Постанова № 58407245, 15.06.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2016 р. Справа №922/755/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю №19/0/45-16 від 13.01.2016р.,

відповідача ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 15.06.2016р.,

третьої особи ОСОБА_1, за довіреністю №08-11/7743/2-15 від 30.12.2015р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Українсько-швейцарського спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвермут + Ко" (вх.№1359Х1-41 від 11.05.2016р.), на рішення господарського суду Харківської області від 19.04.2016р. у справі №922/755/16,

за позовом Департаменту економіки та комунального майна, м. Харків,

третя особа, на стороні позивача Харківська міська рада, м. Харків,

до Українсько-швейцарського спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвермут + Ко", м. Харків,

про спонукання до укладення договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.04.2016р. у справі №922/755/16 (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено повністю.

Вирішено спонукати Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРВЕРМУТ+КО" укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради у наступній редакції:

"ДОГОВІР №

про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова

м. Харків "____" ___201_р.

Департамент економіки та комунального майна, іменований надалі Департамент, в особі заступника міського голови - директора Департаменту економіки та комунального майна ОСОБА_3, що діє на підставі Положення про Департамент економіки та комунального майна, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.11.2015 №7/15 Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 7 скликання з однієї сторони, та з іншої сторони Українсько-Швейцарське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвермут+КО" (код ЄДРПОУ 23458262) в особі директора_____, що діє на підставі ______, іменований надалі "Замовник", на виконання Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804 (із змінами), уклали цей договір про наступне.

1. Предмет договору

1.1.Цей договір регулює взаємовідносини між сторонами щодо пайової участі "Замовника" у розвитку інфраструктури м. Харкова при реконструкції нежитлових приміщень підвалу №1-4 в літ. А-5 по вул. Сумскій, 73 м. Харкова під торгівельно- офісні приміщення.

2. 0бовязки сторін

2.1. "Замовник":

2.1.1.Здійснює перерахування до бюджету м. Харкова (код платежу - 24170000, рахунок - 31518921700002, МФО - 851011, код ЄДРПОУ - 37999649, банк - ГУДКСУ у Харківській області, одержувач - УДКСУ у місті Харкові Харківської області) коштів у розмірі 167 150, 02 грн. (сто шістдесят сім тисяч сто пятдесят гривень дві копійки), згідно з розрахунком величини пайової участі у розвитку інфраструктури міста Харкова, який додається.

2.1.2.Сплачує пайовий внесок в повній сумі єдиним платежем або частинами протягом десяти календарних днів з дня укладання даного договору.

2.2. "Департамент":

2.2.1.На запит "Замовника" надає лист про підтвердження факту повної сплати пайового внеску після остаточного розрахунку по укладеним договорам про пайову участь на підставі даних Департаменту бюджету і фінансів Харківської міської ради.

3. Відповідальність сторін

3.1. У разі невиконання або неналежного виконання "Замовником" обовязків, передбачених п. 2.1. цього договору, Замовник сплачує до бюджету м. Харкова штраф у розмірі 25% від суми не перерахованих коштів у визначений термін.

4.Час та дія договору

4.1. Договір набуває чинності з часу підписання сторонами або набрання чинності судового рішення щодо укладання цього договору, та діє до повного виконання сторонами своїх обовязків за договором.

5. Зміна та розірвання договору

5.1. Зміна та розірвання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

5.2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

5.3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

5.4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

5.5. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

6. Особливі умови

6.1.3 питань, не передбачених цим договором, сторони керуються чинним законодавством України.

6.2. Умови договору можуть бути змінені або доповнені тільки з письмової згоди сторін і оформляються додатковою угодою до договору.

6.3. У випадку реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) будь-якої із сторін цього договору, права та обовязки за цим договором переходять до правонаступників.

6.4. У разі зміни власника нерухомого майна, зазначеного в п. 1.1. договору, права та обовязки щодо виконання умов договору переходять до нового власника.

6.5. Спори, що виникають між сторонами при виконанні, розірванні, або припиненні договору, вирішуються у судовому порядку.

6.6. Договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до моменту остаточного виконання сторонами своїх обовязків за договором.

6.7. Цей договір складений у 2-х примірниках. які мають силу оригіналу.

7. Адреса та реквізити сторін.

Від "Департаменту"

Заступник міського голови - директор Департаменту економіки

та комунального майна

код ЄДРПОУ 25610834

___ ОСОБА_3

61003, м. Харків, м-н Конституції, 7

Від "Замовника" Українсько-Швейцарське спільне

підприємство у формі товариства з

обмеженою відповідальністю

"Укрвермут+КО"

___

61023, м. Харків, вул. Сумська, 73, м. Харків

код ЄДРПОУ 23458262."

Стягнуто витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 1378,00 грн. з Українсько-Швейцарського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвермут+КО" на користь Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, платіжні реквізити для перерахування коштів: Одержувач: Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради, реєстраційний рахунок: 35419001033868, Банк: ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО банку: 851011, Код ЄДРПОУ: 25610834.

Відповідач, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 19.04.2016р. у справі №922/755/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі; стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2016р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.06.2016р.

15.06.2016р. через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6157), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення оскаржуване рішення - без змін, як таке, що прийняте при дотриманні норм матеріального прав та при повному з'ясуванні обставин справи.

В судовому засідання Харківського апеляційного господарського суду 15.06.2016р. представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити. Представник позивача та третьої особи підтримав свою позицію по справі, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, з підстав викладених у відзиві третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до частин 2, 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно із частиною 5 статті 40 цього Закону, величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Частиною 9 статті 40 цього Закону визначено строки, упродовж яких мають укладатися договори про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту - не пізніше ніж 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 15.04.2015р. за №ХК143151040333, реконструкція нежитлових приміщень підвалу №1-:-4 в літ. "А-5" по вул. Сумській, 73 м. Харкова під торговельно-офісні приміщення, прийнята в експлуатацію. Загальна площа приміщень складає 118,4 кв.м. Замовником реконструкції за даною декларацією є Українсько-швейцарське спільне підприємство в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвермут + Ко".

09.11.2011р. Харківська міська рада прийняла рішення №804 яким затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова (із змінами згідно рішення від 02.05.2013р. №319), який містить механізм залучення до пайової участі, порядок укладання договорів та розрахунку розміру величини пайового внеску.

Відповідно до пункту 1.3. Порядку, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки в місті Харкові, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та цим Порядком.

Залучення замовників до пайової участі здійснюється шляхом укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради (пункт 1.4. Порядку).

За приписами пункту 1.5. Порядку, пайова участь замовника полягає у перерахуванні до бюджету міста Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова.

Згідно з пунктом 1.6. Порядку, під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реабілітацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва, а під об'єктами будівництва будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення та їх комплекси.

Для укладення такого договору замовник зобов'язаний звернутись із відповідною заявою до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради не пізніше ніж за 30 календарних днів до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до пункту 5.1. Порядку, у разі встановлення факту будівництва та введення об'єкта до експлуатації без укладення договору про пайову участь забудовника у розвитку інфраструктури м. Харкова Департамент економіки та комунального майна у 10-денний термін з дня встановлення такого факту, надсилає замовнику будівництва рекомендованим поштовим відправленням лист-повідомлення про необхідність укладення відповідного договору.

Позивач, відповідно до положень Порядку, листом управління соціально-економічного розвитку, планування та обліку Департаменту економіки та комунального майна від 03.04.2015р. №309/0/124-15 поінформував відповідача про необхідність звернення до виконавчих органів Харківської міської ради для укладення договору про пайову участі у розвитку інфраструктури м. Харкова.

16.07.2015р. позивач звернувся до відповідача із пропозицією №607/0/124-15 укласти спірний договір, на яку відповідач надав відповідь про згоду на укладення такого договору з урахуванням протоколу розбіжностей, відповідно до якого розмір внеску становить 3000,00 грн. і має бути сплачений протягом 30 робочих днів з дня підписання договору та протоколу розбіжностей.

В свою чергу позивач у листі №687/0/124-15 від 01.09.2015 р. повідомив відповідача, що розмір пайового внеску розраховується відповідно до норм ч. 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 3.1. Порядку, і не може визначатися сторонами самостійно.

Проте, від відповідача відповідей на вищевказаний лист не надійшло; відомості щодо укладання договору в матеріалах справи, також, відсутні.

Пунктом 5.3. Порядку передбачено, що у разі ухилення замовника від виконання вимог, вказаних у листі-повідомленні щодо укладання договору пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова у добровільному порядку, Департамент економіки та комунального майна вчиняє наступні дії: на підставі наявної інформації та у відповідності до цього Порядку проводить розрахунок величини пайової участі замовника у розвитку інфраструктури; готує два примірники договору пайової участі у розвитку інфраструктури з додатками; надсилає підписані два примірники договору з додатками замовнику будівництва рекомендованим поштовим відправленням.

Разом з тим, пункт 5.10. Порядку визначає, що спори, пов'язані з укладенням договору пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Харкова, обов'язковість яких встановлена законом, в тому числі при ухиленні від укладення договору однієї або обох сторін, вирішують в судовому порядку. День набрання чинності рішення суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського спору, якщо рішенням суду не визначено інше (пункт 5.11. Порядку).

Статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Натомість, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", на відміну від Порядку, імперативно закріплено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен укладатись замовником будівництва з органом місцевого самоврядування лише до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Отже, на даний час діючим законодавством чітко встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен укладатись із замовником будівництва до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначений у статті 181 Господарського кодексу України.

Примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна зі сторін ухиляється від його укладення, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо його умов.

Частина 3 статті 179 Господарського кодексу України визначає, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, можливість розгляду судом переддоговірних спорів обумовлюється обов'язковістю договору, зокрема, на підставі правового акту органу державної влади чи місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом.

Переддоговірний спір між сторонами у даній справі виник у 2015 році, коли позивач відповідно до приписів статті 181 Господарського кодексу України направив відповідачу проект договору.

Частиною 10 статті 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" встановлено, що договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт. Як вбачається з матеріалів справи, об'єкт прийнятий в експлуатацію 15.04.2015р. що підтверджується декларацією інспекції ДАБК у Харківській області.

Зазначена дата, в силу приписів пункту 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461, є датою прийняття об'єкта в експлуатацію.

На момент звернення позивача до відповідача з вимогою укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, так і на момент звернення з позовом у даній справі, замовником вже були оформлені відповідні документи та об'єкт будівництва прийнятий в експлуатацію.

В силу обставин, встановлених у даній справі, можливо дійти висновку, що сплив передбачений законом граничний термін для укладення такого виду договору, і чинне законодавство у сфері містобудування не передбачає можливість продовження чи відновлення цього терміну.

Наведене також випливає з вимог ч.ч.1,2 статті 14 Цивільного кодексу України згідно яких цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Зокрема, відповідач (замовник будівництва) не може бути примушений судом до вчинення необов'язкових дій щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова за межами законодавчо встановленого терміну.

Таким чином, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд дійшов до неправомірного висновку про задоволення позовних вимог та спонукання відповідача до укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова після прийняття обєкта в експлуатацію.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник будівництва є фізична або юридична особа, що має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала у встановленому порядку відповідну заяву.

Згідно з статтею 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", під забудовою територій слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, будівництво об'єктів, реконструкцію існуючої забудови та територій.

Отже, зазначеними нормами права визначено суб'єкт, на якого покладено певний цивільно-правовий обов'язок та об'єкт правовідносин, який визначає юридичний факт подію, що виражений у намірі здійснити забудову території (однієї чи декількох земельних ділянок).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законодавством визначено різні способи будівництва, які відрізняються один від одного певними ознаками та, у свою чергу, можуть породжувати різні права та обов'язки для учасників правовідносин у сфері містобудування.

ДБН А.2.2-3-2012, який визначає склад та зміст проектної документації на будівництво, визначено: нове будівництво - будівництво будинків будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об'єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури; реконструкція перебудова об'єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо); капітальний ремонт сукупність робот, які передбачають втручання у несучі конструкції системи при заміні або відновленні конструкцій, інженерних систем: та обладнання введених в експлуатацію в установленому порядку об'єктів будівництва без зміни їх функціонального призначення та зовнішніх геометричних розмірів, у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також благоустрій території.

Згідно статті 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Таким чином, замовником будівництва, з наміром забудови земельної ділянки, може бути власник або користувач земельної ділянки, право на яке здобуто відповідно до вимог законодавства та підтверджується відповідними документами, передбаченими Земельним кодексом України.

Отже, з огляду на зазначені норми права, вбачається, що законодавством передбачено обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, шляхом перерахування коштів пайової участі, лише суб'єктам містобудування, яким притаманні певні ознаки (тобто суб'єкт з чітко визначеними ознакам, які мають суттєве юридичне значення), а саме - власник або користувач земельної ділянки, який, у свою чергу, має намір здійснити забудову території.

Порядок забудови території визначено статтею 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до якої, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.

Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень , під час проектування і будівництва об'єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій, відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки, відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Згідно ДБН А.2.2-3-2012, об'єкт будівництва будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси лінійні об'єкти інженерної транспортної інфраструктури.

Статтею 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011р. №109 визначено Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст.

Зазначеним Порядком визначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Таким чином, замовник, який має намір здійснити забудову території, в обов'язковому порядку повинен отримати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, на підставі яких розробляється проект будівництва.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011р. №109 затверджено Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються. Пунктом 25 Переліку визначено, що, під час реконструкції житлових та нежитлових приміщень, без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення, містобудівні умови та обмеження не надаються.

Отже, з системного аналізу зазначених норм права, можна зробити висновок, що реконструкція внутрішніх приміщень, які є складовою частиною об'єкта, без зміни зовнішньої конфігурації об'єкта по зовнішнім контурам фундаменту не може вважатись забудовою земельної ділянки.

До того ж, частиною 4 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", визначено, що реконструкцію, реставрацію або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані, може бути проведено за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, суб'єкт містобудування, який здійснює будівництво без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів, може взагалі не бути власником, або користувачем земельної ділянки. Таким чином, такому суб'єкту містобудування не притаманні ознаки замовника будівництва, які зазначені у частині 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Колегія суддів звертає увагу на те, що в декларації про готовність обєкта до експлуатації від 15.04.2015р. №ХК143151040333 в пункті 11-1 "Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцій чи договір про встановлення права земельного сервітуту щодо будівництва обєктів інженерно-транспортної інфраструктури" вказано про те, що дана інформація не зазначається у разі реконструкції, реставрації або капітального ремонту будівель без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані.

Таким чином, відповідачем була здійснена лише реконструкція вищевказаних приміщень, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 15.04.2015р. №ХК143151040333.

Тобто, реконструкція має розповсюджуватись та зачіпати не лише існуючу забудову, а також певну територію. Вказане узгоджується з нормами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який має ціль забезпечити сталий розвиток саме території (інфраструктури населеного пункту), у випадках вчинення дій (забудов), які в подальшому позначаться на інфраструктурі населеного пункту.

Отже, враховуючи те, що відповідачем було здійснено будівництво шляхом, реконструкції об'єкту в його внутрішніх розмірах, без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів, що у свою чергу виключає наміри забудови земельної ділянки, то у нього відсутній обов'язок, передбачений статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме брати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахуванні коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відповідач не підпадає під дію Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки, згідно з наявними документами, він лише здійснив реконструкцію нежитлових приміщень, а частиною 2 статті 40 Закону передбачає, що участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пункту має приймати замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки. При цьому, норми частини 9 статті 40 Закону носять імперативний характер і на даний час, тобто після введення обєкта в експлуатацію (завершення реконструкції), укладення договору є неможливим.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши належні докази, які мають відношення до даного спору, з урахуванням приписів ст.ст. 4-3, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню, через що рішення господарського суду Харківської області від 19.04.2016р. у справі №922/755/16 підлягає скасуванню, а позов задоволенню в повному обсязі.

У звязку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення господарського суду покладаються на позивача у повному розмірі, у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч.1 ст. 104, ст. 105, Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Українсько-швейцарського спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвермут + Ко" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.04.2016р. у справі №922/755/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ 25610834) на користь Українсько-швейцарського спільного підприємства в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвермут + Ко" (адреса: 61023, м. Харків, вул. Сумська, 73; код ЄДРПОУ 23458262) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1515,80 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 17 червня 2016 року.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя П.В. Тихий