Постанова № 58430012, 09.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"09" червня 2016 р.

справа П/811/4064/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)

судді Ясенова Т.І. Головко О.В.

при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного підприємства «Діброва ЛВГ» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Діброва ЛВГ» до Гайворонської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Діброва ЛВГ» 20.11.2014 звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гайворонської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0001531500 від 19.11.2014 про податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 780’ 237гр50коп та повідомлення-рішення №0001441500 від 04.09.2014 про податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 821’ 302гр50коп (т1ас4).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.01.2015, прийнятою в письмовому провадженні, в задоволенні позову відмовлено (т3ас88).

В апеляційній скарзі ПП «Діброва ЛВГ» просить постанову суду скасувати та позовні вимоги задовольнити. Вказують на безпідставність висновку суду першої інстанції про непідтвердження господарських операцій з контрагентами (т3ас95).

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України, розгляд справи в письмовому провадженні допускається коли всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Сторони таке клопотання не заявляли, згідно журналу 26.01.2015 проводилось відкрите судове засідання за їх участю. Суд першої інстанції не мав законних приводів виносити постанову в письмовому провадженні, а повинен був провести судові дебати та видалиться до нарадчої кімнати, чого зроблено не було.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Згідно акту №15/22-00/38401385 від 22.08.2014 позапланової виїзної перевірки ПП «Діброва ЛВГ» з питань взаємовідносин з ТОВ «Свтком торг» та ТОВ «Торенія», проведеної Гайворонською ОДПІ, відсутні докази реальності здійснення господарських операцій. Зокрема не надані акти виконаних робіт. Від ДПІ в Печерському районі м.Києва надійшов акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Свтком торг». Від ДПІ в Подільському районі м.Києва надійшов акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торенія». В актах зазначено, що підприємствами не надані документальні підтвердження здійснення господарської діяльності. Укладені правочини є нікчемними оскільки відсутній рух товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу між третіми особами та контрагентами позивача (т1ас12).

Гайворонською ОДПІ 04.09.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001451500, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток основний платіж 689’ 894гр, штрафні санкції 172’ 473гр50коп, а всього 862’ 367гр50коп; та податкове повідомлення-рішення №0001441500, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість основний платіж 657’ 042гр, штрафні санкції 164’ 260гр50коп, а всього 821’ 302гр50коп (т1ас41,42).

За наслідками розгляду скарги позивача, Головним управлінням ДФС в Кіровоградській області прийнято рішення №401/10/11-28-10-01-08 від 11.11.2014, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0001441500 від 04.09.2014; та частково скасовано податкове повідомлення-рішення №0001451500 від 04.09.2014 про збільшення грошового зобов’язання з податку на прибуток на 65704гр і штрафних санкцій 16426гр (т1ас55-65).

Гайворонською ОДПІ 19.11.2014 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001531500, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток основний платіж 624’ 190гр, штрафні санкції 156’ 047гр50коп, а всього 780’ 237гр50коп (т1ас49).

Відповідно до пунктів «а», «б» статті 185 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового Кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки в банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, в тому числі при їх ввезенні на митну територію України (в тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, в тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), в тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно реєстраційних документів, основним видом діяльності ПП «Діброва ЛВГ» є заготівля, переробка, реалізація молочної продукції (т1ас9-11,т2ас198).

Між ПП «Діброва ЛВГ» та ТОВ «Свтком торг» укладений договір №10-08/2013 від 10.07.2013 про надання послуг по закупівлі молока у населення. Згідно протоколу погодження цін за виконані роботи, актів виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини, маршрутних листів, - позивачу надані послуги по збору молока на 1’ 601’ 030гр. За надані послуги позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість (т1ас221-т2ас24,143-171,175,176,180-188,197).

Між ПП «Діброва ЛВГ» та ТОВ «Торенія» укладений договір №01-09/2013 від 01.09.2013 про надання послуг по закупівлі молока у населення. Згідно протоколу погодження цін за виконані роботи, актів виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини, маршрутних листів, - позивачу надані послуги по збору молока на 2’ 341’ 220гр. За надані послуги позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість (т2ас25-142,172-174,177-179,189-196).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) в зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні по всім операціям, на які посилається податкова інспекція, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу України. За надані послуги позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість (т2ас238-т3ас67).

Стосовно доводів податкової інспекції про нікчемність правочинів по так званому другому ланцюгу між ТОВ «Свтком торг», ТОВ «Торенія» з одного боку та їх контрагентами - з іншого, колегія суддів виходить з наступного: по-перше, ПП «Діброва ЛВГ» не є стороною цих договорів і ніякого відношення до них не має; по друге, відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомочним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011, не є обов’язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов’язань недійсними, які укладались за ланцюгом між попередніми посередниками. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів і послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої з безпосереднім контрагентом. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину, як це передбачено частиною 3 статті 228 ЦК України. Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин, в судовому рішенні про визнання правочину недійсним.

Відповідно до пункту 201.4 Податкового Кодексу України, податкова накладна складається в двох примірниках в день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. В разі складання податкової накладної в паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив податок на додану вартість в ціні отриманих послуг. Представники податкової інспекції не заперечували що податок на додану вартість перерахований контрагентами до бюджету.

Колегія суддів приходить до висновку, що реальність надання позивачу послуг по збору молока підтверджена платіжними документами про перерахунок коштів, податковими накладними, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, маршрутними листами, довідкою ДАІ про наявність у постачальників пересувних місткостей для перевезення молока (т3ас78), договором про надання транспортних послуг з перевезення молока (т2ас238). Відповідно до положень статті 200 Податкового Кодексу України, ПП «Діброва ЛВГ» отримало право на одержання бюджетного відшкодування та правомірно зазначило про це в деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового Кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України, реєстрація осіб як платників податку здійснюється податковими органами та діє до дати її анулювання.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Перелічені в акті перевірки юридичні особи перебувають в Єдиному державному реєстрі, мають свідоцтва платників податків.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії» зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи в зловживанні, пов’язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов’язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов’язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов’язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов’язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.

Суб’єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених ПП «Діброва ЛВГ» при придбанні продукції. Позивач не має відношення до діяльності інших суб’єктів, ніяк не може впливати на оформлення ними документів, не наділений повноваженнями перевіряти посадових осіб контрагентів та не може нести відповідальність за їх дії.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. В разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а в разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, податковий орган встановлює наявність або відсутність порушень, допущених платником податків, виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків. Акт перевірки іншої особи ніяким чином не стосується позивача та не може бути доказом порушення ним податкового законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При подачі позову та апеляційної скарги ПП «Діброва ЛВГ» сплачений судовий збір в сумі 5639гр10коп (т1ас4,т3ас9).

Керуючись статтями 41, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Діброва ЛВГ» задовольнити.

Скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Приватного підприємства «Діброва ЛВГ» задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення №0001531500 від 19.11.2014 про податкове зобов’язання Приватного підприємства «Діброва ЛВГ» з податку на прибуток в сумі 780’ 237гр50коп та податкове повідомлення-рішення №0001441500 від 04.09.2014 про податкове зобов’язання Приватного підприємства «Діброва ЛВГ» з податку на додану вартість в сумі 821’ 302гр50коп, прийняті Гайворонською об’єднаною державною податковою інспекцією.

Стягнути з Гайворонської об’єднаної державної податкової інспекції на користь Приватного підприємства «Діброва ЛВГ» судові витрати в сумі 5639гр10коп

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова