Ухвала суду № 58408258, 31.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Київ К/800/6163/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року у справі № 810/4693/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехавіаресурс" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області,

про скасування податкових повідомлень - рішень та вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецтехавіаресурс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0008031501 від 29.10.2013; 0008041501 від 29.10.2013 та податкової вимоги № 1-11 від 13.01.2014.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2014, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015, позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення № 0008031501 від 29.10.2013; 0008041501 від 29.10.2013 та податкову вимогу № 1-11 від 13.01.2014

Відповідач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суд апеляційної, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток за 2012 рік та складено акт №1254/15-116/37868268 від 28.10.2013.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 ПК України, у розмірі 11 635,00 грн. сплачені 23.07.2013, у той час як граничний термін сплати складав 31.03.2013, зобов'язання в розмірі 11635 грн. сплачені 24.07.2013, у той час як граничний термін сплати - 02.05.2013, зобов'язання у розмірі 11635 грн. сплачені 23.07.2013, у той час як граничний термін сплати - 02.05.2013, зобов'язання в розмірі 11635 грн. сплачені 24.07.2013, у той час як граничний термін сплати - 30.05.2013, зобов'язання у розмірі 11635 грн. сплачені 23.07.2013, у той час як граничний термін сплати - 31.03.2013.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення:: № 0008031501 від 29.10.2013, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 6919 грн.; № 0008041501 від 29.10.2013, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1163, 50 грн.

Відповідачем на підставі ст. 126 ПК України винесено податкову вимогу форми "Ю" № 1-11 від 13.01.2014, якою визначено податковий борг станом на 13.01.2014 у загальній сумі 101676, 73 грн.:(основний платіж 101122, 50 грн., штрафні (фінансові) санкції 554, 23 грн.).

За підсумками показників декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2012 року з січня 2013 до лютого 2013 року позивачем було нараховано та сплачено щомісячний авансовий внесок в розмірі 7500 грн. - 1/9 нарахованої до сплати суми податку на прибуток за 9 місяців 2012 року.

Також, за підсумками 9 місяців 2012 року податок на прибуток позивача за звітний (податковий) період (рядок 11 + рядок 12 - рядок 13 ) складає - 66108 грн.

Судами встановлено, що позивачем платіжними дорученнями № 523 від 14.01.2013, № 607 від 07.02.2013 сплачено податок на прибуток 14.01.2013 у сумі 7 500 грн. та 07.02.2013 у сумі 7500 грн.

Відповідно до абз. 4 п. 57.1 ст. 57 ПК України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний" звітний - податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Відповідно до річної декларації позивача з податку на прибуток підприємств від 04.02.2013 за звітній період 2012 року загальна сума нарахованого до сплати податку на прибуток за звітний рік становить 139616 грн., авансовий внесок (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний), що підлягатиме сплаті у березні - грудні 2013 року та січні - лютому 2014 року становить 11635 грн.

Податок на прибуток за звітний податковий період (2013 рік) становить 139616 грн. (рядок 14 Декларації).

Позивачем за березень - квітень здійснено переплату сум авансових внесків, що підтверджується платіжними дорученнями № 772 від 23.07.2013, № 784 від 30.07.2013 на загальну суму 23000 грн.

Оскільки позивач за підсумками першого кварталу 2013 року не отримав оподаткованого прибутку, згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємств позивача за І квартал 2013 року від 24.07.2013, об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 07 Декларації) був відсутній, а податок на прибуток за звітний податковий період (2013 рік) не нараховано.

Відповідно до річної податкової декларації з податку на прибуток позивача за звітний період (2013 рік) від 21.01.2014 позивач мав від'ємний показник податку на прибуток у сумі 22089 грн., який нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду (рядок 16 Декларації).

Авансові платежі з податку на прибуток є узгодженою сумою податкових зобов'язань з податку на прибуток 2013 року.

Таким чином, у позивача за підсумками І кварталу 2013 року був відсутній оподатковуваний прибуток і відповідно до вимог абз. 9 п. 57.1 ст. 57 ПК України у ІІ - ІV кварталах 2013 року у позивача не виникло податкове зобов'язання щодо сплати авансових внесків з податку на прибуток.

Так, в рядку 34 податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 1213 від 28.09.2011, зазначені суми авансових внесків, що підлягають сплаті у березні - грудні 2013 року, звітним податковим періодом за який сплачується податок, визначено 2013 рік.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не порушено терміну сплати авансових внесків з податку на прибуток.

Податкове зобов'язання позивача щодо сплати авансових внесків з податку на прибуток за ІІ - ІV квартали 2013 року не виникло, податкова декларація за І квартал 2013 року подана із нульовим доходом.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.