Рішення № 58416421, 14.06.2016, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/7601/15-ц

Пр. № 2/336/256/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозовій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства «НАСК «ОРАНТА» про відшкодування шкоди, що заподіяно дорожньо-транспортною пригодою,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства «НАСК «ОРАНТА» про відшкодування шкоди, що заподіяно дорожньо-транспортною пригодою.

В заяві зазначив, що близько 12-00 години 26 лютого 2016 року на перехресті проспекту Моторобудівників і вулиці Червоної в м. Запоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода з участю належного позивачу автомобіля «Мерседес-Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким на підставі довіреності керував ОСОБА_3, та «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_2 Зазначена подія, що сталася внаслідок порушення відповідачем, який не виконав вимогу правил дорожнього руху та скоїв зіткнення з належним позивачеві транспортним засобом, спричинила технічні ушкодження автомобілю «Мерседес-Банц», державний номер НОМЕР_1. На підставі договору відповідача із страховою компанією позивач має право на отримання страхового відшкодування майнової шкоди, яке він отримав від другого відповідача в червні 2015 року у сумі 8464 грн. 52 коп. Не погодившись з розміром страхової виплати через його очевидну невідповідність сумі витрат, необхідних для відновлення транспортного засобу, позивач замовив проведення автотоварознавчого дослідження вартості спричиненої його майну шкоди, внаслідок якого було обчислено вартість цієї шкоди, що з урахуванням фізичного зносу транспорту становить 51588 грн. 25 коп., без його урахування 24206 грн. 41 коп. Оскільки відповідно до Закону «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовуються потерпілій особі витрати, повязані з відновлювальним ремонтом, з урахуванням зносу, просить стягнути з другого відповідача на його користь 15741 грн. 89 коп., які становлять різницю між вартістю такої шкоди у наведеній сумі 24206 грн. 41 коп. та фактично сплаченим страховим відшкодуванням у сумі 8464 грн. 52 коп., а також покласти на страхову компанію видатки зі сплати ним вказаного автотоварознавчого дослідження у сумі 600 грн. Так як спричинена майну потерпілого шкода без урахування зносу деталей та вузлів автомобіля становить за винятком отриманого ним від страховика відшкодування 43723 грн. 73 коп., стягненню з відповідача ОСОБА_2 належить різниця між цією сумою і сумою, про стягнення якої із страхової компанії просить позивач, у розмірі 27381 грн. 84 коп. Крім зазначеної суми, позивач просить покласти на відповідачів видатки зі сплати судового збору та отриманої правової допомоги у розмірі, пропорційному предявленим вимогам: у сумі 182 грн. 12 коп. судового збору і 1828 грн. 53 коп. сплаченої правової допомоги на другого відповідача; 305 грн. 08 коп. і 3063 грн. 21 коп. відповідно на першого.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову. Просить про ухвалення рішення на користь його довірителя.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечує.

В обґрунтування заперечень пояснив, що, уклавши зі страховою компанією договір страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, спричинену через дорожньо-транспорті пригоди, логічно розраховує на те, що страховик має взяти на себе тягар цієї відповідальності.

Крім того, пояснив, що висновок експертного дослідження, що зроблене за ініціативою позивача, містить хибні висновки про те, що транспортний засіб не придатний до пересування, оскільки допитаний судом свідок ОСОБА_3 показав, що пересувається на транспорті на роботу і з роботи. Цю обставину підтверджують і дані в товарознавчих дослідженнях, з яких випливає, що з часу проведення оцінки вартості ушкоджень уповноваженою страховиком особою до здійснення такого ж дослідження на замовлення позивача пробіг автомобіля становив близько 2000 кілометрів. В дослідженні, яке проводилось за ініціативою позивача за спливом майже півроку після події ДТП зазначені ушкодження, які виникли не внаслідок ДТП і не зазначені в протоколі огляду транспортного засобу, що був зроблений у присутності сторін уповноваженою страховиком особою, зокрема, ушкодження колісного диску та бачка склоомивача. Крім того, дослідження містить посилання на роботи, провадження яких не витікає з отриманих в ДТП ушкоджень, зокрема, зняття та встановлення паливного бака. Безгрунтовними вважає позивач і посилання експерта на вартість шкоди крізь призму відношення курсу національної валюти до курсу долара США через мінливість цього курсу. Вартість нормо години робіт, посилання на яку наявне в дослідженні, наданому позивачем, є вочевидь завищеним.

Через необєктивність наданого позивачем висновку автотоварознавчого дослідження просить про відмову у задоволенні позову.

Представник відповідача підтримав доводи свого довірителя про недопустимість наданого позивачем висновку, який є єдиним доказом в обґрунтування позовних вимог.

Недопустимість цього джерела, на думку представника, полягає:

- по-перше, у відсутності підстав для його проведення, оскільки другий відповідач виконав покладені на нього законом зобовязання, направивши у встановлений строк свого представника для визначення причин настання страхового випадку і розміру збитків та сплативши позивачу страхове відшкодування; що стосується, права потерпілого на самостійне обрання аварійного комісара або експерта, воно виникає лише у разі невиконання страховиком обовязків, що передбачені законом і договором про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності, тому такі дії потерпілого, до того ж вчинені за спливом пяти місяців після настання шкоди, свідчать про вільне розпорядження ним своїми правами;

- по-друге, дослідження, ініційоване позивачем на власний розсуд, містить необєктивні дані, зокрема, про те, що транспортний засіб не здатен виконувати функції перевезення (тобто, перебуває не на ходу), тоді як різниця показань одометра між першим та другим висновками становить близько 2000 кілометрів; фактичні обставини справи свідчать про зіткнення авто в точці переднього лівого крила, разом з тим в товарознавчому дослідженні враховується ремонт та фарбування двері.

Крім наведених доводів, вважає необґрунтованими вимоги позивача про покладення на його довірителя різниці між вартістю фактично спричиненої шкоди та шкоди, яку належить відшкодовувати страховику з урахуванням зносу транспорту, оскільки розмір цієї шкоди є недоведеним через ненадання доказів про витрати, повязані з відновленням пошкоджених у ДТП деталей, використання в процесі такого ремонту комплектуючих частин, а також ненаданням відомостей про перевищення цими витратами ліміту відповідальності страховика.

Представник другого відповідача проти задоволення позову заперечує з посиланням на ті самі доводи, якими обґрунтовують свої заперечення перший відповідач і його представник. При цьому зауважив на тому, що наданий позивачем акт товарознавчого дослідження містить посилання на ціни станом на 21 липня 2015 року, тоді як подія ДТП мала місце 26 лютого 2015 року, і у відповідності до «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої Міністерством юстиції України № 142/5/2091 від 24.11.2003 року, та Національного стандарту № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440, оцінка вартості ушкоджень повинна проводитись на момент пошкодження транспортних засобів. Крім того, при проведенні оцінки 21 липня 2015 року обраний позивачем експерт при визначенні вартості нормо-години відновлювальних робіт керувався тарифами зі спеціалізованої для даної марки автомобіля станції технічного обслуговування, що відповідно до п. 8.5.2 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» можливо лише за умови проведення ремонтно-відновлювальних робіт саме в цьому спеціалізованому підприємстві. Проте позивач не підтвердив цієї обставини наданням фінансових документів. Звіт, наданий позивачем, всупереч вимог п. 17 Національного стандарту № 1 не містить посилання на включення або невключення до вартості шкоди суми податку на додану вартість, хоча за змістом п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» сума страхового відшкодування повинна зменшуватися на суму податку на додану вартість. Проведення оцінки за спливом майже пяти місяців після отримання ушкоджень за обставин, що автомобіль експлуатувався протягом цього часу, також породжує обґрунтовані сумніви в тому, що він не зазнав нових технічних ушкоджень, що не повязані з подією ДТП. Представник зазначає, що лише вартість пошкодження колісного алюмінієвого диску та бачка склоомивача за дослідженням від 21.07.2015 року становить 8889 грн. 78 коп. Між тим саме цих пошкоджень при огляді транспортного засобу аварійним комісаром одразу після події ДТП не виявлено, а позивач, який був присутнім при проведенні цього огляду, як і особа, що керувала транспортним засобом в момент ДТП, погодилися з переліченими в цьому протоколі ушкодженнями і зауважень щодо необґрунтованого незазначення інших в протоколі не зробили.

За таких обставин, на думку представника, цей доказ, який містить необєктивні відомості, не можна використовувати при прийняття рішення на користь позивача.

Крім наведених міркувань, представник зазначив, що вимога про стягнення суми шкоди, що обчислена внаслідок товарознавчого дослідження, наданого позивачем, є такою, що не ґрунтується на законі, так як згідно із ст. 34 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір такого відшкодування має визначатися представником страховика, що і було зроблено аварійним комісаром у присутності сторін і свідка, який керував транспортом в момент вчинення ДТП, підтвердженням чого є протокол (акт) огляду транспортного засобу від 2 березня 2015 року. Так як відповідно до зазначеного звіту розмір шкоди становить 8464 грн. 52 коп., які сплачені позивачеві у встановлений законом строк, відповідач має відповідати перед потерпілим в межах суми страхового відшкодування, призначеного у відповідності до вимог закону, що регламентує правовідносини в цій сфері. Лише недотримання вимог закону страховиком може мати наслідком самостійний вибір потерпілим експерта або аварійного комісара для визначення розміру шкоди.

У звязку з викладеним наданий позивачем звіт про оцінку шкоди, зазначає представник відповідача, є не лише недостовірним, а й недопустимим доказом. Саме тому є необґрунтованими вимоги про покладення на відповідача витрат з проведення цього дослідження.

Що стосується доводів позивача про непроведення страховиком всупереч вимог закону узгодження з потерпілим розміру страхового відшкодування, ці твердження є неспроможними, оскільки таке узгодження в силу закону проводиться на підставі наданих потерпілим фактичних даних про вартість відновлення зазначених в протоколі огляду транспорту ушкоджень певним субєктом господарювання з надання послуг в цій сфері або даних про вартість вже проведеного ремонту, яка не узгоджується з вартістю спричиненої автомобілю шкоди за висновком уповноваженої страховиком особи.

Разом з тим, зазначив представник, страхова компанія в інтересах свого клієнта, яким є відповідач по справі, що застрахував свою цивільно-правову відповідальність, визнає позов в сумі 6581 грн. 11 коп., які становлять різницю між вартістю шкоди з урахуванням фізичного зносу за наданим позивачем висновком у сумі 24206 грн. 41 коп., фактично сплаченим відшкодуванням у сумі 8464 грн. 52 коп. і вартістю пошкоджених запчастин, які не мають відношення до ДТП (бачка склоомивача і алюмінієвого колісного диска), у сумі 8889 грн. 78 коп.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідка ОСОБА_3, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Судом встановлено, що близько 12-00 години 26 лютого 2016 року на перехресті проспекту Моторобудівників і вулиці Червоної в м. Запоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода з участю належного позивачу автомобілю «Мерседес-Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким на підставі довіреності керував ОСОБА_3, та «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_2 Зазначена подія, що сталася внаслідок порушення відповідачем, який не виконав вимогу правил дорожнього руху та скоїв зіткнення з належним позивачеві транспортним засобом, спричинила технічні ушкодження автомобілю «Мерседес-Бенц», державний номер НОМЕР_1. Постановою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2015 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 піддано адміністративному стягненню за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу (а. с. 15).

Позивач спрямовує свої вимоги в русло правовідносин, що регулюють відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, яка в силу ст. 1188 ЦК України відшкодовується на загальних підставах.

Статтею 999 ЦК України регламентовано встановлення Законом обов'язку фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Особливості відповідальності цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чия відповідальність за спричинену шкоду застрахована, встановлюються Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року, із преамбули якого випливає, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

В силу ст. 2 Закону відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Як випливає із полісу обовязкового страхування № АС/7747070 від 14.03.2014 року, цим полісом застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, спричинену третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу (а. с. 72), з лімітом відповідальності за заподіяну майну особи шкоду у розмірі 50000 грн., що свідчить про необхідність застосування положень згаданого Закону при розвязанні цього спору.

Згідно із ст. 34 Закону страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Вирішуючи вимоги до страхової компанії, суд погоджується з доводами представників відповідачів про те, що страховою компанією виконано покладені на неї законом обовязки і у встановленому порядку, в установлений строк, проведено автотоварознавче дослідження майнової шкоди, завданої власнику автомобіля «Мерседес Бенц», державний номер НОМЕР_1, на підставі огляду транспортного засобу, що відбувався у присутності позивача (а. с. 75-80), тому вважає це дослідження допустимим доказом.

За змістом наведеної статті 34 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів. Страховику забороняється встановлювати або пропонувати встановити розмір страхового платежу, розрахований в інший спосіб.

Як зазначено, лише недотримання страховиком встановленої ст. 34 Закону процедури може зумовити самостійне обрання потерпілим аварійного комісара або експерта для визначення розміру спричиненої шкоди, тому суд погоджується з доводами представника відповідача про необхідність врахування дослідження від 10.03.2015 року, яке проводилося уповноваженою страховиком особою, так як це джерело доказів добуте у визначеному спеціальним законом порядку.

У звязку з викладеним суд не приймає до уваги зроблений на замовлення позивача висновок автотоварознавчого дослідження від 21.07.2015 року як такий, що отриманий у відсутність процесуальних передумов, так і такий, що містить відомості про ушкодження і види відновлюваних робіт, які не відносяться до події дорожньо-транспортної пригоди, а встановлений факт експлуатації транспортного засобу протягом майже пяти місяців після аварії, що дає підстави припускати отримання автомобілем нових ушкоджень, підкріплює умовиводи суду про неналежність і недопустимість цього джерела.

На наведені висновки суду не впливають твердження представника позивача про те, що ушкодження диску лівого переднього колеса було зазначено вже при складанні протоколу про адміністративне правопорушення і схеми до нього, оскільки, як зазначено, при вирішенні спору суд має віддавати перевагу спеціальному закону, в якому зазначено, що підставою для визначення збитку внаслідок ДТП є вказані в протоколі (акті) огляду транспортного засобу ушкодження.

І так як згаданий протокол від 02.03.2015 року (а. с. 75) не містить посилань на такі ушкодження, як ушкодження алюмінієвого колісного диску та бачка склоомивача, а цей огляд проводився у присутності позивача, який повинен був вказати на певні невідповідності у відомостях про технічні ушкодження автомобіля, суд вважає, що він погодився з переліком ушкоджень, які констатував експерт страховика.

Крім наведених доводів, суд бере до уваги твердження представника страхової компанії про невідповідність висновків наданого позивачем звіту положенням «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» в частині необґрунтованого посилання на вартість нормо-годин, яке можливо лише за умови проведення ремонтно-відновлювальних робіт в спеціалізованому підприємстві, і вважає, що розмір шкоди, заподіяної майну позивача, є не доведеним ним.

У звязку з викладеним суд знаходить вірними твердження представника відповідача про те, що питання про розмір шкоди, яка повязана з дорожньо-транспортною пригодою, належало б вирішувати шляхом погодження зі страховиком суми, належної до сплати за відновлювальний ремонт повязаних з ДТП ушкоджень, або тієї, яка вже витрачена на відновлення саме цих ушкоджень.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з наведеного положення цивільного законодавства з урахуванням особливостей законодавства про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на застраховану особу може бути покладена відповідальність за спричинену за участю забезпеченого транспорту шкоду в обсязі, що становить різницю між фактично спричиненою шкодою і страховим відшкодуванням, обчисленим у відповідності до закону.

Вирішуючи вимоги до відповідача-фізичної особи, суд виходить з тих самих міркувань про те, що розмір дійсної шкоди, якої зазнало майно позивача, є недоведеним, тому обрахування суми, якої недостатньо для її погашення і яку відповідно до ст. 1194 ЦК України належить покласти на особу, що спричинила шкоду, є неможливим.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а в силу частини першої цієї статті кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім встановлених цивільним процесуальним законодавством випадків звільнення від доказування.

Доказами в цивільному процесі є, зокрема, висновки експертів, тобто докладні описи проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом; особи ж, які беруть участь у справі, мають право заявити суду про призначення експертизи і подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта, кількість і зміст яких (питань) визначається судом.

Предметом спору в цій справі є вартість завданої джерелом підвищеної небезпеки шкоди, щодо якої сторони надали відомості, що містять розбіжності.

І якщо наданий представником страхової компанії висновок товарознавчого дослідження визнаний судом належним і допустимим, то відомості, які містяться в дослідженні, наданому позивачем, належало б перевірити шляхом залучення фахівця і доручення йому судом проведення експертизи, під час якої сторони мали б можливість зясувати питання про належність до події дорожньо-транспортної пригоди тих чи інших пошкоджень, способи і вартість їх відновлення.

Будучи обізнаним про свої права та обовязки, позивач, який отримував правову допомогу адвоката та здійснював захист своїх інтересів через представника, зазначеним правом не скористався, тому вказані обставини не дають підстав для ухвалення рішення на користь позивача у сумі, що утворює ціну позову.

За змістом ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону.

В силу ст. 3 Закону України ««Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В силу ст. 36 Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Дійшовши висновку про те, що позивачем не спростовані висновки про розмір страхового відшкодування, зазначений у дослідженні від 10.03.2015 року, і не приймаючи на користь його вимог наданий ним висновок від 21.07.2015 року, суд разом з тим вважає за можливе задовольнити вимоги позову у розмірі, який визнає представник другого відповідача, заявляючи про готовність страховика підтримати майнові інтереси свого страхувальника шляхом відшкодування потерпілому суми в 6581 грн. 11 коп.

Таке визнання позову, як пояснив представник відповідача, ґрунтується на повазі до майнових інтересів страхувальника, ця дія представника вчинена в межах, наданих договором і законом, колом повноважень представника охоплюється визнання позову на суму, що не перевищує 10000 грн., визнання позову за вказаних обставин не суперечить нічиїм правам та охоронюваним законом інтересам. Сукупність наведених обставин дає суду підстави для прийняття визнання позову в цій частині і його задоволення.

Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, він не вбачає підстав для розподілу судових витрат у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 3, 979-982, 990,1166, 1188, 1194 ЦК України, ст. ст. 10, 59, 60, 88, 174, 212-214, 224, 292, 294, 367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишити без задоволення .

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «НАСК «ОРАНТА» про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з до публічного акціонерного товариства «НАСК «ОРАНТА», ЄДРПОУ 00034186, на користь ОСОБА_1 6582 грн. 11 коп. у відшкодування майнової шкоди, що спричинено дорожньо-транспортною пригодою.

Решту вимог до публічного акціонерного товариства «НАСК «ОРАНТА» залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання в суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в залі судового засідання під час проголошення рішення, - в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя О.В. Щаслива