Ухвала суду № 58408225, 09.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2016 р. м. Київ К/800/51093/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В., Леонтович К.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у справі №876/7614/14 за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_4 про зобов'язання виконати вимогу припису, -

в с т а н о в и л а:

В січні 2014 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - ДАБІ України) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача виконати вимоги припису № 23-П від 27 червня 2012 року та усунути порушення будівельних норм шляхом знесення чи демонтажу кам'яної огорожі та витрати, пов'язані з виконанням вимог припису № 23-П від 27 червня 2012 року, покласти на відповідача.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, 27 червня 2012 року приписом 23-П за результатами позапланової перевірки, встановлено порушення ОСОБА_4 за ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності», ст. 25 Закону «Про основи містобудування», п. 3.32 , п. 7.36 ДБН 360-92 та зобов'язано виготовити правовстановлюючі документи на збудований житловий будинок та надвірні споруди; знести або демонтувати кам'яну огорожу, а земельну ділянку привести в попередній стан, вимоги припису виконати в місячний термін. Зазначений припис ОСОБА_4 отримала 27 червня 2012 року.

31 липня 2012 року у акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм зафіксовано, що вимоги припису № 23-П від 27 червня 2012 року у визначений термін не виконані, в зв'язку з чим складено протокол про адміністративне правопорушення.

06 серпня 2012 року заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області Орбелянц Г.З. прийнято постанову № 445, якою відповідача за невиконання припису притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ч. 1 ст. 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу на суму 5100 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що знесення самочинного будівництва відбувається на підставі рішення суду за відповідним позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю до особи, якою здійснено самочинне будівництво, відтак, суд не вправі прийняти рішення про знесення самочинного будівництва за адміністративним позовом про зобов'язання відповідача виконати припис.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно абз. 3 п. 3 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" посадові особи інспекції державного-будівельного контролю можуть, зокрема, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

За приписами ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають, зокрема, право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Стаття 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначає порядок знесення самочинно збудованих об'єктів.

Так, цією статтею передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Отже, позов про знесення самочинного будівництва, можливо, зокрема за умови, якщо цим будівництвом порушуються права третіх осіб, а перебудова не призведе до усунення їх порушених прав, а також у разі, якщо перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, вчинити неможливо, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з'ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

При цьому, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Згідно частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Зокрема, при вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з'ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Судом першої інстанції не було досліджено наскільки істотними є порушення ОСОБА_4 будівельних норм, стандартів та чи можливо привести самочинне будівництво будинку у відповідність до вимог законодавства без його знесення. При цьому судом першої інстанції лише зазначено, що лише сам факт самочинного будівництва, якщо воно здійснюється забудовником на своїй земельній ділянці, не є підставою для ухвалення судового рішення про знесення самочинного будівництва.

Суд апеляційної інстанції на зазначені обставини уваги не звернув та недоліків рішення суду першої інстанції не усунув.

Не встановлення цих обставин свідчить про поверхневий розгляд спору судом апеляційної інстанції та порушення приписів ст. 159 КАС України, за якою судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Також, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що діючим законодавством не передбачено право інспекції звертатися до суду із позовом про зобов'язання до виконання приписів.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, ДАБІ України звернулась до суду із позовом про зобов'язання відповідача виконати вимоги припису № 23-П від 27 червня 2012 року та усунути порушення будівельних норм шляхом знесення чи демонтажу кам'яної огорожі.

В касаційній скарзі позивач посилається на те, що він звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій зазначалось також вимога про знесення самочинно збудований житловий будинок, надвірні споруди в с.Калини, вул. Жовтнева.2.

За приписами частини 2 статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, висновок судів про те, що позивач при зверненні до суду обрав неправильний спосіб захист порушеного права, є передчасним, оскільки позивачем заявлено вимогу,зокрема, про знесення чи демонтаж кам'яної огорожі за вказаною вище адресою, однак судами попередніх інстанцій не досліджувалось по суті зазначена вимога та не надано належної правової оцінки вказаному факту.

За таких обставин суд касаційної інстанції не погоджується з мотивами судів першої та апеляційної інстанцій, що стали підставою для прийняття рішення про відмову у задоволенні позову без оцінки спірного припису.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що виконання припису про знесення самочинного будівництва, як крайньої міри, можливо, зокрема за умови, якщо цим будівництвом порушуються права третіх осіб, а перебудова не призведе до усунення їх порушених прав, а також у разі, якщо перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, неможливо, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з'ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

При цьому, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Отже, розглядаючи зазначені вимоги, суди мають встановити обставини, наведені вище судом касаційної інстанції.

Згідно зі ст. 159 КАС України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Установивши помилковість висновків суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

При новому розгляду справи судам необхідно врахувати обов'язкові вказівки суду касаційної інстанції, викладені у судовому рішенні.

Керуючись статтями 220, 222, 222, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді