Ухвала суду № 58428057, 18.05.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду

18 травня 2016 року 810/1310/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши питання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Миронівської обєднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-94-25 від 17.03.2016.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, у якому позивач просить суд поновити строк на звернення до суду щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги № Ф-94-25 від 17.03.2016, у звязку з наявністю поважних причин, що унеможливили вчасне звернення позивача з позовною заявою до суду.

Судом було досліджено зміст вищевказаного клопотання та встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 5 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, в силу приписів абз. 8 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010, який є спеціальним законом у сфері забезпечення збору та обліку єдиного внеску, платник єдиного внеску має право оскаржити винесену територіальним органом доходів і зборів вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду протягом десяти календарних днів після надходження вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана вимога № Ф-94-25 від 17.03.2016 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування була направлена на адресу позивача 17.03.2016.

Звернувшись до Київського окружного адміністративного суду 19.04.2016 з позовною заявою, ФОП ОСОБА_1 було пропущено встановлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» десятиденний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як вбачається зі зміст заявленого позивачем клопотання щодо пропуску строку звернення до суду, позивач зазначає про неможливість вчасного звернення до суду, у звязку тим, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-94-25 від 17.03.20116 надійшла на адресу ФОП ОСОБА_1 лише 24.03.2016.

Так, зокрема, позивачем на підтвердження поважності причин пропуску звернення з позовною заявою до суду було надано копію корінця вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-94-25 від 17.03.2016, зі змісту якого вбачається, що оспорювана вимога була отримана позивачем 24.03.2016.

Крім того, позивачем було долучено до позовної заяви довідку Богуславського відділення Миронівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області № 443 від 15.04.2016, в якій контролюючий орган підтвердив те, що датою отримання ФОП ОСОБА_1 оспорюваної довідки є саме 24.03.2016.

Судом встановлено, що позивач звертався до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-94-25 про сплату боргу (недоїмки) від 17.03.2016.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2016 у справі № 810/ 1165/16 залишено без розгляду позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Миронівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Вказані обставини на думку суду свідчать про наявність у позивача обґрунтованих причин, з яких строк на звернення до суду був пропущений.

Право на справедливий судовий розгляд є основоположною засадою всієї системи захисту прав та свобод людини.

Принцип юридичної визначеності та «право на суд» заявника, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97 і полягає в тому, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним та підлягає дозволеним за змістом обмеженням, зокрема й щодо строків звернення до суду за захистом порушеного права. Норми, що регулюють строки подачі адміністративного позову, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту, в тому числі й у разі наявності певних обставин, які зумовили порушення встановлених процесуальних строків.

Така позиція була зазначена Європейським судом з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008.

Отже, враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини та сукупність досліджених судом обставин, з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.

При цьому, відмова у визнанні поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду в даному випадку не буде пропорційна меті процесуального обмеження, встановленого статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки обмежує право ФОП ОСОБА_1 на право доступу до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.99, 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення і не може бути оскаржена окремо. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

Суддя Дудін С.О.