Рішення № 58423593, 16.06.2016, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/924/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

16 червня 2016 року Сторожинецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Яківчика І.В.,

при секретарі Чокан Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сторожинець цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, посилаючись на те, що 17.05.1999 року сторонами було укладено шлюб, який зареєстрований Буденецькою сільською радою Сторожинецького району, Чернівецької області, актовий запис №7. Від шлюбу народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає та знаходиться на утриманні позивача.

Спільне життя з чоловіком не склалося, сторони проживають окремо. Сварки та непорозуміння призвели до втрати позивачем поваги та любові до чоловіка. Сторони проживають окремо з 2013 року. Позивач просить розірвати шлюб та стягувати на утримання дитини аліменти в розмірі по 730 (сімсот тридцять) гривень на дитину щомісячно. Та дитину залишити проживати біля неї.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 направила письмову заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги про розірвання шлюбу та стягнення аліментів підтримала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання двічі не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, виходячи з чого суд знаходить можливим розглянути справу у відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Розглянувши даний спір, встановивши фактичні обставини справи та відповідні правовідносини, суд знаходить що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

В судовому засіданні було встановлено, що сторони уклали шлюб 17.05.1999 року, який зареєстрований Буденецькою сільською радою Сторожинецького району, Чернівецької області, актовий запис №7, що підтверджено свідоцтвом про шлюб (а.с.5). Від шлюбу народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно положень абзацу першого ч.2 ст.3 СК України сімю складають особи які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки, а відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них або інтересам їх дітей, що мають істотне значення.

Вирішуючи даний спір про розірвання шлюбу суд враховує, що відповідно до положень ст.24 СК України шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Судом також встановлено, що відповідач є батьком дитини, яка народилася від шлюбу, а саме сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6), який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із своєю матірю позивачем по справі, що підтверджено довідкою виконкому Буденецької сільської ради (а.с.13).

Згідно ст.51 Конституції України та у відповідності до положень ст.ст.180, 181 СК України, батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Таким чином відповідач, проживаючи окремо від сімї, зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, нарівні із матірю, що він не здійснює і що свідчить про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача, який не приймає участі в утриманні дитини, аліментів на утримання своєї дитини.

При цьому, суд виходить з того, що згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Судом встановлено, що відповідач ніде не працює і не має доходу, а тому розмір аліментів має бути визначено у твердій грошовій сумі.

Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Законом України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» встановлено прожитковий мінімум з 1 травня, для дітей віком від 6 до 18 років в сумі 1531 гривень.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з цього та зважаючи на те, що обовязок утримувати дитину є рівною мірою обовязком як матері, так і батька і з урахуванням матеріального становища батьків суд знаходить, що таке, належне утримання можливе в розмірі який буде повністю забезпечувати встановлений Законом прожитковий мінімум дітей сторін. Тобто суд визначає до стягнення із відповідача, аліментів в розмірі по 730 (сімсот тридцять) гривень щомісяця на утримання сина ОСОБА_3.

На думку суду, саме така сума, буде забезпечувати, нарівні із часткою матері, належне утримання дитини сторін і повністю забезпечувати її потреби, як сьогодні так і в найближчі роки, з урахуванням інтересів також і сторін.

Аліменти на утримання дитини суд стягує з часу звернення позивача до суду, тобто з 05 квітня 2016 року, що відповідає положенням ст.191 СК України та згідно вимог п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України, допускає негайне виконання судового рішення в цій частині в межах суми платежу за один місяць.

Судові витрати суд, у відповідності до положень ст.88 ЦПК України, покладає на відповідача, у звязку з тим, що дитина сторін проживає з матірю, яка до суду зверталась для захисту інтересів дитини, а будь-які інші грошові, а також аліментні обовязки у відповідача відсутні.

Вирішуючи питання з приводу місця проживання дитини сторін, суд виходить з того, що відповідно до ч.2 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається самою дитиною.

Судом встановлено, що синові ОСОБА_3 07 травня 2016 року виповнилося шістнадцять років, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 88, 174, 212-215, 223, 224-233, 367 ЦПК України, та на підставі ст.51 Конституції України, ст.ст. 24, 56, 110, 112, 160, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного Кодексу України, Пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 17 травня 1999 року у Буденецькій сільській раді, Сторожинецького району, Чернівецької області, актовий запис №7.

Стягувати з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 жительки с.Буденець вул.Шкільна, 15, Сторожинецького району, Чернівецької області, на утримання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 730 (сімсот тридцять) гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Аліменти стягувати з 05 квітня 2016 року, допустивши негайне виконання рішення суду в межах платежів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь держави, 551 (пятсот пятдесят одну) гривню 20 копійок судового збору перерахувавши вказану суму на користь в УДК в Сторожинецькому районі Чернівецької області КОД ЄДРПОУ 23246235, банк отримувача: ГУДКУ у Чернівецькій області МФО 856135, р/р 31216206700227, звільнивши від вказаних витрат позивача.

Заочне рішення може бути переглянуте Сторожинецьким районним судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Чернівецької області через Сторожинецький районний суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: