Ухвала суду № 58407189, 17.06.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"17" червня 2016 р.Справа № 922/1447/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім.В.В.Докучаєва, с.Комуніст Харківської області, 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Харківський національний аграрний університет ім.В.В.Докучаєва, п/в "Комуніст-1", 2. Міністерство аграрної політики та продовольства України, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рассвет", с.Тернова Харківської області про та зустрічний позов до про розірвання договору Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рассвет", с.Тернова Харківської області Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім.В.В.Докучаєва, с.Комуніст Харківської області, 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1.Харківський національний аграрний університет ім.В.В.Докучаєва, п/в "Комуніст-1", 2.Міністерство аграрної політики та продовольства України, м.Київ надання доступу до земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

05.05.2016 р. позивач, Державне підприємство "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім.В.В.Докучаєва, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про розірвання договору спільного обробітку земельної ділянки від 26.01.2012р., укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рассвет" (відповідачем).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.05.2016 р. було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.05.2016 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.05.2016 р. було залучено до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача- Харківський національний аграрний університет ім.В.В.Докучаєва та Міністерство аграрної політики та продовольства України, та відкладено розгляд справи на 07.06.2016 р.

02.06.2016 р. відповідач ТОВ "Агрофірма "Рассвет", надав до суду зустрічний позов (вх.№18279), в якому просить суд надати доступ до земельних ділянок, які є вкладом по договору про спільний обробіток земельної ділянки від 26.01.2012 р., укладеного між ним та позивачем по справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.06.2016 р. прийнято зустрічний позов ТОВ "Агрофірма "Рассвет" для спільного розгляду з первісним позовом, залучивши до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом - Харківський національний аграрний університет ім.В.В.Докучаєва та Міністерство аграрної політики та продовольства України.

06.06.2016р. позивач, Державне підприємство "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім.В.В.Докучаєва, надав до суду заяву про зміну предмету позову (вх.№18617), в якій просить суд розірвати укладений між сторонами договір б/н від 26.01.2012 р. про спільний обробок землі та стягнути з відповідача 1344462,36 гривень заборгованості.

Також, 06.06.2016р. позивач, Державне підприємство "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім.В.В.Докучаєва, надав до суду заяву про забезпечення позову (вх.№18616), в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам здійснювати збирання та відчуження озимої пшениці урожаю 2016 року з вказаних земельних ділянок.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.06.2016 р. прийнято до розгляду заяву позивача, Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім.В.В.Докучаєва, про зміну предмету позову (вх.№18617), прийнято до розгляду заяву позивача, Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім.В.В.Докучаєва, про вжиття заходів щодо забезпечення позову, продовжено строк розгляду спору по 20.07.2016 р. включно, та розгляд справи відкладено на 04.07.2016 р.

17.06.2016р. позивач, Державне підприємство "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім.В.В.Докучаєва, надав до суду заяву (вх.№20194), в якій просить суд розглянути невідкладно заяву про забезпечення позову (вх.№18616 від 06.06.2016 р.).

Державне підприємство "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім.В.В.Докучаєва обґрунтовує свою заяву наступним.

У судовому засіданні 07.06.2016 р. заява про вжиття заходів до забезпечення позову розглянута не була, було задоволено заяви сторін про відкладення розгляду справи.

Позивач зазначає, що озима пшениця, яка була засіяна восени 2015 р. вже достигає і наступає період її збору, у зв'язку з чим, існує загроза того, що відповідач з дня на день розпочне збір врожаю на земельних ділянках, що є внеском позивача згідно спірного договору, та згодом реалізує цей урожай. Таким чином, відкладення розгляду заяви може негативно позначитися при виконанні рішення, у випадку задоволення позову.

Враховуючи викладене та положення ч.2 ст.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування заходів до забезпечення позову", в якій зазначено, що питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом і без проведення окремого судового засідання, керуючись ст.ст. 65-67 ГПК України, суд приходить до висновку про можливість розгляду відповідної заяви.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд встановив наступне.

26.01.2012 р. сторони уклали договір б/н про спільний обробок землі, згідно умов якого предметом і метою договору є об'єднання зусиль для досягнення наступних господарських цілей, у рамках чинного законодавства України, спільно обробляти земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1500,00 га для вирощування зернових, олійних культур, буряків, оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин, заготівля, виробництво та переробка сільськогосподарської продукції, надання послуг у сфері сільського господарства.

Згідно умов договору, внеском ДП "НДГ "Докучаєвське" є земельні ділянки, які надаються для спільного обробку, є державною власністю, знаходяться в постійному користуванні позивача і підлягають використанню за призначенням, а частка становить - 20%. Саме на цих земельних ділянках здійснюється вирощування врожаю, який потім реалізовується.

Додатком №1 (ас.28, т.с.1) до договору про спільний обробок земельної ділянки від 26.01.2012 р. визначені земельні ділянки, які є внеском позивача за спірним договором.

Позивач зазначає, що внаслідок невиконання договору відповідачем утворилась заборгованість, яка станом на 23.05.2016 р. складає 1 344 462,36 грн.

Восени 2015 р. ТОВ "Агрофірма "Рассвет" було засіяно спірні земельні ділянки озимою пшеницею, яку в період збору урожаю (літо 2016 р.) збере відповідач, внаслідок чого жодного прибутку від його продажу позивач не отримає у разі розірвання договору, при цьому 1 344 462,36 грн. боргу залишаться несплаченими.

Відповідно до п.2.3 Додатку №2 та №3 до спірного договору відповідач щорічно до грудня місяця наступного року, виплачує позивачу на поточний рахунок дохід за результатами спільної діяльності.

Відповідно до п.2.4 Додатку №2 та №3 до спірного договору незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності відповідач кожного місяця виплачує позивачу компенсаційну виплату за користування земельними ділянками, яка складає 687,12 грн. в рік.

Згідно з ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 ГПК України, встановлює, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

У пункту 45 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарські суди повинні оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: - наявність зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги; - ймовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню, у зв'язку із вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних інтересів осіб, які не є учасниками вказаного судового розгляду.

Пунктом 47 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено, що заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ч.1,2,3 ст. 594 Цивільного кодексу України:

"Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа".

Господарський суд за змістом ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

Вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дозволяє уникнути заподіянню ще більших збитків державному підприємству, вжиті заходи спроможні забезпечити та гарантувати реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову та будуть виступати гарантією виконання фінансових зобовязань відповідача, оскільки забезпечить схоронність врожаю від зникнення або зменшення, а також, такі заходи не мають наслідком повне припинення господарської діяльності ТОВ «Агрофірма «Рассвет». Такий спосіб забезпечення позову відповідає предмету позовних вимог.

Враховуючи, що предметом первісного позову є розірвання укладеного між сторонами договору б/н від 26.01.2012 р. про спільний обробок землі та стягнення з відповідача 1344462,36 гривень заборгованості, суд приходить до висновку про наявність прав у позивача у разі підтвердження цієї заборгованості на притримання врожаю в порядку ст. 594 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що врожай буде зібрано влітку 2016 р., а у зв'язку з наявною заборгованістю відповідача у позивача у разі підтвердження цієї заборгованості виникає право на притримання врожаю, у разі збору та продажу якого відповідачем, існує ймовірність унеможливлення в подальшому виконання рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності створення належних умов для запобігання ситуації нівелювання ефективності судового захисту, що (нівелювання) є неприпустимим у світлі положень ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, шляхом вжиття забезпечувальних заходів; належним і адекватним забезпечувальним заходом, який не призводить до припинення поточної господарської діяльності відповідача та, разом із цим, створює належні умови для ефективного судового захисту прав та інтересів позивача у разі задоволення його позовних вимог, встановлення заборони будь-яким фізичним або юридичним особам, у тому числі ТОВ "Агрофірма "Рассвет", крім ДП "НДГ "Докучаївське" та органів виконавчої служби вчиняти відповідні дії щодо збирання та відчуження озимої пшениці урожаю 2016 р. з земельних ділянок, зазначених у договорі про спільний обробок землі від 26.01.2012 р., укладений між сторонами.

З метою недопущення унеможливлення в подальшому виконання рішення у зв'язку з відсутністю урожаю 2016 р. озимої пшениці суд вважає за необхідне заборонити будь-яким фізичним або юридичним особам, у тому числі ТОВ "Агрофірма "Рассвет", крім ДП "НДГ "Докучаївське" та органів виконавчої служби вчиняти відповідні дії щодо її збирання та відчуження.

При цьому, суд враховує інтереси відповідача оскільки, вжиті заходи не будуть перешкоджати господарській діяльності ТОВ "Агрофірма "Рассвет", оскільки не має наслідком повного припинення їх господарської діяльності, жодним чином не заважає веденню ними власної звичайної господарської діяльності, не призводить до погіршення стану відповідача, не унеможливлює користування відповідними цивільними правами, а також не позбавляє учасників судового процесу можливості розпорядитися відповідними цивільними правами в разі відмови в позові, та крім того стягнути з позивача завдані накладеною забороною збитки.

Наразі про обґрунтованість вжиття заходів до забезпечення позову свідчать надані позивачем разом із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову докази.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність застосування ст.ст. 66, 67 ГПК України, зазначаючи, що обраний спосіб забезпечення позову повністю відповідає заявленим вимогам та позивачем наведені переконливі обґрунтування вчинення вказаної дії. Крім того, обраний спосіб забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності товариства.

У відповідності до п.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. N16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) (п.3 Постанови від 26.12.2011р. N16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову).

Відповідно до ст.67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору, отже, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагається до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р., застосування заходів до забезпечення позову є гарантією реального виконання рішення суду.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, вжиття таких заходів є правом господарського суду. Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд діє за внутрішнім переконанням на підставі та у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому розділ Х ГПК України не містить чіткого переліку спорів або обставин, за яких вживаються заходи до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

За загальним правилом, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, в силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу повинна довести його необхідність та адекватність.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ч.3 ст.5 Господарського кодексу України, субєкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог.

Суд враховує, що Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" № 475/97- ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до конвенції.

Згідно із ст.1 Першого протоколу Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року, майном у значенні ст.1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором.

Господарський суд за змістом ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

Враховуючи ймовірність відчуження третім особам майна відповідачем може унеможливить в подальшому виконання рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності створення належних умов для запобігання ситуації нівелювання ефективності судового захисту, що (нівелювання) є неприпустимим у світлі положень ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, шляхом вжиття забезпечувальних заходів; належним і адекватним забезпечувальним заходом, який не призводить до припинення поточної господарської діяльності відповідача, пов'язаної із спірним майном товариства та, разом із цим, створює належні умови для ефективного судового захисту прав та інтересів позивача у разі задоволення його позовних вимог, встановлення заборони відповідачеві вчиняти дії, що направлені на відчуження третім особам майна відповідача.

Дослідивши підстави, викладені в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, докази в її обґрунтування, та додані до позовної заяви матеріали, суд дійшов висновку про необхідність забезпечення позову.

Щодо обґрунтованості заходів забезпечення позову Пленум ВГСУ у п.3 Постанови від 26.12.2011р. N16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову звертає увагу на те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Наразі про обґрунтованість вжиття заходів до забезпечення позову свідчать надані позивачем разом із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову докази.

Отже, з урахуванням викладеного, можна дійти висновку, що відповідач, діючи на підставі оскаржуваного договору, продовжує його виконання без згоди позивача за наявності спору щодо законності цього договору.

Вказане є беззаперечним доказом недобросовісності відповідача у підприємницькій діяльності та намірів щодо ухилення від відповідальності за невиконання власних договірних зобов'язань. При цьому, чинне законодавство України дає можливість власнику майна безперешкодно, протягом досить короткого строку, здійснити відчуження всього майна - врожаю та виведення грошових коштів, яке було отримано на підставі оскаржуваного договору.

Тому, в разі невжиття заходів забезпечення позову, позивач буде позбавлений можливості реально захистити свої порушені права.

Викладені обставини, з урахуванням загальної економічної кризи та високого ступеню ризику неплатоспроможності суб'єктів сільськогосподарського ринку, означають наявність очевидної небезпеки заподіянню шкоди правам та інтересам позивача, захист цих прав позивача може стати неможливим без прийняття вище зазначених заходів забезпечення та для відновлення прав позивача необхідні будуть значні зусилля та витрати.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі, а отже, про наявність та достатність передбачених законом (ст. 66, 67 ГПК України) правових підстав для застосування у даній справі заходів до забезпечення позову шляхом заборони будь-яким фізичним або юридичним особам, у тому числі ТОВ "Агрофірма "Рассвет", крім ДП "НДГ "Докучаївське" та органів виконавчої служби вчиняти відповідні дії щодо збирання та відчуження урожаю 2016 р. озимої пшениці з земельних ділянок, зазначених у договорі про спільний обробок землі від 26.01.2012 р., укладеному сторонами.

За таких обставин, суд, керуючись ст.ст.43, 65, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони будь-яким фізичним та юридичним особам, в тому числі Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рассвет (код ЄДРПОУ 30712821), крім Державного підприємства Навчально-дослідне господарство Докучаєвське Харківського національного аграрного університету ім.В.В. Докучаєва та органів виконавчої служби, вчиняти певні дії, а саме:

- Здійснювати збирання озимої пшениці урожаю 2016 року з наступних земельних ділянок:

Поле № 1,1- ЗПС площею 69,0 га.

Поле № 2,2- ЗПС площею 60,9 га.

Поле № 3,3-ЗПС площею 60, 3 га.

Поле № 4,4- ЗПС площею 60,0 га.

Поле № 5,5- ЗПС площею 60, 7 га.

Поле № 6,6- ЗПС площею 58, 6 га.

Поле № 7,7 - ЗПС площею 65, 2 га.

Поле № 8,8- ЗПС площею 55.0 га.

Поле № 13,1 - ЦКС площею 64, 0 га.

Поле №14,2- ЦКС площею 25,0 га.

Поле №15,3- ЦКС площею 52,0 га.

Поле №17,5- ЦКС площею 17, 0 га.

Поле № 18,5 - ЦКС площею 33, 3 га.

Поле № 19,6- ЦКС площею 47, 5 га.

Поле № 20,7- ЦКС площею 53, 0 га.

Поле № 21,8-ЦКС площею 53,2 га.

Поле № 22,1-3 ПЗПС площею 48,6 га.

Поле № 23,4- ПЗПС площею 10, 5 га.

Поле № 24,5- ПЗПС площею 17, 7 га.

Поле № 26,1-2- ППС площею 21, 9га.

Поле № 27,3- ППС площею 8, 6 га.

Поле № 28,4-5-ППС площею 19,5 га.

Поле № 29,6- ППС площею 9, 2 га.

Поле № 30,7- ВПС площею 41,3 га.

Поле № 31,8 - ВПС площею 48,6 га.

Поле № 32,9- ВПС площею 26, 0 га.

Поле №34,10-ВПС площею 9,0 га.,

що знаходяться на території Роганської сільської ради Харківського району Харківської області;

Поле № 9,9- ЗПС площею 40, 6 га.

Поле № 10,9- ЗПС площею 14, 3 га.

Поле №11,9- ЗПС площею 48, 0 га.

Поле № 12,9 - ЗПС площею 42, 0 га.,

що знаходяться на території Васищевської сільської ради Харківського району Харківської області.

- Здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження озимої пшениці урожаю 2016 року з наступних земельних ділянок:

-Поле № 1,1- ЗПС площею 69,0 га.

-Поле № 2,2- ЗПС площею 60,9 га.

- Поле № 3,3-ЗПС площею 60, 3 га.

-Поле № 4,4- ЗПС площею 60,0 га.

-Поле № 5,5- ЗПС площею 60, 7 га.

-Поле № 6,6- ЗПС площею 58, 6 га.

-Поле № 7,7 - ЗПС площею 65, 2 га.

-Поле № 8,8- ЗПС площею 55.0 га.

-Поле № 13,1 - ЦКС площею 64, 0 га.

-Поле №14,2- ЦКС площею 25,0 га.

- Поле №15,3- ЦКС площею 52,0 га.

-Поле №17,5- ЦКС площею 17, 0 га.

-Поле № 18,5 - ЦКС площею 33, 3 га.

-Поле № 19,6- ЦКС площею 47, 5 га.

-Поле № 20,7- ЦКС площею 53, 0 га.

-Поле № 21,8-ЦКС площею 53,2 га.

-Поле № 22,1-3 ПЗПС площею 48,6 га.

-Поле № 23,4- ПЗПС площею 10, 5 га.

-Поле № 24,5- ПЗПС площею 17, 7 га.

-Поле № 26,1-2- ППС площею 21, 9га.

-Поле № 27,3- ППС площею 8, 6 га.

-Поле № 28,4-5-ППС площею 19,5 га.

-Поле № 29,6- ППС площею 9, 2 га.

-Поле № 30,7- ВПС площею 41,3 га.

-Поле № 31,8 - ВПС площею 48,6 га.

-Поле № 32,9- ВПС площею 26, 0 га.

-Поле № 34,10-ВПС площею 9,0 га.,

що знаходяться на території Роганської сільської ради Харківського району Харківської області;

-Поле № 9,9- ЗПС площею 40, 6 га.

-Поле № 10,9- ЗПС площею 14, 3 га.

-Поле №11,9- ЗПС площею 48, 0 га.

-Поле № 12,9 - ЗПС площею 42, 0 га.,

що знаходяться на території Васищевської сільської ради Харківського району Харківської області, земельні ділянки визначені Додатком №1 до договору про спільний обробок земельної ділянки від 26.01.2012 р., укладений між Державним підприємством Навчально-дослідне господарство Докучаєвське Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (код ЄДРПОУ 00487522) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рассвет (код ЄДРПОУ 30712821).

Зазначені поля знаходяться на земельних ділянках під кадастровими номерами: 6325158500:02:002:0003, 6325158500:02:007:0018, 6325158500:02:012:0002, 6325158500:02:009:0004, 6325158500:02:016:0001, 6325181500:01:010:0002, 6325156400:01:014:0005, 6325156400:01:014:0004, 6325158500:02:023:0047, 6325158500:02:018:0025, 6325158500:03:008:0076, 6325158500:03:008:0079, 6325158500:03:008:0077, 6325158502:00:010:0021, 6325158500:03:008:0083, 6325158500:03:008:0078, 6325158500:03:008:0063, 6325158500:03:008:0082, 6325158500:03:008:0084.

Ухвала набирає чинності з моменту її винесення, з 17 червня 2016 року, підлягає негайному виконанню та є виконавчим документом, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Строк пред'явлення ухвали до виконання один рік до 18 червня 2017 року.

Стягувачем за даною ухвалою є Державне підприємство Навчально-дослідне господарство Докучаєвське Харківського національного аграрного університету ім.В.В. Докучаєва (код ЄДРПОУ 00487522, 62482, Харківська обл., Харківський район, с.Комуніст, вул.Докучаєва,2-а).

Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рассвет (код ЄДРПОУ 30712821, 62482, Харківська обл., Харківський район, с.Тернова).

Суддя ОСОБА_1