Постанова № 58412799, 05.02.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/72/16-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Гончарука В.П.,

з секретарем Красновою І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася з позовом до Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Просить суд визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва, щодо поновлення виплати її пенсії за віком та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва перерахувати та поновити виплату пенсії за віком позивачу в розмірах відповідно діючого законодавства з 07.10.2009 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що до 2000 року проживала у АДРЕСА_3 та отримувала пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку з чим виплату пенсії було припинено. 30 листопада представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком в розмірах відповідно чинного законодавства, однак відповідачем було відмовлено у зв'язку з тим, що угода між Україною та Ізраїлем не ратифікована, та заява про поновлення пенсії подається особисто заявником. Вважає бездіяльність відповідача протиправною, щодо не поновлення та не виплати пенсії.

Позивач в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та її представника.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані сторонами письмові пояснення та заперечення, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.02.2016 року, позовну вимогу про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва перерахувати та поновити виплату пенсії за віком позивачу в розмірах відповідно діючого законодавства з 07.10.2009 року - залишено без розгляду.

Згідно ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 листопада 2015 року до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва звернувся представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 із заявою про перерахунок та виплату пенсії за віком, починаючи з 07 жовтня 2009 року, до якої долучила, зокрема, заяву від 30 листопада 2015 року ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про призначення/перерахунок пенсії, згідно якої просила перерахувати, поновити виплату пенсії з 07 жовтня 2009 року (а.с.4).

Відповідно до листа-відповіді Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва від 09 грудня 2015 року № 973/01/М-950, позивачу було роз'яснено, що виплата пенсії під час проживання за кордоном буде здійснюватись у разі прийняття Верховною Радою закону про ратифікацію за встановленим Угодою порядком, у випадку поновлення пенсії виплата буде здійснюватись у разі прийняття Верховною Радою закону про ратифікацію за встановленим Угодою порядком (а.с. 3).

В той же час, суд не може погодитися з даним твердженням відповідача, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Згідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 Знята з реєстраційного обліку в 2000 році, та наданий час проживає в Державі Ізраїль за адресою: АДРЕСА_2.

За правилами ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії є конституційним правом громадянина України.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 вказаного Закону визначено, що у разі у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України..

Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.

Конституційний Суд України в рішенні від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009, справа N 1-32/2009 визнав такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання (перебування) за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір.

Зокрема, в пункті 3.3 цього рішення зазначено, що оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

При цьому Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення Європейський суд з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Вищий адміністративний суд України у справах №№2а/0522/2583/12, 2а/521/425/13, 2а/316/44/14, зазначив, що відсутність на даний час механізму виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення, не може бути підставою для позбавлення громадянина України гарантованого йому державою права на отримання пенсії у старості.

Крім того, у постановах Верховного Суду України від 12 травня 2015 року справа №21-180а15 та від 19 травня 2015 року, справа №21168а15, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на зазначене, положення пункту 2 частини 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону №1058-IV втратили чинність з 07 жовтня 2009 року, тобто від дати прийняття рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального положення, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У відповідності до ч.3 ст. 2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Таким чином, з прийняттям вищевказаного рішення Конституційного суду України від 07 жовтня 2009 року виключена така підстава для припинення пенсійних виплат, як проживання особи за кордоном, що є підставою для поновлення конституційного права ОСОБА_3 на виплату пенсій незалежно від місця її постійного проживання.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність відповідача, Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі в м. Києві, в частині поновлення виплати позивачу пенсії за віком.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

З огляду на викладене, враховуючи що будь-які нарахування пенсійних виплат здійснюється з дня звернення особи до відповідного управління пенсійного фонду, суд вбачає за можливе зобов'язати відповідача відновити виплату раніше призначеної позивачу пенсії починаючи з 30 листопада 2015 року, з дня звернення уповноваженого представника позивача до відповідача із заявою про перерахування та поновлення виплати пенсії.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 24, 46 Конституції України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 5, 11, 12, 70, 71, 158-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва у поновленні виплати ОСОБА_1 пенсії за віком, починаючи з 30 листопада 2015 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва відновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1, починаючи з 30 листопада 2015 року.

Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва у 10-ти денний термін з дня отримання копії постанови.

Суддя: