Постанова № 58429778, 16.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 червня 2016 року № 826/6024/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Лідер»

до

Київської міської митниці Державної фіскальної служби

про

визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спорт Лідер» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить:

1. Визнати бездіяльність Київської міської митниці Державної фіскальної служби у частині розгляду поданої заяви та дій, пов’язаних із визнанням позивача таким, що виконав податкові зобов’язання в рамках окремих платіжних доручень.

2. Зобов’язати Київську міську митницю ДФС вчинити певні дії, а саме внести до лицьової картки особового рахунку (інтегрована картка платника) ТОВ «Спорт Лідер» (код ЄДРПОУ 35017070) запис про сплату грошових коштів за відповідними платіжними дорученнями: № 199 від 09.09.2015 р., № 179 від 03.09.2015 р., № 180 від 03.09.2015 р., № 189 від 04.09.2015 р., № 190 від 04.09.2015 р., № 191 від 04.09.2015 р., № 192 від 04.09.2015 р., № 193 від 04.09.2015 р., № 198 від 04.09.2015 р., № 197 від 04.09.2015 р., № 196 від 04.09.2015 р., № 195 від 04.09.2015 р., № 194 від 04.09.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю Київської міської митниці Державної фіскальної служби щодо невизнання позивача таким, що виконав свої податкові зобов’язання.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що виконав свої податкові зобов’язання щодо сплати податків, відповідно відмова відповідача в задоволенні поданої позивачем заяви про необхідність внесення запису до інтегрованої картки, є протиправною.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. До суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно наданих письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні з огляду на те, що кошти ТОВ «Лідер Спорт» за платіжними дорученнями, які зазначені в позові та адресовані Київській міській митниці ДФС в якості авансових платежів (передоплати) не надходили, а дата виникнення податкового зобов’язання зі сплати митних платежів не настає з моменту реєстрації в банку платіжного доручення, підстави для внесення до картки – особового рахунку ТОВ «Спорт Лідер» запису про сплату грошових коштів за такими платіжними дорученнями відсутні.

Враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03.11.2015 р. ТОВ «Спорт Лідер» звернулось до Київської міської митниці Державної фіскальної служби із письмовою заявою про зарахування коштів до бюджету України, визнання (підтвердження) позивача таким, що виконав податкові зобов’язання та внесення запису до зворотного боку інтегрованої кратки відомості про сплату митних платежів на підставі платіжних доручень № 199 від 09.09.2015 р., № 179 від 03.09.2015 р., № 180 від 03.09.2015 р., № 189 від 04.09.2015 р., № 190 від 04.09.2015 р., № 191 від 04.09.2015 р., № 192 від 04.09.2015 р., № 193 від 04.09.2015 р., № 198 від 04.09.2015 р., № 197 від 04.09.2015 р., № 196 від 04.09.2015 р., № 195 від 04.09.2015 р., № 194 від 04.09.2015 р.

19.11.2015 р. позивачем було отримано відповідь від Київської міської митниці Державної фіскальної служби від 19.11.2015 р. № 7044/10/26-70-25-01-04, в якій останньому було відмовлено у задоволенні заяви.

Підставою для відмови стало те, що грошові кошти ТОВ «Спорт Лідер» за платіжними дорученнями, які зазначені у заяві з призначенням платежу «*;350;35017070; попередня оплата за митне оформлення ВМД;» станом на 19.11.2015 р. на депозитний рахунок Київської міської митниці ДФС в якості авансових платежів (передоплати) не надходили.

За даними картки особового рахунку ТОВ «Спорт Лідер» в Київській міській митниці ДФС у період з 01.09.2015 р. по 18.11.2015 р. на депозитний рахунок митниці надійшли кошти передоплати в сумі 560 000,00 грн. (за платіжним дорученням від 14.09.2015 р. № 1). У цей же період за оформленими митними деклараціями ТОВ «Спорт Лідер» було нараховано та сплачено до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 564 875,84 грн., в т.ч. ввізне мито – 148 158,99 грн., додатковий імпортний збір – 74 439,43 грн. та податок на додану вартість – 342 277,42 грн.

Зважаючи на викладене, у зв’язку із тим, що кошти за платіжними дорученнями не надходили на відповідний рахунок митниці та не були задіяні при митному оформленні (з вини банку), а також враховуючи, що дата виникнення податкового зобов’язання зі сплати митних платежів не настає з моменту реєстрації в банку платіжного доручення, відповідачем було відмовлено позивачу у задоволенні його заяви.

Не погоджуючись із діями (бездіяльністю) відповідача, позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Митне оформлення товарів та послуг, що потребують перетину через державний кордон України врегульовано Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Митним кодексом України, законами України про митне регулювання, Єдиним митним тарифом України, Податковим кодексом України та міжнародними договорами України.

Так, з метою ввезення товару на митну територію України на позивача, як на суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, покладається обов’язок, в тому числі, зі сплати митних платежів.

Відповідно до пп. 14.1.113 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України митні платежі – це податки, що відповідно до цього Кодексу або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв’язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи

Відповідно до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов’язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до ч.2 ст. 37 Податкового кодексу України податковий обов’язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов’язує сплату ним податку.

Згідно ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно п. 1 ст. 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Як встановлено судом, 3, 4, 5 вересня 2015 року позивачем через систему Клієнт-Банк було відправлено в банк наступні платіжні доручення: № 199 від 09.09.2015 р. на суму 475 910,00 грн.; № 179 від 03.09.2015 р. на суму 280 000,00 грн.; № 180 від 03.09.2015 р. на суму 280 000,00 грн.; № 189 від 04.09.2015 р. на суму 70 000,00 грн.; № 190 від 04.09.2015 р. на суму 70 000,00 грн.; № 191 від 04.09.2015 р. на суму 70 000,00 грн.; № 192 від 04.09.2015 р. на суму 70 0000,00 грн.; № 193 від 04.09.2015 р. на суму 70 0000,00 грн.; № 198 від 04.09.2015 р. на суму 48 100,00 грн.; № 197 від 04.09.2015 р. на суму 2 000,00 грн.; № 196 від 04.09.2015 р. на суму 70 000,00 грн.; № 195 від 04.09.2015 р. на суму 70 000,00 грн.; № 194 від 04.09.2015 р. на суму 70 000,00 грн., якими було перераховано на рахунок державної казначейської служби України грошові кошти в якості погашення зобов’язань перед державним бюджетом України.

Разом з тим, з невідомих причин банком було прострочено строк перерахування коштів до державного бюджету, що призвело до застосування до позивача юридичної відповідальності за неналежне виконання зобов’язань у частині своєчасного та повного перерахунку коштів до бюджету, в якості виконання податкових (митних) зобов’язань.

Отже, ТОВ «Спорт Лідер» для поміщення товарів у митний режим імпорту (з наступним ввезенням) сплачено митні платежі, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту, згідно наданих платіжних доручень, однак, обслуговуючим банком позивача, своєчасно не списано кошти з поточного рахунку останнього, спрямованих на виконання податкових зобов’язань перед державним бюджетом.

Разом з тим, за висновками відповідача, обов’язок позивача щодо виконання податкових зобов’язань вважається виконаним з моменту отримання таких коштів відповідачем.

Однак, суд не може погодитися з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 299 Митного кодексу України сплата митних платежів може здійснюватися із застосуванням авансових платежів (передоплати).

Авансовими платежами (передоплатою) є грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім’я органів доходів і зборів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів.

Авансові платежі вносяться у валюті України.

Кошти авансових платежів не вважаються митними платежами, доки особа, яка внесла такі платежі, не зробить розпорядження про це органу доходів і зборів та не будуть виконані відповідні митні формальності. З моменту початку виконання таких митних формальностей кошти авансових платежів у сумі, на яку зроблено розпорядження, не підлягають використанню на будь-які інші цілі. Після завершення митних формальностей кошти у сумі, на яку зроблено розпорядження, перераховуються органом доходів і зборів до державного бюджету. У разі відмови від завершення митних формальностей суми авансових платежів, на яку зроблено розпорядження, повертається статус авансових платежів.

Повернення коштів авансових платежів здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо заяву про повернення подано до органу доходів і зборів протягом 1095 днів з дня внесення таких коштів на рахунок органу доходів і зборів. При цьому відсотки на суму коштів, унесених як авансові платежі, не нараховуються.

Кошти авансових платежів, що перебувають на рахунку органу доходів і зборів без розпорядження про використання протягом 1095 днів з дня їх внесення, підлягають перерахуванню до державного бюджету.

На вимогу платника податків орган доходів і зборів зобов’язаний надати йому письмову інформацію про використання коштів, унесених ним як авансові платежі, не пізніше 30 днів з дня отримання такої вимоги. У разі незгоди платника податків з інформацією органу доходів і зборів здійснюється спільна звірка використання зазначених коштів. Результати такої звірки оформлюються актом за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник такого акта після його підписання надається платнику податків.

Як вбачається з листа Київської міської митниці ДФС від 19.11.2015 р. № 7044/10/26-70-25-01-04 в період з 01.09.2015 р. по 18.11.2015 р. на депозитний рахунок митниці від позивача надійшли кошти передоплати в сумі 560 000,00 грн. (за платіжним дорученням від 14.09.2015 р. № 1). У цей же період за оформленими митними деклараціями ТОВ «Спорт Лідер» було нараховано та сплачено до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 564 875,84 грн., в т.ч. ввізне мито – 148 158,99 грн., додатковий імпортний збір – 74 439,43 грн. та податок на додану вартість – 342 277,42 грн., однак кошти згідно платіжних доручень № 199 від 09.09.2015 р., № 179 від 03.09.2015 р., № 180 від 03.09.2015 р., № 189 від 04.09.2015 р., № 190 від 04.09.2015 р., № 191 від 04.09.2015 р., № 192 від 04.09.2015 р., № 193 від 04.09.2015 р., № 198 від 04.09.2015 р., № 197 від 04.09.2015 р., № 196 від 04.09.2015 р., № 195 від 04.09.2015 р., № 194 від 04.09.2015 р. не надходили на відповідний рахунок митниці та не були задіяні при митному оформленні (з вини банку).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року N 2346-III (надалі - Закон N 2346-III) ініціювання переказу здійснюється за платіжним дорученням.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Пунктом 8.1 ст. 8 Закону N 2346-III визначено, що банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 цього ж Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Порядок прийняття, реєстрації банками платіжних доручень, списання коштів з рахунків платника та виконання платіжних доручень встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі по тексту – Положення № 22).

Відповідно до п. 2.14 Положення № 22 банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов’язково заповнює реквізити “Дата надходження” і “Дата виконання”, а банк стягувача - “Дата надходження в банк стягувача” (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп “Вечірня”.

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту “Дата надходження”, який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті “Дата виконання”, має відповідати: даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку; даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Згідно з п. 2.19 Положення № 22 розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Системний аналіз наведених положень свідчить про те, що виконання платником податкового обов’язку з перерахування до бюджету суми податкового зобов’язання, а отже його сплата, пов’язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов’язань.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Спорт Лідер» подало до ПАТ «Банк «Національні інвестиції» платіжні доручення № 199 від 09.09.2015 р. на суму 475 910,00 грн.; № 179 від 03.09.2015 р. на суму 280 000,00 грн.; № 180 від 03.09.2015 р. на суму 280 000,00 грн.; № 189 від 04.09.2015 р. на суму 70 000,00 грн.; № 190 від 04.09.2015 р. на суму 70 000,00 грн.; № 191 від 04.09.2015 р. на суму 70 000,00 грн.; № 192 від 04.09.2015 р. на суму 70 0000,00 грн.; № 193 від 04.09.2015 р. на суму 70 0000,00 грн.; № 198 від 04.09.2015 р. на суму 48 100,00 грн.; № 197 від 04.09.2015 р. на суму 2 000,00 грн.; № 196 від 04.09.2015 р. на суму 70 000,00 грн.; № 195 від 04.09.2015 р. на суму 70 000,00 грн.; № 194 від 04.09.2015 р. на суму 70 000,00 грн., які проведені банком в день їх подання, що підтверджує здійснення позивачем оплати за митне оформлення ВМД на загальну суму 1 646 010,00 грн.; при цьому на вказаних платіжних дорученнях відсутні будь-які відмітки про їх повернення без виконання.

Таким чином, подання ТОВ «Спорт Лідер» до банку належними чином оформлених платіжних доручень є необхідними та достатніми діями, які необхідно вчинити для сплати митних платежів, відповідно, позивач вважається таким, що сплатив митні платежі до бюджету у день подання в банк відповідних платіжних доручень на перерахування відповідних сум податкових зобов’язань.

Із зазначеного вбачається, що позивач поданням заяви від 02.11.2015 р. зробив розпорядження Київській міській митниці ДФС про те, що внесені ним кошти авансових платежів належить вважати митними платежами; у свою чергу, відповідачем не заперечується факт завершення митних формальностей «Спорт Лідер», а, відтак, кошти сплачені позивачем, згідно вказаних платіжних доручень мають бути перераховані органом доходів і зборів до державного бюджету.

Зазначене узгоджується із п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, відповідно до якого за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Оскільки платник податків, у тому числі митних платежів, не несе відповідальності за не перерахування з вини банку платежів до бюджету, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у визнанні ТОВ «Спорт Лідер» таким, що виконав податкові зобов’язання, а саме сплатив митні платежі, відповідно до згаданих платіжних доручень, суперечать вказаним вище нормам закону, а тому є протиправними.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача вчинити дії, а саме внести до лицьової сторони картки особового рахунку ТОВ «Спорт Лідер» (ідентифікаційний код юридичної особи 35017070) запис про сплату грошових коштів за відповідними платіжними дорученнями, суд керується наступним.

З метою забезпечення ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів наказом Міністерств доходів і зборів України від 05 грудня 2013 року №765 затверджено Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів (далі по тексту - Порядок).

Цим Порядком встановлюється механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Згідно з пунктами 11-13 Розділу ІІ Порядку передбачено, що форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки.

Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов’язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати.

На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою.

Усі вартісні операції в інтегрованій картці платника здійснюються у гривнях з двома десятковими знаками.

Занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації.

Контроль за достовірністю та повнотою відображення інформації в інформаційній системі забезпечується структурними підрозділами, на які покладено функції з введення відповідної інформації.

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Отже, з наведеного слідує, що відображення податковим органом в інтегрованих картках платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов’язань є правовим наслідком для позивача, оскільки від правомірності таких дій фактично залежить фінансовий стан платника податків щодо розрахунків із бюджетом, зокрема, щодо наявності та вірного розрахунку заборгованості перед бюджетом з урахуванням періоду її виникнення.

Зазначене свідчить про наявність такого способу захисту порушеного права позивача, як зобов’язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку платника податків.

Оскільки позивач в повному обсязі виконав обов’язок щодо складення та подання до уповноваженого банку платіжних доручень про перерахування грошових коштів з метою сплати митних платежів, а порушення вимог законодавства щодо перерахування коштів допущено банком, суд дійшов висновку про необхідність зобов’язання відповідача внести до лицьової сторони картки особового рахунку позивача відомості про сплату митних платежів згідно з платіжними дорученнями від № 199 від 09.09.2015 р., № 179 від 03.09.2015 р., № 180 від 03.09.2015 р., № 189 від 04.09.2015 р., № 190 від 04.09.2015 р., № 191 від 04.09.2015 р., № 192 від 04.09.2015 р., № 193 від 04.09.2015 р., № 198 від 04.09.2015 р., № 197 від 04.09.2015 р., № 196 від 04.09.2015 р., № 195 від 04.09.2015 р., № 194 від 04.09.2015 р.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість свої дій з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Спорт Лідер» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню повністю.

Керуючись положеннями статей 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Лідер» задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Київської міської митниці Державної фіскальної служби в частині відмови визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «Спорт Лідер» таким, що виконав податкові зобов’язання щодо сплати митних платежів за наступними платіжними в дорученнями: від № 199 від 09.09.2015 р., № 179 від 03.09.2015 р., № 180 від 03.09.2015 р., № 189 від 04.09.2015 р., № 190 від 04.09.2015 р., № 191 від 04.09.2015 р., № 192 від 04.09.2015 р., № 193 від 04.09.2015 р., № 198 від 04.09.2015 р., № 197 від 04.09.2015 р., № 196 від 04.09.2015 р., № 195 від 04.09.2015 р., № 194 від 04.09.2015 р.

3. Зобов’язати Київську міську митницю Державної фіскальної служби вчинити дії, а саме внести до лицьової сторони картки особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Лідер» (код ЄДРПОУ 35017070) запис про сплату грошових коштів за наступними платіжними дорученнями: від № 199 від 09.09.2015 р., № 179 від 03.09.2015 р., № 180 від 03.09.2015 р., № 189 від 04.09.2015 р., № 190 від 04.09.2015 р., № 191 від 04.09.2015 р., № 192 від 04.09.2015 р., № 193 від 04.09.2015 р., № 198 від 04.09.2015 р., № 197 від 04.09.2015 р., № 196 від 04.09.2015 р., № 195 від 04.09.2015 р., № 194 від 04.09.2015 р.

4. Судові витрати в сумі 2 760,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Лідер» (код ЄДРПОУ 35017070) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук