Ухвала суду № 58429973, 16.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2016 рокусправа № 804/15234/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року по справі №804/15234/15 за позовом ОСОБА_2 до Управління МВС України на Придніпровській залізниці про зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- зобов'язати МВС України на Придніпровській залізниці видати трудову книжку, згідно з вимогами п. 4.1. "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 днем звільнення вважати день видачі трудової книжки, наказ від 07.08.2013 №86 о/с в частині звільнення скасувати, винести наказ про звільнення, в якому останнім днем роботи вважати день видачі трудової книжки, згідно яких раніше внесений запис про звільнення визнати недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 даної Інструкції, внести запис про звільнення, у якому днем звільнення вважати день видачі трудової книжки;

- зобов'язати УМВС України на Придніпровській залізниці видати: витяг з наказу про звільнення з мокрою печаткою Управління, військовий квиток та фінансові документи, а саме: довідку про повне річне грошове забезпечення за 2013 рік, довідку про повне середньомісячне забезпечення, яке отримував у 2013 році, з зазначенням, яке середнє грошове забезпечення отримував за один календарний день у 2013 році;

- провести розрахунок терміну вимушеного прогулу за несвоєчасну видачу трудової книжки за термін часу з 07.08.2013 року по фактичну дату видачі трудової книжки, вказавши кількість днів вимушеного прогулу, який стався з вини відповідача;

- зобов'язати УМВС України на Придніпровській залізниці нарахувати та виплатити грошову компенсацію за несвоєчасну видачу трудової книжки згідно ст. 235 КЗпП України у розмірі повного середньомісячного грошового забезпечення, яке отримав у 2013 році, розраховуючи його за кожен календарний день з 07.08.2013 по дату фактичного отримання трудової книжки та згідно Порядку провести розрахунок грошового забезпечення за один календарний день. Даний розрахунок грошового забезпечення за один календарний день провести діленням заробітної плати за червень та липень 2013 року на число відпрацьованих робочих днів. Нарахування грошової компенсації за несвоєчасну видачу трудової книжки провести шляхом множення середньоденного заробітку, розрахованого в п. 4 на число днів вимушеного прогулу, розрахованого в п. 3, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням;

- зобов'язати УМВС України на Придніпровській залізниці нарахувати та виплатити моральну шкоду за грубе порушення конституційних прав, грубе порушення вимог законодавства про працю та позбавлення засобів для працевлаштування для нормальної організації життя та правове свавілля з боку відповідача. При проведенні розрахунку моральної шкоди за час вимушеного прогулу, що

підриває авторитет держави і яке призвело до моральних страждань, втрати авторитета годувальника сім'ї, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, згідно п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у розмірі повного річного грошового забезпечення, яке отримував у 2013 році. Також в п. 1 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" ВСУ звернув увагу судів на те, встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди. В п. 9 вищезазначеної постанови Верховний Суд України звертає увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Даний розрахунок провести шляхом множення кількості днів у 2015 році - 365 на суму грошового забезпечення за один календарний день, розрахованої в п. 5;

- зобов'язати УМВС України на Придніпровській залізниці нарахувати та виплатити витрати: за оплату судового збору суми 487 грн. 20 коп. та за банківські послуги у сумі п'ять грн.;

- в зв'язку з ліквідацією, зобов'язати УМВС України на Придніпровській залізниці в порядку, передбаченому ст. 107 Цивільного кодексу України передати зобов'язання вчинити певні дії та здійснити виплати матеріального характеру своєму засновнику - Міністерству внутрішніх справ України, місцезнаходження якого: індекс 01024, м. Київ, Печерський район, вул. Богомольця, буд. № 10, код ЄРДПО: 00032684, а у випадку ліквідації МВС України його правоприємнику.

В обгрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що з 07.08.2013р. його звільнено з органів внутрішніх справ. При звільненні відповідачем не було видано наказу про звільнення, трудової книжки, військового квитка та інших фінансових документів, що позбавляє можливості працевлаштування позивача на іншу роботу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково, а саме: зобов'язано Управління МВС України на Придніпровській залізниці видати ОСОБА_2 витяг з наказу про його звільнення №86 о/с від 07.08.2013 року.

В іншій частині позову відмовлено.

Постанова суду, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, мотивована тим, що встановлені обставини справи не вказують на протиправність дій відповідача, які полягають у несвоєчасній видачі позивачу документів, про які зазначено в позові. Оскільки, судом не встановлено вини відповідача у несвоєчасній видачі трудової книжки, то суд вказав на відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за несвоєчасну видачу трудової книжки та скасування наказу про звільнення, в частині дати звільнення, з зазначенням дня звільнення день фактичної видачі трудової книжки.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2

подав апеляційну скаргу та заяву про уточнення вимог апеляційної скарги, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким:

зобов'язати УМВС України на Придніпровській залізниці наказ 07.08.2013 № 86 о/с в частині звільнення позивача скасувати, видати позивачу трудову книжку, днем звільнення вважати день її видачі - 30.03.2016, про що винести відповідний наказ, внести зміни до трудової книжки, згідно яких раніше внесений запис про день звільнення визнати недійсним у порядку, встановленому законодавством;

провести розрахунок терміну вимушеного прогулу позивача за несвоєчасну видачу трудової книжки за термін часу з 08.08.2013 по фактичну дату видачі трудової книжки - 30.03.2016, вказавши кількість днів вимушеного прогулу, який стався з вини Відповідача і який за термін часу з 08.08.2016 по 30.03.2016 складає - 663 робочі дні.

зобов'язати УМВС України на Придніпровській залізниці нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за несвоєчасну видачу трудової книжки згідно ст. 235 КЗпП України у розмірі повного середньомісячного грошової забезпечення позивача, яке він отримував у 2013 році, розраховуючи його за кожен календарю день з 08.08.2013 по дату фактичного отримання трудової книжки - 30.03.2016. Згідно довідки від 25.02.2016 № 29 Управління про доходи позивача за червень та липень місяці 2013 року його середньоденне грошове забезпечення становить - 116,92 грн. Нарахування грошової компенсації за несвоєчасну видачу трудової книжки провести шляхом множення середньоденного грошового забезпечення - 116,92 грн. на число робочих днів вимушеного прогулу, розрахованого в п. 3.3, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням, тобто 116,92 грн. * 663 робочі дні = 77517,96 грн..

зобов'язати УМВС України на Придніпровській залізниці нарахувати виплатити позивачу витрати: за оплату судового збору сумі 487 грн. 20 коп.

в зв'язку з ліквідацією, зобов'язати УМВС України на Придніпровській залізниці в порядку, передбаченому ст. 107 Цивільного кодексу України передати зобов'язання вчинити певні дії та здійснити виплати матеріального характеру своєму засновнику - Міністерству внутрішніх справ України, місцезнаходження якого: індекс 01024, м. Київ, Печерський район, вул. Богомольця, буд. № 10, код ЄРДПО: 00032684, а у випадку ліквідації МВС України його правоприємнику.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо відсутні підстав для зміни наказу про звільнення, в частині дати звільнення, щодо сплати середнього заробітку за несвоєчасну видачу трудової книжки. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що оскільки відповідачем не виконано обов'язок щодо видачі трудової книжки в день звільнення, то у позивача виникло право на отримання середнього заробітку за несвоєчасну видачу трудової книжки, а також право на зміну дати звільнення, якою слід вважати дату видачі трудової книжки.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що в період з 15.09.2008р. по 07.08.2013 р. ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ, на різних посадах, в структурних підрозділах Управління міністерства внутрішніх справ на Придніпровській залізниці. З 04 лютого 2009 року по 07 серпня 2013 року він працював на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного відділу на станції Дніпропетровськ Управління міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці.

Наказом Управління МВС України на Придніпровській залізниці від 07.08.2013р. № 86 о/с ОСОБА_2 звільнено з органів МВС з 07.08.2013р. за п. 64 "д" (через службову невідповідність) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991р. № 114.

23 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до голови ліквідаційної комісії УМВС України на Придніпровській залізниці з вимогою повернути трудову книжку та військовий квиток.

30.09.2015 року відділом кадрового забезпечення Управління МВС України на Придніпровській залізниці позивачу надано відповідь про те, що у зв'язку з тим, що вказані документи не були отримані позивачем в установлений законом термін, то на теперішній час вони знаходяться в архіві особових справ 2013 року на балансі Управління режимно-секретного та документального забезпечення ГУМВС України в Дніпропетровській області, та рекомендовано звернутись до вищевказаної установи.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

За наслідками перегляду судового рішення, враховуючи зміст та обсяг вимог апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування з наступних підстав.

Як зазначено вище, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач фактично оскаржує його в частині відмови у задоволенні заявлених вимог щодо зобов'язання відповідача скасувати наказ про звільнення, в частині дати звільнення, визначивши дату звільнення день фактичної видачі трудової книжки; щодо відмови зобов'язання відповідача сплатити середній заробіток за несвоєчасну видачу трудової книжки.

Таким чином, враховуючи положення ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в оскарженій частині.

Відповідно до ст.47 КЗпП та п.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.93 р власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку. Днем звільнення вважається останній день роботи. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Статтею 235 КЗпП України вказано, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з вимогами п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше несений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Відмовляючи у задоволенні зазначених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені обставини у справі не дають підстав для висновків щодо наявності вини відповідача у несвоєчасному отриманні позивачем трудової книжки. Оскільки, судом не встановлено вини відповідача у несвоєчасній видачі трудової книжки, то суд вказав на відсутність правових підстав для застосування наслідків, які передбачені ст..235 КЗпП України, п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Так, встановлені судом обставини справи, які не заперечуються позивачем, свідчать про те, що 07.08.2013 року до відома позивача було доведено наказ про його звільнення.

Не погодившись із звільненням, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління МВС України на Придніпровській залізниці про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та зобов'язання виплатити середній заробіток.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року у справі №804/11799/13-а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління МВС України на Придніпровській залізниці про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та зобов'язання виплатити середній заробіток відмовлено у повному обсязі. Постанова суду набрала законної сили.

Встановлені обставини справи також свідчать про те, що з часу звільнення, а саме з 07.08.2013 року до 23.09.2015 року, позивач не звертався до Управління МВС України на Придніпровській залізниці з вимогами про видачу трудової книжки. Зворотнього позивачем не доведено. Посилання позивача у судовому засіданні на те, що протягом зазначеного часу він від 20 до 30 разів звертався до відповідача в усній формі з приводу видачі трудової книжки, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки доказами не підтверджуються. При цьому, колегія суддів враховує, що у такому випадку, у разі не реагування відповідачем на усні звернення позивача, останній не був позбавлений можливості звернутися до відповідача з письмовим запитом, що б було належним доказом у спірних правовідносинах.

На заяву позивача від 23.09.2015 року Відділом кадрового забезпечення Управління МВС України на Придніпровській залізниці 30.09.2015 року надано відповідь про знаходження документів, у зв'язку зі спливом часу, в архіві особових справ 2013 року на балансі Управління режимно-секретного та документального забезпечення ГУМВС України в Дніпропетровській області, та позивачу рекомендовано звернутись до вищевказаної установи.

Відповідно до п. 6.2 Інструкції №58, трудові книжки та їх дублікати, які не були отримані працівниками при звільненні зберігаються протягом двох років у відділі кадрів, а після цього строку незатребувані трудові книжки зберігаються в архіві підприємства.

15.03.2016р., під час розгляду справи у суді першої інстанції та після надходження особової справи з Департаменту режимно-секретного та документального забезпечення МВС України, відповідачем на адресу позивача направлено повідомлення про можливість отримати трудову книжку в Управлінні МВС України на Придніпровській залізниці. Фактично трудову книжку отримано позивачем 30.03.2016р.

З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлені обставини у справі не дають підстав для висновків щодо наявності вини відповідача у несвоєчасному отриманні позивачем трудової книжки, у зв'язку з чим відсутні підстави для виплати на користь позивача середнього заробітку за несвоєчасну видачу трудової книжки, а також зміни дати звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, приймаючи до уваги обсяг заявлених вимог в апеляційній скарзі, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..200, 205, 206 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року по справі №804/15234/15 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 17.06.2016р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська