Рішення № 58425293, 16.06.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №470/1163/15-ц 16.06.2016 16.06.2016 16.06.2016

Справа № 470/1163/15ц

Провадження № 22ц-/784/1473/16 Головуючий у 1-й інстанції Орлова С.Ф.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 червня 2016 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,

суддів: Козаченка В.І.,Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання Тищенком Л.С.,

за участю:

відповідача ОСОБА_2,,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення

Березнегуавтського районного суду Миколаївської області

від 29 квітня 2016 року

за позовом

спеціалізованої кредитно-фінансової господарської організації «Миколаївський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (далі СКФГО «Миколаївський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», Фонд) до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року спеціалізована кредитно-фінансова господарська організація «Миколаївський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (далі СКФГО «Миколаївський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», Фонд) звернулася з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про стягнення з них заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Фонд вказував, що 25 жовтня 2007 року між ним та ОСОБА_4 і ОСОБА_7 було уклало договір № 95 про надання кредиту для купівлі житлового будинку у сільській місцевості у сумі 35000 грн. терміном на 10 років з виплатою 3 % річних (далі - договір кредиту).

За виконання зобовязань за договором кредиту за двома договорами поруки поручилися ОСОБА_2 та ОСОБА_6

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_7, отримавши кредит, зобовязання за договором кредиту належним чином не виконували, а тому повинні солідарно самі та з кожним із поручителів сплатити заборгованість.

Неодноразово збільшуючи позовні вимоги, позивач остаточно просив про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором на 1 квітня 2016 року у розмірі 72726 грн. 12 коп., з яких 24941 грн. 40 коп. - заборгованість по кредиту, 7806 грн. 88 коп. - заборгованість по відсоткам, 20306 грн. 61 коп. - інфляційний борг, 17071 грн. 53 коп. пеня, 2599 грн. 70 коп. 3% річних на боргові зобовязання (а.с.165-166).

Ухвалою суду від 20 квітня 2016 року до участі у справі було залучено ОСОБА_5, як правонаступника відповідачки ОСОБА_7, померлої 30 грудня 2008 року.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2016 року, в якому виправлена описка, позов задоволено частково. На користь СКФГО «Миколаївський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» стягнута заборгованість станом на 1 квітня 2016 року за договором № 95 про надання кредиту для купівлі житлового будинку у сільській місцевості від 25 жовтня 2007 року в розмірі 51480 грн. 35 коп., з яких заборгованість за кредитом -8764 грн. 80 коп., заборгованість по відсоткам - 3323 грн. 50 коп., інфляційний борг - 19720 грн. 82 коп., пеня - 17071 грн. 53 коп., 3% річних - 2599 грн. 70 коп. в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ОСОБА_7 ж суму і в такому ж порядку стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_2 Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині стягнення з нього солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інфляційного боргу, пені та 3 % річних скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у стягненні вказаних сум. На думку заявника, суд не врахував відсутність його вини в невиконанні боржниками зобовязань, винних дій самого позичальника у виникненні спірної заборгованості. Так, суд не врахував, що він з 13 лютого 2009 року по 20 липня 2015 року перебував в місцях позбавлення волі, а тому не міг знати про існуючу заборгованість за кредитом, листів-повідомлень не отримував. Крім того, вартість отриманої ОСОБА_5 спадщини була достатньою для погашення заборгованості. Однак позивач ніяких дій для покриття заборгованості за кредитом не вчиняв та просив про стягнення додаткових сум до основного зобовязання. Крім того, суд не врахував його незадовільного майнового стану внаслідок того, що він є інвалідом другої групи.

Зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2007 року між позивачем та ОСОБА_4 і ОСОБА_7 (позичальниками) було укладено договір № 95 про надання кредиту для купівлі житлового будинку у сільській місцевості (далі - Договір), за умовами якого Фонд надав позичальникам кредит для купівлі житлового будинку, розташованого за адресою: вул. Шкільна,11 с.Федорівка Березнегуватського району Миколаївської області у розмірі 35 000 грн. на 10 років з виплатою 3% річних (а.с.14-15).

Позичальники, в свою чергу, зобов'язувались погасити кредит і відсотки за користування ним щомісяця до 29 числа місяця, з моменту перерахування суми кредиту у відповідності з графіком погашення, який є невід'ємною частиною договору (Додаток № 1) та сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожен день прострочення платежу, у разі порушення строків повернення кредиту та відсотків за користування ним ( п.5.2 Договору).

З метою забезпечення виконання своїх зобовязань за Договором, між Фондом та ОСОБА_6 і ОСОБА_2, з кожним окремо, того ж дня були укладені договори поруки № 95/1 та 95/2. За п.1.1 розділу 1 договорів поруки відповідачі зобовязались кожен окремо, але солідарно з ОСОБА_4 і ОСОБА_7 в повному обсязі відповідати перед Кредитором за виконання Божником зобовязань за договором про видачу кредиту для купівлі житлового будинку в сільській місцевості (а.с.16-17). В п. 4.3 договорів передбачено, що у разі смерті боржників або виникнення інших обставин, які б перешкоджали виконанню зобовязань перед кредитором, обовязок виконання зобовязань у повному обємі переходить до поручителя.

З травня 2008 року позичальники не в повному обсязі виконували умови щодо погашення кредиту на визначених договором умовах. У звязку з чим, Фонд заявив вимогу про дострокове повернення кредиту та стягнення заборгованості, яка на 1 квітня 2016 року нарахована в розмірі 72 726 грн. 12 коп. та складається з 24941 грн. 40 коп. - заборгованості за кредитом; 7806 грн. 88 коп. - заборгованості по відсотках; 20306 грн. 61 коп. - збитків від інфляції; 17071 грн. 53 коп. - пені; 2599 грн.70 коп. - 3% річних на боргові зобовязання (а.с.166).

Встановивши, що спадкоємцем після смерті позичальника ОСОБА_7 є її дочка ОСОБА_5, суд враховуючи положення ч. 1 ст. 559 ЦК України , ст. 1216,1218, 526, 543, 554, 1054 ЦК України, а також фактичну згоду ОСОБА_5 на перехід прав і обовязків спадкодавця як боржника в зобовязанні за договором кредиту, суд стягнув з позичальника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та з кожного поручителя з ними в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в межах строку позовної давності. В тому числі стягнуто кредит достроково, неустойку та нарахування за ст. 625 ЦК України за період з 1 грудня 2012 року по 1 квітня 2016 року. Рішення в цій частині не оскаржено сторонами у справі.

У звязку з чим, колегія суддів, враховуючи положення ст.ст. 11, 303 ЦПК України перевіряє законність рішення лише в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно зі ст.610 ЦК порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

За частиною другою вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК в разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За положеннями ст.ст.553, 554 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. У разі порушення такого зобовязання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як згадано, ОСОБА_2 несе солідарні зобовязання зі сторонами кредитного договору. У звязку з чим, є обґрунтованими висновки суду про стягнення з нього разом з першими двома відповідачами боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення сплати кредиту, відсотків за його користування та трьох процентів річних.

ЦК України не передбачено можливості звільнення або зменшення вказаних нарахувань. У звязку з чим, відповідні доводи в апеляційній скарзі не можуть бути взяті до уваги.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду щодо розміру пені, яка стягується з вказаного поручителя.

Згідно зі ст. 546 та ч. 3 ст. 551 ЦК України, одним із видів забезпечення виконання зобовязання є неустойка, розмір якої може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Договір кредиту передбачає сплату за порушення строків виконання зобовязань пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день просрочки платежу.

Як було згадано вище, позивач нарахував відповідачці за вказаний період 170171 грн. 53 коп. пені, розмір якої є більшим ніж заборгованість за основними зобовязаннями за договором кредиту.

Проте, такий розмір неустойки не враховує сімейний і матеріальний стан відповідача ОСОБА_2, на що він неодноразово посилався в суді під час розгляду спору, в тому числі письмових заявах, вважаючи, що вказані обставини крім інших, вказаних ним, є підставою від звільнення його від сплати пені ( а.с.67 т.1).

Так, ОСОБА_2 не має сімї, має незначні доходи. Він пенсіонером. Джерелом його існування є пенсія по інвалідності. Зокрема, вказаний відповідач є інвалідом другої групи, має чисельні захворювання, в тому числі тяжкі, з приводу яких проходив та проходить лікування та постійно витрачає кошти на це. За вказаних обставин, стягнення пені в нарахованому Банком розмірі, разом з іншими сумами боргу, поставить відповідача в скрутне майнове становище, та перетвориться із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання на несправедливо непомірний тягар.

Вказані обставини, дають підстави для зменшення суми пені, яка повинна бути стягнута з відповідача, до 1000 грн., та відповідно зміни рішення суду у відповідності до п.п.3.4.ч.1 ст. 309 ЦПК України в частині стягнення із ОСОБА_2 сум за договором № 95 від 25 жовтня 2007 року, пені та загальної суми стягнення, яка зменшується до 35408 грн.82 коп.

Висновки колегії суддів про можливість, за вказаних обставин, зменшення пені відповідають рішенню Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року (з наступними змінами).

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Крім того, вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та частинах 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Такий висновок Конституційного Суду узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ,,Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Тому, Конституційний суд України зазначив, що захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Змінити рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 29 квітня 2016 року, в якому виправлені арифметичні помилки ухвалою того ж суду від 13 травня 2016 року в частині стягнення із ОСОБА_2 сум за договором № 95 від 25 жовтня 2007 року про надання кредиту для купівлі житлового будинку у сільській місцевості в солідарному порядку із ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню із ОСОБА_2 з 17071 грн. 53 коп. до 1000 грн., а загальну суму стягнення зменшити до 35408 грн.82 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий О.Я.Мурлигіна

Судді: В.І. Козаченко

ОСОБА_8