Постанова № 58423653, 14.06.2016, Калинівський районний суд Вінницької області

Калинівський районний суд Вінницької області

132/1366/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2016

Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

при секретарі Безулій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії та обмеження її розміру і зобовязання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії та обмеження її розміру і зобовязання вчинення певних дій.

Позов мотивований тим, що з червня 2009 року по даний час він перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію обчислену відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 % середньомісячного заробітку.

У зв'язку з підвищенням з 01.01.2016 року заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013, він звернувся до управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницька область з заявою про проведення перерахунку пенсії, надавши відповідну довідку прокуратури Вінницької області, і встановити пенсію у розмірі 90 % заробітку (9330,27 грн. * 0,90 = 8397,24 грн.), тому що вона була призначена і виплачувалась ще до внесення відповідних змін у ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Проте, управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області листом від 09.03.2016 року № 12/Ф повідомило його, що ст.86 Закону «Про прокуратуру» (№1697-УІІ від 14.10.2014) регулює питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури, а умови та порядок проведення перерахунку пенсій визначаються Кабінетом Міністрів України і на даний час такого порядку не визначено.

Також відповідач у своїй відмові у перерахунку пенсії зазначив, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, зокрема тимчасово у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, тобто 10740 гривень.

Відповідач також посилається на пункт 5 Положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення № 213-VIII від 02.03.2015 року у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України, в тому числі Закону України «Про прокуратуру». Так, як з 01.06.2015 року не прийнято Закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається відповідно до Закону України «Про прокуратуру» втратили чинність.

Вважає, що відповідач, приймаючи таке рішення, діяв протиправно, фактично відмовив йому у перерахунку пенсії, чим суттєво обмежив зміст та обсяг його пенсійних прав, що заборонено ст. 22 Конституції України. Тому звертається до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1, до розгляду справи по суті в судовому засіданні, подав заяву, в якій просить розгляд по справі проводити в його відсутність, змінені позовні вимоги підтримує повністю. Так відповідно до змінених позовним вимог просить: визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугу років та обмеження її розміру; зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницька область перерахувати ОСОБА_1 пенсію із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Вінницької області від 03.06.2016 року №18/187, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 року, із змінами, які були внесені до 01.10.2011 року, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку, з 1 січня 2016 року без обмеження її максимального розміру та виплатити різницю з виплаченою пенсією з 1 січня 2016 року; стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Однак від начальника управління Пенсійного фонду України у Калинівському району надійшло клопотання № 389/06-44/09 від 13.06.2016 року, відповідно до якого управління заперечує проти заявлених позовних вимог з урахуванням заяви про зміну позовних вимог та просить, з урахуванням клопотання управління № 369/06-44/09 від 02.06.2016 року, розгляд справи провести без участі їх представника.

Відповідно ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи в її відсутність. Відповідно судовий розгляд справи при таких обставинах здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що з червня 2009 року по даний час позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію обчислену відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 % середньомісячного заробітку.

У зв'язку з підвищенням з 01.01.2016 року заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013, позивач звертався до управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області з заявою про проведення перерахунку пенсії, надавши відповідну довідку прокуратури Вінницької області та просив встановити пенсію у розмірі 90 % заробітку (12370,78 грн. * 0,90 = 11133,70 грн.), так як пенсія була призначена і виплачувалась ще до внесення відповідних змін у ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно листа управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області від 06.06.2016 № 20/Ф позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з посиланням на пункт 5 Положень Закону України №213- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Однак, вказані дії відповідача не відповідають вимогам закону.

Так, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачці) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року, який набрав чинності 01.10.2011 року, внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якими при виході на пенсію працівникам прокуратури пенсія призначається у розмірі 80 відсотків від суми місячної зарплати.

Частиною 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено право на перерахунок вже призначеної пенсії при наявності зазначених у ч. 17 підстав, а саме - призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що слідує за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії,

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 року, перерахунок має бути проведено виходячи з розміру раніше призначеної позивачу пенсії, тобто 90 відсотків від суми місячного заробітку з урахуванням підвищення заробітної плати та з урахуванням вже проведених виплат.

Верховний Суд України в постанові від 10.12.2013 року у справі №21-348а13 дійшов правового висновку, що внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини 13 та 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ.

Крім того, положеннями статті 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В рішеннях Конституційного Суду України № 8-рп/99 від 06.07.1999 (у справі щодо права на пільги) та № 5-рп/2002 від 20.03.2002 (у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) вказано, що Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України, перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, поліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10.12.2013(справа №21-348а1), від 17.12.2013 (справа №21-445а13), від 06.10.2015 (провадження №127/11720/14-а).

У рішенні Конституційного Суду України №1-9/2015 від 13.05.2015 року зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.1, ч.ч.1,2 ст. 8, ч.2 ст.19 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (ч.1ст.46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (п.6 ч.1ст. 92 Конституції України).

За Конституцією України, Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту (пункт 1,3 ст.116 Конституції України).

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний суд України у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження, а саме: звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики.

Також, Конституційний суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 року зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

Крім того, постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 10.11.2015 року по справі №132/3025/15-а було зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області перерахувати ОСОБА_1 пенсію виходячи із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Вінницької області від 27.10.2015 №18-ф-733 та встановити її розмір із 01 жовтня 2015 року в сумі 6818,59 грн. (7576,21 грн. * 90% = 6818,59 грн.), а також виплатити різницю у пенсії за минулі 12 місяців у сумі 7434,48 грн. (6818,59 грн. - 6199,05грн. = 619,54 грн. * 12 місяців = 7434,48 грн.). Дана постанова набула законної сили 11.01.2016 року.

Відповідно до вимог ст. 84 Закону України "Про пенсійне забезпечення" перерахунок призначеної пенсії при виникненні права на підвищення пенсії проводиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, із першого числа наступного місяця, якщо заяву подано після 15-го числа.

З огляду на викладене, суд вважає, що перерахунок пенсії позивачу на підставі поданої ним відповідачу 03.06.2016 року заяви про перерахунок пенсії та довідки відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи з розрахунку 90 % від середнього заробітку, повинен бути здійснений з 01 березня 2016 року без обмеження її максимального розміру.

Керуючись названими вище нормами Конституції України та ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», відповідач зобов'язаний був із 01.03.2016 року перерахувати пенсію позивача, встановити її у розмірі 90% середньомісячного заробітку (12370,78 грн. * 90% = 11133,70 грн.) без обмеження її максимального розміру.

Доводи відповідача, зазначені у письмових запереченнях згідно п. 5 розділу 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 прийнятого Верховною Радою України 02.03.2015 року в якому вказано, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних/підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України". "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, суд до уваги не бере так як в розумінні цього положення закону, а також положень ст.22 Конституції України щодо права позивача на перерахунок пенсії, слід вважати, що скасуються норми щодо пенсійного забезпечення перелічених категорій осіб лише у разі їх призначення та неприйняття до 01.06.2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, а не перерахунку вже призначених пенсій.

Таким чином, дії відповідача щодо відмови позивачу ОСОБА_1 у перерахунку йому пенсії є протиправними, оскільки не відповідають вимогам Конституції України та Закону.

В задоволені клопотання управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі про зупинення провадження в адміністративні справі № 132/1366/16-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі щодо перерахунку пенсії прокурору до винесення рішення Конституційним Судом України за конституційним поданням Пленуму Верховного суду України від 03.07.2015 року № 14 слід відмовити, оскільки 07.06.2016 року уже прийнято рішення Конституційним Судом України за конституційним поданням Пленуму Верховного суду України від 03.07.2015 року № 14.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати в сумі 551,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 22, 58 Конституції України, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 2, 6-11, 14, 72, 94, 99, 122, 158 163, 256 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницької області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугу років та обмеження її розміру.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі Вінницька область перерахувати ОСОБА_1 пенсію із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Вінницької області від 03.06.2016 року №18/187, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 року, із змінами, які були внесені до 01.10.2011 року, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку, з 1 березня 2016 року без обмеження її максимального розміру та виплатити різницю з виплаченою пенсією з 1 січня 2016 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 551,20 грн.

В задоволені клопотання управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі про зупинення провадження в адміністративні справі № 132/1366/16-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Калинівському районі щодо перерахунку пенсії прокурору до винесення рішення Конституційним Судом України за конституційним поданням Пленуму Верховного суду України від 03.07.2015 року № 14 відмовити.

Постанову допустити до негайного виконання

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Калинівський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СУДДЯ: