Постанова № 58426669, 21.06.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1482/16-а

Провадження № 2-а/591/170/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Сотник К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 до Сумської міської ради

про визнання протиправними та скасування рішень -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, і свої вимоги мотивує тим, що на підставі договорів купівлі-продажу від 30.07.2015 року № 5664 і № 5667 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.10.2015 року № 45911413 їй належать на праві приватної власності земельні ділянки площею 0,095 га кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,095 га кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,0963 га кадастровий номер НОМЕР_3, які розташовані в АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Сумською міською радою було прийняте рішення від 19.12.2012 року № 1943-МР про внесення змін до Генерального плану міста Суми, яким затверджена, зокрема містобудівна документація «План існуючого міста» та «Внесення змін до генерального плану», згідно якої ці земельні ділянки відносяться до існуючої садибної житлової забудови. Також Сумською міською радою було прийняте рішення від 06.03.2013 року № 2180-МР про затвердження «Плану зонування території міста Суми», яким затверджена містобудівна документація «Схема зонування території», згідно якої ці земельні ділянки відносяться до житлової зони «Ж», садибна житлова забудова «Ж-1». Разом з тим, з містобудівної документації «Схема проектних планувальних обмежень» та «Історико-архітектурний опорний план, межі історичних ареалів, зони охорони пам»яток м. Суми», які затверджені рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 року № 1943-МР, та містобудівної документації «Схема планувальних обмежень», яка затверджена рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 року № 2180-МР, дані земельні ділянки відносяться до зони охоронюваного ландшафту та пам»ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення, що встановлює неможливість будівництва на них житлового будинку, господарських будівель та споруд у той час як ці земельні ділянки мають відповідне цільове призначення. Позивачка зазначає, що у 1954 році громадянам було видано свідоцтво про право на спадщину по якому вони успадкували домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1, та складається з житлового будинку та господарських споруд, розташованих на садибі мірою 3572 кв. метра, що належала померлому згідно свідоцтва на право власності, виданого Сумським міським жил-управлінням відділу комунального господарства від 15 грудня 1949 року за №269, що підтверджує, що з 1949 року на цих земельних ділянках знаходилось індивідуальне домоволодіння (садиба). Крім того, постановою Зарічного районного суду м. Суми від 23.07.2014року в адміністративній справі № 591/3265/14-а, яка набрала законної сили, за позовом попередніх власників цих земельних ділянок, було визнано протиправним та скасовано рішення Сумської міської ради від 25.02.2009 року № 2414-МР «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок міського парку ім. І. Кожедуба» в частині проходження межі міського парку по цим земельним ділянкам. Позивачка вважає, що рішення Сумської міської ради від 19.12.2012 року №1943-МР і від 06.03.2013 року № 2180-МР в частині затвердження містобудівної документації «Схема проектних планувальних обмежень», «Історико-архітектурний опорний план, межі історичних ареалів, зони охорони пам»яток м. Суми», «Схема планувальних обмежень» щодо віднесення до зони охоронюваного ландшафту та пам»ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення належних їй на праві приватної власності земельних ділянок, не відповідають вимогам ст. 41 Конституції України, ст. ст. 317, 319, 321, 373, 375 Цивільного кодексу України, ст. ст. 19, 20, 38, 39, 78, 90 Земельного кодексу України, ст. ст. 17, 18, 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», порушують її право приватної власності, тому є протиправними і підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить суд позов задоволити.

Представник відповідача - Сумської міської ради з позовом не згоден повністю, заперечуючи проти позову посилається не те, що ОСОБА_1 пропущений установлений ст. 99 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом, тому згідно ст. ст. 100, 155 КАС України просить залишити позов без розгляду.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає що позов обґрунтований та підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Судом встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 30.07.2015 року №5664 і №5667 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.10.2015 року №45911413, ОСОБА_1 належать на праві приватної власності земельні ділянки площею 0,095 га кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,095 га кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,0963 га кадастровий номер НОМЕР_3, які розташовані в АДРЕСА_1. Цільове призначення цих земельних ділянок - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Статтею 328 зазначеного Кодексу встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Тобто ОСОБА_1 правомірно, на підставі зазначених правочинів, набула право приватної власності на вказані земельні ділянки.

Рішенням Сумської міської рада від 19.12.2012 року № 1943-МР про внесення змін до Генерального плану міста Суми, була, зокрема затверджена містобудівна документація «План існуючого міста» та «Внесення змін до генерального плану», згідно якої належні позивачці земельні ділянки відносяться до існуючої садибної житлової забудови.

Рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 року № 2180-МР про затвердження «Плану зонування території міста Суми» була затверджена, зокрема містобудівна документація «Схема зонування території», згідно якої вказані земельні ділянки відносяться до житлової зони «Ж», садибна житлова забудова «Ж-1».

Проте, з містобудівної документації «Схема проектних планувальних обмежень» та «Історико-архітектурний опорний план, межі історичних ареалів, зони охорони пам»яток м. Суми», які також затверджені вказаним рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 року № 1943-МР, та містобудівної документації «Схема планувальних обмежень», яка затверджена рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 року № 2180-МР, дані земельні ділянки відносяться до зони охоронюваного ландшафту та пам»ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення, що забороняє будівництво на них житлових будинків та споруд, що вбачається з Пояснювальної записки до Плану зонування території м. Суми та відмов структурних підрозділів Сумської міської ради у видачі містобудівних умов і обмежень щодо земельних ділянок, які розташовані в зоні охоронюваного ландшафту.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В статті 316 цього Кодексу зазначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 319 вказаного Кодексу, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

В частинах 1, 2 ст. 375 Цивільного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

У відповідності до ч. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

В статті 90 Земельного кодексу України встановлені права власників земельних ділянок, згідно якої власники земельних ділянок мають право, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди; самостійно господарювати на землі та ін.

З наведених правових норм вбачається, що віднесення належних ОСОБА_1 на праві приватної власності земельних ділянок до зони охоронюваного ландшафту та пам»ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення, що забороняє капітальне будівництво, порушує її право приватної власності на землю щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками на власний розсуд, зокрема будувати житловий будинок та інші будівлі і споруди, самостійно господарювати на землі, тобто використовувати земельні ділянки відповідно до їх цільового призначення.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру відносно земельних ділянок, які належать ОСОБА_1, вони мають цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; сервітути та обмеження на використання цих земельних ділянок не встановлені.

Згідно ст. 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр», одним із основних принципів ведення державного земельного кадастру є об»єктивність, достовірність та повнота відомостей у Державному земельному кадастрі.

Стаття 20 вказаного Закону встановлює статус відомостей Державного земельного кадастру. У відповідності до цієї статті, відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об»єкти Державного земельного кадастру є обов»язковим.

Згідно ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру.

В даному випадку містобудівна документація «Схема проектних планувальних обмежень», «Історико-архітектурний опорний план, межі історичних ареалів, зони охорони пам»яток м. Суми» та «Схема планувальних обмежень» не відповідають відомостям Державного земельного кадастру.

Згідно частин 2, 3 ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», план зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації. Зонування території здійснюється, зокрема, з урахуванням попередніх рішень щодо планування і забудови території.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 30.03.1954 №3І-4816 громадяни (перелік вказаний в свідоцтві), успадкували домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку та господарських споруд, розташованих на садибі мірою 3572 кв. метра, що належала померлому згідно свідоцтва на право власності, виданого Сумським міським жил-управлінням відділу комунального господарства від 15 грудня 1949 року за №269 і зареєстрованого в Сумському облінвентарбюро 20.12.1949 року. Тобто наведене підтверджує, що з 1949 року на даних земельних ділянках знаходилось індивідуальне (приватне) домоволодіння (садиба).

Тому, виходячи із вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зміни до генерального плану міста, особливо такі істотні, повинні вноситися за умови повного врахування попереднього генерального плану та іншої містобудівної документації, що була розроблена з урахуванням функціонального призначення окремої території, існуючої інфраструктури, потреб населення та інших факторів.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 23.07.2014 року в адміністративній справі № 591/3265/14-а, яка набрала законної сили, було визнано протиправним та скасоване рішення Сумської міської ради від 25.02.2009 року № 2414-МР «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок міського парку ім. І. Кожедуба» в частині проходження межі міського парку по земельним ділянкам, які на даний час належать позивачці. У цій постанові також встановлено, що рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 року № 139-МР був затверджений Генеральний план міста Суми, згідно якого дані земельні ділянки відносяться до земель садибної житлової забудови (існуючий стан), тобто для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що також підтверджується Витягом з планшету 10-ІІ-Г топографічної зйомки М 1:2000, виконаної «Главным управлением геодезии и картографии при Совете министров СССР».

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на все вищевикладене, відповідач не довів правомірності своїх рішень в оскаржуваних частинах.

В ч. 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням прав особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З вищенаведеного вбачається, що оскаржувані рішення Сумської міської ради в частині віднесення земельних ділянок позивачки до зони охоронюваного ландшафту та пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення в оскаржуваній містобудівній документації, не відповідають вимогам ст. 41 Конституції України, ст. ст. 317, 319, 321, 373, 375 Цивільного кодексу України, ст. ст. 19, 20, 38, 39, 78, 90 Земельного кодексу України, ст. ст. 17, 18, 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 3, 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Відносно клопотання відповідача про залишення позову без розгляду суд зазначає, що в пунктах 1.4, 4.1 договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 30.07.2015 року № 5664 та № 5667 вказується, що відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданих управлінням Держземагентства у Сумському районі Сумської області від 20.07.2015 року № НВ-5902147042015 року і від 20.07.2015 року № НВ-5902147062015, сервітути та обмеження на використання земельної ділянки не встановлені, будь-які обмеження щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 111 Земельного кодексу України, законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені обмеження у використанні земель, зокрема, заборона на провадження окремих видів діяльності, заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту та ін. В частині 4 цієї статті встановлено, що обмеження у використанні земель підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Рішеннями Сумської міської ради від 19.12.2012 року № 1943-МР та від 06.03.2013 № 2180-МР в оскаржуваних частинах, земельні ділянки позивачки віднесені до зони охоронюваного ландшафту, що забороняє на них будівництво капітальних будівель і споруд, тобто встановлені обмеження у використанні цих земельних ділянок за цільовим призначенням. Але ці обмеження в Державному земельному кадастрі станом на 30.07.2015 року, тобто на день вчинення договорів купівлі-продажу земельних ділянок, зареєстровані не були, та не були зареєстровані навіть станом на 27.04.2016 року, що вбачається з наданих представником позивачки витягів від 27.04.2016 року № НВ-5903101752016, № НВ-5903101832016, № НВ-5903101852016. Тому, при укладенні договорів купівлі-продажу земельних ділянок та в послідуючому, у позивачки не було підстав вважати, що на земельні ділянки існують обмеження, у зв»язку з чим вона не могла дізнатись про порушення своїх прав при укладенні цих договорів.

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як зазначає позивачка, про порушення своїх прав вона дізналась у січні 2016 року, коли звернулась до структурних підрозділів Сумської міської ради за консультацією відносно видачі містобудівних умов та обмежень щодо забудови земельних ділянок. Їй було повідомлено, що земельні ділянки входять у зону охоронюваного ландшафту, в якій не дозволяється будівництво капітальних будівель і споруд. Тому, з наведеного чітко вбачається, що позивачкою не пропущений установлений ст. 99 КАС України строк для звернення з адміністративним позовом до суду, у зв»язку з чим в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду суд відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7-9, 11,69-71,159-163, 256 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради від 19.12.2012 № 1943-МР «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Суми» та внесення змін до генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 року № 139-МР» в частині віднесення до зони охоронюваного ландшафту та пам»ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення належних ОСОБА_1 на праві приватної власності земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 відповідно площею 0,095 га, 0,095 га, 0,0963 га, які розташовані в АДРЕСА_1, на містобудівній документації «Проект внесення змін до генерального плану міста Суми» - Схема проектних планувальних обмежень та «Історико-архітектурний опорний план, межі історичних ареалів, зони охорони пам»яток м. Суми».

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради від 06.03.2013 № 2180-МР «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території міста Суми» в частині віднесення до зони охоронюваного ландшафту належних ОСОБА_1 на праві приватної власності земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 відповідно площею 0,095 га, 0,095 га, 0,0963 га, які розташовані в АДРЕСА_1, на містобудівній документації «План зонування території міста Суми» - Схема планувальних обмежень.

Постанова суду може бути оскаржена відповідно до ст. 186 КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення. Для осіб, які не приймали участі у судовому засіданні, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 21 червня 2016 року.

СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО