Ухвала суду № 58408639, 16.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 732/367/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Карпинська Н.М. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ганечко О.М.,

суддів Коротких А.Ю.,

Хрімлі О.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 06.05.2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити дії,

- В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити ді

Постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 06.05.2016 року позов було задоволено.

Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_3 в перерахунку розміру пенсії за вислугу років згідно постанови Кабінету Міністірів України від 09 грудня 2015 року № 1013.

Зобов'язано Ріпкинське об'єднане управління Пенсійного Фонду України перерахувати ОСОБА_3 пенсію за вислугу років у відповідності до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, що діяла станом на 10 вересня 2001 року у розмірі 90 % від місячного заробітку, зазначеного у довідці, виданої прокуратурою Чернігівської області від 02.02.2016 року № 1833, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.01.2016 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив права позивача, зменшивши сам відсоток розміру пенсії позивача з 90 до 80 відсотків.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 10.09.2001 року. Пенсія обчислена в розмірі 90 % суми заробітної плати.

19.02.2016 року позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05 листопада 1991 року в розмірі та відсотках відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від суми місячної заробітної плати, розмір якої визначено у довідці виданої прокуратурою Чернігівської області від 02.02.2016 року № 1833.

Позивачу відмовлено у перерахунку пенсії на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-УІІІ, мотивуючи своє рішення тим, що відповідно до вищезазначеного нормативного акту з 01.06.2015 скасовуються норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу», раніше призначені пенсії не перераховуються.

Відповідно до частин 1,2,3 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 4.09.2008 року, чинної на час призначення пенсії), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Середньомісячна сума зазначених виплат за 24 та 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60. Коригування зазначених виплат проводиться шляхом застосування коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин. Посадовий оклад, надбавки за класний чин та вислугу років при призначенні пенсії враховуються в розмірах, встановлених на день звільнення з роботи, що дає право на даний вид пенсії.

З 01.01.2015 розмір пенсії за віком та вислугою років, які призначаються за нормами Закону України «Про прокуратуру» становлять 60 % заробітної плати.

Однак, відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону України № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з ч. 18 ст. 50-1 Закону України № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Враховуючи вищевикладене, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому зміни внесені подальшими Законами, в тому числі і Законами № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», а також акти на які посилається відповідач у своїх запереченнях, стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону № 1789-ХІІ в часі, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постановах від 10.12.2013 у справі № 21-348а13 та від 17.12.2013 у справі № 21-445а13.

И З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності заявлених позовних вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак даний обов'язок відповідачем в даній справі не виконано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2016 року клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору задоволено та, в порядку ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 14 липня 2011 року № 3674-VI.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року N 484-VIIІ, який набув чинності 01.09.2015 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», встановлено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при подані позовної заяви.

Частиною 1 цієї статті Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У зв'язку з цим судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції за вимогами немайнового характеру складає 606,33 грн. (551,21 *110%=606,33 грн.) підлягає стягненню з особи, що подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 41, 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без задоволення.

Постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 06.05.2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Ріпкинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (15000, Чернігівська обл., смт. Ріпки, вул. Попудренка,8) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському район; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО): 820019; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у розмірі 606(шістсот шість) грн., 33 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю.Коротких

О.Г.Хрімлі

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.