Ухвала суду № 58427641, 15.06.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

15 червня 2016 р. справа № 804/3676/16

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до відповідача-1 Кабінету Міністрів України, відповідача-2 Секретаріату Кабінету Міністрів України, відповідача-3 Державної служби інтелектуальної власності України про зобовязання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

13 червня 2015 р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Секретаріату Кабінету Міністрів України та Державної служби інтелектуальної власності України про зобовязання вчинити певні дії.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 105-107 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує: чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, чи відповідає позовна заява вимогам ст. 106 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обовязки, у тому числі, доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Позовну заяву подано від імені ОСОБА_1, проте, документів на підтвердження його адміністративної процесуальної дієздатності (копії паспорту), до матеріалів позовної заяви не долучено.

Суд також зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 106 КАС України, позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.

Так, адміністративний позов підписаний від імені ОСОБА_1, але до суду позивачем подана лише його копія. Оригінал позовної заяви в матеріалах справи відсутній.

Крім того, згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Зазначені вимоги закону позивачем не виконано. Так, з тексту позовної заяви неможливо встановити, яким чином в порядку адміністративного судочинства необхідно захистити інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин. Викладені позивачем позовні вимоги сформульовані щодо кожного з відповідачів не конкретно, та їх зміст не дозволяє суду встановити правовідносини, які є предметом оскарження у поданій до суду заяві.

Отже, позивачу, шляхом складання нової позовної заяви, слід конкретизувати свої позовні вимоги щодо кожного з відповідачів, належним чином сформулювати, які конкретно правовідносини є предметом оскарження, та яким чином в порядку адміністративного судочинства необхідно захистити його інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, ч. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень.

Проте, в порушення даних вимог закону, позивачем не надано до позовної заяви її копій та додатків у відповідності до кількості відповідачів у справі - для направлення їх відповідачам. Так само, не надано жодного доказу на підтвердження заявлених позовних вимог (в тому числі, копії звернення до відповідачів, щодо ненадання відповіді на яке ставиться питання у позовній заяві).

Крім того, ч.3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

На порушення зазначеної норми закону, позивачем судовий збір не сплачений.

В якості підстав для звільнення від його сплати судового збору позивач послався на своє незадовільне матеріальне становище.

З цього приводу суд зазначає, що, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

В даному випадку, позивач ОСОБА_1 не належить до жодної із зазначених у ст. 5 Закону України «Про судовий збір» категорій осіб, які звільнені від сплати судового збору. Натомість, визначення майнового стану сторони є оціночним поняттям та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Суд вважає, що копія повідомлення про надання субсидій № 032587 ОСОБА_1, та копії квитанцій за сплату комунальних послуг не можуть вважатися документальним підтвердженням скрутного становища останнього та неможливості сплати ним судового збору за подання адміністративного позову до суду. Надані позивачем чеки про оплату харчових продуктів та лікарських засобів також не можуть свідчити про незадовільний майновий стан позивача, а лише підтверджують факт придбання невстановленою особою цих товарів.

У звязку з цим, у суду відсутні передбачені законом підстави для звільнення позивача від сплати судового збору або відстрочення його сплати.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» вiд 08.07.2011 р. № 3674-VI (із змінами, внесеними Законом № 484-VIIІ від 22.05.2015 р., які набрали чинності з 01 вересня 2015 року), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, а майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 р. № 928-VIII, мінімальна заробітна плата з 1 січня 2016 року встановлена на рівні 1 378 гривень.

Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» вiд 08.07.2011 р. № 3674-VI (із змінами, внесеними Законом № 484-VIIІ від 22.05.2015 р.) визначено, що у разі, коли у позовній заяві обєднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується окремо за кожну вимогу немайнового характеру.

В своїй заяві позивач обєднав три окремі вимоги немайнового характеру (враховуючи кількість відповідачів, зазначених у позові), щодо зобовязання відповідачів вчинити певні дії.

Отже, позивачу необхідно сплатити на реквізити суду (одержувач - УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, код ОКПО 37989253, розрахунковий рахунок 31210206784008, МФО 805012, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у розмірі 1 653, 6 грн. (551,2х3) із заявлених ним немайнових вимог.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 105-107 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення цих недоліків.

На підставі викладеного, керуючись п. 4 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без руху.

Позивачу надати строк до 10 липня 2016 р. для усунення вказаних недоліків позовної заяви, а саме: надання документів на підтвердження адміністративно-процесуальної дієздатності позивача (копії паспорту); шляхом складання нової позовної заяви (в оригіналі), конкретизувати заявлені позовні вимоги, сформулювавши, які саме правовідносини виступають предметом оскарження по даній справі, та яким чином в порядку адміністративного судочинства необхідно захистити його інтереси у сфері публічно-правових відносин; надати оригінал документа про сплату судового збору із заявлених позивачем немайнових вимог в сумі 1 653, 6 грн. на реквізити суду, зазначені в ухвалі; долучити до позовної заяви її копії та копії додатків для направлення їх відповідачам, в тому числі документи на обґрунтування заявлених позовних вимог.

Розяснити позивачу, що у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі невиконання вимог ухвали суду і неусунення недоліків до вказаного строку, позовна заява буде вважатися неподаною, і повертається особі, яка її подала.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяВ. В. Чорна