Постанова № 58411118, 16.06.2016, Крюківський районний суд м. Кременчука

Справа № 537/1947/16-а

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.06.2016 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого - судді Степури А.А., за участю секретаря - Грицькової Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №2 Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Вовк Юрія Михайловича, третя особа - Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом згідно якого прохає суд винести рішення яким постанову серії ПС 2 № 666071 від 19.03.2016 року винесену поліцейським роти № 2 управління патрульної поліції в м.Кременчук рядовим поліції Вовком Юрієм Михайловичем відносно ОСОБА_1 визнати незаконною та скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та прохав їх задовольнити.

Відповідач - поліцейський роти № 2 УПП в м.Кременчук Вовк Ю.М. позовні вимоги не визнав та пояснив, що діяв в межах Закону та відповідно до встановлених порушень з боку водія ОСОБА_1 склав постанову про адміністративне правопорушення.

Третя особа - Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції до судового засідання представника не направили, але завчасно надіслали заперечення проти позовних вимог, відповідно до яких прохають відмовити позивачу у його позовних вимогах в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, а відповідно до частини другої зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних засобів, що мають функції фотозйомки.

З постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС 2 № 666071 вбачається, що його складено відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 та за ч.6 ст.121 КУпАП за порушення пунктів 2.1r та 2.9в ПДР України за забруднений на автомобілі заднього номерного знака та за відмову надати для перевірки поліс обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних, за якими оскаржуваною постановою і притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.

У відповідності до п.2.9в ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Посилання позивача на ту обставину, що передній номерний знак, який знаходився під переднім склом автомобіля, було добре видно з відстані понад 20 м., не заслуговують на увагу, оскільки відсутність змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м. стосується іншого порушення цього ж пункту ПДР України, а саме, якщо номерний знак закритий іншими предметами чи забруднений. Відповідальність за керування водієм транспортним засобом без номерного знака є окремим порушенням п.2.9в ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.6 ст.121 КУпАП.

Пунктом 2.1r ПДР України на водія механічного транспортного засобу покладається обов»язок мати при собі: поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). За керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред»явила для перевірки у передбачених законодавством випадках поліс (договір) обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка» наступає відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП. Правила Дорожнього руху України не містять переліку випадків, за яких поліс (договір) обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів повинен пред»являтися для перевірки, а такі випадки чітко встановлені пунктом 21.2 статті 21 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким здійснення контролю за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів покладено на відповідні підрозділи МВС України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод, тобто, у двох випадках.

Як пояснив відповідач, перевірка наявності у позивача поліса обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ним проводилася у зв»язку з порушенням водієм ПДР України керування автомобілем з забрудненим номерним знаком, тобто, правомірно.

Частиною 2 ст.36 КУпАП передбачено, що в разі, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Санкцією ч.6 ст.121 КУпАп встановлено відповідальність у виді штрафу в розмірі від 10 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто, від 170,00 грн. до 255,00 грн., а санкцією ч.1 ст.126 КУпАП встановлено відповідальність у виді штрафу у розмірі від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто, від 425,00 грн. до 850,00 грн.

Відповідно до ст.222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч.1,2,3,5 і 6 ст.121, ст.126 КУпАП, розглядаються органами внутрішніх справ (міліцією). Оскаржуваною постановою відповідачем на позивача за ч.6 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн., тобто, в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Відповідачем на підтвердження свого рішення про порушення Правил дорожнього руху позивачем надано відеозапис та фото, при перегляді якого судом встановлено, що дійсно на автомобілі ВАЗ 2109, яким керував позивач забруднений задній номерний знак, і з відстані 4-х метрів з якої проводилась відео зйомка, з чим погодився позивач, номерні знаки визначити взагалі неможливо.

Суд також не приймає доводи позивача, що йому не були роз'яснені права під час складання оскаржуваної постанови, оскільки на відеозапису зафіксовано факт зачитування прав позивачу поліцейським патрульної поліції.

Доводи позивача щодо незаконності оскаржуваної постанови з підстав наявних виправлень в резолютивній частині, суд також не може взяти до уваги, оскільки судовому засіданні позивач підтвердив заперечення відповідача з цього приводу, а саме, що відповідачем при складанні постанови та винесенні виправлень надавались роз'яснення з приводу накладеного адміністративного стягнення, а саме штрафу у сумі 425 грн.

Також суд, не приймає доводи позивача з приводу того, що він пропонував патрульним поліцейським привезти з дому страховий поліс, однак вони проігнорували його прохання та склали постанову, оскільки відповідальність за ч.1 ст. 126 КУпАП настає не у зв'язку з відсутністю страхового поліса у водія взагалі, а у випадку коли водій не має страхового полісу при собі під час керування автомобілем і не пред'явив його для перевірки працівникам поліції, що і було підтверджено у судовому засіданні. З цих же підстав суд не приймає твердження позивача про незаконність перевірки відповідачем наявності у нього страхового полісу без складання протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до положень п.21.2 ст. 21 Закону України Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки оскаржувана постанова винесена відповідачем без складання такого протоколу відповідно до п.2 розділу ІІІ Наказу МВС України від 7.11.2015 року № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» проте, що постанова у справі про адміністративне правопорушення , передбачене ст..ст. 121,126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення та відповідно до ч.2 ст. 258 КУпАП якою передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, а також враховуючи вимогу п.21.1 ст. 21 Закону України Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності, чинного на території України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем відповідно до ст.71 ч.1 КАС України ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не доведені, а прийняте відповідачем, як суб»єктом владних повноважень, рішення є правомірним, тому у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення слід відмовити.

Вимога позивача про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не ґрунтується на вимогах закону та не може бути задоволена судом, так як повноваженням щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення наділений орган, який розглядає справу про накладення адміністративного стягнення за правилами, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення, а дана справа розглядається в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства. У відповідності до п.3 ч.3 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень.

Вирішуючи питання щодо клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору , суд виходить з наступного.

Перелік підстав для звільнення від сплати судового збору та пільг щодо його сплати визначено статтями 3, 5 Закону України «Про судовий збір».

Так, в Закону України «Про судовий збір» не передбачено звільнення від сплати судового збору та пільг щодо його сплати для позивачів у адміністративних справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.5 КАСУ, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Оскільки позивач звернувся до суду із адміністративним позовом 21.04.2016 року, тобто на момент чинності статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, якою не передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів за подання адміністративного позову у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, то правові підстави для звільнення його від сплати судового збору - відсутні.

Крім того, за змістом статті 4 статті 5 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору визначається саме на час вчинення окремої процесуальної дії, тобто на момент звернення до суду із адміністративним позовом.

Разом з тим, відповідно до ст.288 КУпАП, Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Проте, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Оскільки спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати є Закон України «Про судовий збір», то саме цей Закон підлягає застосуванню.

Тому, виходячи з того, що статтею 5 Закону України «Про судовий збір» не передбачено звільнення позивачів від сплати судового збору за подання адмінстративного позову у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, то позивач не звільняється від сплати судового збору за подання адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в ухвалі 6-758-цс16 від 08.04.2016 року, в ухвалі 6-3084цс15 від 16.01.2016 року.

За таких обставин у відповідності до ст. 94 КАС суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 8-12, 17-19, 21,70, 159, 160, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського роти №2 Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Вовк Юрія Михайловича про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області на протязі десяти днів з дня отримання постанови у повному обсязі, з одночасним подання копії апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 21.06.2016 року.

Суддя: Степура А.А.