Постанова № 58429789, 16.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 червня 2016 року № 826/16515/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Савіно Дель Бене»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2015 р. № 0001842205,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Савіно Дель Бене» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2015 р. № 0001842205.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 04.03.2015 р. № 227/26-54-22-05/31321875 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 р. № 0001842205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 465 451,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Вважає висновки акту перевірки необґрунтованими та безпідставними.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Заперечень по суті заявлених позовних вимог не надав.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання 16.11.2015 р., суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Савіно Дель Бене» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з покупцем ТОВ «Сайпем Україна» та постачальниками відповідних робіт/послуг за червень 2014 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Савіно Дель Бене»:

1. п.198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього в сумі 372 361,00 грн., в тому числі по періодах: за червень 2014 р. у сумі 372 361,00 грн.

2. п.138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено неможливість включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 1861804,00 грн. у 2014 р. по операціях з ТОВ «Прімекс-Ніка», ТОВ «Аксель Лак».

За результатами перевірки складено акт від 04.03.2015 р. № 227/26-54-22-05/31321875 та винесено податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 р. № 0001842205, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 465 451,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 372 361,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 93 090,00 грн.

За результатами розгляду заперечень, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві надано відповідь від 24.03.2015 р. № 6172/10/26-54-22-05-20, яким заперечення залишено без розгляду, а висновки акту перевірки залишено без змін.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м.Києві прийнято рішення від 21.05.2015 р. № 8244/10/26-15-10-08-16, яким податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 р. № 0001842205, а скаргу - без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 30.07.2015 р. № 16032/6/99-99-10-01-04-25, яким податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 р. № 0001842205 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Савіно Дель Бене» зареєстровано в Головному управлінні юстиції у м.Києві від 31.12.2003 р. № 10691200000000935. Взято на облік в ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві та зареєстровано платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності товариства є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Між ТОВ «Прімекс-Ніка» (виконавець) та ТОВ «Савіно Дель Бене» (замовник) укладено договір № 06/06 про надання послуг автокраном від 06.06.2011 р., відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок щодо надання послуг автокранами на об'єкті замовника.

Пунктом 2.2.1 вказаного договору замовник зобов'язаний не пізніше ніж за два робочі дні надавати виконавцю письмові заяви на необхідні автокрани із зазначенням: вантажопідіймальності необхідного автокрана, характеру роботи, параметрів вантажу, адреси об'єкту, дати виконання робіт, особи, відповідальної за роботи на об'єкті.

Згідно п.п.2.2.2-2.2.5, 2.2.10 договору замовник зобов'язаний вести нагляд за додержанням робітниками замовкни правил з техніки безпеки при виконанні ними робіт на будівельних об'єктах замовника та нести відповідальність за порушення робітниками ПТБ.

Забезпечити під'їзні шляхи до об'єктів та підготувати необхідну площадку для роботи крана; забезпечити ПВР (проект виконання робіт) або технологічні карти на виконання робіт; забезпечити кранівників житлом та транспортом для доставки на об'єкт. Своєчасно надавати виконавцю довідки, необхідні для обліку, контролю та фіксації кількості робіт, виконаних технікою та механізмами виконавця на будівельних об'єктах замовника.

В додатках №№ 1, 2, 3 до договору визначено вартість послуг автокранів LTM1120, Grove GMK4080, Krupp 140GMT-AT.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду рахунок-фактуру № СФ-0145 від 19.06.2014 р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ -146 від 22.06.2014 р., № ОУ-143 від 22.06.2014 р., № ОУ-144 від 22.06.2014 р., рахунок-фактуру № СФ-0177 від 30.06.2014 р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-159 від 30.06.2014 р., № ОУ-160 від 30.06.2014 р., № ОУ-161 від 30.06.2014 р.

На підтвердження розрахунків між сторонами позивачем надано суду виписки по рахунку.

Між ТОВ «Савіно Дель Бене» (замовник) та ТОВ «Аксель Лак» (перевізник) укладено договір № 103 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та регіональних сполученнях від 10.06.2014 р., відповідно до умов якого замовник надає перевізнику вантажі, а перевізник зобов'язується здійснювати внутрішнє чи міжнародне перевезення вантажів.

На підтвердження виконання договору позивачем надано суду заявки на надання транспортних послуг, акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000010 від 30.06.2014 р., рахунки-фактури № 01-06/14 від 13.06.2014 р., № 02-06/14 від 23.06.2014 р., № СФ-0000012 від 27.06.2014 р.

На підтвердження здійснення перевезень позивачем надано суду товарно-транспортні накладні.

Між ТОВ «Сайпем Україна» (підрядник) та ТОВ «Савіно Дель Бене» (субпідрядник) укладено договір № 950936 на перевезення бурового обладнання зі свердловини «Ново-Мечебилівська-100» до м. Київ.

На підтвердження виконання вказаного договору сторонами складено акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг): № 1523-06 від 30.06.2014 р., № 1524-06 від 30.06.2014 р. та рахунки на оплату.

Податкові зобов'язання за вказаним договором відображено у податкових накладних, виписаних ТОВ «Савіно Дель Бене» покупцю ТОВ «Сайпем Україна».

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на відсутність реальності господарських операцій між ТОВ «Савіно Дель Бене» та ТОВ «Сайпем Україна».

Я вбачається з акту перевірки, ТОВ «Савіно Дель Бене» не надало до перевірки жодних документів.

У відповідності до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Згідно абз. 1 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни визначені законодавством платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги те, що позивачем не було надано до перевірки жодних первинних та бухгалтерських документів, надані позивачем документи на підтвердження його господарсько-фінансової діяльності не можуть вважатися належними доказами.

Окрім того, слід зазначити, що позивачем не надано суду податкових накладних, виписаних на підставі договору № 06/06 від 06.06.2011 р., не надано доказів наявності автокранів (технічних документів); не зазначено на яких об'єктах використовувалися автокрани; не надано доказів формування основних фондів, наявності працівників (кранівників); технологічних карт на виконання робіт, проектів виконаних робіт тощо; доказів планування та ходу виконання робіт; доказів оренди буксувального, підйомного обладнання (устаткування); доказів надання послуг з митного оформлення; оренди виробничого майданчика; доказів страхування вантажу, оплати праці працівників, цивільної відповідальності власників транспортних засобів та відповідальності їх орендаря або інший страховий поліс, що вимагається законодавством відповідної країни.

Суд також звертає увагу, що в наданих позивачем товарно-транспортних накладних відсутні відомості про перевезення автокранів, лише зазначено «частини бурового обладнання», тобто не можливо встановити чи перевозились самі установки кранів чи лише допоміжне обладнання до них.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Про необхідність дослідження реальності здійснених господарських операцій Вищий адміністративний суд України наголошував і в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 - "з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку…".

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на нижченаведене.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції за період червень 2014 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, вартості наданих послуг, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Водночас, позивачем не доведено, що отримана платником податку податкова вигода є обґрунтованою. Так, податкова вигода може бути обґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту.

Таким чином, позивачем не доведено, що його господарська діяльність спрямована на отримання економічного ефекту.

З огляду на викладене суд вбачає, що надані позивачем первинні документи носять неповний характер, а господарська діяльність товариства не спрямована на настання реальних наслідків.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення послуг (робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем занижено суми податку на додану вартість на загальну суму 372 361,00 грн. за період червень 2014 р.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2015 р. № 0001842205, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Савіно Дель Бено» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Савіно Дель Бено» решту суми судових витрат у розмірі 4 384,80 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судових витрат доручити ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук