Постанова № 58407299, 15.06.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

15 червня 2016 року Справа № 903/179/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Петухов М.Г. ,

судді Гулова А.Г.

за участю представників сторін:

позивача - пред-ка ОСОБА_1 (пост.дов. №13-11-6285 від 03.06.2016 р.)

відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Феміда-Інтер" - пред-ка ОСОБА_2.Л. (пост.дов. № 10/09-15 від 10.09.2015 р.)

відповідача приватного підприємства "МЕГА-ТРАНС-АВТО" - пред-ка ОСОБА_3 (пост.дов. № 17/02-16 від 16.03.2016 р.)

відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Транс-Сервіс" - не з'явивсям

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного

господарського суду апеляційну скаргу відповідача приватного підприємства "МЕГА-ТРАНС-АВТО"

на рішення господарського суду Волинської області від 21.04.2016 р.

у справі № 903/179/16

за позовом відкритого акціонерного товариства комерційний банк "НАДРА"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Феміда-Інтер"

до приватного підприємства "МЕГА-ТРАНС-АВТО"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Транс-Сервіс"

про визнання недійсним договору №2 переуступки права вимоги від 18.12.2012 р.

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення Господарського суду Волинської області від 21.04.2016 р. № 903/179/16 задоволено позов відкритого акціонерного товариства "НАДРА" до товариства з обмеженою відповідальністю "Феміда-Інтер", до приватного підприємства " Мега-Транс-Авто ", до товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Транс-Сервіс" про визнання недійсним договору № 2 переуступки права вимоги від 18.12.2012 р.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Волинської області, відповідач приватне підприємство " Мега-Транс-Авто " подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 21.04.2016 р. та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Пояснює, що твердження позивача про безкоштовність передачі права вимоги не відповідає дійсності та спростовується договором про переуступку права вимоги № 2 від 18.12.2012 р., в умовах якого зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС-СЕРВІС» уступило право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Феміда-Інтер» приватному підприємству «Мега-Транс-Авто» на суму 41 039 541, 64 грн. в рахунок часткового погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 перед приватним підприємством «Мега-Транс-Авто» на таку ж суму. Станом на дату укладення договору №2 від 18.12.2012 заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС-СЕРВІС» перед приватним підприємством «Мега-Транс-Авто» складала 207318873,82 грн., тобто після укладення договору № 2 від 18.12.2012 р. заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС-СЕРВІС» перед приватним підприємством «Мега-Транс-Авто» зменшилась на 41039541, 64 гри.

Зазначає, що укладаючи договір № 2 переуступки права вимоги від 18.12.2012 р. приватне підприємство «Мега-Транс-Авто» не знало та не могло знати про будь-яку існуючу заборгованість перед іншими кредиторами товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Феміда-Інтер». Уклавши договір № 2, приватне підприємство «МЕГА-ТРАНС-АВТО» переслідувало економічно вигідніший шлях для повернення існуючої на той час дебіторської заборгованості, фактично змінивши одного дебітора на іншого.

Не погоджуючись з висновками господарського суду, що зобовязання щодо сплати товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Феміда-Інтер» 41039541,64 грн. не могло бути предметом договору переуступки права вимоги, оскільки було відсутнє в основних правочинах, скаржник зазначає, що факт наявності зобовязань підтверджується банківськими виписками, які були надані приватним підприємством «МЕГА-ТРАНС-АВТО», але не були взяті до уваги господарським судом при прийнятті рішення.

Звертає увагу, що відповідно до ухвали господарського суду Волинської області від 21.12.2015 р. у справі № 903/935/15, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 р., суд визнав грошові вимоги приватного підприємства «Мега-Транс-Авто» до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Феміда- Інтер» на загальну суму 41041977,64 грн. на підставі договору уступки права вимоги та договорів комісії. Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що господарський суд правомірно визнав кредиторські вимоги приватного підприємства «Мега-Транс-Авто», оскільки заборгованість підтверджена належними та допустимими доказами. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції в матеріалах справи № 903/935/15 наявні всі необхідні документи, що підтверджують грошові вимоги кредитора приватного підприємства «Мега-Транс-Авто».

Вважає, що позивачем не надано жодного доказу на обґрунтування своєї позиції, а вимоги ґрунтуються лише на припущеннях та домислах.

Звертає увагу суду, що у позовній заяві позивач стверджує, що спірна угода безпосередньо стосується прав та інтересів позивача, як кредитора у справі про банкрутство. Разом з тим, на час прийняття рішення грошові вимоги позивача публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Феміда-Інтер» не затверджені судом, банк не був визнаний кредитором боржника товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Феміда-Інтер», а тому позивач не міг стверджувати, що оспорювана угода впливає на його права та інтереси як кредитора у справі про банкрутство, тому господарський суд відповідно не повинен був приймати рішення про задоволення вимог сторони, права якої не порушені.

Вказуючи на такі обставини, скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 21.04.2016 р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу приватного підприємства "Мега-Транс-Авто" публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 21.04.2016 р. без змін.

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» вважає твердження скаржника такими, що не ґрунтуються на законодавстві, оскільки зобовязання товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС-СЕРВІС» та приватного підприємства «Мега-Транс-Авто» виникли з різних договорів і не є зустрічними за змістом ст.538 Цивільного кодексу України.

Посилаючись на ч.1. ст.526, ч.1 ст.533 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зазначає, що передача права вимоги до боржника від товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС-СЕРВІС» до приватного підприємства «Мега-Транс-Авто» за оскаржуваним договором здійснена безоплатно.

Пояснює, що укладаючи оспорюваний правочин, товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС-СЕРВІС» не мало на меті досягнення ним економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а тому він не відповідає нормам ст.ст.3, 42 Господарського кодексу України.

Звертає увагу суду, що на момент укладання договору переуступки права вимоги від 18.12.2012 р. № 2 товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Феміда-Інтер» мало несплачену кредитну заборгованість перед публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» в сумі 73448325.00 гри. та значну кредиторську заборгованість перед іншими кредиторами.

Вважає, що в наслідок укладення договору № 2 від 18.12.2012 р. порушенні норми ч.1 ст.514 Цивільного кодексу України, тому що приватному підприємству «Мега-Транс-Авто» перейшло право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Феміда-Інтер» у зобов'язаннях по договорам комісії від 18.12.2010 р. та 22.02.2010 р., на інших умовах, які існували на момент його укладення.

Доводить, що укладення сторонами договору уступки права вимоги не породжує його чинність, оскільки такий договір є похідним від нікчемних договорів комісії. Отже, сумнівний характер укладених договорів комісії, обєктивна неможливість виконання товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Феміда-Інтер» п.3.4. договору № 2 від 18.12.2012 р. свідчить про те, що відповідачі мали на меті створення штучної кредиторської заборгованості перед приватним підприємством «Мега-Транс-Авто».

Вважає необґрунтованими твердження скаржника, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення спірна угода не впливала на права та інтереси публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та зазначає, що публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» є кредитором товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда- Інтер», вимоги якого забезпечені застовою, у порушеній господарським судом Волинської області справі № 903/935/15 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда- Інтер».

Посилаючись на норми абзаца 2 ч.8 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звертає увагу суду, що, розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Також пояснює, що визнання недійсним договору про переуступку права вимоги від 18.12.2012 р. № 2 стане підставою для виключення з реєстру кредиторів приватного підприємства «Мега-Транс-Авто» з недійсними грошовими вимогами. Це надасть можливість проведенню перерозподілу кількості голосів кредиторів, визначених пропорційно сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів та відновить позивачу право приймати участь у вирішенні питань, віднесених до компетенції зборів кредиторів, із пропорційною кількістю голосів у процентному відношенні.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест-Транс-Сервіс» у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду Волинської області від 21.04.2016 р. у справі № 903/179/16 скасувати як необґрунтоване та таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права.

Посилаючись на ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНССЕРВІС» мало право вимагати від боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда Інтер» виконання ним договорів комісії від 22.02.2010 р. та 11.03.2010 р. або повернення коштів перерахованих на виконання даних договорів.

Звертає увагу суду, що факт наявності заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда Інтер» перед товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНССЕРВІС» по договорам комісії підтверджується банківськими виписками. Тому вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 СЕРВІС» мало право здійснити відступлення права вимоги коштів на користь приватного підприємства «МегаТрансАвто» для погашення власної заборгованості перед новим кредитором.

В судовому засіданні представники позивача відкритого акціонерного товариства комерційний банк "НАДРА" та відповідачів приватного підприємства "МЕГА-ТРАНС-АВТО", товариства з обмеженою відповідальністю "Феміда-Інтер" підтримали свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та відзивах.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Транс-Сервіс" не забезпечив участь свого представника у судовому засіданні.

Судом встановлено, що ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду, призначення та відкладення судового засідання були надіслані відповідачу товариству з обмеженою відповідальністю "Вест Транс-Сервіс" рекомендованим листом з повідомленнями за юридичною адресою 43010, Волинська область, м.Луцьк, вул. Ковельська 2/22, і ця адреса перевірена судом за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Рекомендована кореспонденція повернута Рівненському апеляційному господарському суду поштовим відділенням з причин незапиту.

Відповідно до п.п. 3.9.1., 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Разом з тим, товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Транс-Сервіс" надало Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу приватного підприємства «МЕГА ТРАНС АВТО», і така обставина свідчить про обізнаність сторони про розгляд апеляційної скарги у справі № 903/179/16.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін, про час і місце розгляду справи, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, явка представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалась і додаткові докази не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Транс-Сервіс".

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали оскарження ухвали у даній справі, наявні в них докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, заслухавши пояснення представників скаржника/відповідача приватного підприємства «МЕГА ТРАНС АВТО», позивача відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «НАДРА» та відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда Інтер» в судовому засіданні, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги чи позицією іншої сторони і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами оскарження ухвали підтверджено наступне.

22.02.2010 р. товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Феміда-Інтер»/комісіонер та товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС-СЕРВІС»/комітент уклали договір комісії /а.с.48/. Відповідно до розділу 1 цього договору комісіонер бере на себе зобов`язання за дорученням комітента за винагороду здійснити для комітента від свого імені одну або декілька угод на постачання обладнання для деревообробки. Загальна сума договору становить 15000000 грн. За виконання робіт комітент бере на себе зобов`язання сплатити комісіонеру комісійну винагороду в сумі 0,5% від суми договору комісії.

За умовами розділу 2 договору комісії від 22.02.2010 р. сторони погодили права і обов`язки комісіонера, а саме: з метою пошуку продавців та покупців, які бажають продати обладнання для деревообробки на умовах цього договору, вивчає ринок; на вимогу комітента повідомляє інформацію, пов'язану з виконанням цього договору; при необхідності залучає представника комітента для участі в переговорах з покупцями та продавцями; укладати договори від свого імені з покупцями та продавцями по купівлі-продажу обладнання для деревообробки; в разі порушення покупцями та продавцями умов договору, укладеного ним з комісіонером, негайно повідомляти і вживати заходи для збору доказів допущених покупцями та продавцями порушень; передати комітентові на його вимогу всі права щодо третьої особи, які випливають з договорів, укладених комісіонером з третьою особою; за дорученням комітента надати звіт з додатком всіх отриманих по виконанню дорученню документів, а якщо цього вимагає комітент, то всі права стосовно покупців та продавців, що випливають із укладеного з ним договору. Про цю передачу прав комісіонер повідомляє покупців та продавців; вжити всіх необхідних заходів для зберігання конфіденційної інформації; відмовитись від виконання умов даного договору, при цьому договір зберігає свою силу на протязі двох тижнів з дня отримання комітентом повідомлення комісіонера про відмову доручення. Комісіонер має право вирахувати з тих, що надійшли від покупців та продавців грошових коштів належну йому згідно умов цього договору винагороду.

Згідно з розділом 3 договору комісії від 22.02.2010 р., комітент бере на себе зобовязання: відшкодовувати комісіонеру необхідні витрати, які були повязані з виконанням доручення комітента; звільнити комісіонера від обовязків, прийнятих ним на себе на виконання доручення перед третіми особами(покупцями); відмінити дане ним комісіонеру доручення в цілому або в частині, при цьому комітент відшкодовує комісіонеру понесені останнім витрати до відміни доручення; після проведення комісіонером остаточних розрахунків за укладеними ним договорів на підставі даних, наведених комісіонером у звіті про виконану роботу, на протязі 3(трьох)календарних днів відшкодувати комісіонеру витрати, понесені в ході виконання даного доручення, шляхом здійснення безготівкових розрахунків, в саме за формою розрахункових документів векселі або платіжні доручення, чеки, акредитиви тощо у відповідності до Законів України «Про обіг векселів» та «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні».

Відповідно до розділу 6 договору комісії від 22.02.2010 р., договір вступає в силу з дня підписання його сторонами і вважається виконаним після повного виконання взаємних зобовязань сторонами і закінчення всіх розрахунків між ними. Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками

11.03.2010 р. товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер»/комісіонер та товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС-СЕРВІС»/комітент уклали договір комісії/а.с.49/, за умовами якого комісіонер бере на себе зобовязання по дорученню комітента за винагороду здійснити для комітента від свого імені одну або декілька угод на постачання паливно-мастильних матеріалів. Загальна сума договору становить 50000000,00 грн.. За виконання робіт комітент бере на себе зобовязання сплатити комісіонеру комісійну винагороду в сумі 0,5% від суми договору комісії.

Згідно з розділом 2 договору комісії від 11.03.2010 р., сторони погодили права і обовязки комісіонера, а саме: з метою пошуку продавців та покупців, які бажають продати паливо-мастильні матеріали на умовах цього договору, вивчає ринок; на вимогу комітента повідомляє інформацію, пов'язану з виконанням цього договору; при необхідності залучає представника комітента для участі в переговорах з покупцями та продавцями; укладати договори від свого імені з покупцями та продавцями по купівлі-продажу паливо-мастильних матеріалів; в разі порушення покупцями та продавцями умов договору, укладеного ним з комісіонером, негайно повідомляти і вживати заходи для збору доказів допущених покупцями та продавцями порушень; передати комітентові на його вимогу всі права щодо третьої особи, які випливають з договорів, укладених комісіонером з третьою особою; за дорученням комітента надати звіт з додатком всіх отриманих по виконанню дорученню документів, а якщо цього вимагає комітент, то всі права стосовно покупців та продавців, що випливають із укладеного з ним договору. Про цю передачу прав комісіонер повідомляє покупців та продавців; вжити всіх необхідних заходів для зберігання конфіденційної інформації; відмовитись від виконання умов даного договору, при цьому договір зберігає свою силу на протязі 2 тижнів з дня отримання комітентом повідомлення комісіонера про відмову доручення. Комісіонер має право вирахувати з тих, що надійшли від покупців та продавців грошових коштів належну йому згідно умов цього договору винагороду.

Розділом 3 договору комісії від 11.03.2010 р., передбачено, що комітент бере на себе зобовязання: відшкодовувати комісіонеру необхідні витрати, які були повязані з виконанням доручення комітента; звільнити комісіонера від обовязків, прийнятих ним на себе на виконання доручення перед третіми особами(покупцями); відмінити дане ним комісіонеру доручення в цілому або в частині, при цьому комітент відшкодовує комісіонеру понесені останнім витрати до відміни доручення; після проведення комісіонером остаточних розрахунків за укладеними ним договорів на підставі даних, наведених комісіонером у звіті про виконану роботу, на протязі 3 (трьох) календарних днів відшкодувати комісіонеру витрати, понесені в ході виконання даного доручення, шляхом здійснення безготівкових розрахунків, в саме за формою розрахункових документів векселі або платіжні доручення, чеки, акредитиви тощо у відповідності до Законів України Про обіг векселів та Про платіжні системи та переказ грошей в Україні.

Відповідно до розділу 6 договору комісії від 11.03.2010 р., договір вступає в силу з дня підписання його сторонами і вважається виконаним після повного виконання взаємних зобовязань сторонами і закінчення всіх розрахунків між ними. Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

На виконання договору комісії від 11.03.2010 р. товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС-СЕРВІС» перерахувало товариству з обмеженою відповідальністю «Феміда Інтер» 34300000 грн. платіжними дорученнями № 3 від 28.04.2010 р. на суму 27000000 грн. і № 7 від 30.04.2010 р. на суму 7300000 грн. з призначенням платежу (з урахуванням листів вих.№ 28/04 від 28.04.2010 р. та вих.№ 30/04 від 30.04.2010 р., якими платник змінював призначення платежів) за пмм згідно договору комісії б/н від 11.03.2010 р./а.с. 53-56/.

На виконання договору комісії від 22.02.2010 р. товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС-СЕРВІС» перерахувало товариству з обмеженою відповідальністю «Феміда Інтер» 15000000 грн. з призначенням платежу перерахування коштів на купівлю обладнання згідно договору комісії від 22.02.2010 р. /а.с. 52/.

Доказів виконання умов договорів комісії комісіонером суду не надано, і в судовому засіданні представники відповідачів пояснили, що ТОВ фірма «Феміда-Інтер» умови договорів комісії не виконало.

18.12.2012 р. товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС-СЕРВІС», приватне підприємство «Мега-Транс-Авто» та товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Феміда-Інтер» уклали договір № 2 про переуступку права вимоги. Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

За умовами п.1.1 цього договору товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС-СЕРВІС» уступає приватному підприємству «Мега-Транс-Авто» право вимоги:

- згідно з договором комісії від 22.02.2010 р. заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Феміда-Інтер» в сумі 15000000,00 грн. (згідно акту звірки від 17.12.2012 р.) як повернення перерахованих коштів;

- за договором комісії від 11.03.2010 р. заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда-Інтер» в сумі 26039451,64 грн. (згідно з актом звірки від 17.12.2012 р.) як повернення перерахованих коштів.

Всього на суму 41039541,64 грн. в рахунок погашення часткової заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС-СЕРВІС» перед приватним підприємством «Мега-Транс-Авто» в сумі 41039541,64 грн. за договором комісії від 01.07.2010 р., згідно акту звірки від 17.12.2012 р./а.с.13, 47/.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3, 2.1 договору переуступки № 2 від 18.12.2012 р. приватне підприємство «Мега-Транс-Авто» одержує право замість товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС-СЕРВІС» вимагати від товариства з обмеженолю відповідальністю Фірма «Феміда-Інтер» сплати грошової суми в розмірі, визначеному у п.2.1 цієї угоди 41039541,64 грн. До приватного підприємства «Мега-Транс-Авто» не переходить право на стягнення санкцій, у тому числі збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Феміда-Інтер».

Пунктом 3.1 договору переуступки сторони погодили, що всі права та обов'язки товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС-СЕРВІС» зі стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Феміда-Інтер» переходять до приватного підприємства «Мега-Транс-Авто» з моменту укладання даної угоди та передачі документів, що підтверджують наявність заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Феміда-Інтер».

Пунктом 3.4. договору переуступки № 2 від 18.12.2012 р. встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Феміда-Інтер» зобов'язується сплатити приватному підприємству «Мега-Транс-Авто» заборгованість в сумі 41039541,64 до 18.06.2015 р. з моменту підписання даної угоди на розрахунковий рахунок приватного підприємства «Мега-Транс-Авто».

Позивач у позові доводить, що договір уступки права вимоги слід визнати недійсним з моменту його укладення, оскільки передача права вимоги здійснена відповідачами безкоштовно всупереч ст.ст.3, 42 ГК України. Також вважає, що за умовами договору уступки вимоги внесені зміни до договорів комісії, що суперечить ст.516 та ст.538 ЦК України, оскільки зобовязання не є зустрічними.

Доводить також, що оспорюваний договір має ознаки фіктивності з урахуванням наведених вище обставин, а також обєктивної неможливості виконання відповідачем ТОВ фірмою «Феміда-Інтер» своїх зобовязань за договорами комісії, оскільки договір укладений без наміру створити правові наслідки, які обумовлені цим договором, а з метою створити штучну кредиторську заборгованість відповідача ТОВ «Мега-Транс-Авто» перед відповідачем ТОВ фірмою «Феміда-Інтер».

Колегія суддів вважає позовні вимоги безпідставними, такими, що не ґрунтуються на нормах цивільного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та спростовані матеріалами справи.

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підстави заміни кредитора у зобов'язанні визначені статтею 512 Цивільного кодексу України, зокрема, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги (цесія) є договірною передачею зобовязальних вимог первісного кредитора цедента, новому кредиторові цесіонарію, і відбувається шляхом укладення договору між цими субєктами, на підставі якого до цесіонарія переходить право вимагати від боржника вчинити певні дії. Обєктом цесії є майнові права, що належать кредиторові як стороні зобовязання. Новий кредитор набуває усе, що мав цедент зберігаються не тільки усі види забезпечення виконання зобовязання, але й вади цього зобовязання, заперечення, які зменшують суму боргу або взагалі його усувають. Заміна кредитора може здійснюватись на різних стадіях існування зобовязання, коли сторони ще не виконали зобовязання або коли хоча б одна з них частково виконала зобовязання. Відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором за те, що вимога, котру він передає є дійсною визначена статтею 519 Цивільного кодексу України. Так, у разі коли боржник не виконує свого зобов'язання перед новим кредитором, відповідальність за це несе сам боржник, первісний кредитор за дії боржника не відповідає, окрім випадків, коли він поручився за нього перед новим кредитором. За приписами статті 514 Цивільного кодексу України, що має диспозитивний характер, до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобовязанні, якщо інше не встановлено договором або законом. У договорі про відступлення права вимоги сторони вправі самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора. Порядок заміни кредитора у зобов'язанні унормований статтею 516 Цивільного кодексу України, а саме, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У розумінні статі 518 Цивільного кодексу України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов'язання.

Доводи позивача, що договір уступки права вимоги слід визнати недійсним з моменту його укладення, оскільки передача права вимоги здійснена відповідачами безкоштовно всупереч ст.ст.3, 42 ГК України спростовані умовами п.п.1.1, 2.1 договору, де сторони визначили, що таким чином відбувається часткове погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС-СЕРВІС» перед приватним підприємством «Мега-Транс-Авто» в сумі 41039541,64 грн. за договором комісії від 01.07.2010 р., згідно акту звірки від 17.12.2012 р. Така умова обєктивно не суперечить нормам ст.601 ЦК України, тоді як дослідження зустрічного виконання зобовязань товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ТРАНС-СЕРВІС» та приватним підприємством «Мега-Транс-Авто» - за межами предмета спору у даній справі.

Колегією суддів встановлено і матеріалами справи підтверджено, що оспорюваний договір уступки вимоги є трьохстороннім, і умови цього договору погоджені як кредиторами, так і боржником, що не суперечить вищенаведеним нормам законодавства та узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки встановлено, що ніяких інших дій, крім перерахування коштів на рахунок боржника, за договорами комісії не вчинено комісіонер свої зобовязання не виконав, тому колегія суддів вбачає, що за умовами договору відступлення права вимоги кошти, отримані ТОВ фірмою «Феміда-Інтер» сторони погодили вважати безпідставно збереженими (набутими) та такими, що підлягають поверненню у погоджений сторонами строк, і такі умови договору не суперечать нормам ст.ст.6,13,627 ЦК України.

Доводи позивача про обєктивну неможливость виконання відповідачем ТОВ фірмою «Феміда-Інтер» своїх зобовязань за договорами комісії не підтверджені жодним доказом в порядку ст.ст.33-34 ГПК України. Колегія суддів звертає увагу, що за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Сторони погодили повернення безпідставно набутого за договорами комісії, що не суперечить нормам чинного законодавства.

Також критично оцінюються колегією суддів доводи позивача про те, що метою договорів комісії та уступки права вимоги було створити штучну кредиторську заборгованість відповідача ТОВ «Мега-Транс_Авто» перед відповідачем ТОВ фірмою «Феміда-Інтер», і внаслідок такої угоди порушені права позивача ПАТ КБ «Надра» як кредитора у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Феміда-Інтер» № 903/935/15.

У п.2.10. постанов Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» розяснено, якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Встановлено, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.12.2015 у справі № 903/935/15 /а.с.16-17/, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 р. у справі № 903/935/15 /а.с.81-84/ заяву приватного підприємства "Мега-Транс-Авто" про визнання грошових вимог до боржника задоволено. Визнано у встановленому порядку доведені грошові вимоги приватного підприємства "Мега-Транс-Авто" до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Феміда-Інтер" на загальну суму 4104197,64 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 2436 грн. - судовий збір - перша черга задоволення; 41039541,64 грн. - четверта черга задоволення.

Встановлено також, що розпорядником майна у справі № 903/935/15 частково визнано грошові вимоги ПАТ "Комерційний банк "Надра" із визначенням при цьому наступної черговості задоволення таких вимог: 2436 - вимоги першої черги, 5 264 759,32 грн. вимоги четвертої черги, 686 121,60 грн. вимоги шостої черги, 67 325 915,32 грн. - позачергово (повідомлення №3 від 17.12.2015 р.).

Колегія суддів враховує, що провадження у справі № 903/935/15 про банкрутство ТОВ фірми «Феміда-Інтер» порушено за ухвалою господарського суду Волинської області від 28.09.2015 р., тоді як оспорюваний договір про відступлення права вимоги укладений сторонами 18.12.2012 р. за понад два роки до порушення справи про банкрутство.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» розяснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

Отже, позивач вимагає визнання правочину недійсним, однак не доводить, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення цього правочину 18.12.2012 р., а діяли з метою створення штучної кредиторської заборгованості ТОВ «Мега-Транс-Авто», порушуючи такими діями права та законні інтереси позивача. Порушення прав чи законних інтересів ПАТ "Комерційний банк "Надра" на час укладення оспорюваної угоди жодним чином не доведено.

Колегія суддів відзначає, що наявність наміру у сторони/сторін означає, що вони, виходячи із обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину на час вчинення або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, яка підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. Обставини справи не дозволяють суду дійти висновку про наявність такої субєктивної складової. Разом з тим, спростовуючи висновки суду першої інстанції, відповідач ТОВ фірма «Феміда-Інтер» посилається на акт Луцької обєднаної державної податкової інспекції «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Феміда Інтер», код за ЄДРПОУ 20136463, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 р.» від 02.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що податкова інспекція надала оцінку договорам комісії від 11.03.2010 р. та 22.02.2010 р. та не встановила порушень податкового законодавства чи податкового кредиту /а.с.158-254/. Колегія суддів приймає вказаний доказ відповідно до ст.101 ГПК України та оцінює в сукупності з іншими відповідно до ст.43 ГПК України.

Підсумовуючи наведене, колегії суддів вважає безпідставними, такими, що не підтверджені доказами та не відповідають нормам права позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та не погоджується із висновками господарського суду Волинської області про задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а норми матеріального права застосовані неправильно, що обумовлює скасування рішення за п.3,4 ч.1 ст.104 ГПК України.

Судові витрати покладаються на позивача згідно з ч.1 ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача приватного підприємства "МЕГА-ТРАНС-АВТО" задоволити. Рішення господарського суду Волинської області від 21.04.2016 р. у справі № 903/179/16 скасувати. Прийняти нове рішення. Відмовити у позові.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА" (04053, м. Київ вул. Артема, буд 15; код ЄДРПОУ 20025456) на користь приватного підприємства "МЕГА-ТРАНС-АВТО" (43016 м. Луцьк Волинської обл.; вул. Ковельська, буд 2, каб. 417 код 34649186) 1515,80 грн. (тисяча п`ятсот п`ятнадцять гривень 80 коп.) витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Волинської області видати наказ на виконання цієї постанови.

Матеріали справи № 903/179/16 повернути Господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.