Ухвала суду № 58409586, 15.06.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/9726/15-ц Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.

Категорія 53 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Матюшенка І.В.,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 квітня 2016 року,

встановила:

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з даним позовом, в якому просив поновити його на роботі на посаді заступника директора з питань праці та персоналу -начальника відділу обліку, аналізу, прогнозу та руху кадрів Житомирської філії Публічного акціонерного товариства«Укртелеком» (надалі ВОАПРК ЖФ ПАТ «Укртелеком»)та стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 червня 2015 року по день поновлення його на роботі.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що його було незаконно звільнено з займаної посади у звязку з скороченням штату працівників без згоди профспілкового органу, погодження голови правління ПАТ «Укртелеком», наявності змін в організації виробництва і праці, без врахування переважного права позивача на залишення на роботі та без його ознайомлення з вакантними посадами у ПАТ «Укртелеком».

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в судовому засіданні він наголошував на тому, що надані відповідачем копії документів потребують обєктивного вивчення у звязку з їх невідповідністю обставинам справи, однак судом дані заяви не були прийняті до уваги, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Суд не звернув увагу на ті обставини, що на момент його звільнення будь-які зміни в організації виробництва та праці товариства не проводилися, не було згоди профспілкового комітету, відсутнє було і погодження зі сторони голови правління ПАТ «Укртелеком». Крім того, він не був ознайомлений з переліком усіх вакансій на час звільнення по товариству, а лише по Житомирській філії, що є порушенням чинного законодавства. Суд також не врахував, що він мав переважне право перед іншими особами на заміщення вакантних посад.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із таких підстав.

Відповідно дост. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 лютого 2015 року позивача було поновлено на роботі на посаді заступника директора з питань праці та персоналу - начальника ВОАПРК ЖФ ПАТ «Укртелеком» з 10 серпня 2013 року (а.с. 10-16).

10 лютого 2015 року відповідно до наказу директора Житомирської філії ПАТ «Укртелеком» №112, ОСОБА_2 було попереджено про майбутнє звільнення з роботи у звязку зі скороченням штату та ознайомлено з даним наказом (а.с. 7, 38).

Згідно наказу (розпорядження) № 309-к від 16 червня 2015 року позивача звільнено з посади заступника директора з питань праці та персоналу - начальника ВОАПРК ЖФ ПАТ «Укртелеком» за скороченням штату працівників, відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 6).

Скорочення штату відбулося на підставі наказів директора ПАТ «Укртелеком» від 10 січня 2014 року № 6, від 01 жовтня 2014 року № 518, від 15 жовтня 2014 року № 543 та від 31 жовтня 2014 року № 583 з метою створення ефективної системи управління товариством та підвищення продуктивності праці. У звязку з чим з 10 листопада 2014 року внесено зміни до штатного розпису ПАТ «Укртелеком» з виведенням із штатного розпису філій ПАТ «Укртелеком» підрозділів та посад, в тому числі і посаду заступника директора з питань праці та персоналу - начальника ВОАПРК ЖФ ПАТ «Укртелеком» (а.с. 39-65).

Скорочення чисельності або штату працівників є виключним правом підприємства, яке передбачене положеннями ч.3 ст. 64 Господарського кодексу України, де зазначено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Вказані накази ПАТ «Укртелеком» є чинними, тому доводи апеляційної скарги про те, що фактично зміни в організації виробництва товариства та скорочення штату працівників не відбулося не відповідають дійсності.

В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що директором Житомирської філії ПАТ «Укртелеком» при видачі наказу про його звільнення були перевищені свої повноваження. Зокрема, згідно наказу ПАТ «Укртелеком» від 24 грудня 2012 року № 530 посада заступника директора з питань праці та персоналу - начальника ВОАПРК ЖФ ПАТ «Укртелеком» є номенклатурою директора ПАТ «Укрателеком» і призначається та звільняється тільки за погодженням голови правління товариства. Таким чином, наказ про звільнення є недійсним.

Колегія суддів вважає, що ці доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Із змісту Положення про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників структурних підрозділів ПАТ «Укртелеком», затвердженого наказом директора ПАТ «Укртелеком» від 24 грудня 2012 року № 530 (п.п.3.5-3.7, 5.1), убачається, що погодження голови правління товариства обовязкове тільки при призначенні на посаду заступника директора філії, а звільнення з керівних посад товариства здійснюється на підставах визначених Кодексом законів про працю України та контракту/трудового договору (а.с. 66-68).

Крім того, згідно п.1.4. Положення про заступника директора з питань праці та персоналу - начальника ВОАПРК ЖФ ПАТ «Укртелеком» (далі заступник директора), затвердженого наказом директора Житомирської філії ПАТ «Укртелеком» від 26 березня 2013 року № 269, заступник директора призначається на посаду наказом директора за погодженням з Апаратом управління ПАТ «Укртелеком» та звільняється відповідно до чинного законодавства України (а.с. 144-147).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про незаконність його звільнення посилаючись також на те, що він не був ознайомлений з переліком усіх вакантних посад, які були на момент його звільнення у ПАТ «Укртелеком», а йому лише був наданий для ознайомлення перелік таких посад у Житомирській філії ПАТ «Укртелеком».

Згідно положень ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У разі якщо вивільнення є масовим відповідно достатті 48Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Як убачається із матеріалів справи, позивач за два місяці був попереджений про майбутнє звільнення і ознайомився з переліком вакантних посад ПАТ «Укртелеком», що підтверджується вказаним переліком та листом, де зазначено дату: «16 червня 2015 року», а також міститься підпис ОСОБА_2 у графі: «Вакантні посади вважаю такими, що мені не підходять» (а.с. 69-114).

Форма та порядок пропозиції про переведення на іншу роботу законодавцем не визначено. Відтак, твердження позивача про те, що перелік вакантних посад ПАТ «Укртелеком» повинен бути зареєстрованим і затвердженим директором товариства є безпідставним, а його посилання на обмеження при ознайомленні з переліком вакантних посад необґрунтованим.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги і тій частині, що на момент звільнення позивача не було отримано згоди профспілкового комітету, а також відповідачем проігноровано його переважне право на залишення на роботі, враховуючи високу кваліфікацію і продуктивність праці.

Зокрема, згідно положень ч.1 ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників…

У той же час, в матеріалах справи є протокол засідання профспілкового комітету № 6/1 від 26 квітня 2016 року обєднаної профспілкової організації ПАТ «Укртелеком», профспілкової організації Житомирської філії ПАТ «Укртелеком», первинної профспілкової організації апарату управління, відповідно до якого профспілковий комітет постановив дати згоду на розірвання трудового договору за п.1 ст. 40 КЗпП України з ОСОБА_2В.(а.с. 183-184).

Відносно переважного права залишення позивача на роботі колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Вказана норма права регулює питання щодо недопущення звільнення більш кваліфікованих працівників, але виключно в межах посад серед яких проводиться скорочення.

Така правова позиція зазначена і у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Враховуючи, що ОСОБА_2 займав посаду директора з питань праці та персоналу - начальника ВОАПРК ЖФ ПАТ «Укртелеком», яка була єдиною у штатному розписі Житомирської філії ПАТ «Укртелеком» і підлягала скороченню, то спірні правовідносини зазначеною нормою закону не регулюються.

Згідно положень ст.ст. 59, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд приймає тільки ті докази, які стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Таким чином, у відповідності до положень ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд визнає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування та ухвалення нового рішення не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 27 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Судді: