Постанова № 58407190, 15.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2016 р. Справа№ 910/22788/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Верховця А.А.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря Чміль Я.Є.

та представників:

від апелянта: Лавошник Г.В. (дов. № 07-357-15 від 14.12.2015);

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек": Гевелюк В.М. (дов б/н від 10.09.2015);

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фемелі Лайт Хаус»: Сабодаш Р.Б. (дов б/н від 27.11.2015);

від Публічного акціонерного товариства „ Дельта Банк ": Лисенко В.М. (дов б/н від 01.05.2016);

від інших кредиторів: не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Банк Форвард"

на ухвалу господарського суду м. Києва від 25.04.2016

у справі № 910/22788/15 (Суддя: Чеберяк П.П.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.04.2016 у справі № 910/22788/15 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" про вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів; вжито заходи щодо забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек"; накладено арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек", а саме: - двокімнатну квартиру номер 51, загальною площею 43,3 кв. м, житловою площею - 30,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., місто Миргород, вул. Гоголя, будинок 72, в п'ятиповерховому житловому будинку на другому поверсі;- нежитлове приміщення, магазину, загальною площею 244,8 кв. м., що знаходиться за адресою: Полтавська область, місто Миргород, вул. Гоголя, будинок 72.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство „Банк Форвард" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 25.04.2016 у даній справі про вжиття запобіжних заходів для забезпечення вимог кредиторів від 25.04.2016.

В обґрунтування апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство „Банк Форвард" посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд її призначено на 15.06.2016.

14.06.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від боржника надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 15.06.2016 апелянт підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити. Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фемелі Лайт Хаус» заперечили проти апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Представник Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" при вирішенні питання щодо вказаної апеляційної скарги поклався на розсуд суду.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діє з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно зі статтями 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 04.09.2015 прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек", зобов'язано арбітражного керуючого Ягічева Сергія Олександровича, визначеного автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справах про банкрутство та інше.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.09.2015 порушено провадження у справі № 910/22788/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Ягічева С.О.

Оголошення про порушення провадження у справі № 910/22788/15 опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 02.10.2015 за № 23469.

25.04.2016 до господарського суду м. Києва надійшла заява ТОВ «Вікотек» про вжиття заходів для збереження майна боржника.

Оскаржуваною ухвалою задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" про вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів.

З даним судовим рішенням апелянт не погодився.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є такою, що відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав.

Вказана заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" обґрунтована тим, що ПАТ "Банк Форвард" вчиняються дії з неправомірної реєстрації права власності на майно боржника. Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.08.2015 у справі № 816/1777/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.01.2015 № 18920875, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності на майно боржника - нежитлову будівлю, що розташована за адресою: Полтавська обл., Хорольський район, м. Хорол, вул. Маркса Карла, 29, за суб'єктом: Публічне акціонерне товариство "Банк Форвард.

Відповідно до вказаних судових рішень державним реєстратором 23.10.2015 було внесено запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно про право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікотек" та запис про іпотекодержателя -Публічне акціонерне товариство "Банк Форвард".

Водночас, 27.10.2015, тобто після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.09.2015 приватним нотаріусом Суперфіном Б.М., було вчинено нотаріальну дію та проведено держану реєстрацію права власності на нерухоме майно - магазин за адресою Полтавська обл., Хорольський район, м. Хорол, вул. Маркса Карла, 29 за суб'єктом - Публічним акціонерним товариством "Банк Форвард". 01.04.2016 Публічним акціонерним товариством "Банк Форвард" відчужено вказане нерухоме майно на користь третьої особи.

Таким чином, з огляду на викладені обставини, заявник (боржник) звернувся до суду першої інстанції із заявою про вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арештів на інше відповідне нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек", довівши необхідність заходів щодо збереження майна боржника, щодо забезпечення вимог кредиторів.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фемелі Лайт Хаус" подану боржником заяву та відповідну оскаржувану ухвалу суду першої інстанції у суді апеляційної інстанції підтримав та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

У силу ст. 18 Закону господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 18 Закону господарські суди, крім передбачених заходів, також можуть вчиняти і інші заходи для збереження майна боржника.

Отже, господарський суд у справі про банкрутство не позбавлений можливості застосовувати інші заходи, які, за переконанням суду, є необхідними у даному випадку.

Перелік таких заходів визначений ст. 67 ГПК України, яка підлягає застосуванню з урахуванням вимог ст. 4-1 цього Кодексу, тобто особливостей процедури банкрутства. Це, зокрема, накладення арешту на майно, що належить боржнику; заборона боржнику, іншим особам, вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Вищий господарський суд України у постанові від 13.12.2006 у справі № 6/112-06 вказав, що належними та допустимими заходами забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство є, зокрема, накладення арешту на основні засоби, об'єкти нерухомості боржника (майнові активи боржника), за виключенням відчуження оборотних активів, які необхідні для забезпечення господарської діяльності боржника, а також для сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) та виплати заробітної плати працівникам боржника.

Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення вимог кредиторів у вигляді заборони відчуження майна боржника є достатньо обґрунтоване припущення, що таке майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю, що призведе до порушення прав та інтересів кредиторів.

У даному випадку судом може бути вжито заходи щодо забезпечення вимог кредиторів у вигляді заборони без згоди господарського суду розпоряджатися належним боржнику нерухомим майном, оскільки саме за рахунок майна боржника відбувається задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства, тому його відчуження завдасть істотної шкоди кредиторам.

При цьому, обраний в даному випадку судом захід не перешкоджає здійсненню боржником його поточної діяльності, а лише встановлює контроль господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, за діями боржника щодо розпорядження відповідним майном.

Більше того, судом встановлено, що на момент винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відповідне майно (спірні приміщення) належали боржнику на праві власності, про що свідчать наявні у справі відомості про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно станом на 25.04.2016, а саме: - двокімнатну квартиру номер 51, загальною площею 43,3 кв. м, житловою площею - 30,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., місто Миргород, вул. Гоголя, будинок 72, в п'ятиповерховому житловому будинку на другому поверсі;- нежитлове приміщення, магазину, загальною площею 244,8 кв. м., що знаходиться за адресою: Полтавська область, місто Миргород, вул. Гоголя, будинок 72. Вказані відомості містяться в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25.04.2016 за № 58046498 та за № 58045841.

У той же час право власності на зазначене майно станом на 15.04.2016 було зареєстровано за ПАТ «Банк Форвард». Зазначені обставини дають підстави для обґрунтованих припущень, побоювань боржника щодо виведення відповідних активів з ліквідаційної маси, внаслідок чого кредитори боржника будуть позбавлені можливості задовольнити свої грошові вимоги за рахунок цього майна в межах процедури банкрутства останнього.

Твердження апелянта стосовно того, що до заяви про вжиття запобіжних заходів не було надано інформації з реєстру речових прав, на підтвердження факту набуття права власності, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки станом на час винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції щодо вжиття запобіжних заходів, а саме, на 25.04.2016 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно вже наявна була інформація про державну реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно, зареєстроване за боржником.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено Порядок доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Цей Порядок визначає умови, підстави для безпосереднього доступу посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування, адвокатів та нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, та процедуру отримання інформації з Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, представники ПАТ «Банк Форвард» у судовому засіданні суду першої інстанції 25.04.2015 не були присутні, тому твердження апелянта, що питання щодо реєстрації права власності спірного майна за боржником станом на 25.04.2016 у суді першої інстанції не розглядалось, судова колегія вважає сумнівними, з урахуванням того, що інші учасники провадження у справі наполягають на тому, що це питання в суді досліджувалось.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ «Банк Форвард», та для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 25.04.2016 у справі № 910/22788/15. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-1, 33, 34, 43, 101-106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 25.04.2016 у справі № 910/22788/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/22788/15 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 16.06.2016.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді А.А. Верховець

В.О. Пантелієнко