Ухвала суду № 58425287, 16.06.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/397/14-ц 16.06.2016 16.06.2016 16.06.2016

Справа 489/397/14-ц

Провадження № 22 ц/784/1337/16 Головуючий у 1-й інстанції Тихонова Н.С.

Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,

суддів: Козаченко В.І., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання Тищенком Л.С.,

за участю:

заявника ОСОБА_2,

представника заявника ОСОБА_3,

представника державної виконавчої служби ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, перейменованого у Інгульский відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області

на ухвалу

Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 2016 року постановлену за скаргою ОСОБА_2 на постанови державного виконавця та начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся зі скаргою на постанови державного виконавця та начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі Ленінський ВДВС ММУЮ), який в наступному перейменовано з початку в Ленінський, а потім в Інгульський відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Обґрунтовуючи вимоги заявник зазначав, що у вказаному відділі на виконанні перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/489/680/14, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва, відкрите 2 червня 2014 року. Під час здійснення виконавчого провадження було проведено опис та накладено арешт на його майно як боржника, а саме квартиру АДРЕСА_1.

Вказану квартиру реалізовано з електронних торгів, після чого виконавче провадження було закінчено. Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 8 лютого 2016 року електронні торги визнано недійсними. Однак заборгованості боржника перед кредитором не було. Незважаючи на це, начальником та державним виконавцем Ленінського ВДВС ММУЮ винесені постанови з метою примусового виконання рішення суду. Так, начальником відділу ОСОБА_5 14 березня 2016 року винесено постанову про перевірку виконавчого провадження № 43511483. Після цього держвиконавцем Ленінського ВДВС ММУЮ ОСОБА_4 винесено постанови про скасування процесуального документа по виконавчому провадженню, про відновлення виконавчого провадження, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Посилаючись на викладене, заявник просив визнати недійсними та скасувати вказані постанови.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 2016 року скаргу задоволено. Визнано недійсними та скасовані згадані постанови.

В апеляційній скарзі Ленінський ВДВС ММУЮ, в теперішній час Інгульский відділ державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, який представляє старший державний виконавець Сидорова Н.В., просить скасувати ухвалу суду та постановити нову про відмову у задоволенні скарги. На думку заявника, висновки суду в ухвалі є необґрунтованими. За твердженням заявника постанови є законними. Оскільки погашення боргу відбулося за рахунок майна, проданого з торгів, які визнані недійсними, гроші повинні бути повернуті покупцю. У звязку з чим, рішення не може вважатися виконаним. Крім того, на думку заявника, суд безпідставно не залучив до участі у справі стягувача за виконавчим провадженням, а тому не дослідив всіх суттєвих обставин справи.

ОСОБА_2 та його представник, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просять залишити ухвалу суду без змін.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2014 року, ухваленого за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 412 грн. 20 коп., видано 12 травня 2014 року виконавчий лист № 2/489/680/14. На підставі заяви стягувача, 2 червня 2014 року державним виконавцем Ленінського ВДВС ММУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

На час ухвалення рішення на виконанні у вказаному відділі знаходилося зведене виконавче провадження відносно ОСОБА_2 (а.с.37). 10 грудня 2012 року, під час виконання вказаних рішень, державним виконавцем проведено опис та арешт майна квартири №77, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. 11 Лінія, 115.

10 березня 2015 року на підставі протоколу № 59730 відбулись електронні торги з реалізації вказаної квартири. За рахунок грошей, отриманих за продаж квартири, борг за вказаним виконавчим листом було погашено. У звязку з чим, 25 червня 2015 року державним виконавцем Сидоровою Н.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч.1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження».

Однак, рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 8 лютого 2016 року електронні торги з реалізації нерухомого майна та акт про реалізацію нерухомого майна з електронних торгів, складений державним виконавцем Сидоровою Н.В., визнані недійсними.

Після цього, а саме 14 березня 2016 року, начальником Ленінського ВДВС ММУЮ винесено постанову про перевірку виконавчого провадження. Постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання листа № 2/489/680/14 від 12 травня 2014 року, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва - як таку, що суперечить п. 6 ч.1 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» скасовано, та зобовязано старшого державного виконавця Сидорову Н.В. провести виконавчі дії в порядку, передбаченому ЗУ «Про виконавче провадження» у строк до 31 березня 2016 року. Останньою винесені згадані постанови, які оскаржені заявником.

Постановляючи ухвалу, суд спираючись на вимоги ст. 19 Конституції України, ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» дійшов висновку про те, що начальник Ленінського ВДВС ММУЮ мав повноваження на перевірку виконавчого провадження. Однак, його рішення про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та наступні постанови державного виконавця є незаконними, так як на час винесення постанов, заборгованість боржника перед банком була відсутня, про що свідчить довідка видана ОСОБА_2 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», а вимоги переможця торгів стосовно повернення коштів відсутні.

Проте, в повному обсязі з висновками суду погодитись на можна.

Як зазначено, суд задовольняючи скаргу, спирався на довідку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та виходив саме з відсутності на час винесення спірних постанов такої заборгованості.

Разом з тим, суд не звернув уваги, на те, що заявник обґрунтовуючи вимоги, посилався не лише на відсутність у нього боргу перед Банком. Він зазначав про неможливість відновлення виконавчого провадження та проведення виконавчий дій у звязку із виконанням в повному обсязі рішення суду.

У звязку з чим, суд ухвалюючи рішення не встановив, чи є рішення виконаним в повному обсязі та, чи була законна можливість у начальника Ленінського ВДВС вважати рішення таким. Також, суд не перевірив законної можливості державного виконавця закінчити відновлене виконавче провадження, або повернути виконавчий документ стягувачу.

Крім того, суд у встановлений законом спосіб не обговорив можливості зясування думки з приводу заявлених вимог у стягувача та особи, за рахунок якої банку перераховані гроші, які повинні бути сплачені боржником. Тоді як ухвала стосується їх прав й обовязків, та з цього приводу існують спірні правовідносини. Так до апеляційного суду старшим державним виконавцем надано копію заяви особи, яка придбала квартиру на торгах, від 20 травня 2016 року на імя начальника згаданого відділу. Із вказаної заяви виходить, що вона не згода ні з судовим рішенням, ні з тим, що фактично за її рахунок погашені борги ОСОБА_2

Також, суд постановляючи ухвалу не звернув увагу на вимоги ч. 3 ст. 387 ЦПК України та не встановив, яким чином постанови порушують права та свободи заявника, відносно якого малося зведене виконавче провадження, та по якому вперше була арештована вказана квартира. Не перевірені обставини щодо відкриття виконавчого провадження та порядку його виконання, а саме виконання окремо або в межах зведеного виконавчого провадження.

За таких обставин, ухвала суду відповідно до вимог ст. 311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду скарги.

Задовольняючи скаргу частково, колегія суддів виходить з доводів, які взяті до уваги під час перевірки судового рішення.

Керуючись статтями 303, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 2016 року скасувати, а справу передати до того ж суду для продовження розгляду скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Я.Мурлигіна

Судді: В.І. Козаченко

ОСОБА_6