: 50% попередня оплата при наявності дефектного акту та калькуляції у замовника, згідно специфікації на кожну партію ремфонда, останні 50% - протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту повідомлення замовника про готовність обладнання до відвантаження з ремонту.

Згідно з п. 9.1., договір вступає у силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2015р.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобовязань за договором № 2/12-15ЭМС від 23.01.2015 року підтверджується актом №24 здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 31.03.2015р., а саме ремонту секцій 1КД90 7 шт. на суму 1 145 088 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 190 848 грн. 00 коп.

Актом здачі-приймання обладнання з ремонту від 31.05.2015р. за договором № 2/12-15ЭМС від 23.01.2015 року сторони підтвердили передачу виконавцем замовнику з ремонту секцій 1КД90 7 шт.

Вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Судом встановлено, що зобовязання з оплати вартості виконаних робіт за договором № 2/12-15ЭМС від 23.01.2015 року відповідачем не виконані в повному обсязі, вартість робіт у розмірі 1 145 088 грн. 00 коп. станом на час розгляду справи не сплачена.

Проаналізувавши укладений сторонами договір підряду № 2/12-15ЭМС від 23.01.2015 року, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно письмових пояснень позивача акт здачі-приймання обладнання з ремонту від 31.03.2015р. виконує функцію повідомлення про готовність обладнання до відвантаження з ремонту.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обовязку за договором стосовно оплати робіт, як це визначено в специфікації №1 від 23.01.2015р. до договору № 2/12-15ЭМС від 23.01.2015 року, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту повідомлення замовника про готовність обладнання до відвантаження з ремонту.

Граничним строком оплати виконаних робіт, встановленим специфікацією №1 від 23.01.2015р. до договору № 2/12-15ЭМС від 23.01.2015 року є 03.04.2014р.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем впродовж вказаного строку, що призвело до порушення відповідачем зобовязання з оплати робіт як боржником, який прострочив виконання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 2/12-15ЭМС від 23.01.2015 року в сумі 1 145 088 грн. 00 коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 06.04.2015р. по 25.04.2016р. у сумі 36 329 грн. 09 коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що фактично розмір 3% річних складає 36 329 грн. 09 коп., у звязку з чим, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати за прострочення оплати вартості робіт за період з 06.04.2015р. по 25.04.2016р. у розмірі 239 656 грн. 02 коп.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є методологічно та арифметично невірним, оскільки в розрахунках позивача період нарахування не відповідає вимогам п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Фактично розмір інфляційних втрат дорівнює 69 599 грн. 73 коп. на підставі чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині стягнення 170 056 грн. 29 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат було здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон».

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України; ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Селидіввугілля (код ЄДРПОУ 33426253, місцезнаходження 85400, Донецька область, місто Селидове, вул. К. Маркса, 41) на користь Приватного акціонерного товариства Криворізький завод гірничого обладнання (код ЄДРПОУ 31550176, місцезнаходження 50057, Дніпропетровська область, місто Кривий ріг, Саксаганський район, вул. Заводська, будинок 1) заборгованість за договором № 2/12-15ЭМС від 23.01.2015 року в сумі 1 145 088 грн. 00 коп., інфляційних втрат у сумі 69 599 грн. 73 коп., 3% річних у сумі 36 329 грн. 09 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 18 765 грн. 26 коп.

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства Криворізький завод гірничого обладнання в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 170 056 грн. 29 коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 16.06.2016р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.06.2016р.

Суддя Ю.С. Мельниченко