Вирок № 58420624, 21.06.2016, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1863/15-к

Провадження № 1-кп/352/31/16

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області складі:

головуючого судді Струтинського Р.Р.,

секретаря Бардюк-Кавецької Л.В., Кожуховської О.І.,

з участю прокурорів Баланюка Б.П., Соф»як А.В., ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом по обвинуваченню :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не офіційно працюючого різноробочим на новобудовах, не одруженого, українця, громадянина України, військовозобовязаного, депутатом будь-якої ради не являється, військовозобовязаного, не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2 КК України,-

в с т а н о в и в :

підсудний ОСОБА_2 вчинив таємне викрадення чужого майна. Крім того, підсудний ОСОБА_2, повторно вчинив таємне вткрадення чужого майна.

Вказані злочини підсудний вчинив при наступних обставинах:

01.08.2015 року приблизно о 14 год., підсудний ОСОБА_2 проїжджаючи на своєму велосипеді повз територію кладовища у с. Старі Кривотули, Тисменицького району, побачив металеву сітку огорожі кладовища, яку вирішив викрасти.

Переслідуючи корисливий мотив, маючи намір вчинити крадіжку чужого майна, ОСОБА_2 поїхав додому, де для демонтажу жаданої сітки взяв плоскогубці. Реалізовуючи свій свій злочинний задум, ОСОБА_2 приїхав на територію кладовища до місця розташування огорожі. Тут підсудний діючи умисно, з корисливих мотивів, попередньо переконавшись в тому, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, за допомогою плоскогубців демонтував з металевих стовбців огорожі металеву сітку, скрутив її та погрузив на власний велосипед.

В подальшому, ОСОБА_2 із викраденою металевою сіткою поїхав в смт. Отинія, Коломийського району, де видавши за власну реалізував перебуваючому в омані ОСОБА_3, за що отримав грошову винагороду в суму 90 гривень. які потратив на власні потреби.

Внаслідок неправомірних дій підсудного ОСОБА_2 територіальній громаді с. Старі Кривотули, в особі сільського голови ОСОБА_4, завдано матеріальну шкоду в розмірі 750 гривень.

Продовжуючи свої неправомірні дії, 17.08.2015 року приблизно о 13 год., підсудний ОСОБА_2 прийшов на території стадіону «Хутровик», розташованого по вул. Липова, в м. Тисмениця, Івано-Франківської області, де на той час перебував потерпілий ОСОБА_5 разом із своїм товаришем ОСОБА_6, які здійснювали планову стрижку газону. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на територію стадіону приїхали на автомобілі марки "Фольксваген Джета", д.н.з. НОМЕР_1, білого кольору, який припаркували на біговій доріжці стадіону.

ОСОБА_2 побачивши ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підійшов до них та завязав розмову, в ході якої познайомився із ними. В подальшому, Федорів став спостерігати за роботою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 приблизно на протязі двох годин. Після чого, ОСОБА_2 попросився у ОСОБА_5 присісти в салон автомобіля для того щоб послухати музику, на що останній дав йому добровільну згоду.

Перебуваючи у салоні автомобіля, ОСОБА_2, на полиці передньої панелі побачив купюру номіналом 200 гривень і у нього виник умисел на вчинення крадіжки. Діючи умисно, з корисливих мотивів, попередньо переконавшись в тому, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_2, таємно викрав виявлені грошові кошти в сумі 200 гривень. Після цього, ОСОБА_2 з викраденими грошима з місця вчинення злочину скрився. Внаслідок неправомірних дій підсудного потерпілому ОСОБА_5 було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 200 гривень. Викрадену у потерпілого грошову готівку підсудний витратив на власні потреби.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні предявлених йому в обвинувальному акті злочинів визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і вибачившись перед потерпілими, дав суду показання, в яких повністю підтвердив обставини скоєних ним кримінальних правопорушень вищенаведених у вироку. Підсудний просить суд суворо його не карати та при призначенні покарання врахувати, що всі неправомірні діяння були вчинені внаслідок надзвичайно скрутного матеріального становища, як і те, що всі заподіяні злочинами збитки він відшкодував в повному обсязі.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні вину визнав повністю, а також те, що він не оспорює фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудного та дослідженням доказів, які характеризують його особу. Обвинувачений та учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.

Таким чином, аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 правильно кваліфіковано за ст.ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2 КК України, так як він вчинив таємне викрадення чужого майна. Крім того, підсудний ОСОБА_2, повторно вчинив таємне вткрадення чужого майна.

Вирішуючи питання про призначення покарання підсудному відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєних злочинів, особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Обтяжуючі відповідальність підсудного обставин відсутні..

До пом'якшуючих обставин суд відносить те, що підсудний в скоєному щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, заподіяні злочинами збитки відшкодував потерпілим в повному обсязі в добровільному порядку.

Крім того, вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд приймає до уваги думку потерпілих щодо несуворості призначуваного підсудному покарання, а також враховує і те, що підсудний з дитинства являється круглою сиротою, працюючи займається суспільно-корисною працею, по місцю проживання характеризується негативно, раніше не судимий, має незадовільний стан здоров»я.

Таким чином, беручи до уваги всі вищеперелічені обставин, дані про особу винного, суд вважає доцільним, призначити ОСОБА_2 покарання у виді арешту, яке буде необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання підсудного та попередження скоєння ним нових злочинів.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 342 -376 КПК України, суд,-

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2 КК України та призначити йому покарання :

- за ст. 185 ч. 1 КК України, - у виді арешту, строкм на два місяці;

- за ст. 185 ч. 2 КК України, - у виді арешту, строком на шість місяців.

Згідно ст. 70 ч. 1 КК України, остаточно визначити покарання підсудному ОСОБА_2, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням у виді арешту, строком на шість місяців

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_2 залишити без змін - тримання під вартою, а строк відбуття покарання обчислювати з 08 год. 00 хв. 26.04.2016 року, зарахувавши при цьому термін його попереднього увязнення в строк відбуття покарання, виходячи з розрахунку, у відповідності до вимог ст. 72 ч. 5 КК України, що одному дню попереднього увязнення відповідає два дні арешту.

На вирок протягом 30 днів з моменту його проголошення може бути подана апеляційна скарга до судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області через Тисменицький районний суд.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку суду вручити прокурору, потерпілому та обвинуваченому негайно після його проголошення.

Головуючий : Струтинський Р.Р.