Рішення № 58428357, 15.06.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/3879/16-ц

Провадження № 2/750/1477/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року м.Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого судді Литвиненко І.В.,

за участю секретаря Кравченко І. В.,

з участю позивача,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, визнання умови кредитного договору недійсною, визнання дій незаконними, зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

18.04.2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» в якому просила зобов'язати ПАТ КБ "Приватбанк" привести пункти 2.4 та 2.5 Договору про іпотечний кредит № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 від 27.02.2008 р. у відповідність до "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" (затверджених Постановою правління НБУ №168 від 10 травня 2007 р. (зі змінами) в частині закріплення методичних умов щодо використання для нарахування відсотків за користуванням кредитом схеми "360/360", згідно якої відсотки нараховуються на фактичний залишок заборгованості, виходячи з кількості 30 (тридцять) днів у місяці й 360 днів у році; зобов'язати ПАТ КБ "Приватбанк" провести перерахунок відсотків за користування кредитом по Договору про іпотечний кредит № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008, згідно якого відсотки мають нараховуватися на фактичний залишок заборгованості, виходячи з кількості 30 (тридцять) днів у місяці й 360 днів у році; визнати недійсною (нікчемною) умову з п.п.В п.8.9 Договору про іпотечний кредит № № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 р. про право Банку збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку у разі' "здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та /або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ" як таку, що містить несправедливі та дискримінаційні положення по відношенню до Позичальника (споживача фінансових послуг); визнати дії ЗАТ КБ "Приватбанк" щодо підвищення в односторонньому порядку фіксованої відсоткової ставки від 27.07.2008 р. за Договором про іпотечний кредит № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 р., укладеним між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1, з 15% до 25,08% річних - незаконними, а підвищення в односторонньому порядку ЗАТ КБ "Приватбанк" фіксованої відсоткової ставки від 27.07.2008 р. за Договором про іпотечний кредит № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 недійсним; зобов'язати ПАТ КБ "Приватбанк" здійснити коригуючі операції щодо зниження відсотків за користування кредитом, починаючи з 27.07.2008 р. з до розміру 15,00 % річних згідно первісно письмово погоджених між Сторонам 15,00 % річних за умовами Договору про іпотечний кредит №№ СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 р. та провести перерахунок платежів ОСОБА_1 по погашенню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за період з 27.07.2008 р. по 11.08.2008 р. за ставкою у розмірі 15,00 % річних згідно з первісними письмово погодженими умовами Договору про іпотечний кредит № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 р; встановити факт відсутності узгодженості істотних умов, передбачених законом у Додатковій угоді від 11.08.2008 р. до Договору про іпотечний кредит № № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 р., що підписана між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1, та визнати правовідносини між Сторонами щодо виконання Додаткової угоди від 11.08.2008 р. до Договору про іпотечний кредит № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 р.такими, що не виникли. Зобов'язати ПАТ КБ "Приватбанк" здійснити перерахунок всіх сплачених ОСОБА_1 платежів за Договором про іпотечний кредит № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 р. за період з 11.08.2008 р. по 15.12. 2014 р. згідно з первісними письмово погодженими умовами Договору про іпотечний кредит № № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 р. Позовні вимоги мотивувала тим, що 11 серпня 2008 р. у результаті недобросовісних (введення в оману працівниками Банку та створення серйозних загроз для втрати новопридбаного позивачем житла) та односторонніх дій Банку щодо зміни істотних умов кредитування від 27.07.2008 р. позивач змушена була підписати ініційовані Банком та надані їй на підпис "Заяву на конвертацію гривневого кредиту", "Заяву про продаж валюти №1" та Додаткову угоду до Договору про іпотечний кредит від 27.02.2008 р. Вважає, що кредитний Договір від 27.02.2008 р. вміщує умови, що є несправедливими і такими, що суперечать вимогам Закону, рівності сторін, підписаними у результаті необізнанності з боку Позичальника та введення його в оману зі Сторони Банку, а саме: щодо умов кредитування, щодо заниженої фактичної сукупної вартості кредиту, щодо причин відсутності графіку платежів, щодо неналежно визначеної та прихованої фактичної реальної відсоткової ставки, яка суттєво відрізняється від тієї реальної процентної ставки, що була узгоджена між Сторонами, щодо причин та механізмів підвищення відсоткової ставки за кредитним Договором в односторонньому порядку та умов співробітництва Банку з Державної іпотечною установою (ДІУ), крім того зазначала, що заява на конвертацію гривневого кредиту, заява про продаж валюти №1 від 11.08.2008 р. та Додаткова угода від 11.08.2008 р., підписані Сторонами в результаті використання Банком нечесної підприємницької практики, що призвів до серйозних юридичних колізій та абсолютної неузгодженості істотних умов кредитного Договору від 27.02.2008р., вони не виконані Банком, вчинені з недодержанням та з невизначенням взагалі істотних умов правочину, вчинені під впливом тяжких обставин для позичальника (загрози втратити житло), тобто в умовах відсутності його вільного волевиявлення, підписані в результаті необізнанності з боку Позичальника та введення його в оману зі Сторони Банку, що у своїй сукупності є грубим порушенням імперативних вимог Закону України "Про захист прав споживачів", а також імперативних приписів НБУ, що визначені законом як істотні та є необхідними для даного виду договорів. Крім того вказувала на те, що відповідно до кредитного Договору від 27.02.2008 р., зокрема п. 8.8 та п.8.9, вже передбачено право Банку в односторонньому порядку підвищувати розмір відсоткової ставки за кредитом на невідому величину. ОСОБА_2, Банк ще до підписання кредитного Договору від 27.02.2008 р. мав на меті не відступлення у подальшому ДІУ своїх прав по Договору, а лише отримання для себе додаткового надприбутку за рахунок значного підвищення відсоткової ставки за кредитом без згоди Позичальника у результаті введення його в оману. Вважає, що ОСОБА_2 зобов'язаний у кредитному Договорі зазначити правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки НБУ або в ін. Випадках отже такі умови договору є несправедливими та ними встановлені дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставкиу порушення діючих на той час норм законодавства, умисно ОСОБА_2 нараховував приховані додаткові відсотки, а саме 0,21% та 0,25% річних, які Кредитним договором взагалі не передбачені, адже реальна відсоткова ставка за іпотечним кредитом задекларована Банком на рівні 15%. Таким чином підлягає безпосередньому застосуванню абзац 2 ч.4 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", згідно якого споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у Договорі. Також позивача, як Позичальника, не було поінформовано належним чином про зміну процентної ставки за кредитом, оскільки повідомлення про зміну процентної ставки не відповідає вимогам належного повідомлення, які прописані в Договорі про іпотечний кредит, в п.8.9 Договору визначено, що Кредитор може збільшити розмір відсоткової ставки за Договором, повідомивши позичальника про встановлення нової відсоткової ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа не пізніше, ніж за 14 днів календарних днів до дня зміни розміру відсоткової ставки в сторону збільшення за адресою позичальника. Такий новий розмір відсоткової ставки починає застосовуватись з дати, що буде вказана у Повідомленні Кредитору до Позичальника (п. 8.9). Однак те Повідомлення, яке було отримане позивачем, не містить ані розміру нової процентної ставки, ані дати початку її дії, ані номеру самого Договору, по якому вносяться зміни, ні обов'язкових банківських реквізитів, характерних для такого роду рекомендованих листів, а без такої інформації у Повідомленні будь-яка зміна відсоткової ставки згідно умов Договору про іпотечний кредит є недійсною, крім того письмове повідомлення Банку про зміну умов кредитного договору не містило підпис уповноваженої особи та печатку банку. Повідомлення від Банку, всупереч умовам п.8.9 Договору та імперативним вимогам ч. 4 ст.11 Закону, позивач не отримувала взагалі. Заява про зміну валюти кредитування датована 11.08.2008 р. та адресована на ім'я ОСОБА_3 - керівника бізнесу іпотечного кредитування. Вказана заява в журналі реєстрації вхідної кореспонденції не зареєстрована та позивачу невідомо чи має ОСОБА_3 організаційно-розпорядчі функції по укладанню змін іпотечних договорів. 11.08.2008 р. Заява №1 не була виконана, тобто на рахунки Позичальника, валюта не надходила, відповідно продаватися на МВРУ на умовах заяви №1 від 11.08.2008 р. не могла, а інших Заяв про продаж іноземної валюти з датою виконання від 15.08.2008 р. позивач не підписувала, також зазначала, що додаткова угода від 11.08.2008 року до Договору є неукладеною.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду від 18 травня 2016 року про витребування доказів відповідачем не виконано, суду не повідомлено про причини невиконання цієї ухвали. Відповідачем подані заперечення проти позову, в яких відповідач наголошує на дотриманні законодавства при укладанні Договору та Додаткової угоди, також представник відповідача повідомляє про те, що згідно із заявою позивача було переведено кредитний договір від 27.02.2008 року з валюти гривня в валюту долар США, тому вважає, що підстав для задоволення позову немає. Представник відповідача просив розглянути справу без його участі, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 27 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приват Банк», яке змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № CNCNGI0000004770, відповідно до якого банк зобовязався надати, а відповідач прийняти грошові кошти в сумі 158500 грн. на придбання у власність квартири, розташованої за адресою: м. Чернігів, пр-т. МируАДРЕСА_1, належним чином використати та повернути кредит в сумі 158500 грн., сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15% річних, а також інші платежі в порядку та на умовах та в строки, визначені цим договором, а також сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту з кінцевим терміном повернення до 27.02.2023 року (а.с 37-44).Згідно із Додатком № 1 до кредитного договору, в якій вказана загальна вартість кредиту, річна відсоткова ставка зазначена, як фіксована, а також встановлено, що реальна процентна ставка визначена у 15% (а.с. 52)

Згідно заяви від 11 серпня 2008 року ОСОБА_1 просила змінити валюту кредитування згідно договору про іпотечний кредит № CNCNGI0000004770 від 27 лютого 2008 року та залишок заборгованості по вказаному договору 158869,76 грн конвертувати у валюту долар США по курсу процесингу на дату укладання додаткової угоди до договору (а.с 62).

11 серпня 2008 року між сторонами було підписано додаткову угоду до договору про іпотечний кредит № CNCNGI0000004770 від 27 лютого 2008 року та викладено договір про іпотечний кредит № CNCNGI0000004770 від 27 лютого 2008 року в новій редакції. Суду надано дві Додаткові угоди № 1 за умовами однієї з них вище угоди банк зобовязався надати позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування на рахунок № 29098050048013 на строк з 27.02.2008 року по 27.02.2018 року включно у вигляді строкового кредиту у розмірі 34239,17 доларів США на наступні цілі: придбання нерухомості зі сплатою за користування кредитом 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагорода за резервування ресурсів 3% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу (а.с. 71). Відповідно до Додаткової угоди № 1 (а.с. 70) не зазначено в якому саме розмірі надаються кредитні кошти на рахунок№ 29098050048013. Згідно двох примірників цієї угоди станом на 11.08.2008 року залишок заборгованості по договору про іпотечний кредит № CNCNGI0000004770 від 27 лютого 2008 року складає 158869 грн. 76 коп., що еквівалентно 34239,17 доларів США (а.с 70-71 На вимогу суду оригінал додаткової угоди відповідачем суду не наданий.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" привести пункти 2.4 та 2.5 Договору про іпотечний кредит № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 від 27.02.2008 р. у відповідність до "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" (затверджених Постановою правління НБУ №168 від 10 травня 2007 р. (зі змінами)) в частині закріплення методичних умов щодо використання для нарахування відсотків за користуванням кредитом схеми "360/360", згідно якої відсотки нараховуються на фактичний залишок заборгованості, виходячи з кількості 30 (тридцять) днів у місяці й 360 днів у році та зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" провести перерахунок відсотків за користування кредитом по Договору про іпотечний кредит № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008, згідно якого відсотки мають нараховуватися на фактичний залишок заборгованості, виходячи з кількості 30 (тридцять) днів у місяці й 360 днів у році, то ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки фактично позивач ставить питання про зміну умов договору, але зміна умов договору на підставі рішення суду, передбачені ч. 2 ст.. 651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Використання даного методу нарахування відсотків за довгостроковим кредитним Договором передбачає зміну витрат Позичальника в залежності від кількості фактичних днів у році, які не відповідають умовам Договору. Однак, підставою для задоволення таких позовних вимог позивач зазначає те, що відповідач, на підставі використання методу «факт/360» підвищив розмір записаної в Договорі реальної відсоткової ставки, а відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 ЗУ "Про захист прав споживачів", згідно якої забороняється будь-яка нечесна підприємницька діяльність, яка вводить в оману споживача, п.4 ч.2 ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів", згідно якого споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь - які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у Договорі. Однак введення споживача в оману та використання нечесної підприємницької діяльності є підставою для визнання в цій частині Договору про іпотечний кредит недійсним, а не зміни договору в цій частині, а отже позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав.

Позовні вимоги в частині визнання недійсною умову підпункту "в" п.8.9 Договору про іпотечний кредит № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 року щодо права Банку збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку у разі здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та /або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ, визнання незаконними дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» щодо підвищення в односторонньому порядку фіксованої відсоткової ставки з 27.07.2008 року за Договором про іпотечний кредит № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 року, укладеним між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 з 15% до 25,08% річних підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 8.9 кредитного Договору визначено, що Кредитор може збільшити розмір відсоткової ставки за Договором, повідомивши позичальника про встановлення нової відсоткової ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа не пізніше, ніж за 14 днів календарних днів до дня зміни розміру відсоткової ставки в сторону збільшення за адресою позичальника. Такий новий розмір відсоткової ставки починає застосовуватись з дати, що буде вказана у Повідомленні Кредитору до Позичальника. Однак повідомлення, яке було отримане позивачем (а.с. 55-56), не містить розміру нової процентної ставки, дати початку її дії, номеру самого Договору, по якому вносяться зміни; обов'язкових банківських реквізитів, отже без такої інформації у повідомленні зміна відсоткової ставки згідно умов Договору про іпотечний кредит є незаконною. Крім того, згідно останнього абзацу п. 8.9 Договору від 27.02.2008 р., ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання при збільшенні відсоткової ставки в односторонньому порядку протягом 14 календарних днів з дати її збільшення також письмово повідомити про це Позичальника шляхом направлення останньому поштою відповідного повідомлення, в якому зазначається новий розмір ставки та дата, з якої розпочато застосування цього нового розміру ставки.

У зв'язку з наведеним, суд вважає, що така умова кредитного Договору суперечить діючим на той час умовам ч.4 ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів", в якій зазначено, що про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом 7 (семи) календарних днів 3 дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною, крім того, таке повідомлення від Банку, всупереч умовам п.8.9 Договору та ч. 4 ст.11 Закону, позивач не отримувала взагалі, на вимогу суду, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження такої обставини.

ОСОБА_2 повідомлень, передбачених в п. 8.9 та ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживача» Позичальнику не надіслав, а тому відсоткову ставку підвищив незаконно.

Відповідно до пункту 8.8 кредитного Договору передбачено, що у випадку, якщо права кредитора за цим Договором не будуть відступлені на користь будь-якої третьої особи, Кредитор має право змінити розмір відсоткової ставки до розміру звичайної процентної ставки, що встановлена у Кредитора для таких видів кредитів. При цьому застосовуються механізми зміни, що вказані у пункті 8.9. ОСОБА_4 міг змінити відсоткову ставку по кредиту позивача, але не раніше, ніж він отримає відмову ДІУ від рефінансування цього кредиту. У листі від 18.03.2016 р. №1263/11/2 ДІУ вказано, що в рамках співробітництва між ДІУ та Банком документи кредитної справи позивача були включені Банком до ПУЛу №156 від 29.05.2008 р. та надані до Установи для прийняття рішення про викуп всього ПУЛу. Крім того в листі зазначено, що підставою для відмові придбання ДІУ іпотечного кредиту, який був включений до ПУЛу №156 від 29.05.2008 р. стало те, що документи по деяких іпотечних кредитах (у т.ч. і по кредиту ОСОБА_1 І.) не відповідали вимогам ДІУ,також в листі повідомлено, кредитно-інвестиційний комітет ДІУ прийняв рішення від 04.09.2008 р. про відмову у рефінансуванні ПУЛу №156, про що було повідомлено ОСОБА_4. Відповідач же збільшив відсоткову ставку за Договором вже до 25,08% з 27.07.2008 року, тобто ще до прийняття відповідного рішення Державною іпотечною установою.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно з ч. 1ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Договір про іпотечний кредит має двозначні, суперечливі положення, які відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживача" слід тлумачити на користь споживача, яким в даному випадку є позивач. Так, у Договорі про іпотечний кредит від 27.02.2008 р. у п. 8.9 містяться умови, які передбачають можливість зміни Банком в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки. ОСОБА_4, фактично, даний пункт передбачає можливість відповідача вносити зміни до первісних істотних умов цього Договору в односторонньому порядку за певних обставин. Суд зауважує, що виходячи із п.8.9 кредитного Договору, вбачається, що Кредитор може змінити розмір відсоткової ставки в сторону збільшення в разі здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та /або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ. ОСОБА_2 будь-яка поточна зміна (збільшення/зменшення) відсоткових ставок за вкладами та /або кредитами, або ж покращення в грошово-кредитній політиці НБУ є підставою лише для підвищення Банком фіксованої відсоткової ставки за кредитом в односторонньому порядку. Пунктами 11 - 13 ч. 3 ст. 18 Закону визначені такі несправедливі умови договорів: 11) надання банку права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; 12) надання банку права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; 13) надання банку можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору. Відповідно ч. 4 ст. 18 Закону перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. ОСОБА_2, п.п. «в» п.8.9 Кредитного Договору в частині права Банку збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку у разі здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та /або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ має бути визнаний недійсним, як несправедлива умова договору для споживача. Оскільки, дії відповідача щодо підвищення відсоткової ставки є неправомірними, а підпункт "в" п.8.9 Договору про іпотечний кредит № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 року щодо права Банку збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку у разі здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та /або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ слід визнати недійсним, а отже позовні вимоги щодо зобов'язання Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» здійснити перерахунок відсотків за користування кредитом, починаючи з 27.07.2008 р. з 25,08 % річних до розміру 15,00 % річних відповідно до Умов Договору про іпотечний кредит № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 та провести перерахунок платежів ОСОБА_1 по погашенню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за період з 27.07.2008 р. по 11.08.2008 р. за ставкою у розмірі 15,00 % річних відповідно до умов Договору про іпотечний кредит № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 року підлягають задовленню.

Відповідно до копії меморіального ордеру №1 від 27.02.2008 року, ОСОБА_1 було надано кредитні кошти в сумі 158500 грн. шляхом їх перерахування на рахунок ДП «Укрсівербуд» за обєкт нерухомості згідно кредитного договору CNCNGI0000004770 від 27 лютого 2008 року (а.с.69). Отже суд приходить до висновку, що валютою зобовязання за кредитним договором, укладеним між сторонами є гривня.

Жодних доказів на підтвердження надання ОСОБА_1 кредитних коштів у іноземній валюті (доларах США) згідно додаткової угоди від 11.08.2008 року позивачем не надано.

Також відповідачем не надано на вимогу суду оригіналу Додаткової угоди від 11.08.2008 року, в порушення ч. 2 ст. 64 ЦПК України.

Положеннями ст. ст. 42, 92 Конституції України громадянам України гарантовано, що держава захищає права споживачів, здійснюючи контроль за якістю і безпечністю усіх видів послуг та встановлюючи законами України засади створення та функціонування грошового та кредитного ринків, має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг. Враховуючи те, що споживач фінансових послуг фактично є слабким суб'єктом економічних відносин, держава забезпечує його захист, а також рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

В матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили, що позивач надавав відповідачу кредит в іноземній валюті, а навпаки матеріалами справи підтверджено надання ОСОБА_1 грошових коштів у гривні, які були перераховані, відповідно до умов кредитного договору № CNCNGI0000004770 від 27 лютого 2008 року за придбання житлового приміщення в ДП «Укрсівербуд».

В судовому засіданні не було підтверджено відповідачем, що Додаткова угода від 11.08.2008 р була укладена між сторонами. Так, відповідно до ч 1 ст. 638 та ч 1 ст.. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Наявність у матеріалах справи різних варіантів Додаткової угоди від 11.08.2008 року є доказом того, що між сторонами не були погоджені істотні умови договору, що свідчить про факт неукладеності цієї угоди (а.с. 70,71) .

Окрім того відповідно п. 6 ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому вираженні, строки його внесення й умови взаєморозрахунків. Відповідно п. 9 ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір повинен містити права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Вказані умови у Додатковій угоді від 11.08.2008 р. не погоджені сторонами.

У постанові № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р."Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).

При цьому в Додатковій угоді не зазначено про зміну валюту зобовязання, а згідно пункту 1.5 Договору від 27.02.2008 р., погашення платежів за кредитом здійснюється Позичальником виключно у національній валюті України - гривні. Зміни до цього пункту Договору не вносились, а отже він є чиним.

Заяву №1 про продаж іноземної валюти від 11.08.2008 р. суд не приймає до уваги та вважає її недопустимим доказом, оскільки вона не могла бути прийнята до розгляду працівниками ЧРУ ЗАТ КБ "ПриватБанк", так як оформлена з порушеннями. Зокрема, на самій Заяві відсутня відмітка Банку з вхідним номером та датою її отримання Банком, а отже сторони не досягли домовленості з приводу питання можливої конвертації гривневого кредиту.

Згідно п.4.8 "Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів", що затверджене Постановою НБУ №82 від 05.03.2003 р.(чинного на 11.08.2008 р.), продаж іноземної валюти або банківських металів виконується уповноваженим банком, що обслуговує клієнта, лише на підставі його заяви про продаж валюти (крім обов'язкового продажу) або банківських металів. Це означає, що без Заяви про продаж валюти, оформленої згідно вимог вищеозначеної Постанови НБУ №82 від 05.03.2003 р.. відповідач не мав права на продаж валюти від імені Позичальника на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ).

Відповідно до п. 3.4 "Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів", вимоги якого поширюються на уповноважені банки та їх клієнтів (п. 1.3 Положення), Заяви про продаж іноземної валюти мають містити ряд реквізитів. У Заяві №1 про продаж іноземної валюти відсутній код заяви про продаж іноземної валюти відповідно до Державного класифікатора управлінської документації (ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.98 № 1024), мають місце помилково зазначені паспортні дані Позичальника, вказано ІПН не ОСОБА_1І.(а іншої фізичної особи), зазначено номер рахунку (№ 23339050014480, з якого перераховуються кошти (1180), який не належить Позичальнику,а отже відповідно до п. 4.9 "Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів", ОСОБА_2 зобовязаний був повернути цю заяву без виконання. Також у Заяві №1 про продаж валюти не вказаний рахунок Банку, на який зараховуються кошти в іноземній валюті, що списуються з рахунку клієнта № 22339050014480, рахунок одержувача вказаний як 2900, у Заяві №1 вказано лише прізвище працівника, уповноваженого вирішувати питання за угодою про продаж іноземної валюти. ОСОБА_4 не вказані його ім'я та по- батькові, посада, та відсутній зразок підпису. Крім того, у Заяві №1 про продаж іноземної валюти" невірно зазначена дата валютування і відповідно дата виконання Заяви - 11.08.2008 р. Так, як п. 5.7 "Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів" встановлено що уповноважений банк, що обслуговує платника, до настання дати валютування списує кошти, які підлягають перерахуванню з рахунку платника, і обліковує їх на відповідному рахунку уповноваженого банку, що призначений для обліку коштів, які вже списані з рахунків платників, але ще не перераховані банкам-кореспондентам. У зв'язку з цим, якщо дата валютування у Заяві №1 про продаж іноземної валюти зафіксована як 11.08.2008 р., то датою списання коштів згідно вимог п. 5.7 Положення може бути лише 10.08.2008 р. , що є неможливим, оскільки заява позивача була подана тільки 11.08.2008 р. ОСОБА_2 належних доказів щодо підтвердження того факту, що банк 11.08.2008 р. проводив операції, пов'язані з продажем валюти на МВРУ від імені ОСОБА_1 суду не надано, а відтак Заява №1 11.08.2008 р. не була виконана, тому залишок по гривневому кредиту за Договором від 27.02.2008 р. за рахунок коштів, виручених від продажу валюти, не міг бути погашеним на підставі підписаної Сторонами Заяви №1 від 11.08.2008 р.

Згідно ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

За змістом ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

гідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення що регулюють договір позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповілач не надав належних та допустимих доказів щодо виконання Заяви Позичальника, не провів конвертацію, що підтверджує Заява №1 про продаж іноземної валюти від 11.08.2008 р.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що Додаткова угода № 1 від 11.08.2008 року (а.с. 70,71) є неукладеною, у звязку із чим, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» здійснити перерахунок всіх сплачених ОСОБА_1 платежів за Договором про іпотечний кредит № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008року за період з 11.08.2008 р. по 15.12.2014 р. згідно з первісними письмово погодженими умовами Договору про іпотечний кредит № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 року. Позовні вимоги в частині встановлення факту відсутності узгодженості істотних умов, передбачених законом у Додатковій угоді від 11.08.2008 р. до Договору про іпотечний кредит № № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 р., що підписана між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1, та визнати правовідносини між Сторонами щодо виконання Додаткової угоди від 11.08.2008 р. до Договору про іпотечний кредит № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 р.такими, що не виникли є неналежним способом захисту прав позивача, тому у задоволенні позову в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Пропорційно задовленим вимогам слід стягнути з відповідача на користь держави судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, визнання умови кредитного договору недійсною, визнання дій незаконними, зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати недійсною умову підпункту "в" п.8.9 Договору про іпотечний кредит № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 року щодо права Банку збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку у разі здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та /або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ.

Визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» щодо підвищення в односторонньому порядку фіксованої відсоткової ставки з 27.07.2008 року за Договором про іпотечний кредит № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 року, укладеним між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 з 15% до 25,08% річних.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» здійснити перерахунок відсотків за користування кредитом, починаючи з 27.07.2008 р. з 25,08 % річних до розміру 15,00 % річних відповідно до Умов Договору про іпотечний кредит № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 та провести перерахунок платежів ОСОБА_1 по погашенню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за період з 27.07.2008 р. по 11.08.2008 р. за ставкою у розмірі 15,00 % річних відповідно до умов Договору про іпотечний кредит № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 року.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» здійснити перерахунок всіх сплачених ОСОБА_1 платежів за Договором про іпотечний кредит № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008року за період з 11.08.2008 р. по 15.12.2014 р. згідно з первісними письмово погодженими умовами Договору про іпотечний кредит № СNCNGI0000004770 від 27.02.2008 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір 2204 грн 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. В. Литвиненко