Постанова № 58427628, 10.06.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2016 року Справа № 803/716/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Гринчук Я.О.,

за участю представника позивача Крючкова В.О.,

представника відповідача Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом державного підприємства «Колківське лісове господарство» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Колківське лісове господарство» звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.03.2016 №0000462202 в частині грошового зобов'язання в сумі 165 346,02 грн., від 17.03.2016 №0000482201 в частині грошового зобов'язання в сумі 347 947,50 грн., від 18.03.2016 №0000522201 в частині грошового зобов'язання в сумі 241 630,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 01.02.2016 по 26.02. 2016 працівниками ГУ ДФС у Волинській області згідно з підпунктом 77.1 статті 77 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі по тексту - ПК України) на підставі направлень № 000072, №000073, №000074, №000075, № 000076, №000077 від 29.01.2016, виданих ГУ ДФС у Волинській області та відповідно до план-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарюваня, проведена планова виїзна перевірка державного підприємства «Колківське лісове господарство» (далі - ДП «Колківське ЛГ») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт №67/22-1/00991597 від 04.03.2016, яким контролюючим органом встановлено порушення ДП «Колківське ЛГ» вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні господарських операцій із компанією Zortex Business LLP.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, ДП «Колківське ЛГ» направив заперечення за вих. №147 від 11.03.2016, проте листом №1598/22-134 від 16.03.2016 №1292/10/03-20-14-01-14 ГУ ДФС у Волинській області надала відповідь про відмову у задоволенні заперечень.

На підставі акту перевірки №67/22-1/00991597 від 04.03.2016 ГУ ДФС у Волинській області 17.03.2016 були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000462202, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо - економічної діяльності, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» в розмірі 165346,02 грн.; №0000482201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств і організацій» в розмірі 360763,50 грн., з яких 240509 грн. - за податковими зобов'язаннями, 120254,20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000522201 від 18.03.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань)» в розмірі 355098,75 грн., з яких 284079 грн. - за податковими зобов'язаннями та 71019,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись частково із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було подано скаргу до ДФС України, однак рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 08.04.2016 №7832/6/99-99-10.01-01-25, оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000462202, № 0000482201 від 17.03.2016, №0000522201 від 18.03.2016 були залишені без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про нереальність господарських операцій з компанією-нерезидентом «Zortex Business LLP» (Великобританія) стосовно надання послуг, оскільки сторони в повному обсязі виконали свої зобов'язання згідно контракту, що підтверджується відповідними первинними документами.

Також зазначає, що в акті перевірки №67/22-1/00991597 від 04.03.2016 не міститься посилань на конкретні первинні бухгалтерські документи, аналіз яких міг би стати підставою для висновків про те, що позивачем не включено до складу доходів та не відображено у податкових деклараціях за відповідні податкові періоди безповоротну фінансову допомогу, не містить висновків про приховування ДП «Колківське лісове господарство» доходу, отриманого від реалізації «Zortex Business LLP». Також зазначає, що в акті не міститься жодних зауважень до первинної документації позивача, які б могли вказати на податкове порушення. Підставою для вказаних висновків є лише покликання на сайт Великобританії Companies House, за адресою http://wck2.companieshouse.gov.uk, де, на переконання контролюючого органу, зазначено, що контрагент позивача ліквідований з 15.07.2014 (стан підприємства «dissolved»). Дані висновки здійснено без посилання на будь-які нормативно-правові акти чи первинні документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Інших документів та матеріалів, передбачених статтею 83 Податкового кодексу України, на підтвердження висновків фіскального органу про порушення підприємством вимог податкового законодавства в акті перевірки не зазначено. При надходженні коштів від компанії «Zortex Business LLP» позивачем відповідно до вимог Податкового кодексу України відображено дані кошти в декларації по податку на прибуток та відповідно сплачено з них податок на прибуток. Позивач вважає, що він на законних підставах сформував дохід підприємства, включивши до складу доходів надходження від покупця товару компанії «Zortex Business LLP» та оподаткував такий дохід. Стверджує, що у позивача не було жодних підстав вважати, що Компанія «Zortex Business LLP» може бути ліквідована, оскільки оплата за поставлену продукцію проведена вчасно, від банківських установ не надходило інформації про ліквідацію контрагента, на митниці жодних зауважень при замитненні товару не було.

З наведених підстав ДП «Колківське ЛГ» просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.03.2016 №0000462202 в частині грошового зобов'язання в сумі 165346,02 грн., від 17.03.2016 №0000482201 в частині грошового зобов'язання в сумі 347 947,50 грн., від 18.03.2016 №0000522201 в частині грошового зобов'язання в сумі 241 630,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях заявлені позовні вимоги не визнав. Зазначив, що ДФС України отримано лист від Міністерства закордонних справ України про те, що фірму контрагента позивача ліквідовано 15.07.2014 державним реєстратором Великобританії як недіючу. Оскільки компанію «Zortex Business LLP» виключено з реєстру компаній шляхом розпуску 15.07.2014, митні декларації про поставку їй товарно-матеріальних цінностей після вказаної дати містять недостовірні відомості, а отримані кошти від іншої компанії в цей період вважаються безповоротною фінансовою допомогою, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що в період з 01.02.2016 по 26.02.2016 працівниками ГУ ДФС у Волинській області згідно з підпунктом 77.1 статті 77 ПК України на підставі направлень №000072, №000073, №000074, №000075, № 000076, №000077 від 29.01.2016, виданих ГУ ДФС у Волинській області та відповідно до план-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарюваня, проведена планова виїзна перевірка державного підприємства «Колківське лісов господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт №67/22-1/00991597 від 04.03.2016, яким зафіксовано порушення ДП «Колківське ЛГ» вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні господарських операцій із компанією «Zortex Business LLP», зокрема:

1) підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 4, пункту 135.1, 135.2, 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПКУкраїни, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 311 428 грн., в т.ч за 2012 рік сумі 70 919 грн., за 2013 рік в сумі 4 430 грн., 2014 рік - 236 079 грн.;

2) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 58 573 грн., в тому числі за червень 2012 року - 44082 грн.. липень 2012 - 1833 грн., травень 2013 року - 6637 грн., червень 2013 року - 87 грн., грудень 2013 року - 131 грн., лютий 2014 року - 1504 грн., грудень 2014 року - 3067 грн.;

3) пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, в результаті чого встановлено заниження відрахування частини чистого прибутку на загальну суму 338 651 грн., в т. ч. за 2012 рік - 54 572 грн., за 2013 рік - 10 847 грн., 2014 рік - 273 232 грн.;

Відповідно до статті 102 ПК України по порушеннях за 2012 рік минув термін позовної давності.

4) підпунктів 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 ПК України, в результаті чого нараховано пеню у розмірі 2693,31 грн., в тому числі за 2012 рік - 1399,82 грн.;

5) підпунктів 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, пункту 126.1 статті 126, пункту 127.1 статті 127 ПК України в частині несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 461578.09 грн., в тому числі 249 843,54 грн. за 2012 рік;

6) пункту 119.2 статті 119 ПК України в частині подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за II кв. 2013 року, IV квартал 2013 року, І квартал 2014 року, II квартал 2014 року, III квартал 2014 року, IV квартал 2014 року;

7) підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, а саме торгівля за готівкові кошти без придбання торгового патенту;

8) статті 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, ДП «Колківське ЛГ» направив заперечення за вих. №147 від 11.03.2016, проте листом №1598/22-134 від 16.03.2016 №1292/10/03-20-14-01-14 ГУ ДФС у Волинській області надала відповідь про відмову у задоволенні заперечень.

На підставі акту перевірки №67/22-1/00991597 від 04.03.2016 ГУ ДФС у Волинській області 17.03.2016 були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000462202, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо - економічної діяльності, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» в розмірі 165346,02 грн.; №0000482201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств і організацій» в розмірі 360763,50 грн., з яких 240509 грн. - за податковими зобов'язаннями, 120254,20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000522201 від 18.03.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань)» в розмірі 355098,75 грн., з яких 284079 грн. - за податковими зобов'язаннями та 71019,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, із врахуванням того факту, що позивачем оскаржено здійснені контролюючим органом донарахування грошових зобов'язань виключно по взаємовідносинах з компанією «Zortex Business LLP», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Державне підприємств «Колківське лісове господарство» 18.10.1993 зареєстроване як юридична особа Маневицькою районною державною адміністрацією Волинської області, свідоцтво про державну реєстрацію № 119010550001000053 (перереєстроване розпорядженням Маневицької райдержадміністрації від 26 жовтня 1998 року за № 04051454ю0010073). Код форми власності 140.

Підприємство входить до складу Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства і підпорядковане Державному комітету лісового господарства України.

Позивач з 02.09.1997 зареєстрований як платник податку на додану вартість, здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 30.10.2007 №638.

Основними видами діяльності підприємства є 3.2.9 «Виробництво продукції та товарів народного споживання, проведення лісозаготівельних та лісопильно-деревообробних робіт», 3.2.14 «Ведення сільського господарства, в тому числі вирощування, заготівля, зберігання і переробка сільськогосподарської продукції та її реалізація», 3.2.16 «Проведення матеріальної та грошової оцінки лісу на лісосіках, при значених для рубки, проведення рубок з додержанням діючих настанов і правил», 3.2.25 «Торгівельна діяльність у сфері оптової, роздрібної, комісійної торгівлі та громадського харчування по реалізації продукції, продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів». Вказані обставини підтверджується вступною частиною акту перевірки (том 1 а. с. 11-12).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарською діяльністю в розумінні пункту 14.1.36 статті 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із пунктом 15.1 статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 137.10 статті 137 цього ж Кодексу, суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг (і охороною праці, тому право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2014 між ДП «Колківське лісове господарство» (продавець) та фірмою «Zortex Business LLP», Великобританія (покупець) укладено контракт №5КЛ з наступними доповненнями №1 від 27.01.2014, №2 від 28.02.2014, №3 від 01.04.2014, №4 від 08.04.2014, №5 від 08.04.2014, №6 від 02.06.2014, №7 від 04.07.2014, №8 від 15.07.2014, №9 від 15.08.2014, №10 від 02.10.2014, №11 від 07.11.2014 (а. с. 66-73).

Згідно з умовами даного контракту Продавець продає, а Покупець купує (відповідно до Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) пиловник сосновий (товар) в кількості 1000 м куб.

Платіж за поставлену партію товару (100% передоплата) здійснюється в доларах США шляхом банківського перерахунку на валютний рахунок Продавця. Всі витрати і збори щодо здійснення перерахунку валюти, пов'язані з виконанням даного контракту на території покупця оплачуються Покупцем, на території продавця - Продавцем.

Поставка товару здійснюється залізничним транспортом у напіввагонах. Відвантаження товару здійснюється продавцем на умовах СРТ-Одеса за відповідними реквізитами. Термін поставки - з 27.01.2014 по 31.12.2014.

Відправка в порт здійснюється продавцем окремими вагонами або окремими партіями відповідних сортів, діаметрів і довжин з чітким маркуванням.

Зміни і доповнення до даного контракту дійсні тільки у тому випадку, якщо зафіксовані в письмовій формі і підписані сторонами. Після підписання контракту всі попередні переговори і переписка втрачають силу. Всі доповнення, які передані засобами факсимільного зв'язку дійсні при наявності одної оригінальної печатки.

Термін дії контракту - до 31.12.2014.

Приписами статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про міжнародне приватне право», цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.

Згідно із частинами першою, другою статті 25 Закону України «Про міжнародне приватне право», особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

Відповідно до підпункту 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 ПК України нерезиденти - це іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.

Пунктом 103.4 статті 103 ПК України визначено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до статті 4 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10.02.1993 року для цілей цієї конвенції термін «резидент однієї Договірної Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого аналогічного критерію; цей термін, разом з тим, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи або приріст вартості майна з джерел у цій Державі.

Підпунктом (і) пункту 1 статті З цієї ж Конвенції визначено, що термін «компетентний орган» означає, у відношенні Сполученого Королівства, Управління внутрішніх доходів або його повноважного представника, і, у відношенні України, Міністерство фінансів України або його повноважного представника.

Згідно із пунктом 103.5 статті 103 ПК України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 7 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі державної реєстрації юридичної особи, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру, який відповідає вимогам частини шостої статті 8 цього Закону.

Пунктом шостим статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документ про підтвердження реєстрації іноземної юридичної особи в країні її місцезнаходження повинен бути легалізований у встановленому порядку.

Як встановлено з матеріалів справи та пояснень представника відповідача в судовому засіданні, обставиною, на яку посилався контролюючий орган при прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень є ліквідація компанії «Zortex Business LLP» з 15.07.2014. Доказом цього, вважає лист Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 № 630/17-200-490 «Щодо перевірки компанії «Zortex Business LLP», у якому вказано, що зазначену компанію ліквідовано 15.07.2014 державним реєстром, оскільки компанія не була діюча, а також інформація з офіційного сайту Великобританії - companieshouse.gov.uk про ліквідацію зазначеної компанії з 15.07.2014.

Проаналізувавши наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на лист Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 №630/17-200-490 як на безумовний доказ ліквідації компанії «Zortex Business LLP» є необґрунтованими з огляду на те, що згідно Протоколу зборів партнерів Компанії «Zortex Business LLP», наданого представником позивача встановлено, що 14.07.2014 відбулась зміна реєстраційної адреси компанії в межах однієї країни - Об'єднане Королівство Великобританія з Англії WORLD TRADE CENTRE TOWER 42 25 OLD BROAD STREET LONDON England EC2N 1HQ United Kingdom на Шотландія: Suite 20 12 South Bridge Edinburg Scotland EH1 1DD United Kingdom, що свідчить про те, що компанія «Zortex Business LLP» ліквідована не була, а відбулась лише зміна реєстраційної адреси компанії в межах однієї країни (том 2 а. с. 7-10).

Крім того, факт реального постачання товару відповідно до контракту від 27.01.2014 №5 КЛ підтверджується належним чином оформленими первинними документами встановленої форми:

- копії рахунків-фактур №№8-11 від 28.01.2014, №23 від 17.02.2014, №45 від 03.03.2014, №46 від 03.03.2014, №85 від 08.04.2014, №86 від 08.04.2014, №№130-133 від 07.07.2014, №133 від 21.07.2014, №134 від 21.07.2014, №№175-177 від 22.07.2014, №№199-208 від 28.07.2014, №№355-358 від 06.10.2014 (а. с. 74-105);

- копії вантажно-митних декларацій (а. с. 106-133);

- копії накладних (а. с. 134-140);

- копії специфікацій до рахунків-фактури за період з 28.01.2014 по 06.10.2014 (а. с. 141-171);

- копії платіжних доручень за період з 27.01.2014 по 31.10.2014 (172-181);

- копії разових (індивідуальна) ліцензій на зовнішньоекономічну операцію (а. с. 182-191)

- копії карантинних сертифікатів, фіто санітарних сертифікатів(а. с. 192-203);

- копії сертифікатів на походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операції за період з 31.01.2014 по 20.11.2014 (а. с. 204-219);

- копії сертифікатів на спектрометричний контроль за період з 31.01.2014 по 16.07.2014 (а. с. 220-229);

- копії екологічних декларацій за період з 31.01.2014 по 16.07.2014 (а. с. 230-239).

При цьому, як вбачається з акта перевірки, зауваження щодо первинних фінансово-господарських документів по взаємовідносинах ДП «Колківське ЛГ» з вказаним вище нерезидентом, відсутні.

В свою чергу, податковий орган формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем валових витрат, а викладені в акті перевірки висновки не ґрунтуються на дослідженні договору позивача із контрагентом «Zortex Business LLP» та відповідних первинних документів, а отже, висновки про заниження позивачем податку на прибуток ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними доказами.

Згідно підпункту 14.1.211 пункту 14.1 статті 14 ПК України ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до Митного кодексу України.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що експорт (експорт товарів) - це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у том числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України.

У відповідності до статті 82 Митного кодексу України (далі - МК України) експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Приписами частини першої статті 248 МК України визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію

Пунктом 206.4 статті 206 ПК України передбачено, що операції з вивезення товарів у митному режимі експорту оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 цього Кодексу.

Згідно абзацу «а» підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту. Абзацом «б» пункту 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Із змісту наведеного слідує, що операції з поставки товару вважаються експортними, якщо вони відбуваються між українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземним суб'єктом господарської діяльності. При цьому, в цілях оподаткування за правилами, визначеними абзацом «б» пункту 187.1 статті 187 ПК України, має відбутися факт перетинання митного кордону України, яке має бути засвідчено належно оформленою митною вантажною декларацією.

Як вбачається з матеріалів справи, Митна служба України без жодних заперечень здійснювала митне оформлення вантажів для компанії «Zortex Business LLP» як до, так і після 15.07.2014, що підтверджується належним чином оформленими митними деклараціями форми МД 2 із відмітками митного органу про оформлення митних декларацій та фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України; цю компанію обслуговували іноземні банки.

Крім того, відповідачем не надано належних доказів визнання недійсним контракту, укладеного між ДП «Колківське ЛГ» та вказаною вище компанією нерезидентом відповідно до вимог статті 234 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене вище, помилковими є доводи контролюючого органу щодо наявності порушення з боку ДП «Колківське ЛГ» у вигляді заниження доходу на суму безповоротної фінансової допомоги внаслідок фінансово-господарських правовідносин з вказаним вище нерезидентом у зв'язку із наступним.

Відповідно до пункту 14.1.56 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України передбачено, що, доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.2 статті 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пункту 14.1.257 статті 14 ПК України фінансова допомога - це допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Таким чином, нормами пункту 14.1.257 статті 14 ПК України та матеріалами наданими нами під час перевірки спростовуються доводи ГУ ДФС у Волинській області стосовно заниження ДП «Колківське ЛГ» доходу на суму безповоротної фінансової допомоги внаслідок фінансово-господарських правовідносин з вказаним вище нерезидентом, оскільки отримані кошти від вказаної вище компанії нерезидента сплачені ДП «Колківське ЛГ» в якості оплати за поставку товару за умовами контракту.

Проаналізувавши подані ДП «Колківське лісове господарство» первинні документи, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про ліквідацію «Zortex Business LLP» не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки позивачем належними та допустимими доказами доведений факт наявності податкової правосуб'єктності у позивача та його контрагента, господарської мети при наданні послуг, а під час судового розгляду був підтверджений рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Отже, відповідачем передчасно було кваліфіковано суму 347947,50 грн., як безповоротну фінансову допомогу відповідно до вимог підпункту 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а тому доводи контролюючого органу про заниження позивачем доходів за 2014 рік є необґрунтованими.

Щодо посилань відповідача на заниження позивачем частини чистого прибутку (доходу) суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 13 пункту 2 статті 29 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI, до доходів загального фонду Державного бюджету України належать: частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету (у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України), та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.

Відповідно до пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств «Міжнародний державний центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі:

30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень;

15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.

Враховуючи ту обставину, що на визначення частини чистого прибутку мали безпосередній вплив висновки контролюючого органу щодо суми безповоротної фінансової допомоги за 2014 рік, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, про що зазначено вище, тому не може вважатись обґрунтованим і збільшення суми грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) в розмірі 241630,00 грн.

Щодо встановлення ГУ ДФС у Волинській області під час проведення перевірки порушення ДП «Колківське ЛГ» строків повернення валютної виручки по взаєморозрахунках з контрагентом-нерезидентом в результаті чого нараховано пеню в розмірі 165346,02 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на її валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку, продовжується у цій нормі, потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» відповідальність за порушення резидентами строків передбачених статтею 1 цього Закону у формі пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Оскільки в судовому засіданні не підтверджено факт ліквідації компанії-нерезидента «Zortex Business LLP», таким чином, суд приходить до висновку, що усі платежі, які здійснені фірмою «Zortex Business LLP», Великобританія за поставлений товар відповідно до умов контракту № 5 КЛ від 27.01.2014 здійснено без порушення строків повернення валютної виручки.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що нараховані ДП «Колківське ЛГ» в результаті перевірки грошові зобов'язання є такими, що суперечать нормам діючого законодавства України, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.03.2016 №0000462202, від 17.03.2016 №0000482201 в частині грошового зобов'язання в сумі 347 947,50 грн., від 18.03.2016 №0000522201 в частині грошового зобов'язання в сумі 241 630,00 грн. слід визнати протиправними та скасувати.

Вказаний висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ГУ ДФС у Волинській області, як суб'єкт владних повноважень, всупереч положенням статті 71 КАС України, не довела правомірність винесення оскаржуваних повідомлень-рішень. При цьому, реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами,

Суд звертає увагу, що будь-яких інших доводів стосовно нереальності спірних господарських операцій (наявність актів перевірок інших податкових органів, або наявність судових рішень про притягнення посадових осіб позивача або його контрагента до кримінальної відповідальності за фактом фіктивної діяльності) суду надано не було.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку контракту №5 КЛ від 27.01.2016 та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас, зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Зазначені обставини в сукупності дозволяють суду дійти висновку про реальність господарської операції з огляду на наявність у позивача та його контрагента необхідної податкової правосуб'єктності для її здійснення, зв'язку між фактом постачання продукції (наданих послуг) та господарською діяльністю платника податків, встановлення під час судового розгляду факту подальшої реалізації товару.

За таких обставин позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі

Як слідує з матеріалів справи, позивач згідно платіжного доручення від 11.05.2016 №1368 сплатив судовий збір у розмірі 11323,85 грн. (том 1 а. с. 2). Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, тому вказану суму необхідно присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області.

Керуючись статтями 2, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області: від 17 березня 2016 року №0000462202 - повністю; від 18 березня 2016 року №0000522201 - в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань)» на суму основного платежу в розмірі 193304 (сто дев'яносто три тисячі триста чотири) гривні та штрафних санкцій в розмірі 48326 (сорок вісім тисяч триста двадцять шість) гривень; від 17 березня 2016 року №0000482201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» на суму основного платежу в розмірі 231965 (двісті тридцять одна тисяча дев'ятсот шістдесят п'ять) гривень та штрафних санкцій в розмірі 115982 (сто п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) гривні 50 копійок.

Присудити на користь Державного підприємства «Колківське лісове господарство» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 11 323 (одинадцять тисяч триста двадцять три) гривні 85 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 15 червня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Дмитрук