Ухвала суду № 58431416, 16.06.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.06.16р. Справа № 904/2901/16

За заявою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про розстрочку виконання рішення суду від 12.05.2016р.

У справі:

за позовом державного підприємства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості на підставі договору №1571 від 30.12.2013р. купівлі-продажу теплової енергії

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Клімовська О.В. - довіреність № 2795/01 від 19.04.16р.;

від відповідача (заявника): не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

14.04.2016р. державне підприємство "Криворізька теплоцентраль", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 13195,75грн. (з яких 8017,86грн. основної заборгованості; 2960,84грн. пені; 494,59грн. штрафу; 186,69грн. трьох відсотків річних; 1535,78грн. інфляційних втрат) заборгованості за теплову енергію.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви від 07.04.2016р. за вих.№2583/09 ухвалою суду від 18.04.2016р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 12.05.2016р.

12.05.2016р. ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Електрична, 1; ідентифікаційний код 00130850) 3362,52грн. (три тисячі триста шістдесят дві грн. 52 коп.) основної заборгованості; 2960,84грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят грн. 84 коп.) пені; 494,59грн. (чотириста дев'яносто чотири грн. 59 коп.) штрафу; 186,69грн. (сто вісімдесят шість грн. 69 коп.) трьох відсотків річних; 1535,78грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять п'ять грн. 78 коп. інфляційних втрат; 891,84грн. (вісімсот дев'яносто одна грн. 84 коп.) судового збору.

В частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Електрична, 1; ідентифікаційний код 00130850) 4655,34грн. (чотири тисячі шістсот п'ятдесят п'ять грн. 34 коп.) основної заборгованості, провадження припинено.

30.05.2016р. на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.16р., яке набрало законної сили 30.05.16р., видано наказ.

07.06.2016р. господарським судом отримано клопотання за вих.№б/н від 01.06.2016р. відповідача в якому він просить суд розстрочити виконання рішення суду на шість місяців, у зв'язку з тим, що частину боргу у розмірі 4655,34грн. оплачено, а сума у розмірі 9432,26грн. є дуже великою для оплати її навіть протягом місяця.

Керуючись ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалив прийняти клопотання за вих.№б/н від 01.06.2016р. до розгляду; призначити розгляд клопотання за вих.№б/н від 01.06.2016р. у засіданні на 16.06.16р.

Копії ухвали суду від 08.06.2016р. про прийняття заяви до розгляду та призначення до розгляду в судовому засіданні було надіслано за належними адресами учасників процесу, що підтверджується реєстром поштових відправлень.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

16.06.2016р. повноважний представник позивача в судовому засіданні проти заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.16р. заперечує, просить суд відмовити в її задоволенні.

Повноважний представник відповідача (заявника) в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про розгляд заяви повідомлений належним чином.

Суд заслухав пояснення представника позивача щодо предмету заяви.

В судовому засіданні дослідженні наявні в матеріалах справи докази.

Позивач надав свої заперечення на заяву та повідомив наступне.

Позивач має істотну заборгованість перед КП "Кривбасводоканал", НАК "Нафтогаз України", ДТЕК "Дніпрообленерго" та іншими контрагентами, перед бюджетом, податків і зборів, заробітної плати, у зв'язку з чим розстрочення заборгованості відповідачу на тлі браку коштів у самого позивача створить негативний вплив на інтереси споживачів та робітників підприємства, і як наслідок, погіршить ще більше фінансове становище позивача.

Позивач звертає увагу суду, що заборгованість за період з 01.01.2014р. по 01.02.2016р. виникла з вини відповідача та складний економічний стан відповідача та не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Позивач звертає увагу, що за зазначений період виникнення заборгованості в міжопалювальний період, а це понад 12 місяців послуга не надавалася, отже були відсутні поточні нарахування за теплову енергію, але відповідач не вчиняв активних дій щодо зменшення заборгованості та з квітня 2014 року до дня звернення позивача до суду не здійснював навіть часткової сплати заборгованості.

Позивач наголошує, що відповідачем не надано доказів ймовірності виконання рішення суду протягом шести місяців.

Позивач звертає увагу суду, що сторони знаходяться в рівних економічних умовах і розстрочка виконання рішення суду на тривалий термін призведе до надання переваг відповідачу в порівнянні з позивачем, призведе до поглиблення порушення права позивача на користування грошовими коштами.

Крім того, як зазначає позивач, відповідач не здійснює дій щодо добросовісного виконання рішення, що вказує на недобросовісність відповідача.

Боржником не надано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, подані боржником докази, на думку позивача, не можуть розцінюватися як належні докази на підтвердження факту скрутного матеріального становища боржника.

Сам по собі результат фінансової діяльності підприємства не може бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997р. №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання (ч.1).

Відповідно до п.7.1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12р. за № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Пунктом 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12р. за № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочки виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.

Дослідивши заяву відповідача (заявника) господарський суд визнав її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню на підставі наступного.

По-перше, господарський суд встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла у зв'язку з неналежним виконання відповідачем обов'язків за укладеним між сторонами договором.

По-друге, відповідач не вчиняв дій, відповідні докази суду не надано, з метою належного виконання судового рішення.

По-третє, ознаки збитковості наявні і у позивача, і у відповідача, отже вказана обставина не визнається такою, що є підставою для надання відстрочки відповідачу.

Рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України (стаття 115 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд визнав, що в неналежному виконанні відповідачем (заявником) умов укладеного між сторонами договору відсутня вина позивача, а зазначена заборгованість утворилася внаслідок господарської діяльності самого відповідача (заявника).

Господарський суд не вбачає винятковості випадку відповідача (заявника) та враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача (заявника) у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи заява не підлягає задоволенню.

Загальновідомою обставиною є наявність в економіці держави інфляційних процесів та економічної кризи, однак дотримуючись балансу інтересів сторін господарський суд вважає справедливим в задоволені заяви про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви за вих.№б/н від б/д про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Ухвала набирає законної сили з часу її прийняття та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку встановленому для оскарження судових рішень.

Суддя І.В. Петренко