Постанова № 58429968, 15.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - Білак С. В.

Головуючий у 1 інстанції - Турова О.М.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 червня 2016 рокусправа № 804/1067/16 приміщення суду за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект імені Газети "Правда", 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання - Царьова Н.П., за участю представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Копань А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника за довіреністю ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 р. у справі № 804/1067/16 за позовом представника за довіреністю ОСОБА_4 - ОСОБА_2 до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник за довіреністю ОСОБА_4 - ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 16 червня 2015 року №1671-17, яким ОСОБА_4 визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 20 833,33грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що транспортний податок відноситься до місцевих податків, а тому має встановлюватися рішенням відповідної міської (сільської, селищної) ради в порядку, визначеному цим Кодексом, шляхом офіційного оприлюднення такого рішення відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В даному випадку місцева рада не приймала і не могла прийняти та офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення такого податку. Окрім того, зміни до Податкового кодексу України (далі - ПК України), внесені за кілька днів до початку бюджетного періоду 2015 року, не можуть застосовуватись до позивача раніше 2016 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що транспортний податок з фізичних осіб, визначений у статті 267 ПК України, був запроваджений згідно Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року №71-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2015 р. Означений податок відноситься до місцевих податків, а тому, відповідно до приписів ст.12 ПК України має встановлюватися рішенням відповідної міської (сільської, селищної) ради в порядку, визначеному цим Кодексом, зокрема, шляхом офіційного оприлюднення такого рішення відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В даному випадку місцева рада не приймала і не могла прийняти та офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення такого податку.

Рішенням Ювілейної селищної ради від 22.01.2015 року №1587-38 «Про транспортний податок» вирішено установити на території Ювілейної селищної ради транспортний податок, а отже застосування контролюючим органом положень ПК України з урахування внесених Законом України від 28.12.2014 року №71-VІІІ змін може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Крім того, вимога щодо сплати даного податку у 2015 році суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

Оскільки бюджетний період становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, то зміни до ПК України, внесені за кілька днів до початку бюджетного періоду 2015 року, не можуть застосовуватись до позивача раніше 2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт Серії НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, є власником легкового автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 150, 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 3956 см.куб., державний номер НОМЕР_1, дата першої реєстрації - 26.07.2011 р., (дата реєстрації - 13.03.2015р.) що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.10).

16.06.2015 р. Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Дніпропетровською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області) винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №1671-17 від 16.06.2015 р., яким ОСОБА_4 нараховане грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб на суму 20 833,33грн. (а.с.11).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Законом України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" не вносились зміни до елементів податків та зборів, ним запроваджено новий вид податку "транспортний податок". Таким чином, оскільки вказаний Закон набув чинності з 01.01.2015р. та ним не передбачено особливих умов сплати транспортного податку у 2015 році, то у спірному випадку базовим податковим періодом для сплати транспортного податку є саме 2015 рік.

З наведеними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Приписи пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

При цьому згідно з п. 267.4 ст. 267 цього кодексу ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 ПК України закріплено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Відповідно до ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Приписи пп. 10.1.1 п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 ПК України відносять до місцевих податків податок на майно в частині транспортного податку.

Згідно з п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 ПК України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 ПК України).

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пп. 12.3.4 ПК України ).

При цьому судовою колегією враховується, що відповідно до пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Приписи п. 12.5 ст. 12 ПК України визначають, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Системний аналіз наведених норма дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" ухвалений 28.12.2014 року, тобто після 15.07.2014 року.

Колегією суддів встановлено, що 22.01.2015 року на виконання Закону України від 28.12.2014 року №71-VIIІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" Ювілейною селищною радою рішенням «Про транспортний податок» 1587-38/VI, встановлено на території Ювілейної селищної ради транспортний податок, ставку податку з розрахунку на календарний рік визначено у розмірі 25 000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Отже рішенням Ювілейної селищної ради 1587-38/VI від 22.01.2015 року встановлено транспортний податок відповідно до приписів п. 12.3.5 ст. 12 ПК України, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

При цьому до спірних правовідносин не може бути застосовано положення пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України, оскільки до 31.12.2014 року відповідний транспортний податок не справлявся.

Відтак, враховуючи, що бюджетний період для всіх бюджетів становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, бюджетним періодом, в якому починає застосовуватися транспортний податок у смт.Ювілейне є саме 2016 рік.

Таким чином, оскільки рішення Ювілейної селищної ради «Про транспортний податок» було прийнято 22.01.2015 року, відтак, періодом, в якому починає застосовуватись транспортний податок у смт.Ювілейне, є 2016 рік. Отже, нарахування позивачу у 2015 році суми податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" є передчасним.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що вирішуючи справу по суті, необхідно надати оцінку положенням пп. 4.1.9 п. 4.9 ст. 4 ПК України, який визначає принцип стабільності податкового законодавства, який є складовою принципу правової визначеності, як основного елементу верховенства права.

Однією з основних процедурних вимог принципу правової визначеності є вимога надання достатнього часу для змін у системі правовідносин, викликаних прийняттям нового закону.

Положення пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України визначають, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

Згідно з п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

З прийняттям Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" ухвалений 28.12.2014 року, з 01.01.2015 року було визначено такі елементи податку, як: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку.

Оскільки наведені зміни у податковому законодавстві були прийняті менш ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду можна зробити висновок, що законодавцем під час прийняття зазначених змін не був дотриманий принцип правової визначеності.

Також, у відповідності до положень ст. 8 КАС України суд, при вирішенні справи повинен керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст та спрямованість діяльності держави.

З огляду на положення ч. 2 ст. 8 КАС України суд апеляційної інстанції керується принципами, застосовуваними Європейським судом з прав людини у своїй практиці, відповідно до якої останній перевіряє правомірність втручання держави у права осіб, з'ясовуючи чи таке втручання відбувається на підставі закону, чи відповідає воно легітимній меті та чи дотримано пропорційність вжитих державою заходів щодо обмеження прав.

Відповідно до положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Оскільки предметом спору є кошти, то сумніви, що вони підпадають під поняття майно відсутні.

Перевіряючи вимоги законності втручання, необхідно дослідити чи відповідають вказані нормативні акти вимогам, сформованим Європейським судом з прав людини у власних рішеннях, а саме доступності, чіткості і передбачуваності.

Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" ухвалений 28.12.2014 року не відповідає вимогам правової визначеності, що відповідно унеможливлює суб'єктів цих правовідносин врегулювати свою поведінку.

Отже, вказаний Закон не відповідає вимогам передбачуваності, а тому втручання у права позивача (зобов'язання сплачувати транспортний податок у 2015 році) не відповідає критерію законності, а відповідно буде протиправним.

Суд апеляційної інстанції враховує у контексті розгляду даної справи практику, висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.01.2011 року у справі "Щокін проти України" та від 07.10.2011 року у справі "Серков проти України" в частині необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з тим, що у відповідача були відсутні законні підстави для визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" у 2015 році.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду достатніх та переконливих доказів на обґрунтування наявності підстав для нарахування позивачу у 2015 році транспортного податку та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В свою чергу, позивач обґрунтував та довів протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на відсутність у відповідача підстав для нарахування позивачу у 2015 році транспортного податку.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим у справі обставинам, а рішення прийняте із порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України (в редакції чинній на момент прийняття постанови по справі), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, згідно квитанції №0.0.507691570.1 від 18.02.2016 року, було сплачено судовий збір за подання позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в розмірі 551,21 грн.

Крім того, за подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду позивачем, згідно квитанції №1/160 від 06.04.2016 року, було сплачено судовий збір у розмірі 616,23 грн.

Оскільки рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтвердженні судові витрати у розмірі 1167,44 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 94, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника за довіреністю ОСОБА_4 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 р. у справі № 804/1067/16 за позовом представника за довіреністю ОСОБА_4 - ОСОБА_2 до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати.

Адміністративний позов представника за довіреністю ОСОБА_4 - ОСОБА_2 до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2015 року №1671-17.

Стягнути з бюджетних асигнувань Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1167,44 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 15 червня 2016 року, в повному обсязі постанова складена 17 червня 2016 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді В.А.Шальєва

Н.А.Олефіренко