Постанова № 58407201, 14.06.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.06.2016 справа №908/100/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дучал Н.М.

судді Геза Т.Д., Малашкевич С.А.

Секретар судового засідання: За участю представників сторін: від позивача від відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 не з'явився ОСОБА_2, за довіреністю Запорізької міської ради, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від11.03.2016 р. (підписано 21.03.2016 р.) у справі№ 908/100/16 (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.) за позовомЗапорізької міської ради, м. Запоріжжя доТовариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано магнієвий комбінат, м. Запоріжжя простягнення збитків у розмірі 391 439, 00 грн. ВСТАНОВИВ:

Позивач, Запорізька міська рада, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано магнієвий комбінат" про стягнення збитків у розмірі 391 439, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як замовник будівництва "Реконструкція складу товарного магнію під склад кислот, хімреактивів, сипучих матеріалів, спецодягу, взуття та хімпосуду", в порушення ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та рішення Запорізької міської ради № 77 від 24.12.2012 р. "Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя" не звернувся у встановленому порядку до міського голови щодо укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя (далі - договір про пайову участь) та не перерахував до бюджету м. Запоріжжя кошти для створення і розвитку інфраструктури міста, чим завдав територіальній громаді збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 391 439, 00 грн. (розмір пайової участі).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.03.2016 р. у справі № 908/100/16 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що договір пайової участі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію між сторонами не укладався, позивач не звертався до суду з позовом про спонукання відповідача укласти відповідний договір; дія Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не поширюється на відповідача; позивачем не надано належного обґрунтування заявленого до стягнення розміру збитків та визначення правового походження зазначених збитків, складу збитків та інших умов, передбачених главою 25 Господарського кодексу України, зокрема ч. 2 ст. 224, ст.225 зазначеного Кодексу; відсутні підстави вважати, що збитки нанесені територіальній громаді міста Запоріжжя з вини відповідача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Запорізька міська рада звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2016 р. у справі № 908/100/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано магнієвий комбінат" у повному обсязі.

Вважає рішення суду необґрунтованим, незаконним та прийнятим без всебічного дослідження обставин справи. Висновки суду, що відповідачем не було здійснено протиправного діяння, яке б завдало Запорізькій міській раді збитків, не відповідають обставинам справи. Відповідач не взяв участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя і не перерахував до прийняття об'єкта в експлуатацію до бюджету м. Запоріжжя кошти для створення і розвитку зазначеної інфраструктури відповідно до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя. Отже, внаслідок протиправних дій відповідача територіальній громаді м. Запоріжжя завдано збитки у вигляді недоотримання надходжень до місцевого бюджету.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві № 25-16/1184 від 01.06.2016 р. Вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2016 р. у справі № 908/100/16 законним та обґрунтованим, наполягаючи, що судом в повній мірі з'ясовані та доведені обставини, що мають значення для справи, а висновки суду, викладені у рішенні, відповідають обставинам справи. Просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У звязку з перебуванням у відпустці судді Мартюхіної Н.О., протоколом автоматичної зміни складу колегії змінено судову колегію, визначивши її у складі: ОСОБА_3 головуючий, судді Геза Т.Д., Малашкевич С.А.

Позивач не скористався правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду про прийняття апеляційної скарги до провадження сторони не зобовязувалися забезпечити явку повноважних представників в судове засідання, позиція Запорізької міської ради викладена в апеляційній скарзі, тому згідно зі ст. ст.75, 99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України).

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

29.07.2013 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області за № ЗП 082132050733 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на обєкті будівництва "Реконструкція складу товарного магнію під склад кислот, хімреативів, сипучих матеріалів, спецодягу, взуття та хімпосуду". Замовником будівництва є ДП "Запорізький титано - магнієвий комбінат".

Листом № 16/1-2150 від 05.09.2013 р. відповідач повідомив Голову Заводської районної адміністрації Запорізької міської ради про початок робіт на об'єкті "Реконструкція складу товарного магнію під склад кислот, хімреативів, сипучих матеріалів, спецодягу, взуття та хімпосуду" за адресою м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18.

20.12.2013 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області за № ЗП 142133611030 зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації Реконструкція складу товарного магнію під склад кислот, хімреативів, сипучих матеріалів, спецодягу, взуття та хімпосуду. Дата початку будівництва 29.07.2013 р., дата закінчення 28.11.2013 р., строк введення обєкта в експлуатацію 4 квартал 2013 р. Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить 3 914,390 тис. грн.

У розділі 6 декларації від 20.12.2013 р. зазначено види виконаних робіт, а саме: 1. Цегляна кладка; 2. Монтаж водопостачання; 3. Виконання зовнішніх оздоблювальних робіт; 4. Монтаж опалювальної системи; 5. Монтаж вентиляційної системи.

30.07.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 01/02-21/02456 від 29.07.2015 р., в якій вказуючи на порушення ДП "Запорізький титано - магнієвий комбінат", як замовника будівництва, вимог ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, з урахуванням змін, затверджених рішенням Запорізької міської ради № 40 від 10.09.2014 р., щодо його обов'язку участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту територіальної громади м. Запоріжжя та невиконання такого обов'язку (укладення договору про пайову участь та сплати пайового внеску) вимагав сплатити у двадцятиденний термін збитки, завдані територіальній громаді м. Запоріжжя, в розмірі 391 439,00 грн.

Вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для даного позову, предметом якого є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 391 439, 00 грн. збитків.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до п. п. 4, 13 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; територією Закон визначає частину земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

Забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва (ст.26 наведеного Закону).

Згідно із ч. ч. 2, 3, 5, 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Наведеними правовими нормами встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен укладатись із замовником будівництва до моменту прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Отже, підставою для сплати замовниками будівництва коштів пайової участі у розвитку інфраструктури на території м. Запоріжжя є договір.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, декларація про готовність обєкта до експлуатації датована 20.12.2013 р., однак договір про пайову участь до вказаної дати сторонами укладено не було, а відтак у відповідача не виникло зобов'язання щодо сплати коштів пайової участі.

Тому, безпідставним є наполягання заявника апеляційної скарги про порушення прав позивача на отримання грошових коштів у вигляді пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя, оскільки укладення договору про пайову участь є обов'язковим на етапі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Враховуючи, що норми ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" носять імперативний характер, після введення об'єкта будівництва в експлуатацію, укладення договору є неможливим.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснював будівництво з забудовою нової земельної ділянки, а отже не є замовником будівництва у розумінні імперативних норм Закону, тому обов'язок укладення договору про пайову участь, а значить і підстава для сплати пайових внесків, у відповідача відсутні, що виключає ознаки протиправності дій у поведінці відповідача.

Отже, твердження позивача про порушення відповідачем приписів ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", є безпідставним.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа, зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з приписами ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов'язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад правопорушення, звільняє боржника від відповідальності.

Господарське зобов'язання виникає, в тому числі із господарського договору та інших угод, передбачених законодавством (ст. 174 ГК України).

Таким чином, враховуючи відсутність між сторонами договірних зобов'язань, недоведеність протиправності поведінки у діях відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та неотриманням позивачем коштів (враховуючи, що позивачем не вживалися заходи щодо одержання упущеної вигоди (пайового внеску), шляхом звернення до відповідача з пропозицією про укладення відповідного договору, та в судовому порядку шляхом спонукання відповідача до укладення договору), повний склад цивільного правопорушення є недоведеним.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про відмову позивачеві у задоволенні заявлених вимог.

Виходячи з вищенаведеного, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у звязку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2016 р. у справі № 908/100/16.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги покладаються на заявника.

Результати апеляційного провадження у справі № 908/100/16 оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2016 р. (підписане 21.03.2016 р.) у справі № 908/100/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 11.03.2016 р. (підписане 21.03.2016 р.) у справі № 908/100/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

СуддіТ.Д. Геза

ОСОБА_4

Надруковано 5 екз.:

1-позивачу

1-відповідачу

1-у справу

1-ДАГС

1- ГСЗО