Рішення № 58410498, 16.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/3134/14-ц Головуючий у І інстанції Марчук О. Л.Провадження № 22-ц/780/2497/16 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І.Категорія 46 16.06.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

16 червня 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Білоконь О.В., Іванової І.В.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2016 року у справі за позовом виконуючого обов'язки Васильківського міжрайонного прокурора Київської області до Васильківської районної державної адміністрації Київської області , Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про скасування розпорядження і рішень, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року виконуючий обов'язки Васильківського міжрайонного прокурора звернувся до суду в інтересахдержави із вказаним вище позовом,який мотивував тим, що розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 25 від 04 лютого 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва, дев'яти громадянам України на території Митницької сільської ради Васильківського району, змінено цільове призначення земельних ділянок власниками яких є відповідачі з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва. У подальшому на підставі даного розпорядження реєстраційною службою Васильківського МРУЮ прийнято рішення про державну реєстрацію прав за відповідачами ОСОБА_5., ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Вказував, що зміна цільового призначення земельних ділянок відбулася порушенням вимог Земельного кодексу України. Зокрема зміна цільового призначення ділянок відбувається за проектами землеустрою щодо їх відведення, які розробляються і погоджуються у встановленому порядку згідно ст.1861 ЗК України, чого дотримано не було. Крім того, всупереч ст.ст. 19 і 20 ЗК України, райдержадміністрація змінила вид використання у межах певної категорії земель. В той же час земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах певного виду використання, вільне визначення напрямків використання У зв'язку із наведеним просив розпорядження Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 25 від 04 лютого 2014 року скасувати, а також скасувати рішення Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за відповідачами прав на земельні ділянки.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2016 року позов задоволено. Скасовано розпорядження Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 25 від 04 лютого 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва, 9-ти громадянам України на території Митницької сільської ради Васильківського району. Також скасовано рішення реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області щодо реєстрації за частиною відповідачів прав власності на спірні земельні ділянки.

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог прокурора в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права. Скаргу мотивує тим, що суд прийшов до хибних висновків про порушення інтересів держави у справі, поскільки відповідачі є власниками земельних ділянок. Також суд не врахував, що зміна виду використання ділянки в межах її цільового призначення можлива, але порядок цього не вирішений.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 подану апеляційну скаргу підтримав, просив задоволити та скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області.

Прокурор в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Представник відповідача ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав, просив задоволити.

Решта учасників справи належним чином повідомлялися про час розгляду справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями, до суду не з'явилися, причин неявки не повідомили, що відповідно до ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд в тому числі вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачі на підставі розпорядження Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 133 від 10 лютого 2012 року в порядку безоплатної приватизації набули права власності на земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею від 1 га до 2 га, які розташовані на території Митницької сільської ради Васильківського району Київської області та отримали державні акти.

Також судом встановлено, що розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 25 від 04 лютого 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється із

земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва, дев'яти громадянам України на території Митницької сільської ради Васильківського району, змінено цільове призначення земельних ділянок власниками яких є відповідачі з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва.

На підставі вказаного розпорядження Реєстраційною службою Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області 12 лютого 2014 року проведена державна реєстрація прав частини відповідачів на спірні ділянки у зв'язку із зміною їх цільового призначення.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Задовольняючи позов прокурора, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що «ведення особистого селянського господарства» та «ведення індивідуального садівництва» є двома окремим самостійними видами використання земель в межах однієї і тієї ж категорії земель з цільовим призначенням сільськогосподарські землі. Приймаючи оскаржуване розпорядження місцевий орган державної влади фактично змінив вид використання земельних ділянок, що належать на праві власності відповідачам фізичним особам з особистого селянського господарства та ведення індивідуального садівництва в межах земель однієї категорії.

Проте, положення Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів України не передбачають можливості зміни саме виду використання земельної ділянки у межах одного цільового призначення, а механізм проведення такої зміни, також відсутній.

Оскільки, у даному випадку спірним розпорядженням було змінено вид функціонального використання земельних ділянок, а не їх цільове призначення та не змінювалися межі земельної ділянки, то у відповідачів був відсутній обов'язок дотримуватись процедури зміни цільового призначення земельної ділянки та розробляти проект відведення земельної ділянки.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки суд у порушення вимог статей 213, 214 ЦПК України в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до них.

Частина 1 ст.19 ЗК України поділяє землі України за основним цільовим призначенням на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з частиною 1 статті 20 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 ст.20 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок і провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на його розроблення. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом і погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Землями сільськогосподарського призначення згідно з частиною першою статті 22 ЗК України визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

У свою чергу відповідно до частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, зокрема, можуть передаватися у власність та надаватися у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтями 31, 33-37 цього Кодексу встановлений правовий режим видів використання сільськогосподарських земель.

Так, згідно зі статтею 33 ЗК України громадяни можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Використання земель особистого селянського господарства здійснюється згідно закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства.

Натомість, правовий режим земельних ділянок для ведення садівництва визначається статтею 35 ЗК України, відповідно до якої громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва; земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо; приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства; в икористання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Різний правовий режим земель, що відводяться для ведення особистого селянського господарства (ведення товарного сільськогосподарського виробництва), та земель, що відводяться для ведення садівництва, додатково підтверджується положеннями статті 122 ЗК, якою встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, які також обумовлені особливостями кожного виду використання земельної ділянки.

При цьому абзац 2 частини 5 статті 20 ЗК України встановлює обов'язок власників використовувати землі зазначеної категорії виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Отже, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Стаття 1 Закону України «Про землеустрій» містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою. З цією метою до форми бланків зазначених державних актів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» введена графа «цільове призначення ».

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива, але порядок вирішення цього питання не встановлений.

Виходячи з принципу ЗК України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постановах від 05 березня 2013 року у справі № 21-417а12 та від 08 квітня 2015 року у справі № 6-32цс15, при розгляді яких Верховний Суд України зробив правовий висновок про можливість зміни виду використання земель у межах одного цільового призначення, проте така зміна повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.

З урахуванням викладеного висновок суду першої інстанції про неможливість зміни виду використання земель у межах одного цільового призначення, є помилковим та таким, що не ґрунтується на законі.

Крім того, вирішуючи даний спір суд допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Як вище вказувалося, згідно статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектом землеустрою, який розробляється в порядку, встановленому законом і погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд не врахував наведене та позовні вимоги прокурора, який посилався на порушення закону при затвердженні проекту, та не витребував відповідний проект відводу щодо зміни цільового призначення, який затверджений розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 25 від 04 лютого 2014 року, що у свою чергу унеможливило вирішення судом питання про відповідність такого проекту вимогам закону.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, яке є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, не відповідає матеріалам справи, ухвалене на неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, колегія суддів вважає, що позов прокурора підлягає до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 25 від 04 лютого 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва, дев'яти громадянам України на території Митницької сільської ради Васильківського району, змінено цільове призначення земельних ділянок власниками яких є відповідачі з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва.

Відповідно до частин 1 та 3 ст.20 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Згідно частини 3 статті 20, частини 8 статті 188 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Згідно частин 1,6 ст.1861 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» (в редакції на час виникнення спарних правовідносин) обов'язковій державній експертизі підлягають в тому числі проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань.

Отже згідно вищевказаних вимог закону проект зміни цільового призначення земельних ділянок відповідачів підлягав обов'язковій державній експертизі.

Наданий до апеляційного суду проект землеустрою щодо відведення відповідачам земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва, який затверджений розпорядженням райдержавдміністрації не містить відомостей про проходження обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації, що у свою чергу свідчить про порушення райдержавдміністрацією встановленого законом порядку зля зміни цільового призначення земель.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом «а» частини першої статті 21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади.

Частина друга статті 21 ЦК України передбачає, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За таких обставин, з огляду на невідповідність оспорюваного прокурором розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 25 від 04 лютого 2014 року вимогам закону щодо порядку зміни цільового призначення земель, колегія суддів прийшла до висновку про наявність передбачених законом підстав для його скасування.

Також, у зв'язку із скасуванням розпорядження підлягають скасуванню відповідні рішення реєстраційної служби щодо реєстрації за частиною відповідачів прав на спірні ділянки.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2016 року скасувати і ухвалити нове.

Позов прокурора задоволити. Скасувати розпорядження Васильківської районної державної адміністрації Київської області № 25 від 04 лютого 2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для індивідуального садівництва, 9-ти громадянам України на території Митницької сільської ради Васильківського району.

Скасувати рішення Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області № 10843561 від 12 лютого 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1.

Скасувати рішення Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області № 10846282 від 12 лютого 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2.

Скасувати рішення Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області № 10819745 від 11 лютого 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3.

Скасувати рішення Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області № 10845253 від 12 лютого 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4.

Скасувати рішення Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області № 10822426 від 11 лютого 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді :