Постанова № 58428053, 31.05.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Київ 810/1062/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В., в присутності

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 фізичної особи-підприємця

до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 фізична особа підприємець з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протипранвим та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.03.2016 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акта Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 18.02.2016 р. № 54/17-2/НОМЕР_2 від 02.03.2016 (далі Акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішень.

Позивач стверджує, що висновки Акта перевірки на підставі яких встановлені порушення, зроблені з власних припущень осіб, що проводили перевірку і є необґрунтованими та незаконними, оскільки позивачем у 2015 році не було перевищено суму граничного розміру валового доходу від здійснення підприємницької діяльності, яка становить 1 000 000 грн., що безпосередньо підтверджується висновком підпункту 2.1.2 пункту 2.1 Акта перевірки та наданими до суду документами податкової звітності.

У звязку з чим, позивач стверджує, що він не зобовязаний був звертатись до податкового органу з заявою про реєстрацію його платником податку на додану вартість і не повинен сплачувати вказаний податок у 2015 році.

В судовому засіданні 31.05.2016 представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просив задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених в Акті перевірки та письмових запереченнях на позов, зазначив, що позовні вимоги є необгрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення є таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4, зареєстрований як фізична особа підприємець в Кагарлицькій РДА в Київській області 01.01.2015, про що отримав свідоцтво про державну реєстрацію № 23380000000002490 та перебуває на податковому обліку в Кагарлицькому відділенні Миронівської ОДПІ з 24.05.2012, реєстраційний номер 2609.

Також судом встановлено, що позивач оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності за період 01.01.2015 по 18.02.2016 здійснював на загальній системі оподаткування та був платником наступних податків та зборів: податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності; податку з доходів фізичних осіб як податковий агент; збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збору на розвиток виноградництва, садівництва та хмільництва; єдиного соціального внеску; військового збору.

Як встановлено судом, з 18.02.2016 по 24.02.2016 посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 18.02.2016 р.

За результатом вказаної перевірки складено Акт перевірки від 02.03.2016 № 54/17-2/НОМЕР_2 (а.с. 32 47).

У висновках зазначеного Акта перевірки зафіксовано, що позивачем порушено п. 183.2 ст. 183 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в наслідок чого занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 23 478, 38 грн.

Вказаних висновків відповідач дійшов у звязку з наступним.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки та матеріалів справи у період з 18.09.2015 по 01.10.2015 відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 22.05.2012 р. по 31.12.2014 р.

За результатом вказаної перевірки складено Акт перевірки від 16.10.2015 № 269/17-2/НОМЕР_2 (а.с. 15 31).

Під час проведення вказаної перевірки було встановлено, що «…відповідно поданих декларацій про доходи встановлено, що сума одержаного валового доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з жовтень 2013 року - вересень 2014 року (12 календарних місяців) становить 315 466,80 грн. У разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), платник податку підлягає обов'язковій реєстрації платника податку на додану вартість. Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену пунктом 181.1 статті 181 розділу V Податкового Кодексу України, така особа згідно п. 183.2 ст.183 розділу V Податкового Кодексу України зобов'язана подати реєстраційну заяву до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначено у ст.181 цього Кодексу.

За результатами планової документальної перевірки (Акт № 269/17-2/НОМЕР_2 від 16.10.2015 року) було встановлено порушення п. 183.2 ст. 183 розділу V Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року та враховано суму перевищення граничного розміру валового доходу від здійснення підприємницької діяльності за період вересень -грудень 2014 року в сумі 111 012,45 грн.»

У звязку з перевищення граничного розміру валового доходу позивачем від здійснення підприємницької діяльності за період вересень - грудень 2014 року в сумі 111 012,45 грн. відповідачем було донараховано позивачу зобовязання по податку на додану вартість в сумі 22 202, 49 грн.

На підставі викладеного податковим органом під час проведення наступної перевірки

позивача, було встановлено, що станом на 18.02.2016 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 не подано заяву на реєстрацію платника податку на додану вартість протягом встановленого строку, чим порушено п. 183.2. ст.183 розділу V Податкового Кодексу України.

На підставі Акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення від 17.03.2016 № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), за податковими зобовязаннями («+» - збільшення, «-» - зменшення) у розмірі 23 478, 38 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 11 739, 19 грн.

Не погоджуючись з висновками відповідача та прийтими ним рішеннями і вимогою, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Основним законодавчим актом, який врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до п.181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Згідно із пунктом 182.1 статті 182 ПК України, якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Відповідно до пункту 183.1 статті 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Отже, Податковий кодекс України передбачає заявочний принцип при реєстрації платником податку на додану вартість.

Пунктом 183.2 статті 183 ПК України передбачено, що у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 183.3 статті 183 ПК України у разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу, реєстраційна заява подається згідно з пунктом 183.7 цієї статті не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

Пунктом 183.7 статті 183 ПК України передбачено, що заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

У реєстраційній заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Відповідно до пункту 183.10 статті 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення стали висновки попереднього Акта перевірки позивача, а саме Акт аперевірки від 16.10.2015 № 269/17-2/НОМЕР_2, яким встановлено заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 22 202, 49 грн. і цю обставину підтвердив представник відповідача.

Представник позивача, не заперечував проти того, що вказане порушення дійсно було, навпаки він зазначив, що позивач погоджується з цим порушенням і у звязку з цим ним було сплачено встановлену податковим органом в висновках Акта перевірки від 16.10.2015 № 269/17-2/НОМЕР_2 суму заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 22 202, 49 грн.

На підтвердження факту сплати суми податку на додану вартість визначену в Акті перевірки від 16.10.2015 № 269/17-2/НОМЕР_2, представник позивача надав суду меморіальний ордер № 13052459-3 від 09.11.2015 на суму 22 202,49 грн. та меморіальний ордер № 13065819-3 від 10.11.2015 на суму 5 550,62 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 13-14).

Проте, на думку позивача притягнення його до відповідальності вдруге є неправомірним, оскільки перевищення суми надходження у 2015 році фактично не було, що підтвердив і відповідач. Водночас, його двічі притягнули до відповідальності за відсутності складу правопорушення.

Так, відповідач в Акті перевірки від 16.10.2015 № 269/17-2/НОМЕР_2 посилався на норми Податкового кодексу України відповідно до яких, якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену пунктом 181.1 статті 181 (до 31.12.2014 року 300 000 грн.) розділу V Податкового Кодексу України, така особа згідно п. 183.2 ст.183 розділу V Податкового Кодексу України зобов'язана подати реєстраційну заяву до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначено у статті 181 цього Кодексу.

Так при проведенні позапланової перевірки за наслідком якої був складений Акт перевірки від 02.03.2016 № 54/17-2/НОМЕР_2, відповідачем було встановлено, що позивач не зареєструвався платником податку на додану вартість у звязку з чим і було встановлено порушення на підставі якого, було прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення.

З даним висновком податкового органу, суд не погоджується, оскільки, як вбачається з Акта перевірки від 02.03.2016 № 54/17-2/НОМЕР_2, а саме підпункту 2.1.2 пункту 2.1, позивачем у 2015 році не було перевищено суму граничного розміру валового доходу від здійснення підприємницької діяльності, яка становить 1 000 000 грн. (в редакції пункту 181.1 статті 181 податкового кодексу України, що діяла в 2015 році).

Також, судом під час розгляду справи, було встановлено, що позивач не подавав до податкового органу реєстраційну заяву про бажання зареєструватися платником податку на додану вартість, як це вимагає норми діючого податкового законодавства та не є платником податку на додану вартість.

Крім того, суд важає, що відповідач поніс відповідальність за порушення податкового законодавства у 2014 році, яке було визначене під час попередньої перевірки, сплативши визначені податковим органом суми податку на додану вартість та не вчиняв такого порушення у 2015 році.

Відповідно до статті 19 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач не повинен сплачувати податок на додану вартість за 2015 рік.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Водночас, відповідачем, як субєктом владних повноважень, обовязку доказування правомірності прийнятого спірного рішення не виконано та не доведено належними та достатніми доказами обовязок позивача реєструватись платником податку на додану вартість.

Будь-яких спростовуючих доводи позивача доказів відповідач суду не надав, а також не навів жодних контраргументів на підтвердження обґрунтованості прийнятого спірного рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення від 17.03.2016 № 004611702 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, витрати позивача, повязані зі сплатою судового збору у сумі 551 грн. 21 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.03.2016 № НОМЕР_1.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь ОСОБА_4 фізичної особи-підприємця судові витрати у сумі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 21 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 03 червня 2016 р.