Ухвала суду № 58415246, 21.06.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/555/2016(м)

221/2479/16-ц

Головуючий у 1-й інстанції Ковей Л.В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 Категорія 53

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді - Сороки Г.П.,

суддів - Лопатіної М.Ю., Бугрим Л.М.,

секретаря - Гаркуша О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Територіального центру надання соціальних послуг Тельманівського району Донецької області та Волноваської районної державної адміністрації Волноваської військово цивільної адміністрації, третя особа Тельманівська районна державна адміністрація про стягнення заробітної плати та розрахунку при звільненні не виплачених працівнику за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 20 травня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 20 травня 2016 року відмовлено у відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Територіального центру надання соціальних послуг Тельманівського району Донецької області та Волноваської районної державної адміністрації Волноваської військово цивільної адміністрації, третя особа Тельманівська районна державна адміністрація про стягнення заробітної плати та розрахунку при звільненні не виплачених працівнику.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі, посилаючись на порушення норм процесуального права. Зазначає, що спір між нею та відповідачем виник суто з трудових правовідносин, які не стосуються владних повноважень відповідача та співвідповідача. Тому звернення з адміністративним позовом буде незаконним та у прийнятті його до провадження буде відмовлено, бо трудові спори відповідно до ч.2 ст.221 КЗпП України розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

В судове засідання сторони та третя особа не зявилися, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується долученим до справи витягом із журналу обліку телефонограм. Раніше позивач подавала до суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутності. З огляду на наведене, керуючись положенням ст.305 ЦПК України, колегія суддів розглянула справу у відсутності сторін та третьої особи без фіксації судового засідання технічними засобами фіксації згідно положень ч.2 ст.197 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно вимог ст.312 ЦПК України розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд: 1) відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без зміни, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону; 2) змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування; 3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати та розрахунку при звільненні не виплачених працівнику, суд першої інстанції, керуючись п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, оскільки стороною у справі є орган державної влади, тому позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З такими висновками суду не можна погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

При визначенні юрисдикції спору слід враховувати, що критеріями розмежування цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства), по-друге, однією із сторін у спорі є, як правило, фізична особа (абз.2 п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»).

З матеріалів справи вбачається, що 17 травня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Територіального центру надання соціальних послуг Тельманівського району Донецької області та Волноваської районної державної адміністрації Волноваської військово цивільної адміністрації, третя особа Тельманівська районна державна адміністрація, про стягнення заробітної плати та розрахунку при звільненні не виплачених працівнику. Посилалась на те, що вона працювала на посаді соціального робітника Територіального центру надання соціальних послуг Тельманівського району, Донецької області з 15.05.2007 року. З 15 серпня 2014 року і по грудень місяць 2014 року їй не виплачувалась заробітна плата. 31.12.2014 року вона була звільнена за згодою сторін, але при звільненні з нею розрахунок не був проведений, борг по заробітній платі не сплачений по цей час.

За змістом позовної заяви ОСОБА_2, реалізуючи свої майнові права, прагне стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за порушення строків виплати зарплати та відшкодування моральної шкоди, тобто, заявлені вимоги випливають з трудових правовідносин щодо оплати праці.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про статус позивача як державного службовця (публічної особи).

З огляду на відсутність в матеріалах справи відомостей про статус позивача як публічного службовця, виробнича діяльність якого врегульована спеціальним законом щодо проходження публічної (державної) служби, даний спір не містить ознак публічно-правового характеру, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а є індивідуальним приватно-правовим спором, що регулюється положеннями КЗпП України.

Якщо позивач не є посадовою особою, то, з огляду на роз'яснення у п. 27 Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 20.05.2013р. «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», підсудність даної справи не підпадає під дію п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України (спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби).

Згідно із змістом абз. 2 п. 3 наведеної постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Як вбачається зі справи, ухвала суду першої інстанції про відмову у відкриті провадження мотивована лише залученням до участі в розгляді справи органу державної влади. Між тим, суд залишив без уваги, що даний спір не стосується виконання цим органом стосовно позивача (свого працівника) власних управлінських функцій, як суб'єкта владних повноважень. Тому така ухвала не може бути визнана обгрунтованою.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції порядку вирішення питання щодо відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2

Зважаючи на те, що при вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги ухвалою апеляційного суду від 13 червня 2016 року позивачеві було відстрочено сплату судового збору у розмірі 275,60грн. до закінчення апеляційного розгляду справи, на день розгляду справи квитанція про сплату судового збору до апеляційного суду не надійшла, тому з позивача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у вказаному розмірі.

Керуючись ст.ст. 307, 312 п. 3 ч. 1 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 20 травня 2016 року скасувати, матеріали позовної заяви повернути до суду першої інстанції на новий розгляд питання про відкриття провадження у справі.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 275 (двісті сімдесят пять) гривень 60 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, оск5ільки не перешкоджає подальшому руху у справі.

Головуючий : Сорока Г.П.

Судді : Лопатіна М.Ю.

ОСОБА_3