Постанова № 58407198, 15.06.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2016 року Справа № 912/1274/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Березкіна О.В., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Веретельник І.Ю., довіреність № 33 від 16.10.2015р., представник;

від відповідача: представник не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Колега" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.12.2015р. у справі № 912/1274/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи", м. Київ

до Приватного підприємства "Колега", м. Олександрія, Кіровоградська область

про стягнення 77 298, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.12.2015р. у справі № 912/1274/15 (головуючий суддя Макаренко Т.В., судді Змеул О.А., Наливайко Є.М.) позовні вимоги задоволені повністю.

Стягнуто з приватного підприємства "Колега" на користь приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" 77 298, 00 грн. - заборгованості за договором дистрибуції № 0791 від 29.12.2012, з яких 74 658, 00 грн - сума вартості неповерненого торгового обладнання та 2 640, 00 грн. - сума вартості наданих послуг з оренди, 1 827,00 грн. - судовий збір та 1 476 грн. - витрати за проведену судову експертизу.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне дослідження доказів, порушення судом норм матеріального при недотриманні норм процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.12.2015р. та відмовити в задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що суд встановив, що Договір №0791 від 29.12.2012 року, укладений між сторонами, за своєю природою є змішаним, та має ознаки господарських відносин з поставки товарів, оренди та прийому товарів на відповідальне зберігання. Судом неправильно надано оцінку фактичних доказів по справі, а саме Договору №0791 від 29.12.2012 року. Відповідно до пункту 3.2.15 дистриб'ютор зобов'язаний повернути торгове обладнання по закінченню терміну дії Договору або згідно письмової заяви Компанії в термін 7 календарних днів. В заяві зазначається кількість повернутого Торгового обладнання та його заставна вартість. Заява направляється дистриб'ютору цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення. Скаржник стверджує, що саме такі заяви на адресу відповідача не надходили, в ході судового розгляду справи було доведено, що вони відповідачу не вручалися.

Підписавши 28.02.2014 року Додаткову угоду до Договору сторони погодили, що Договір діє до 31.03.2014 року, однак, згідно пунктом 3 Додаткової угоди до Договору дистриб'юції встановлено наступне: «Якщо на момент припинення терміну дії договору дистриб'юції №0791 від 29.12.2012 року, даної додаткової угоди та додаткових угод, які є невід'ємними частинами, у сторін залишились не виконані зобов'язання у зв'язку з діючим договором, його умови автоматично продовжуються до закінчення виконання сторонами своїх обов'язків в повному обсязі.

На думку скаржника, фактичні обставини справи свідчать про те, що Договір не припинений та є чинним на даний момент, а саме в частині невиконаних обов'язків, оскільки зобов'язання за Договором відповідачем в повному обсязі не виконано, Договір в цій частині продовжує діяти, оскільки Договір повністю не припинив свою дію, обумовлений Договором обов'язок повернути обладнання, на час звернення позивача до суду з позовом, для відповідача не настав.

Крім того скаржник вважає, що відсутня інша, визначена Договором, підстава для повернення позивачу торгового обладнання або компенсації його вартості, як-то направлення дистриб'ютору відповідних вимог. Відповідно до п. 3.2.16 Додатку №5 до Договору, обов'язок щодо оплати вартості неповерненого обладнання виникає у відповідача через 7 днів з моменту отримання заяви про оплату його вартості. Оскільки позивачем не дотримано умов Договору щодо направлення дистриб'ютору вимоги про повернення торгового обладнання, а також про оплату його вартості, позивач не довів виникнення у відповідача визначеного Договором обов'язку сплатити вартість обладнання.

Також скаржник посилається на частину 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» якою визначено, що первинний документ (у даному випадку - акт, який наданий на підтвердження наданих позивачем послуг), має бути складено під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. До того ж акт, як свідчення наданих послуг, повинен бути складений щонайменше у двох примірниках, один із яких надається замовникові послуг, а інший залишається безпосередньо у виконавця.

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін. Позивач наполягає на тому, що, зазначені твердження відповідача не відповідають дійсності оскільки згідно рішення суду вимога про оплату вартості торгового обладнання була направлена відповідачу 11.02.2015р., про що є підтвердження в матеріалах справи (а.с. 76-77, т. 1), а згідно роздруківки з офіційного сайту ДП поштового зв'язку «Укрпошта» (а.с. 78, т. 1) вказаний лист було повернуто за зворотною адресою із зазначенням причини повернення: «За закінченням терміну зберігання». Пунктом 3 оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013р. «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що за ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу про виконання грошового зобов'язання (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Також позивач вказує, що як актом так і висновком судово-товарознавчої експертизи було встановлено лише одну із чотирьох індивідуально визначених ознак торгового обладнання, що передавалося відповідачу, що з врахуванням відсутності заводських табличок із заводськими номерами на них, не надає можливості для прийняття дев'яти одиниць торгового обладнання в якості такого, що було передане відповідачу за договором №0771 від 29.09.2012 року.

29.12.2012 року позивач та відповідач підписали Додаток №12 до Договору, відповідно до пункту 1.1. якого, Компанія передала в оренду дистриб'ютору на термін дії цього Договору мобільні пристрої, що супроводжувалося актами передачі/прийому. 17.03.2014 року відповідач повернув позивачу 15 штук мобільних пристроїв, про що свідчить акт прийому необоротних активів №ХД-АА-000000235 від 17.03.2014р., але не здійснив оплату оренди цих пристроїв за І квартал 2014р. у розмірі - 2 640,00 грн..

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2016р. відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято та призначено до розгляду на 22.03.2016р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Березкіна О.В., Величко Н.Л.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2016р. розгляд справи було відкладено на 26.04.2016р.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Величко Н.Л. відбулась зміна складу колегії суддів згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.04.2016р.: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Березкіна О.В., Чус О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2016р. розгляд справи було відкладено на 07.06.2016р.

У судовому засіданні 07.06.2016р. оголошено перерву до 15.06.2016р.

У судовому засіданні 15.06.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:

29.12.12 р. між приватним акціонерним товариством "Індустріальні та дистрибуційні системи" (далі - Компанія) та приватним підприємством "Колега" (далі - Дистриб'ютор) укладено договір дистриб'юції № 0791 (далі - Договір) (том 1 а.с.13-18).

Крім того, сторонами підписано наступні Додатки до Договору: Додаток № 1 - місце призначення товару; Додаток № 2 - специфікації до Договору; Додаток № 3, яким узгоджено територію продажу, партнерські знижки, права та обов'язки сторін; Додаток № 4, яким завірено відтиск печатки/штампу Дистриб'ютора; Додаток № 5, яким погоджено передачу торгового обладнання в оренду Дистриб'ютору; Додаток № 6, що підтверджує кількість та заставну вартість отриманого Дистриб'ютором від компанії торгового обладнання; Додаток № 7, що регламентує формати та терміни автоматичного надання інформації Дистриб'ютором Компанії; Додаток № 8, який визначає зразки акту фіксації часу прибуття на відвантаження та її завершення, акту транспортного браку; Додаток № 9, яким визначено відповідальних осіб Компанії; Додаток № 10, що передбачає форму акту невідповідності продукції по якості; Додаток № 11 - у відповідності до Додатку 4 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України; Додаток № 12, який визначає умови передачі в оренду мобільних пристроїв та інші умови, що з цим пов'язані; Додаток № 13 - передбачає вимоги до висоти штабелювання палетів продукції (а.с. 19-40 том 1).

29.12.2012 передано у користування відповідача торгове обладнання згідно із додатком до договору № 6 у кількості 826 одиниць.

Додатково, 18.07.2013 дистриб'ютор також отримав від компанії у користування торгове обладнання в кількості 41 одиниці, про що сторони склали акт передачі необоротних активів № ХД-АА-000001074 від 18.07.2013 (т.1 а.с. 59-63).

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Предметом позову є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача вартості неповернутого майна та послуг з оренди.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги в частині помилковості висновків місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача вартості неповернутого майна колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не навів доказів повернення позивачу 17 одиниць торгового обладнання, стягнення вартості якого становить предмет позову.

У зв'язку з наданням неналежного торгового обладання, представниками ПрАТ "ІДС" 16.02.2015 року було складено акт огляду наданого торгового обладнання та здійснено його фотографування (фототаблиці додано по позовної заяви). Представники відповідача відмовилися від підписання вказаного акту.

Відповідно до складеного Акту, із 17 одиниць торгового обладнання, ПП "Колега" надано для повернення ПрАТ "ІДС" лише 10 одиниць. Представники позивача відмовилися прийняти вказане торгове обладнання з тих причин, що жоден із 10 наданих холодильників не містив заводських номерів, які б дали змогу ідентифікувати це торгове обладнання як таке, що підлягало поверненню згідно переліку торгового обладнання вказаному у заяві (вимозі) від 16.01.2015 року.

Відповідно до Акту огляду холодильного обладнання від 09.06.2015 року (а.с. 190-191, т.1), який підписано представниками обох сторін. У вказаному акті зафіксовано, що 6 одиниць холодильного обладнання із тими заводськими та інвентарними номерами, які зазначені в акті взагалі відсутнє, моделі іншого холодильного обладнання у кількості 11 штук не відповідають заявленим, відсутній заводський номер.

Згідно висновку експерта судової товарознавчої експертизи № 1376 від 07.10.2015р.(а.с.38-42, т.2):

"1. При встановленні відповідності інвентарних номерів в одинадцяти одиницях холодильного обладнання представлених на експертизу, що знаходяться за адресою: м. Кіровоград, вул. Мурманська, 13-ж, відносно інвентарним номерам, які зазначені в поясненнях позивача від 20.07.2015 та відповідають порядковим номерам в Додатку № 6 до Договору дистриб'юції від 29.12.2012 № 079113 встановлено, що:

- дев'ять одиниць холодильного обладнання відповідає інвентарним номерам, а саме: №№ Н-6953; МФ 648; Н 5293; Н 16087; Н 12031; Н 16610; Н 19039; ХА 13021; ХА 12617;

- дві одиниці холодильного обладнання не відповідають інвентарним номерам, а саме: замість холодильного обладнання з № Д 2097, представлено холодильне обладнання з № Д 2079; замість холодильного обладнання з № Н 11076 представлено холодильне обладнання з № Р 11076.

На холодильному обладнанні, у доступних експерту місцях, відсутні таблички з маркуванням холодильного обладнання, технічна документація не представлена, тому для експерта є неможливим встановлення повної назви торгового обладнання та його заводського номеру.

2. На одинадцяти одиницях торгового обладнання, представленого на експертизу, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Мурманська, 13-ж, а саме: №№ Н-6953; МФ 648; Н 5293; Н 16087; Н 12031;Р 11076; Н 16610; Н 19039; ХА 13021; ХА 12617.

3. Встановити чи є торгове обладнання в кількості 11 штук, що знаходиться у відповідача за адресою: м. Кіровоград, вул. Мурманська, 13ж, саме тим обладнанням (марка, модель), яке Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" передало в оренду Приватному підприємству "Колега" згідно додатку № 6 до договору дистрибуції № 0791 від 29.12.2012 є неможливим через відсутність маркування на обладнанні та відсутності технічної документації на обладнання".

Експерт листом від 20.11.2015 № 1367 зазначив, що при складанні висновку №1367 від 07.10.2015 допущена технічна помилка на сторінці № 10 у відповіді на перше питання замість "Договору дистрибуції № 0791 від 29.12.2012", вказано: "Договору дистрибуції № 079113 від 29.12.2012".

Із вказаних Додатку № 6 до договору Дистриб'юції № 0791 від 29.12.2012р. (а.с. 42-49, т.1 та Акту передачі необоротних активів № ХД-АА-000001074 від 18.07.2013 (а.с.59-60) вбачається, що холодильне обладнання, яке передавалсь відповідачу в оренду, містить заводський номер, серійний номер, код ХО, Тип ХО, ТМЦ, одиницю виміру, кількість, заставну вартість, заставну суму ( для холодильного обладнання, яке передавалсь згідно акту від 18.07.2013р.), та назву торгового обладнання (із зазначенням торгової марки), заводський номер, інвентарний номер, заставну вартість, кількість (для холодильного обладнання, яке переданого згідно Додатку № 6).

Разом з тим з Акту огляду холодильного обладнання від 09.06.2015 року (а.с. 190-191, т.1), який підписано представниками обох сторін та висновку експерта вбачається , що відповідач намагається повернути холодильне обладнання, яке не відповідає тим ознакам холодильного обладнання, яке зазначено в вказаних Додатку № 6 до договору Дистриб'юції № 0791 від 29.12.2012р. (а.с. 42-49, т.1) та Акту передачі необоротних активів № ХД-АА-000001074 від 18.07.2013 (а.с.59-60 т.1).

З урахуванням відсутності заводських номерів на наявних дев'яти одиницях обладнання, яке відповідач намагався передати позивачу в рахунок отриманого обладнання за інв.№№ Н 6953; МФ 648; Н 5293; Н16987; Н 1231; Н 16610; Н 9039, ХА 13021 та ХА 12 067, колегія суддів вважає доведеним факт неповернення відповідачем отриманих 17 одиниць обладнання загальною вартістю 74 658,00 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем факту належного звернення до відповідача з вимогою щодо повернення отриманного обладнання відхиляються з огляду на наявність наступних доказів:

06.01.2015 ПрАТ "ІДС" направило ПП "Колега" вимогу про повернення торгового обладнання у строк 7 календарних днів з моменту її отримання (вих. № 04/4-15ц від 06.01.2015р., а.с. 67-69, т.1).

На підтвердження своїх доводів щодо направлення вказаної вимоги позивачем подано до матеріалів справи копію фіскального чека № 0407312716286 від 17.01.2015р. (а.с.70), з описом вкладення ф.107 за № 12715286 від 17.01.2015р.(а.с. 71, т.1.) .

Згідно роздруківки з офіційного сайту ДП поштового зв'язку "Укрпошта", вищевказана заява (вимога) про повернення торгового обладнання, вручена особисто адресату 23.01.2015р.

Відповідно до умов Договору, Компанія зобов'язується відповідно до умов цього Договору передати Дистриб'ютору товар у власність для його подальшого розповсюдження на території на умовах, визначених у цьому Договорі, а Дистриб'ютор зобов'язується приймати такий товар у кількості та асортименті відповідно до супровідних документів на умовах цього Договору, сплатити його вартість, та здійснювати його продаж, розповсюдження та надання відповідних послуг відповідно до умов, що визначені цим Договором (п. 2.1. Договору).

Згідно п. 2.4. Договору, Компанія може на свій власний розсуд та за згодою Дистриб'ютора передати Дистриб'ютору торгове обладнання у тимчасове користування (оренду), у тому числі з правом передачі в суборенду у роздрібні торгівельні точки, для презентації, охолодження, експозиції товару та збільшення об'ємів реалізації товару. Передача торгового обладнання оформлюється сторонами у відповідності з цим Договором та згідно з Додатком № 5.

Пунктами 3.1. - 3.2. Договору визначено, що поставка товару та доставка торгового обладнання до місця призначення виконується за рахунок Компанії. Поставка здійснюється на умовах СРТ (доставка оплачена до місяця призначення), відповідно до умов Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати - ІНКОТЕРМС - 2000. місце призначення товару та торгового обладнання, що поставляється та доставляється на умовах цього Договору, визначене в Додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього Договору; умови передачі торгового обладнання у тимчасове користування (оренду) визначені в Додатку № 5. Цей Додаток є невід'ємною частиною цього Договору.

Продаж товару Дистриб'ютору здійснюється Компанією за базовими цінами в актуальному стані, наведеними в Специфікації (Додаток № 2), яка є невід'ємною частиною цього Договору. При цьому у випадку, якщо на момент продажу товару Дистриб'ютор відповідає критеріям, наведеним у Додатку № 3 до Договору, та продаж товару здійснюється за ціною, яка дорівнює різниці між базовою ціною та сумою фактичної знижки. Остаточно визначена ціна є ціною, яка звичайно надається в умовах дотримання Дистриб'ютором відповідної кількості критеріїв, тобто є звичайною ціною.

Порядок розрахунків за товар погоджено сторонами у розділі 6 Договору.

Так, згідно п.п. 6.1. - 6.4. Договору, розрахунки з Компанією за отриманий згідно цього Договору товар здійснюються Дистриб'ютором в національній валюті України - шляхом оплати по безготівковому розрахунку через банк на поточний рахунок Компанії; Компанія визначає наступні умови розрахунку з Дистриб'ютором: розмір загальної суми отриманого Дистриб'ютором, але не оплаченого товару, не може перевищувати 200 000,00 грн. Компанія залишає за собою право змінити розмір загальної суми отриманого Дистриб'ютором, але не оплаченого товару, на свій розсуд; оплата за отриманий Дистриб'ютором товар здійснюється протягом одного банківського дня з моменту переходу права власності на товар; фактом оплати товару вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок Компанії.

У розділах 8, 9 Договору Компанією та Дистриб'ютором обумовлені умови здачі-приймання товару і права та обов'язки сторін. Так, зокрема, п.п. 9.2.31 Договору визначає обов'язок Дистриб'ютора, при перерахуванні грошових коштів Компанії, вказувати в графі "призначення платежу" платіжного доручення № та дату цього Договору. У випадку надходження на рахунок Компанії грошових коштів без посилання на № та дату цього Договору, оплата Дистриб'ютором товару не зараховується (товар вважається не оплаченим), грошові кошти можуть бути повернуті Компанії Дистриб'ютору.

У відповідності до п. 10.1. Договору, загальна вартість цього Договору визначається шляхом арифметичного додавання сум вартості кожної окремої партії товару, визначеної в супровідних документах, зазначених в Додатках до цього Договору.

Цей Договір вступає в дію з 01.01.13 р. та діє до 31.12.13 р. за виключенням п. 13.2. Договору, який продовжує діяти протягом п'яти років з моменту припинення дії Договору (п. 21.1. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками позивача та відповідача.

Шляхом підписання Додаткового договору № 1 від 01.03.13 р. сторонами погоджено внесення змін до п.п. 9.3., 15.8., 15.8.1., 15.8.2, 19.1., 19.2., 19.3., 19.3.1. та 19.3.2. Договору; Додатковою угодою № 2 від 20.03.13 р. в новій редакції викладено п. 5.1.9. Додатку № 7 до Договору; Додатковою угодою № 3 від 30.09.13 р. сторонами узгоджено умови про надання послуг інсталювання інтерфейсу локалізації у разі відкриття нового місця призначення Дистриб'ютора у період дії цього Договору, згідно п. 5.6. Додатку № 7 до Договору (а.с. 41-42 том 1).

У наступних Додаткових угодах від 30.12.13 р. та від 28.02.14 р. сторонами змінено п. 21.1. Договору, який в останній редакції викладно наступним чином: "Цей Договір набирає силу з дати підписання його сторонами та діє до 31.03.14 р., за виключенням п. 13.2. Договору, який продовжує діяти протягом 5 років з моменту припинення дії Договору". При цьому, Компанія та Дистриб'ютор визначили, що якщо на момент припинення дії Договору та Додаткових угод, які є невід'ємними частинами цього Договору, у сторін залишились не виконанні зобов'язання, умови Договору автоматично продовжуються до закінчення виконання сторонами своїх обов'язків в повному обсязі.

Стаття 759 Цивільного кодексу передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується переди наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

З урахуванням вищевикладеного висновок місцевого господарського суду щодо задоволення вартості отриманих 17 одиниць обладнання загальною вартістю 74 658,00 грн. є обґрунтованим і вірним .

Крім цього 13.03.2014 ПрАТ "ІДС" направило ПП "Колега" в електронному вигляді Акт № ХД-РНо-0000000000090 до договору дистрибуції № 0791 від 01.01.2013 приймання-передачі наданих послуг від 11.03.2014 за І квартал 2014 року. 17.03.2014 ПП "Колега" повернув ПрАТ "ІДС" 15 шт. мобільних пристроїв, про що свідчить акт № ХД-АА-000000235 від 17.03.2014, але всупереч вимогам п. п. 2.2. та 3.2.8. Додатку № 12 до Договору не здійснив оплату оренди цих пристроїв за І квартал 2014 року у розмірі 2 640,00 грн.

Вказану орендну плату за оренду мобільних присторїв позивач також просить стягнути з відповідача.

- відповідно до п. 3.2.8. Договору, на який посилається Позивач, передбачено, що дистриб'ютор зобов'язаний вносити плату за оренду Мобільних пристроїв по факту з моменту отримання "Акту виконаних робіт (послуг)" в електронному вигляді. Отже, в своїй позовній заяві позивач не надав належних та допустимих доказів факту отримання відповідачем відповідного Акту;

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено наявними матеріалами справи, позивачем згідно Договору, також надавались Дистриб'ютору послуги з оренди мобільних пристроїв за І квартал 2014 року на суму 2 640,00 грн., що підтверджується наданим позивачем до суду актом приймання-передачі наданих послуг ХД-РНо0000000000090 від 11.03.14 р. на суму 2640,00 грн., який надсилався відповідачу засобами електронного зв'язку (а.с.64 т.1), та засобами поштового зв'язку (копії реєстру відправлення рекомендованих листів від 19.03.2015р. та фіскального чеку від 19.03.2014р. (а.с.65,66 т.1).

Доказів того, що відповідачем були отримані інші документи, ніж Акт приймання-передачі наданих послуг ХД-РНо0000000000090 від 11.03.14 р. на суму 2640,00 грн. відповідачем до матеріалів справи не подано.

Доказів оплати вартості оренди мобільних пристроїв за І квартал 2014 року на суму 2 640,00 грн. відповідачем до матеріалів справи не подано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині стягнення вартості наданих послуг з оренди в сумі 2 640,00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого господарського суду не спростовують і не можуть бути підставою для скасування його рішення.

Перевіривши рішення місцевого господарського суду в повному обсязі у відповідності до вимог частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не знайшла інших підстав для його зміни або скасування.

Таким чином, оскільки, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції у відповідності до п.1 ч. 1 ст.103 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Розподіл судових витрат у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Колега" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.12.2015р. у справі № 912/1274/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.12.2015 року у справі № 912/1274/15 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 17.06.2016р.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна

Суддя О.В. Чус