Ухвала суду № 58411273, 14.07.2014, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Копія

Справа № 553/1568/14-ц

Провадження № 2/553/772/2014

У Х В А Л А

Іменем України

14.07.2014м. Полтава

Ленінський районний суду м. Полтави в складі:

Головуючої судді - Крючко Н.І.,

при секретарі - Моторній М.В.,

за участю представників позивача ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4- адвоката ОСОБА_5,

представника відповідачки ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7,

розглянувши заяву представника співвідповідача ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договорами позики ,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку з відповідачів на його користь суми боргу за договором позики від 09.01.2011 року 120 000 грн., пені за несвоєчасне повернення суми позики у розмірі 16172,05 грн., трьох відсотків річних за час прострочення виконання зобовязання, а саме: 9 961,65 грн., суми інфляційних витрат за несвоєчасне виконання обовязків у розмірі 2 400,00 грн., всього 148 533,70 грн., стягнення в солідарному порядку з відповідачів суми боргу за договором позики від 17 січня 2011 року 120 000, 00 грн., пені за несвоєчасне повернення суми позики у розмірі 16172,05 грн., трьох відсотків річних за час прострочення виконання зобовязання, а саме 9 892,61 грн., суми інфляційних витрат за несвоєчасне виконання обовязків у розмірі 3960,00 грн., а всього 150 024,66 грн., суми боргу за договором позики 16508,97 грн., трьох відсотків річних за час прострочення зобовязання, а саме: 7 121,94 грн., суми інфляційних витрат за несвоєчасне виконання обовязків у розмірі 3 185,00 грн., а всього 149315,91 грн., суми боргу за договором позики 24 500,00 дол. США, що в еквіваленті до офіційного курсу НБУ станом на 16.04.2014 року складає 279 204, 45 грн., пені за несвоєчасне повернення суми позики у розмірі 37627,59 грн., трьох відсотків річних за час прострочення виконання зобовязання, а саме: 13 417,55 грн., суми інфляційних витрат за несвоєчасне виконання обовязків у розмірі 10330,56 грн., а всього 340 580,15 грн. та стягнення з відповідачів суми боргу за договором позики 86 000,00 грн., пені за несвоєчасне повернення суми позики у розмірі 11554,62 грн., трьох відсотків річних за час прострочення виконання зобовязання, а саме: 2572,93 грн., суму інфляційних витрат за несвоєчасне виконання обовязків у розмірі 2 924,00 грн., а всього 103 051,55 грн..

Так, 22 травня 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на рухоме та нерухоме майно в межах суми позову 89 1505,97, що належить відповідачам ОСОБА_6, ОСОБА_4, зважаючи на ті обставини, що не вжиття заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі, оскільки відповідачі можуть здійснити відчуження належного їм майна з метою уникнення цивільно-правової відповідальності.

Згідно ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 17 червня 2014 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Накладено арешт на майно: квартиру № 165, що розташована за адресою: проспект Вавілова,13/42, м. Полтава, яка належить ОСОБА_6, ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності. Накладено арешт на автомобілі марки: Москвич (ИЖ 2715), д.н.з. НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_4, автомобіль Daewoo Nexia, д.н.з.ВІ 5386 АР, що належить ОСОБА_4, автомобіль марки Газель (ГАЗ 2705), д.н.з. НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_4

В судовому засіданні 14 липня 2014 року представник співвідповідача ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_5, звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову , вжитих згідно ухвали суду від 22 травня 2014 року, посилаючись на те, що позивач, порушуючи норми ЦПК України, не вказав причин на підставі яких, потрібно було забезпечувати позов, не вказав та не надав відомостей, які б підтверджували, що рухоме та нерухоме майно належить на праві власності відповідачам по справі. В обґрунтування поданої до суду заяви, представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 вказав, що квартира № 156 у м. Полтава по проспекту Вавілова,13/42 має статус державної, власником особистого рахунку на жилу площу є ОСОБА_8, що в свою чергу спростовує твердження позивача в заяві про забезпечення позову про те, що вказана квартира належить ОСОБА_4, ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності. На підтвердження вказаних вище обставин, представником відповідача ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_5 надано довідку про склад сімї № 1771 від 11 липня 2014 року виданої КП Житлово-експлуатаційною організацією № 2 Полтавської міської ради.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 за нотаріально посвідченими довіреностями ОСОБА_2, ОСОБА_3, заперечували проти вказаної заяви, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість.

Представник співвідповідачки ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7, в судовому засіданні підтримав вказану заяву та наполягав на її задоволенні.

Суд вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява представника співвідповідача ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову вжитих згідно ухвали суду від 22 травня 2014 року є такою, що до задоволення не підлягає за наступних обставин.

Відповідно до вимог ч.4 статті 154 ЦПК України, особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.

Законодавцем розтлумачено дану норму статті, та визначено, що скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом , який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон повязує можливість застосування таких заходів.

Поряд з цим законодавцем чітко визначено, що підставою для скасування заходів забезпечення позову є зміна або відпадання умов, які були причиною для забезпечення позову на момент ухвалення судом відповідної ухвали.

Скасування заходів забезпечення позову може мати місце в разі вирішення позову, відмови позивача від позову, визнання відповідачем позову.

Так, зважаючи на вказану норму закону, законодавцем чітко врегульовано порядок та підстави, які мають виключний характер для скасування судом заходів забезпечення позову.

Поряд з цим, представником відповідача ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_5 в обґрунтування своєї заяви про скасування заходів забезпечення позову вказано, що вжиття судом таких заходів є передчасним. Поряд з цим, останній вказав в заяві та наголошував в судовому засіданні, що позивачем не вказано в звязку з якими причинами було забезпечено позов, не зазначивши при цьому відомостей, які б підтверджували що вказане майно, рухоме та нерухоме, належить відповідачам по справі.

Вказані твердження та посилання представника відповідача суд розцінює критично, оскільки вони є такими, що прямо суперечать нормам чинного законодавства, так як підставою для скасування заходів забезпечення позову визначено наступні обставини, а саме: в разі вирішення позову, відмови позивача від позову, визнання відповідачем позову.

Поряд з цим, судом встановлено, що ціна вказаного позову становить 891 505,97, а орієнтована вартість майна, на яке накладено арешт, є співмірною з позовними вимогами.

При цьому, на час розгляду даної заяви про скасування заходів забезпечення позову спір по суті не вирішений, позивач не відмовився від позовних вимог та відповідачами, в особі їх представників, позовні вимоги не визнано в повному обсязі.

Разом з цим, представником відповідача по справі суду не надано належних та допустимих доказів щодо того, що позов ОСОБА_1 є безпідставним та відповідно заходи забезпечення позову вжиті судом є спів мірними з заявленими позовними вимогами.

Більше того, в обгрунтування заяви про скасування заходів забезпечення позову представником співвідповідача ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 та представником співвідповідача ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_7 зазначалось та наголошувалось, що нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1, має статус державної, а володарем особистого рахунку на жилу площу є ОСОБА_8, в підтвердження чого було надано довідку про склад сімї, видану КП Житлово експлуатаційною організацією № 2 Полтавської міської ради, а не відповідний право установчий документ. Поряд з цим, останній вказували, що транспортні засоби Москвич ИЖ 2715, д.н.з. НОМЕР_1; Daewoo Nexia, д.н. з. ВІ 5386 АР, автомобіль Газель (ГАЗ 2705), д.н.з. НОМЕР_2 не належать відповідачу ОСОБА_4, але будь-яких допустимих доказів на підтвердження даних тверджень на час розгляду даної заяви суду надано останніми не було.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, представником співвідповідача ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_5 та представником співвідповідачки ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_7 в ході розгляду даної заяви не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на предмет спростування того, що обєкти нерухомого та рухомого майна на які судом вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту не належать останнім на праві власності. Також, слід вказати, що твердження останніх в судовому засіданні ґрунтувались на припущеннях, що є не допустимим в інституті позовного провадження.

При цьому, суд критично ставиться до тверджень представника співвідповідача ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 щодо того, що документом, який підтверджує, що квартира АДРЕСА_1 не належить відповідачам на праві спільної сумісної власності, а є державною та підтверджується довідкою про склад сімї № 1771 виданої КП ЖЕО №2 Полтавської міської ради.

Так, правовстановлюючим документом може вважатися документ (сукупність документів), який на підставі законодавства і нормативних актів, що діяли в період цього складання, безперечно підтверджує право зазначеного в ньому особи на зазначений обєкт нерухомості і при цьому не вимагає для встановлення зафіксованого в ньому права будь-яких інших документів.

Таким чином, вказана вище довідка про склад сімї щодо осіб, які проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1, не є за своєю правовою формою та змістом правовстановчим документом, який би засвідчував право власності особи на обєкт нерухомості.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заява співвідповідача ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову є необґрунтованою та безпідставною.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151,154 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника співвідповідача ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договорами позики відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції може бути подано до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом пяти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя /підпис/ ОСОБА_9

ВІРНО:Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_9