Ухвала суду № 58422861, 17.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22-ц/790/3303/16 Головуючий 1-ї інстанції Омельченко К.О.

Справа №638/687/15-ц Доповідач Довгаль А.П.

Категорія: трудові

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді Довгаль А.П.

суддів Сащенко І.С., Коровіна С.Г.

при секретарі Щегельському Д.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоровя «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про визнання недійсним та скасування наказу №670ос від 24.10.2014року, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу охорони здоровя «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (надалі КЗОЗ «ОКЛ-ЦЕМД та МК»), в якому з урахуванням уточнень просив визнати незаконним наказ відповідача №670-ос від 24.10.2014року про його працевлаштування в Дергачівське відділення закладу на посаду фельдшера швидкої та невідкладної медичної допомоги по переводу з 9-го відділення КЗОЗ «ОКЛ-ЦЕМД та МК».

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 11.07.2014року Дзержинський районний суд м. Харкова прийняв рішення про його поновлення на посаді, зокрема суд визнав незаконною відмову директора КЗОЗ «ЦЕМД та МК» ОСОБА_2 в прийнятті його на роботу на посаді фельдшера по переводу з КЗОЗ «ОКЛ-ЦЕМД та МК» та зобовязано директора укласти з ним трудовий договір з 01.10.2013року. Наказом №647-ос від 14.10.14року по КЗОЗ «ЦЕМД та МК» його прийнято на роботу без визначення конкретного робочого місця. Наказом від 24.10.2014року №670-ос його робочим місцем визначено - Дергачівське відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги. Позивач зазначає, що наказ №670-ос від 24.10.2014року суперечить вимогам ч.1 ст.32 КЗпП України, т.я. переведення на роботу на інше підприємство, установу, організацію, або в іншу місцевість, хоча б разом із підприємством, установою, організацією допускається тільки за згодою працівника. Оскільки він такої згоди не надавав, тому спірний наказ підлягає скасуванню.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримали і просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача КЗОЗ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» - ОСОБА_4 позов не визнала, надала письмові заперечення, в яких виклала свої доводи та обгрунтування.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційні скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на не повне зясування обставин справи, які суд вважав встановленими, та на неналежну правову оцінку наданим доказам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені надані сторонами докази, їм дана належна правова оцінка, правильно визначено природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює та на підставі встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 10, 60, 212, 214, 215 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу №670-ос від 24.10.2014року про визначення робочим місцем ОСОБА_1 - Дергачівське відділення екстреної (невідкладної) допомоги КЗОЗ «ЦЕМД та МК».

Відповідно до положень ч.3 ст.61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що до якої встановлені ці обставини.

Із приєднаних до матеріалів справи доказів, в тому числі судових рішень, вбачається, що ОСОБА_1 з квітня 2003 року працював на станції невідкладної медичної допомоги м. Харкова, спочатку на посаді молодшої медичної сестри 9-ї підстанції, а в липні цього ж року був переведений на посаду фельдшера загально профільної бригади 9-ї підстанції служби швидкої допомоги м. Харкова, яка являлася структурним підрозділом Комунальної установи охорони здоровя Харківська міська клінічна лікарні скорої та невідкладної допомоги ім. проф. ОСОБА_5, де позивач пропрацював до 31 грудня 2012 року.

Починаючи з 01.01.2013року в структурі швидкої допомоги України почали проводитися реформи. На стадії цих процесів служба скорої допомоги м. Харкова була переведена із підпорядкування Комунальної установи охорони здоровя Харківської міської клінічної лікарні скорої та невідкладної допомоги ім. проф. ОСОБА_5 у підпорядкування Комунальної установи охорони здоровя «Обласна клінічна лікарня центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф».

З 01.01.2013року ОСОБА_1 переведено на посаду фельдшера невідкладних станів 9-го відділення екстреної медичної допомоги КЗОЗ «ОКЛ-ЦЕМД та МК», де він пропрацював до 31.09.2013 року.

У вересні 2013 року до всіх працівників Комунальної установи охорони здоровя «Обласна клінічна лікарня центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф» адміністрацією цього закладу було доведено про те, що з 1 жовтня 2013 року Станція скорої допомоги вийде із структури КЗОЗ «ОКЛ-ЦЕМД та МК» та стане самостійною юридичною особою КЗОЗ «Центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф». Усім працівникам запропоновано написати заяви про звільнення з КЗОЗ «ОКЛ- ЦЕМД та МК» по переводу до - КЗОЗ «ЦЕМД та МК».

Отже, КЗОЗ «ЦЕМД та МК» був створений як нова самостійна організація, тобто він не є результатом реорганізації юридичної особи попередника та не є правонаступником КЗОЗ «ОКЛ-ЦЕМД та МК».

20.09.2013року позивачу було запропоновано написати заяву про звільнення з КЗОЗ «ОКЛ-ЦЕМД та МК» за переводом та заяву про прийом на роботу до новоствореного закладу - КЗОЗ «ЦЕМД та МК», яке стало самостійною юридичною особою. (а.с.173), а вже 30.09.2013року позивача ознайомили під підпис з графіком змін на жовтень 2013 року, згідно з яким він повинен виходити на роботу в Дергачівське відділення закладу. Позивач з цим графіком змін не погодився і почав з 02.10.2013року виходити на роботу у свої зміни до 9-го відділення КЗОЗ «ЦЕМД та МК», однак його не допускали до роботи протягом місяця. Після цього він звернувся до суду з позовом про визнання незаконною відмови у прийнятті на роботу за переводом, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 липня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконною відмову директора КЗОЗ «ЦЕМД та МК» ОСОБА_2 у прийнятті ОСОБА_1 на роботу на посаду фельдшера у звязку з переводом з КЗОЗ «ОКЛ-ЦЕМД та МК» та зобовязано директора КЗОЗ «ЦЕМД та МК» ОСОБА_2 укласти трудовий договір з ОСОБА_1 у звязку з переведенням останнього з КЗОЗ «ОКЛ-ЦЕМД та МК» з 01.10.2013року. Стягнуто з КЗОЗ «ЦЕМД та МК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток час вимушеного прогулу в сумі 25974,64грн. з урахуванням обовязкових платежів до державного бюджету України та судовий збір до державного бюджету України в розмірі 229,40грн. Стягнуто з директора КЗОЗ «ЦЕМД та МК» ОСОБА_2 на користь КЗОЗ «ЦЕМД та МК» шкоду, спричинену незаконною відмовою в прийнятті на роботу ОСОБА_1 в розмірі 25974,64грн. з урахуванням обовязкових платежів до державного бюджету України.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 30 вересня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з директора КЗОЗ «ЦЕМД та МК» ОСОБА_2 на користь КЗОЗ «ЦЕМД та МК» шкоду, спричинену незаконною відмовою в прийнятті на роботу ОСОБА_1 в розмірі 25974,64грн. скасовано. У решті рішення залишено без змін.

У вищевказаних судових рішеннях відсутнє посилання про зобовязання директора КЗОЗ «ЦЕМД та МК» укласти з ОСОБА_1 трудовий договір у звязку з переведенням з КЗОЗ «ОКЛ-ЦЕМД та МК» з визначенням місця його роботи в 9-му відділенню КЗОЗ «ЦЕМД та МК».

На виконання вищенаведених рішень суду адміністрація КЗОЗ «ЦЕМД та МК» уклала з ОСОБА_1 трудовий договір, видавши наказ №647-ос від 14.10.2014р. про прийом його на роботу до цього закладу з 01.10.2013року

Позивача з цим наказом був ознайомлений під розпис 17.10.2014р. і, будучи з ним не згоден, зробив на ньому свої зауваження з приводу того, що в наказі не визначено фактичного місця роботи, у звязку з чим просив визначити місцем його роботи в 9-му відділенню КЗОЗ «ЦЕМД та МК», в якому він раніше працював (а.с. 88).

Наказом №670-ос від 24.10.2014р. були внесені зміни до наказу №647-ос від 14.10.2014р., згідно якого місцем роботи ОСОБА_1 з 24.10.2014року визначено - Дергачівське відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги (а.с.8).

Проти визначення робочого місця саме у Дергачівському відділенню екстреної (невідкладної) медичної допомоги ОСОБА_6 не заперечував, про що свідчить його особистий підпис на наказі № 670-ос від 24.10.2014р. та відсутність, на той час, будь-яких звернень із скаргами на неправомірність таких дій. Отже, жодних заперечень з приводу визначення йому місця роботи у вищезазначеному відділенню позивач при ознайомленні з цим наказом не висловив.

У подальшому, ОСОБА_6 спочатку звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про розяснення рішення від 11.07.2014р. Ухвалою суду від 31.10.2014року надані розяснення стосовно того, що трудовий договір з ОСОБА_6О. підлягає укладенню з підстав переведення його з посади фельдшера з КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф» до 9-го відділення КЗОЗ «Центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф» на посаду фельдшера (а.с.7).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 05 січня 2015 року було скасовано ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.10.2014року, справу повернуто до суду першої інстанції на новий розгляд. Скасовуючи ухвалу місцевого суду, апеляційний суд в своїй ухвалі зазначив, що в даному випадку були відсутні підстави для розяснення рішення. Оскільки однією із позовних вимог ОСОБА_1 була вимога щодо поновлення його на посаді фельдшера відділення №9 КЗОЗ «Центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф», а резолютивна частина рішення суду від 11 липня 2014 року в цій частині вимог ніякого висновку не містить, як того вимагає п.4) ч.1 ст.215 ЦПК України, тому відповідно до положень п.1) ч.1 ст.220 ЦПК України повинно бути постановлено додаткове рішення.

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із заяву про ухвалення додаткового рішення.

Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2015 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконною відмову директора КЗОЗ «ЦЕМД та МК» ОСОБА_2 у прийнятті ОСОБА_1 на роботу на посаду фельдшера 9-го відділення у звязку з переведенням з КЗОЗ «ОКЛ-ЦЕМД та МК» та зобовязано директора КЗОЗ «ЦЕМД та МК» ОСОБА_2 укласти трудовий договір з ОСОБА_7 у звязку з переведенням останнього з КЗОЗ «ОКЛ-ЦЕМД та МК» з 1 жовтня 2013 року на посаду фельдшера 9-го відділення КЗОЗ «ЦЕМД та МК» (а.с.24).

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 червня 2015 року додаткове рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 Скасовуючи додаткове рішення місцевого суду, апеляційний суд в своєму рішенні зазначив, що підстав для його винесення не було, оскільки рішення суду першої інстанції від 11 липня 2014 року на той момент було вже виконано (а.с.84).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2015 року рішення апеляційного суду Харківської області від 30 вересня 2014 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 4 червня 2015 року залишені без змін (а.с.79-82).

Вирішуючи заявлений спір, судом зясовані ті обставини, що з моменту укладення трудового договору та до цього часу позивач не звертався до адміністрації закладу з вимогами про переміщення або переведення його до іншого структурного підрозділу. За період роботи у КЗОЗ «ЦЕМД та МК» ОСОБА_1 нікуди не переводили або переміщали у будь-який інший структурний підрозділ або на роботу до іншого підприємства. При прийомі на роботу по переводу в новостворений заклад КЗОЗ «ЦЕМД та МК» місцем роботи ОСОБА_1 визначено - фельдшер Дергачівського відділення.

При винесенні рішення судом прийнято до уваги принцип регіональної екстериторіальності, за яким функціонує система екстреної медичної допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею ст.29 КЗпП України передбачено обовязок власника або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце. Зокрема п.3) ч.1 цієї статті визначено, що до початку роботи за укладеним договором власник або уповноважений ним орган зобовязаний визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.

Наказ №670-ос від 24.10.2014р по КЗОЗ «ЦЕМД та МК» про визначення робочого місця ОСОБА_1 є невідємною частиною наказу про прийом його на роботу, а саме містить одну з істотних умов трудового договору. Трудовий договір між ОСОБА_1 та КЗОЗ «ЦЕМД та МК» укладався на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.07.2014р., в якому відсутнє посилання на обовязок відповідача визначити ОСОБА_1 робочим місцем саме в 9-ому відділенні закладу. Підписуючи цей наказ по КЗОЗ «ЦЕМД та МК» ОСОБА_1 розумів, що це є частиною трудового договору й надав свою згоду на роботу, визначену цією угодою.

Доводи апелянта, що оскаржуване рішення винесено виключно на підставі Закону України «Про екстрену медичну допомогу» (далі Закон) колегією суддів не приймаються, оскільки цим рішенням чітко визначені правовідносини, які виникли між сторонами, та норми трудового законодавства, якими вони врегульовані. При цьому жодна норма названого Закону не визначалась як така, що підлягає застосуванню до правовідносин, які склалися між сторонами.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідачем були порушено вимоги ст.32 КЗпП України спростовуються зібраними у справі доказами.

Згідно абз. 1 та 2 ст.32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча разом з підприємством, установою організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегату у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

Як вже зазначалось вище, у новостворене підприємство КЗОЗ ЦЕМД та МК» позивач прийнятий на роботу по переводу з КЗОЗ «ОКЛ-ЦЕМД та МК» на посаду фельдшера, з визначенням йому робочого місця Дергачівське відділення закладу. У подальшому будь-якого переміщення або переведення його з цього відділення на іншу роботу не відбувалося, у звязку з чим твердження ОСОБА_1 про порушення відповідачем вимог ст.32 КЗпП України є надуманими та безпідставними.

Таким чином, в даному випадку трудові права ОСОБА_1 не порушувалися, а тому відсутні підстави для визнання недійсним та скасування оскаржуваного наказу.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суттєвими не являються, тому підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення, яке ухвалено з дотриманням вимог закону, колегія суддів не вбачає.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді