Постанова № 58428021, 23.05.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2016 року (17:44) м. Київ810/722/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Касьянової О.В., представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства «Васильківтепломережа» до Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: Комунальне підприємство «Васильківтепломережа» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.09.2015 № НОМЕР_1 в частині сплати суми 700169,25 грн. нарахованого грошового зобовязання на підставі акта перевірки від 12.08.2015 №1509/10-07-15-02-23/31916457.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним при заповненні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік в рядку 06.5 в якості відємного значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, яка мала бути врахована в якості оплати податку на прибуток за наступний звітний (податковий) період, була зазначена сума грошових коштів у розмірі 14 004 605, 00 грн. Проте, у звязку з технічною помилкою в програмному забезпеченні вказана сума грошових коштів була відображена в рядку 27 декларації, що призвело до виникнення переплати з цього податку. В подальшому, за порадою контролюючого органу позивачем було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, у якій сума грошових коштів у розмірі 14 004 605, 00 грн. була відображена ним у рядку 24 в якості збільшення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства за вказаний звітний (податковий) період. Вказані обставини і призвели до нарахування штрафних санкцій в сумі 700169,25 грн. через заниження позивачем суми податкового зобовязання. Позивач зазначає, що у нього відсутня будь-яка заборгованість зі сплати податку на прибуток підприємства за вказаний звітний (податковий) період, а сума грошових коштів, яка зазначена в уточнюючій звітності в графі збільшення податкового зобовязання, є відємним значенням обєкта оподаткування попереднього звітного періоду. Позивач вважає, що зазначення в уточнюючій декларації з податку на прибуток підприємства суми грошових коштів у розмірі 14 004 605, 00 грн. було покликано лише необхідністю приведення у відповідність з фактичними обставинами показників, відображених в інтегрованій картці платника податків, проте наведене не призводить до фактичного збільшення або зменшення податкових зобовязань підприємства за відповідний звітний (податковий) період, що, в свою чергу, свідчить про відсутність будь-яких порушень та відсутність підстав для нарахування штрафу.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що під час проведення камеральної перевірки КП «Васильківтепломережа» встановлено, що позивачем було занижено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємства за 2014 рік у сумі 14 004 605,00 грн. та занижено суму штрафу від недоплати податкового зобовязання при поданні уточнюючої податкової звітності за вказаний податковий (звітний) період у розмірі 420 077,15 грн. У звязку з цим, відповідач вважає, що прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Присутні у судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

23.05.2016 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання № 3157/10/10-07-10-18 від 23.05.2016 (вх. № 8287/16 від 23.05.2016) про здійснення розгляду справи без участі представника відповідача.

Відповідно до ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Частиною 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутністю представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

12.08.2015 Васильківською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було проведено камеральну перевірку податкової звітності Комунального підприємства «Васильківтепломережа» з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт №1509/10-07-15-02-23/31916457 від 12.08.2015.

Як вбачається з вказаного акта перевірки, податковим органом було встановлено порушення порядку заповнення звітності з податку на прибуток,а саме: в уточнюючій податковій декларації за 2014 рік від 17.04.2015 невірно відображено суму штрафу від недоплати при наданні уточнюючої податкової декларації, що призвело до неправомірного заниження податкового зобовязання звітного періоду, тобто перевіркою встановлено порушення п.50.2 ст. 50 та п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу України.

Так в акті перевірки зазначено, що позивачем визначено суму штрафу (р.28 декларації) в сумі 61,00 грн., у той час як відповідна сума штрафу за збільшення податкового зобовязання звітного періоду, що уточнюється (р.24), на 14004605,00 грн., має становити 420138,15 грн., у звязку з чим позивачем занижено суму штрафу на 420 077,15 грн.

На підставі цього, з посиланням на п.120.2 ст. 120 Податкового кодексу України, відповідач зазначив, що сума штрафу у даному випадку складатиме 5% від суми заниженого податкового зобовязання, тобто 700169,25 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, не погоджуючись з висновками перевірки відповідача, звернувся до Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області із запереченнями на акт № 1509/10-07-15-02-23/31916457 від 12.08.2015, у яких просив відповідача переглянути відповідний висновок щодо наявності порушень з боку КП «Васильківтепломережа».

За результатами розгляду вказаних заперечень, Васильківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області листом «Щодо надання відповіді» № 7277/10/10-07-15-02-19 від 28.08.2015 повідомила позивачу про залишення без змін висновку щодо суті встановлення порушення та відповідальності, які вказані у відповідному акті перевірки.

На підставі вказаного акта перевірки, Васильківською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.09.2015, яким позивачу було нараховано грошове зобовязання з прибутку підприємств та організацій, що належать до комунальної власності, на суму 875 211, 56 грн., у тому числі податкове зобовязання у сумі 700 169,25 грн. (фактично збільшено суму штрафу за заниження податкового зобовязання) та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 175 042, 31 грн.

Не погоджуючись з прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Київській області зі скаргою № 1522 від 18.09.2015, у якій просив вказаний контролюючий орган скасувати податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 03.09.2015.

За результатами розгляду вказаної скарги Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято рішення № 3065/10/10-36-10-01-04 від 20.11.2015, яким податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.09.2015 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

В подальшому позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою № 1921 від 04.12.2015, у якій просив вищестоящий контролюючий орган скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області № НОМЕР_1 від 03.09.2015 та рішення Головного управління ДФС у Київській області № 3065/10/10-36-10-01-04 від 20.11.2015.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду вказаної скарги Державною фіскальною службою України було прийнято рішення № 2328/6/99-99-10-01-01-25 від 04.02.2016, яким скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.09.2015 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 175 042, 31 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та рішення, прийняте за результатом розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись з прийняттям вказаного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування КП «Васильківтепломережа» податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства у сумі 700 169, 25 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним в частині нарахування вказаної суми, з приводу чого суд зазначає наступне.

Порядок сплати та нарахування податку на прибуток підприємств визначений Розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України платниками податку - резидентами є: суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім:1) бюджетних установ; 2) громадських об'єднань, політичних партій, релігійних, благодійних організацій, пенсійних фондів, метою яких не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов'язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій;3) суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, визначені главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Згідно з п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст. 135 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п. 1367.1 ст. 137 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальним підприємством «Всильківтепломережа» за допомогою компютерної програми «M.E.doс» було подано контролюючому органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 06.02.2015.

У рядку 06.5 цієї декларації (відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (відємне значення рядка 07 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за попередній звітний (податковий) рік) позивачем було відображено показник суму 14 004 605,00 грн.

Відповідно до рядка 07 вказаної податкової звітності обєкт оподаткування від усіх видів діяльності становить 2 021,00 грн.

У рядку 11 вказаної податкової декларації позивачем зазначено, що податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню, становить 364,00 грн.

Зменшення нарахованої суми податку, згідно з рядком 13 декларації, здійснено на 4966 грн., у звязку з чим сума податку на прибуток за звітний (податковий) період становить - 4602,00 грн. (рядок 14 декларації).

Судом встановлено, що у рядку 27 вказаної декларації (зменшення податкового зобовязання звітного (податкового) періоду, що уточнюється) позивачем відображено суму 14 004 605,00 грн.

У позовній заяві позивач зазначив про те, що внесення вказаної інформації до рядка 27 податкової декларації відбулось внаслідок технічного збою, що, в свою чергу, призвело до виникнення в обліковій картці платника податку на прибуток КП «Васильківтепломережа» переплати з вказаного податку на 14 004 605,00 грн., про що також свідчить облікова картка позивача за період з 31.12.2014 по 31.12.2015.

Позивач стверджує, що з метою усунення цієї невідповідності в облікових базах даних ДПІ, за порадою контролюючого органу позивачем було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 17.04.2015, у якій в рядку 24 (збільшення податкового зобовязання звітного (податкового) періоду) було зазначено суму грошових коштів у розмірі 14 004 605,00 грн.

Проте, з декларації позивача з податку на прибуток підприємства за 2014 рік та уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік вбачається, що база обєкта оподаткування становить 2 021, 00 грн. До вказаного показника діяльності будь-які зміни не вносилися.

Крім того, судом було досліджено податкову звітність КП « Васильківтепломережа» за 2013 рік та встановлено, що відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік від 28.02.2014 позивачем було зазначено, що обєкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 07) становить 48 000,00 грн., а сума податку на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 14) 4 966, 00 грн.

Відповідно до уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік обєкт оподаткування від усіх видів діяльності позивача становить (рядок 07) (мінус) 14 004 605,00 грн., а відповідно, податок на прибуток за звітний ( податковий) період (рядок 14) становить (мінус) 4 154,00 грн.

Отже, враховуючи вищевказані показники діяльності позивача за 2013-2014 рр., суд дійшов висновку про те, що господарська діяльність КП «Васильківтепломережа» за вказаний період є збитковою і не передбачає виникнення у нього обєкта оподаткування, та, відповідно, податкового зобовязання у розмірі, визначеному у рядку 24 уточнюючої декларації за 2014 рік.

Суд вважає, що виправлення помилки, яка виникла при заповненні звітної податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік (рядок 27), було здійснено позивачем невірно, адже така невідповідність мала бути усунена шляхом подання уточненої декларації з виправленими даними саме у рядку 27, а не у рядку 24 податкової звітності.

Проте, невірний спосіб усунення недоліків податкової звітності, обраний за порадою контролюючого органу, на думку суду, не призводить до виникнення обставин, які, за пунктом 50.1 статті 50 ПК України, є передумовою сплати штрафу, оскільки у даному випадку відсутній факт заниження податкового зобовязання минулих звітних періодів.

Наявність передумов для застосування штрафу за вищевказаною нормою відповідачем перевірена не була, що призвело до протиправного прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства, який є передумовою для застосування штрафу при поданні уточнюючої податкової звітності, у той час як матеріали справи свідчать по те, що обсяг прибутку позивача за 2014 рік не передбачає збільшення показників податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства, а тому нарахування позивачу суми відповідного штрафу суд вважає протиправним та необґрунтованим.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування позивачу суми штрафу в розмірі 700169,25 грн. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 10502 грн. 54 коп. підлягає стягненню на його користь з Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

У судовому засіданні 23.05.2016 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 27.05.2016.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 03.09.2015 № НОМЕР_1 в частині нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства у розмірі 700 169, 25 грн.

3. Стягнути на користь Комунального підприємства «Васильківтепломережа» (08600, Київська область, місто Васильків, вулиця Декабристів, будинок 60-А, ідентифікаційний номер 31916457) судовий збір в сумі 10502 (десять тисяч пятсот дві) грн. 54 коп. за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Васильківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (08600, Київська область, місто Васильків, вулиця Декабристів,будинок 45, ідентифікаційний номер 39465226).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.