Рішення № 58420489, 14.06.2016, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1272/15-ц

Номер провадження 2/350/33/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року смт.Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Стадник О.С.,

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Рожнятів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Камінська сільська рада про усунення перешкод в користуванні заїздом,-

В С Т А Н О В И В:

У своїй позовній заяві ОСОБА_3 просив суд ухвалити рішення, яким зобовязати відповідачів не чинити перешкод у користуванні польовою дорогою та заїздом до його господарства, що знаходиться у по вул. Зелена ,4 у с.Камінь, Рожнятівського району, Івано-Франківської області та демонтувати ворота, які знаходяться на проїздній частині польової дороги.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що він є власником будинковолодіння по вул. Зелена, 4 у с. Камінь, Рожнятівського району, Івано-Франківської області. Суміжніми землекористувачами є відповідачі по справі - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які проживають у сусідньому будинку.

З 2014 року відповідачі різними способами перешкоджають йому в користуванні заїздом до його приватизованої земельної ділянки та домоволодіння, а також вчиняють дії, які позбавляють його права вільно користуватись польовою дорогою, по якій проходить заїзд до його будинку. Зокрема, на дорозі, що веде до їхніх господарств, відповідачі встановили ворота та закрили їх на замок, і для того, щоб пройти чи проїхати до свого домоволодіння він змушений просити їх відчинити ворота. Таким чином відповідачі позбавляють його можливості вільно користуватись дорогою загального користування та обмежують його доступ до земельної ділянки, що значною мірою обмежує його права як землекористувача.

Під час судового розгляду справи ОСОБА_3уточнив позовні вимоги, просив суд зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити перешкоди в користуванні заїздом, який зазначений у додатку до ОСОБА_6 з Державного земельного кадастру про з/д від 29 липня 2015 року №НВ-2601303042015 буквами від В до Г, до земельної ділянки кадастровий номер 2624881801:01:002:0009, яка знаходиться в с.Камінь Рожнятівського району по вул.Зеленій,4.

Зобов'язати відповідачів демонтувати самовільно встановлені ворота на заїзді загального користування, який зазначений у додатку до ОСОБА_6 з Державного земельного кадастру про з/д від 29 липня 2015 року № НВ-2601303042015 буквами від В до Г. Стягнути з відповідачів судові витрати.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3та його представники позовні вимоги підтримали з викладених в заяві підстав та пояснили крім цього, що на місце викликались комісії сільської ради, які неодноразово встановлювали факт здійснення ОСОБА_3 перешкод у проїзді до домоволодіння, через встановлені відповідачами ворота на дорозі.

ОСОБА_3не заперечив, що він приватизував частину земельної ділянки, по якій згідно Генерального плану с.Камінь передбачалася проектна дорога. Погоджується, що влаштувати дорогу, яка є зараз проектною неможливо.

Відповідачка ОСОБА_5, яка діє по довіреності від імені відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позову не визнала, суду дала пояснення про те, що спірна дорога являється заїздом виключно до її господарства і фактично та документально є її земельною ділянкою, площею 0,08 га, яка надана їй для обслуговування житлового будинку та господарських споруд . До господарства ОСОБА_3 існує інший заїзд. Заїзду для ОСОБА_3 через її подвір"я ніколи не існувало, а передбачена в генеральному плані села вулиця так і залишалась тільки проектною, вона ніколи не існувала в натурі, а її частина по всій ширині земельної ділянки ОСОБА_3 ввійшла до складу його земельної ділянки згідно Державного акта на право власності на землю і, таким чином, останній самостійно ліквідував проектну дорогу. Позивач має можливість здійснювати заїзд до свого господарства по громадській вулиці, тому немає необхідності користуватися для заїзду її земельною ділянкою. Вважає, що будь-яких перешкод для проїзду до домоволодіння у позивача не існує. У звязку з цим просить відмовити у задоволенні позову.

Представник Камінської сільської ради в судовому засіданні пояснив, що генеральним планом села було спроектовано дорогу інакшим чином, відповідно до ДБН. Позивач має можливість заїзду з іншої сторони по громадській дорозі, якою користуються інші жителі села.

Допитана у судовому засіданні землевпорядник Камінської сільської ради ОСОБА_7 дала показання про те, що відповідачі є належними землекористувачами земельної ділянки площею 0,08 га. на підставі загального рішення сільської ради за 1997 рік та записів в погосподарській книзі. Будівельні паспорти у позивача, як і у відповідачів, відсутні, проте спірний заїзд жодним рішенням сільської ради не визначався, а позивач ОСОБА_3 має можливість заїзджати з іншого боку до свого будинку. Спірний заїзд це частина земельної ділянки відповідачів. У Державному акті ОСОБА_3 дійсно зазначено спірний заїзд шириною 6.47 м., однак зазначення заїзду такого розміру є помилкою осіб, які виготовляли цей документ. Фактично цей заїзд був проектною дорогою, частину якої приватизував ОСОБА_3, а інші жителі побудувалися на проектній дорозі і тому проектної дороги як такої зараз немає.

Свідок ОСОБА_8-сільський голова с.Камінь суду дав показання про те, що він був у складі комісії, яка виходила на місце розташування спірного заїзду.Свої висновки комісія відобразила в акті від 04.01.2015 року. Спірний заїзд є земельною ділянкою ОСОБА_5 Цим заїздом користувалися сторони.

Свідок ОСОБА_9С дала суду показання про те, що ОСОБА_3 на дорозі жиє, і має іншу дорогу попри Щербатого, якою завжди користувались родичі ОСОБА_3, який раніше не користувався спірним заїздом, оскільки проживав у м.Калуш. Позивач має інший заїзд до свого будинку, однак він привіз металічну буду і поклав її таким чином, що сам створив собі перешкоди в користуванні іншим заїздом

Свідок ОСОБА_10 - головний архітектор Рожнятівського району дав суду показання про те, що він як член земельно-узгоджувальної комісії особисто був на місці розташування земельних ділянок сторін. В натурі на місцевості заїзду шириною 6,47 м. немає. Існує менший заїзд, але по ньому ніхто крім відповідачів не їздить. Потреби в проектній дорозі, яка передбачена генпланом села немає і в натурі вона також відсутня, а позивач має можливість здійснювати заїзд до свого господарства по громадській дорозі.

Свідок ОСОБА_11- заступник начальника Рожнятівського відділу Держгеокадастру суду пояснив, що в складі земельно-узгоджувальної комісії обстежував спірний заїзд. Стверджує, що фактично існує заїзд шириною приблизно 3,45 м. а не 6.47 м., оскільки при такій ширині він буде проходити під самим будинком ОСОБА_5 Цей заїзд починається від воріт ОСОБА_5 і зміщується вліво. Зазначений заїзд входить в земельну ділянку відповідачів.

Свідок ОСОБА_12 провідний спеціаліст Рожнятівського відділу Дежгеокадастру у судовому засіданні дав показання про те, що розміри земельної ділянки, якою користуються відповідачі, не відповідають розмірам земельної ділянки, яку вони можуть приватизувати, тобто у них не буде 0.08 га. Також пояснив, що позивач ОСОБА_3 може здійснювати заїзд до свого господарства з іншої сторони.

Свідок ОСОБА_13-голова земельної комісії Камінської сільської ради дав показання про те, що ОСОБА_3має інший заїзд до свого домоволодіння з вулиці, а спірна дорога є подвір"ям ОСОБА_5, яка поставила ворота, щоб худоба не заходила на її подвір"я.

Аналогічні показання дала суду свідок ОСОБА_14, яка крім того пояснила , що ОСОБА_3має дорогу для заїзду з іншого боку, а спірний заїзд влаштували собі ОСОБА_5 до свого господарства, коли будувались, та свідок ОСОБА_15, яка крім того пояснила, що ОСОБА_3поклав зі сторони іншого заїзду гараж, і таким чином створив собі перешкоди в користуванні іншим заїздом. На місці спірного заїзду була стежка, а дорога до господарства позивача була знизу.

Свідок ОСОБА_6 суду дав показання про те, що ОСОБА_3 може встановити інший заїзд по існуючій дорозі, яка на даний час дещо звужена ним самим через його «живий» паркан.

Свідок ОСОБА_16 дав показання про те, що є сусідом сторін та прожив у тій місцевості 70 років. З однієї сторони був клуб, а з іншої магазин. Стежки, яка колись існувала, зараз нема, бо її пригородив ОСОБА_3 Пізніше стежку розширили і була і є дорога.

Свідок ОСОБА_17суду дав показання про те що з копанки спочатку поверталось до ОСОБА_5 , а потім до ОСОБА_3, тобто існували різні заїзди.

Свідок ОСОБА_18 дав показання про те, що спірний заїзд відноситься до подвіря відповідачів, а позивач може зробити інший заїзд зі сторони Джуса, де є дорога, яка веде до господарства позивача і на якій встановлена тільки хвіртка, хоча є можливість встановити ворота. Спірна дорога існує.

Свідок ОСОБА_19суду дав показання про те, що спірний заїзд існує давно, але ОСОБА_3 може користуватися і іншим заїздом.

Свідок ОСОБА_20 суду дав показання про те, що спірний заїзд завжди існував.

Аналогічні по суті показання дав суду свідок ОСОБА_21

Свідок ОСОБА_22суду дала показання про те,що вона не була на місці у складі комісії, однак у Державному акті позивача спірний заїзд відображено.

Вислухавши сторін, свідків, вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

За змістом ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України землекористувач зобовязаний не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, та дотримуватися правил добросусідства.

Згідно вимог ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Сторони підтвердили суду, що інших доказів на підтвердження чи заперечення позову, крім тих що є в матеріалах даної справи не існує.

Судом встановлено, що сторони є сусідами та проживають ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно Свідоцтва про право на спадщину по закону серії ВВС № 410848, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3746435 та Державного акту ІФ № 040991 від 25 березня 2005 року на право власності на земельну ділянку (а.с.8-10), ОСОБА_3 є власником будинковолодіння та земельної ділянки площею 0,0813 га., для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка знаходиться по вул. Зелена ,4 у с.Камінь Рожнятівського району, Івано-Франківської області.

Довідкою Камінської сільської ради № 692 від 24 листопада 2015 року (а.с.40) підтверджено, що ОСОБА_4 користується земельною ділянкою для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,08 га. з 1993 року, довідка видана на підставі архівного витягу з протоколу чотирнадцятої сесії двадцять першого скликання Камінської сільської ради, та погосподарської книжки № 4.

Копією архівного витягу з рішення Камінської сільської ради від 14 грудня 1993 року (а. с. 150), копією виписки з погосподарської книги № 4 (а.с.58), схемою забудови земельних ділянок ( а.с.90) та копією довідки № 258 від 11 травня 2016 року (а.с. 149) підтверджено, що ОСОБА_4 є належним землекористувачем земельної ділянки 0,08 га., за користування якою сплачує земельний податок та в площу якої входить спірний заїзд.

Згідно листа Камінської сільської ради від 22.09.2015 р. за № 409 (а.с.152) дорога, яка проходить біля будинку ОСОБА_5, запроектована згідно генплану забудови с.Камінь, але на даний час її немає. Громада користується дорогою яка проходить нижче городу ОСОБА_4

Зі схеми забудови земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а. с. 90) також вбачається, що господарство ОСОБА_3 в нижній частині примикає до дороги, а з правого боку до заїзду загального користування. З лівої сторони господарство ОСОБА_3 межує з господарством ОСОБА_4.

З пояснень позивача вбачається, що частина земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_4 - це ділянка землі, яку належить використовувати під дорогу, однак рішення сільської ради за 1993 рік позивачем не оспорюється.

Позивач просить захистити його право користування спірним заїздом і на підтвердження свої позовних вимог посилається на те, що в його Державному акті на право власності на земельну ділянку вказана дорога між їхніми з відповідачами земельними ділянками.

Статтею 39 ЗК України встановлено, що землі житлової та громадської забудови використовуються відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою, з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Генеральним планом забудови частини с.Камінь (а. с. 59-61) передбачена проектна дорога, однак, як ствердив сам позивач, він приватизував частину земельної ділянки , по якій повинна була проходити запроектована дорога і таким чином дорога відсутня.

Про те, що проектної дороги не існує і вона не може бути прокладена згідно Генерального плану с.Камінь в місці розташування господарств ОСОБА_3П та ОСОБА_4 підтвердили останні, а також представники сільської ради, відділу архітектури та Держгеокадастру.

Копією Генерального плану с.Камінь також підтверджено, що ОСОБА_3має заїзд до свого домоволодінння з іншої сторони .

Аналогічне підтверджено і технічним звітом по виконанню робіт по інвентаризації земельної ділянки та видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку , який виданий ОСОБА_3, зокрема таке підтверджено планом встановлення меж його земельної ділянки ( а.с.52).

З акту земельно-узгоджувальної комісії від 04 січня 2015року (а. с. 85, 86) вбачається, що спірний заїзд до господарства ОСОБА_3 являється земельною ділянкою та заїздом до господарства ОСОБА_4, а позивач ОСОБА_3 має можливість здійснювати заїзд до свого господарства з двох сторін, в тому числі по дорозі, яка позначена в описі меж буквами Б - В.

Як на докази для задоволення своїх позовних вимог позивач посилається на Державний акт в якому зазначено заїзд на його приватизовану ділянку шириною 6,47 м., та на акт № 1 від 25.02.2014 року ( а.с.4,10).

Однак з пояснень сторін , вищенаведених показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 судом встановлено, що заїзду шириною 6.47 м., як про це зазначено в Державному акті не існує, а наявний заїзд, який входить в межі земельної ділянки ОСОБА_4 ( а.с.85,90).

За таких обставин відображення у Державному акті про право власності на земельну ділянку заїзду шириною 6.47 м. суперечить фактичним обставинам, а тому він не може бути взятий судом до уваги як належний доказ існування спірного заїзду .

ОСОБА_23 № 1 від 25.02.2014 року складений на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку, який не є належним доказом існування спірного заїзду, та на підставі Генерального плану забудови с.Камінь, в якому передбачено проектну дорогу, частину якої приватизовано ОСОБА_3 та іншими жителями с.Камінь і тому така дорога відсутня та не може бути прокладена, цей ОСОБА_23 також не є належним доказом існування спірного заїзду, а тому не береться до уваги судом.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до переконання, що позивач ОСОБА_3 не позбавлений можливості здійснювати безперешкодний прохід та проїзд до свого домогосподарства по громадській дорозі та заїзді спільного користування ( а.с.52,59, 90), тому у задоволенні позову слід відмовити .

На підставі ст.ст. 83, 96, 152, 158 ЗК України, керуючись ст.ст.209, 213-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Камінська сільська рада про усунення перешкод в користуванні заїздом відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Рожнятівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: