Рішення № 58407110, 14.06.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2016р. Справа№ 914/1160/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білан О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго, м.Львів

до відповідача: Львівський інститут приватного акціонерного товариства Вищий навчальний заклад Міжрегіональна академія управління персоналом, м.Львів

про стягнення заборгованості

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник;

від відповідача: не зявився;

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго до Львівського інституту приватного акціонерного товариства Вищий навчальний заклад Міжрегіональна академія управління персоналом про стягнення основного боргу в розмірі 108169грн. 56коп., пені в розмірі 3994грн. 44коп., інфляційних втрат в розмірі 448грн. 29коп. та 3% річних у розмірі 337грн. 79коп.

Ухвалою суду від 29.04.2016р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 24.05.2016р. З метою повного і всестороннього зясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, враховуючи неявку в судове засідання сторін та невиконання ними в повному обсязі вимог попередньої ухвали суду, ухвалою суду від 24.05.2016р. розгляд справи відкладено на 14.06.2016р.

В судове засідання 14.06.2016р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просить суд позов задоволити.

В судові засідання 24.05.2016р. та 14.06.2016р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги ухвал суду не виконав. Причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції про надіслання рекомендованої кореспонденції з повідомленням про вручення, внесенням ухвал до Єдиного державного реєстру судових рішень та поштовими повідомленнями про вручення №7905902817741, №7905902921859. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача, станом на 14.06.2016р. не поступало.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обовязок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,

в с т а н о в и в:

01.01.2004р. між Львівським міським комунальним підприємством Львівтеплоенерго (енергопостачальна організація) та Міжрегіональною академією управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) (споживач) укладено договір №3952/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до розділу 1 договору енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Пунктом 2.1. договору встановлено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах, згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гаряче водопостачання протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами влади.

Згідно із п.п.10.1, 10.4 даного договору №3952/Ш від 01.01.2004р. цей договір набув чинності з дня його підписання та діяв до 01.10.2004р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів надіслання повідомлення про припинення договору суду не представлено.

Згідно із п.6.3. договору споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

На виконання договірних зобовязань позивачем з 01.09.2015 року по 31.03.2016 року надано послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, що підтверджується актом включення системи теплоспоживання, проведеними розрахунками та виставленими рахунками на оплату наданих послуг. Відповідач свої зобовязання щодо оплати на виконання умов укладеного договору не виконував, внаслідок чого у відповідача, за період з 01.09.2015 року по 31.03.2016 року, перед позивачем виникла заборгованість у сумі 108169грн. 56коп.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день прийняття рішення доказів у спростування вищевикладеного не представлено, доказів оплати заборгованості суду не надано.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 448грн. 29коп. за період з 01.11.2015р. по 31.03.2016р. та 3% річних в розмірі 337грн. 79коп. за період з 16.10.2015р. по 11.04.2016р. (розрахунки долучені до матеріалів справи).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.3. договору №3952/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді встановлено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує енергопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. Так, згідно п.7.2.3. договору, позивач нарахував відповідачу за період з 16.01.2016р. по 31.03.2016р. пеню у розмірі 3994грн. 44коп. (розрахунок долучений до матеріалів справи). Перевіривши проведений позивачем розрахунок пені, встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки при нарахуванні пені, відтак в перерахунку пеня, задоволенню підлягає в сумі 3983грн. 54коп. В решті суми нарахованої пені, позовні вимоги заявлені, необґрунтовано.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення основного боргу в сумі 108169грн. 56коп., пені у розмірі 3983грн 54коп., інфляційних втрат у розмірі 448грн. 29коп. та 3% річних в розмірі 337грн. 79коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення пені належить відмовити.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог, відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49,75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Львівського інституту приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» (79059, м.Львів, вул.І.Мазепи, буд. 29, код ЄДРПОУ 25558766) на користь Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго (79040, м.Львів, вул.Д.Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) 108169грн. 56коп. основного боргу, 3983грн. 54коп. пені, 448грн. 29коп. інфляційних втрат, 337грн. 79коп. 3% річних та 1694грн. 09коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 17.06.2016р.

Суддя Іванчук С.В.