Рішення № 58407076, 14.06.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 червня 2016 року Справа № 922/5848/14

Провадження №34/913/575/15

Господарський суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя Драгнєвіч О.В.,

судді : Зюбанова Н.М.,

Масловський С.В.,

при секретарі судового засідання Дмітрієвій К.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув;

розглянувши матеріали справи №922/5848/14

за позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м.Сєвєродонецьк-3, Луганської області

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 80241 грн 04 коп.

С У Т Ь С П О Р У :

Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 79 060,16 грн. за теплову енергію у вигляді гарячої води за опалювальні періоди з 22.12.2011 по 05.04.2012, з 01.11.2012 по 03.04.2013, з 15.10.2013 по 06.04.2014, 3 % річних у розмірі 908, 63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 250, 36 грн. (з урахуванням поданої в подальшому заяви про збільшення розміру позовних вимог - т.1 а.с.225-226).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.02.2015 у справі №922/5848/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2015 у справі

№ 922/5848/14 рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 скасовано, направлено справу на новий розгляд.

При цьому, скасовуючи суд касаційної інстанції вказав на те, що суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. ст. 47, 43, 84, 105 ГПК України, не спростували та не відхилили доводів позивача, викладених у письмових поясненнях до позовної заяви, в апеляційній скарзі про те, що відповідач у передбаченому Правилами надання послуг з централізованого опалення порядку не здійснював відключення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, а самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

До того, суди попередніх інстанцій, зазначаючи про те, що після складення акту обстеження технічного стану системи теплопостачання за адресою: АДРЕСА_2 маг. "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 09.11.2005 позивачем відповідачу фактично послуги з опалення не надавалися, залишили поза увагою та правовим аналізом те, що в матеріалах справи наявні рішення господарських судів, якими стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за теплову енергію у вигляді гарячої води, яка виникла після 09.11.2005.

Крім того, суд першої інстанції, відхиляючи клопотання відповідача про припинення провадження у справі № 922/5848/14 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за теплову енергію у вигляді гарячої води за період з 22.12.2011 по 03.04.2013 на підставі п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України не навів правового обґрунтування його відхилення, що суперечить положенням статті 84 Господарського процесуального кодексу України та положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства України.

У відповідності до ч.1 ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2015 для нового розгляду справи визначено суддю Іванова А.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.08.2015 порушено провадження за новим розглядом, розгляд справи призначено на 20.08.2015.

19 серпня 2015 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Іванова А.В. на підставі розпорядження №65-р від 19.08.2015 у відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, був проведений повторний автоматичний розподіл судової справи між суддями. За результатами повторного автоматичного розподілу зазначена справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2015).

У зв'язку зі складністю справи, у відповідності до ст.ст. 2-1, 4-6 Господарського процесуального кодексу України, згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 09.10.2015, для розгляду справи визначено колегію у складі суддів: Драгнєвіч О.В. - головуючий суддя, судді - Зюбанова Н.М., Масловський С.В.

Розгляд справи починається заново в разі зміни складу суду, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 ГПК (абзац 3 п. 3.8 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Позивачем у відповідності до ст.22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про зменшення розміру позовних вимог №06-05/1-158 від 18.08.2015 (т.2, а.с.101-102), якою зменшив розмір позовних вимог, зокрема в частині суми основного боргу, з 79060 грн 16 коп. до 76082 грн 05 коп. у зв'язку із здійсненими проплатами відповідачем, та просив стягнути з відповідача : 76082 грн 05 коп.- суму основного боргу, 908,63 - 3% річних, 3250 грн 36 коп. - інфляційні нарахування.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.10.2015 подана позивачем заява у відповідності до вимог ст.22 ГПК України прийнята судом, розгляд спору здійснюється з її урахуванням (т.2, а.с.176-178).

Як вбачається, позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, посилається на те, що позивачем в опалювальні сезони : 2011-2012 років: у періоді з 22 грудня 2011 року по 05 квітня 2012 року; 2012-2013 років: у періоді з 01 листопада 2012 року по 03 квітня 2013 року; 2013-2014 років: у періоді з 15 жовтня 2013 року по 06 квітня 2014 року; поставило відповідачу до належного йому на праві власності нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 211,6 м2, теплову енергію у вигляді гарячої води на загальну суму 16379,76 грн. (згідно первісних позовних вимог).

У відповідності до даних акту обстеження технічного стану системи теплопостачання від 09.11.2005 року за вказаною адресою, в даному приміщенні, на підставі проекту 212/05-ОВ від 02.11.2005 року проведена реконструкція системи опалення, з 09.11.2005 року приміщення переведено на автономне, встановлено газовий котел, опалення, в приміщенні знаходяться 175,7 м опалювальних стояків з тепловіддачею 5,35 Гкал на рік. З 09.11.2005 року відділ збуту ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» нарахування за отриману теплову енергію відповідачеу здійснював по діючим тарифам на момент розрахунку за 5,35 Гкал на рік, а відповідач щорічно, до 1 жовтня, повинен здійснювати оплату розрахункової величини 5,35 Гкал на рік по діючим тарифам. Відповідачу у наведених вище періодах надсилалися рахунки, які є також актами здавання - приймання поставленої теплової енергії на опалення нежитлового приміщення відповідача.

З метою досудового врегулювання спору, відповідачу також неодноразово направлялися претензії щодо оплати заборгованості за спожиту теплову енергію.

Проте, в порушення вимог чинного законодавства України, відповідач свої зобов'язання з належного та своєчасного проведення розрахунку за поставлену теплову енергію у вигляді гарячої води на централізоване опалення нежитлового приміщення, розташованого за вказаною адресою не виконав, внаслідок чого за відповідачем рахується заявлена до стягнення заборгованість.

В подальшому заявою про збільшення розміру позовних вимог від 30.01.2015 позивачем було збільшено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлену теплову енергію до 79060 грн 16 коп. в зв'язку із не укладенням між сторонами відповідного договору на постачання теплової енергії та застосування у розрахунку для визначеня максимального/середнього теплового потоку на опалення житлових споруд, річних витрат тепла житловими спорудами, застосовуючи нормативи ДБН В.2.5-39:2008 Теплові мережі «Інженерне обладнання будинків і споруд» (т.1, а.с. 217-221, 225-226), надалі - зменшено до 76082 грн 05 коп. у зв'язку із частковою оплатою (т.2, а.с.101-102).

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості та нарахованих у відповідності до ст.625 ЦК України інфляційних втрат, 3% річних у зв'язку із допущенням прострочення виконання грошового зобов'язання.

В наданих протягом розгляду спору поясненнях позивач додатково обґрунтував позовні вимоги, зазначивши про наступне: відповідач відмовився від підписання відповідного договору про надання житлово-комунальних послуг, однак зазначене не звільняє останнього від встановленого законом обов'язку сплачувати отримані послуги; оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правомірного відключення від мереж централізованого опалення, зазначене свідчить про самовільне (без отримання відповідного дозволу) здійснення відключення житлового приміщення, а тому відсутні підстави, за твердженням позивача, не нараховувати оплату послуг за централізоване опалення; про безпідставність доводів відповідача щодо неотримання відповідних послуг свідчать прийняті в інших справах №14/156 та №27/190/2011 судові рішення, якими зокрема, стягнута з відповідача заборгованість за отримані послуги з теплопостачання за опалювальні сезони 2009 - 2010, 2010 - 2011 років; оскільки відсутній прилад обліку теплової енергії, обсяг фактично спожитої визначено позивачем розрахунковим способом відповідно до теплового навантаження опалювального приміщення з урахуванням середньомісячної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді відповідно до п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630; заборгованість відповідача за отримані послуги з теплопостачання в інших справах №14/156 та №27/190/2011, №913/1691/13 на сьогоднішній день погашена в повному обсязі.

Відповідач у наданих відзивах та письмових поясненнях заперечує проти задоволення позову, посилається на неотримання відповідних послуг в зазначених обсягах, з огляду на відключення приміщення від мереж централізованого опалення ще в 2005 році; проведення відключення від системи централізованого опалення відбулося не порушуючи вимоги Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4, оскільки останній набрав чинності пізніше проведеного відключення, 20.12.2005; вважає, оскільки акт обстеження від 09.11.2005 був підписаних представниками позивача без застережень чи зауважень та оскільки на час відключення приміщення прямих нормативних заборон не було передбачено, відключення було проведено у відповідності до вимог закону; про відсутність споживання також свідчить факт відсутності точки передачі послуг оскільки в будинку, де знаходиться приміщення відсутні мережі позивача; розрахунок проведено позивачем неправомірно з огляду на використання, за твердженням відповідача, неіснуючих показників фактичної величини теплового навантаження, визначеного у договорі, кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання.

Крім того, відповідачем під час первісного розгляду спору заявлялися клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених за період з 22.12.2011 по 03.04.2013 на підставі п.2.ч.1 ст.80 ГПК України, з огляду на наявність рішень судів у справі №913/1691/13, та зупинення провадження у справі до остаточного вирішення спору у справі №913/1691/13. В заявах та письмових поясненнях, поданих в подальшому під час нового розгляду спору відповідач просив врахувати клопотання та письмові пояснення, які надавалися ним під час первісного розгляду спору.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.11.2015 призначено судову технічну експертизу для визначення середньорічної величини витрат тепла у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", за наявними у справі матеріалами. Провадження у справі зупинено до одержання висновку експерта.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.06.2016 у зв'язку із поверненням на адресу суду експертною установою матеріалів справи №922/5848/14 разом із висновком судової експертизи № 814 від 24.05.2016., поновлено провадження у справі, розгляд призначено на 14.06.2016.

В судове засідання від 14.06.2016 повноважні представники сторін не прибули, хоча були повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

З метою належного повідомлення сторін, додатково судом були передані сторонам телефонограми про час та місце судового засідання.

В телефонному режимі представником позивача було повідомлено про неможливість прибуття в судове засідання, оскільки підприємство перебуває в процедурі банкрутства, відбувається простой у роботі, відрядження не оформлюються.

Відповідач хоча й не прибув у судове засідання, однак, через канцелярію суду надав письмові пояснення з урахуванням результатів проведеного у справі експертного дослідження, в яких вказав на наступне: результати експертного дослідження підтверджують, що вказаний у акті від 09.11.2005 тепловий потік від стояків величиною 5,35 Гкал/р є завищеним вдвічі; є фактично втратами, а не постачанням теплової енергії; чинним законодавством не передбачена компенсація втрат виробникам, транспортувальникам або постачальникам теплової енергії; вважає, що дані втрати є втратами у мережах іншої особи, а саме КП «Сєвєродонецькі теплові мережі», яка не є стороною у справі. За таких обставин, відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники обох сторін, які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого, з метою додержання процесуальних строків, справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору без участі представників сторін у даному судовому засіданні, підстави для відкладення розгляду відсутні.

Крім того, суд враховує, що від сторін не надходило обґрунтованих клопотань про продовження розгляду спору, відкладення розгляду, а ухвалою суду від 02.06.2016 не визнавалася явка представників обов'язковою.

В судовому засіданні 14.06.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

З'ясувавши обставини та дослідивши зібрані у справі докази, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

Позивачем протягом опалювальних сезонів 2011-2012 років: у періоді з 22 грудня 2011 року по 05 квітня 2012 року; 2012-2013 років: у періоді з 01 листопада 2012 року по 03 квітня 2013 року; 2013-2014 років: у періоді з 15 жовтня 2013 року по 06 квітня 2014 року; поставлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 до належного йому на праві власності, нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 211,6 м2, теплову енергію у вигляді гарячої води на загальну суму 16379,76 грн. (згідно заявлених первісних позовних вимог, т.1, а.с.4-19).

Згідно акту обстеження технічного стану системи теплопостачання від 09.11.2005 року за вказаною адресою, в даному приміщенні, на підставі проекту 212/05-ОВ від 02.11.2005 року проведена реконструкція системи опалення, з 09.11.2005 року приміщення переведено на автономне, газовий котел, опалення, в приміщенні знаходяться 175,7 м опалювальних стояків з тепловіддачею 5,35 Гкал на рік,.

Погоджено, що з 09.11.2005 відділ збуту ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» нарахування за опалення за вказаною адресою здійснює по діючим тарифам на момент розрахунку за 5,35 Гкал на рік, а володілець щорічно, до 1 жовтня, здійснює оплату розрахункової величини 5,35 Гкал на рік по діючим тарифам (т.1, а.с.25).

Відповідачу у наведених вище періодах надсилалися рахунки, які є також актами здавання - приймання поставленої теплової енергії на опалення нежитлового приміщення відповідача.

Згідно довідки Комунального підприємства «Житлосервіс «Світанок» № 5 від « 08» січня 2015 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, в якому на першому поверсі розташоване нежитлове приміщення відповідача і до якого постачається теплова енергія, обладнано системою централізованого опалення з верхньою розводкою та вертикальним розміщенням стояків, яка в свою чергу гідравлічно та теплотехнічно об'єднана з системами опалення усіх житлових та нежитлових приміщень у даному будинку, що в свою чергу разом становить єдину систему опалення житлового будинку.

Будинок знаходиться на балансі Комунального підприємства «Житлосервіс «Світанок». Централізоване гаряче водопостачання та централізоване опалення даного будинку здійснюється Державним підприємством «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (т.1, а.с.142).

Рішенням Сєвєродонецької міської ради Виконавчим комітетом №1314 від 09.08.2005 вирішено визнати виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у житловому фонді міської ради теплопостачальні підприємства : КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» та ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» (т.1, а.с.143).

Факт постачання теплої енергії у наведених вищеопалювальних сезонах до приміщення відповідача підтверджується актами про включення/відключення теплоустановок в даному будинку від 24.10.2011 року, 05.04.2012 року, 01.11.2012 року, 03.04.2013року, 15.10.2013 року.

Матеріали справи свідчать про те, що в подальшому позивачем було збільшено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлену теплову енергію до 79060 грн 16 коп. в зв'язку із ухиленням відповідача від укладення договору на постачання теплової енергії, застосовано інший алгоритм розрахунку розрахунку для визначеня теплового потоку на опалення житлових споруд, річних витрат тепла житловими спорудами, застосовуючи нормативи ДБН В.2.5-39:2008 Теплові мережі «Інженерне обладнання будинків і споруд» (т.1, а.с. 217-221, 225-226), надалі - зменшено до 76082 грн 05 коп. у зв'язку із частковою оплатою (т.2, а.с.101-102).

В матеріалах справи наявна копія договору від 22 грудня 2003 року укладеного між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (споживач) №295 про постачання теплової енергії в гарячій воді, який, як було встановлено судом під час розгляду іншої справи №913/1691/13, припинив свою дію з 22.12.2011 року (т.1, а.с.26-28).

Умовами вказаного договору було передбачено постачання відповідачу теплової енергії в гарячій водіт в межах Qна рік=29 Гкал/рік.

Зокрема, рішенням господарського суду Луганської області від 15.01.2014 у справі №913/1691/13 за позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Сєвєродонецькі теплові мережі" про стягнення 18639 грн. 06 коп. за договором №295 від 22.12.2003 року, відмовлено в позові.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2014, рішення господарського суду Луганської області від 15.01.2014 у справі №913/1691/13 в частині відмови у позові про стягнення заборгованості за теплову енергію, спожиту за період з 24.10.2011 по 21.12.2011 на суму в розмірі 1882,51 грн., 3% річних на суму в розмірі 84,17 грн., пені на суму в розмірі 1882,51грн., інфляційних втрат на суму в розмірі 1,88 грн., скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову в цій частині вимог.В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 15.01.2014 у справі №913/1691/13 залишено без змін.

Розглянувши заявлене клопотання відповідача про припинення провадження у даній справі №922/5848/14 в частині позовних вимог, заявлених за період з 22.12.2011 по 03.04.2013 на підставі п.2.ч.1 ст.80 ГПК України, з огляду на наявність рішень судів у справі №913/1691/13, суд відмовляє в його задоволенні, враховуючи наступне.

Згідно п.2 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Судом встановлено, що у даних справах позовні вимоги заявлені з різних підстав, а також фактично за різний період нарахування заборгованості. Зокрема, у справі №913/1691/13 предметом дослідження була заборгованість за період з 24.10.2011 по 03.04.2013, що виникла на підставі наявних договірних відносин сторін. У даній справі №922/5848/14 позивач заявляє до стягнення заборгованість за період з 22.12.2011 по 06.04.2014 (після закінчення сторку дії договору у відповідності до положень ст.11 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для припинення провадження на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України в цій частині позовних вимог, а також відсутні підстави для зупинення провадження у справі №922/5848/14 до остаточного вирішення спору у справі №913/1691/13 (враховуючи набрання постанови суду законної сили на час розгляду даного спору).

Крім того, надаючи оцінку спірним правовідносинам сторін, суд звертає увагу на наявність інших рішень судів, прийнятих в інших справах у спорах між тими ж сторонами, за результатами розгляду яких позовні вимоги до відповідача були задоволені:

Зокрема, рішенням господарського суду Луганської області від 20.05.2010 у справі №14/156, яке було залишено без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду №14/156 від 15.07.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2010, присуджено до стягнення з відповідача заборгованість в сумі 3720,19 грн згідно договору №295 від 22.12.2003, пеню в сумі 3720,19, інфляційні втрати - 245,35 грн, 3% річних - 32,72 грн (т.1, а.с.115-120).

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.11.2011 у справі №27/190/2011 первісний позов задоволено, стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 3720,19 грн згідно договору №295 від 22.12.2003, пеню в сумі 3720,19, інфляційні втрати - 200,89 грн, 3% річних - 98,46 грн., яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2012 (т.1, а.с.157-167).

Зокрема, під час розгляду даної справи №27/190/2011, судами було встановлено, що система теплопостачання будинку цілісна, а обсяг споживання підтверджений проектною документацією та підписаний відповідачем, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 актом вводу автономного опалення в дію від 09.11.2005. Акт також підписано комісією без зауважень. Вартість послуг з теплопостачання відповідачу обраховується в межах цієї справи на підставі цих даних.

В письмових поясненнях від 05.10.2015 позивачем підтверджено, що заборгованість відповідачем у вказаних справах №14/156, №27/190/2011, №913/1691/13 погашена в повному обсязі (т.2 а.с.161-166).

Зі змісту позовних матеріалів у даній справі вбачається, що листом від 04.12.2014 року №08-06-348 позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, підготовлений на основі типового договору, передбаченого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.

Однак, відповідач не надав відповіді на дану пропозицію укласти договір, за твердженням позивача, ухилявся від укладення договору про надання комунальних послуг, таким чином, на думку позивача, незважаючи на те, що відповідач не уклав відповідний договір, дані обставини не можуть бути підставою для звільнення його від оплати у повному обсязі.

З метою досудового врегулювання спору, відповідачу неодноразово направлялися претензії щодо оплати заборгованості за спожиту теплову енергію.

В порушення вимог чинного законодавства України, відповідач свої зобов'язання по проведенню оплати з поставлену теплову енергію у вигляді гарячої води на централізоване опалення нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" не виконав, внаслідок чого за відповідачем обраховується заборгованість (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог та зменшення позовних вимог), складає 80241 грн 04 коп.

Позивач на обґрунтування заявлених вимог зазначив про те, що відсутність договору, укладеного між сторонами, не є підставою для звільнення відповідача від оплати заборгованості за отриману теплову енергію, оскільки згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є фактичне постачання теплової енергії та її отримання відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись із первісними позовними вимогами про стягнення з відповідача боргу в сумі 16379 грн 76 коп. за виставленими рахунками від 31.10.2011, 31.10.2012, 31.10.2013 (т.1, а.с. 4-19), в розрахунку кількості спожитої відповідачем теплової енергії в зазначені опалювальні періоди керувався даними складеного та підписаного сторонами акту обстеження технічного стану системи теплопостачання від 09.11.2005, використовуючи розрахункову величину 5,35 Гкал/рік з урахуванням діючих тарифів на час розрахунку (т.1, а.с.25).

В подальшому, заявою про збільшення розміру позовних вимог від 30.01.2015 позивачем було збільшено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлену теплову енергію до 79060 грн 16 коп. в зв'язку із не укладенням між сторонами відповідного договору на постачання теплової енергії (т.1, а.с. 225-226), та зменшено до 76082 грн 05 коп. у зв'язку із частковою оплатою (т.2, а.с.101-102).

Матеріали справи свідчать про те, що позивач під час розрахунку врахував що нежитлове приміщення відповідача не обладнано приладом обліку теплової енергії, відповідачем доказів про відключення приміщення від мереж централізованого опалення у встановленому чинним законодавством порядку не надано (проект відключення 212/05-ОВ від 02.11.2005, на який посилається відповідач, не представлено), та провів розрахунок поставленої теплової енергії в зазначені опалювальні сезони згідно абз.2 п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, з урахуванням вимог ДБН В.2.5.-39:2008 Теплові мережі "Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди" розрахунковим способом відповідно до теплового навантаження опалювального приміщення з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді відповідно (т.1, а.с.217-220, т.2, а.с. 164-165).

Відповідач у відзиві на позовну заяву та подальших письмових поясненнях доводи позивача відхилив, посилаючись на відсутність фактичного теплоспоживання в зв'язку з проведеною реконструкцією приміщення та відключення від централізованої системи опалення, здійснення ізоляції стояків в приміщенні, переведення з 09.11.2005 приміщення на автономне опалення (газовий котел) у відповідності до розробленого проекта 212/05-ОВ від 02.11.2005.

На підтвердження зазначених доводів на вимогу суду відповідачем надано копію розробленого ЧП "Зодіак-МТ" робочого проекту 212/05-ОВ 2005 року, отриману вже від нового власника приміщення ОСОБА_3

Відповідач, посилаючись на дані вказаного проекту, стверджує про помилковість зазначення позивачем в акті обстеження від 09.11.2005 та подальше використання при розрахунку 5,35 Гкал/рік в якості розрахункової величини. Вважає, що в розрахунку позивачем безпідставно використовується зазначена розрахункова величина, яка є значно завищеною та згідно п.2.1. проекту 212/05-ОВ, за твердженням відповідача, відображає тепловий потік саме неізольованих стояків. Натомість, з урахуванням проведеної відповідачем в приміщенні теплоізоляції стояків у 2005 році, у відповідності до даних п.1.14 проекту 212/05-ОВ тепловіддача стояків складає не більше 0,0375 Вт (м х С) та має використовуватися в якості розрахункової величини.

Проаналізувавши вказані фактичні обставини справи та надані сторонами докази, які є суперечливими, суд дійшов висновку, що для належного розгляду спору є доцільним призначення судової технічної експертизи для встановлення дійсної розрахункової середньорічної величини витрат тепла у приміщенні за адресою м. Сєвєродонецьк, пр.Гвардійський 6, за наявними у справі матеріалами, зокрема, наданої копії розробленого ЧП "Зодіак-МТ" робочого проекту 212/05-ОВ 2005 року.

За результатами проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи надано висновок №814 від 24.05.2016, згідно якого дійсна розрахункова середньорічна величина витрат тепла у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2, за розробленим ЧП "Зодіак-МТ" робочим проектом 212/05-ОВ 2005 року з урахуванням визначеної теплоізоляції типу К-FLEX Linear Полоси довжиною 1500 мм дорівнює 2,612 Гкал на опалювальний період (рік).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг (відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі № 916/3566/13).

Під час розгляду спору судом встановлено, що між сторонами відповідний договір не укладено.

Однак, за висновком суду, відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується відповідним обсягом.

Натомість суд приймає до уваги наявний в матеріалах справи акт обстеження технічного стану системи теплопостачання від 09.11.2005, яким підтверджено, що за адресою АДРЕСА_2, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», в приміщенні, на підставі проекту 212/05-ОВ від 02.11.2005 року була проведена реконструкція системи опалення, з 09.11.2005 року приміщення переведено на автономне, газовий котел, опалення, в приміщенні знаходяться 175,7 м опалювальних стояків з тепловіддачею 5,35 Гкал на рік,.

Зі змісту акту вбачається, що сторонами (від позивача - членами відповідної комісії; з іншої сторони - самим володільцем, відповідачем) було погоджено, що з 09.11.2005 відділ збуту ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» нарахування за опалення за вказаною адресою здійснює по діючим тарифам на момент розрахунку за 5,35 Гкал на рік, а володілець щорічно, до 1 жовтня, здійснює оплату розрахункової величини 5,35 Гкал на рік по діючим тарифам (т.1, а.с.25).

Зазначений акт також затверджений затупником директора позивача ОСОБА_4, підпис якого скріплено печаткою підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ГК України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Правила користування енергією, якщо інше не передбачено законом, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, передбачено, що про відключення будинків (окремих приміщень) від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води складається Акт.

Суд не погоджується з доводами позивача, який посилається на вказаний нормативний акт, яким забороняється самовільне відключення від мереж централізованого опалення без дотримання відповідної процедури, в обґрунтування неправомірності дій відповідача щодо проведеної реконструкції.

Як вбачається з матеріалів справи, реконструкція в приміщенні (ізоляція стояків, встановлення газового котлу) була проведена відповідачем раніше, зокрема, станом на 09.11.2005 відповідною комісієї за результатами проведеного обстеження приміщення вже було встановлено, що проведена реконструкція, в приміщенні знаходяться 175,7 м. опалювальних стояків з тепловіддачею 5,35 Гкал/рік. та погоджно відповідний порядок проведення розрахунків між сторонами.

Натомість, як з'ясовано судом, зазначений Порядок відключення, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, набрав чинності пізніше, 09.12.2005 зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Крім того, з наданого відповідачем на вимогу суду робочого проекту 212/05-ОВ 2005 року, на підставі якого була проведена реконструкція системи опалювання, вбачається що проводилася ізоляція опалювальних стояків. Проект свого часу також було погоджено позивачем в особі заступника директора ОСОБА_4, підпис якого скріплений печаткою підприємства; результати розрахунків окремо погоджено з позивачем (т.т.2, а.с. 236); погоджено з балансоутримувачем будинку - Комунальним підприємством «Житлосервіс «Світанок» (т.2, а.с.238).

У відповідності до положень ст.ст.33-34, 42 ГПК України суд приймає в якості належного доказу наданий висновок №814 від 24.05.2016, згідно якого за результатами проведеного дослідження встановлено, що враховуючи особливості проведеної реконструкції (ізоляції стояків) в приміщенні відповідача дійсна розрахункова середньорічна величина витрат тепла складає саме 2,612 Гкал на опалювальний період, що є майже вдвічі меншою величиною, ніж заявлялося первісно позивачем до стягнення (з розрахунку 5,35 Гкал/рік в позові).

Позивачем вказаних висновків не спростовано. Оскільки сторонами не надано правильного розрахунку фактичної вартості тепловіддачі стояків в опалювальні періоди, за які заявляється позивачем до стягнення борг (з урахуванням висновків експертного дослідження), суд самостійно перевірив наявні в матеріалах справи розрахунки та здійснив правильний.

Враховуючи вищевстановлені обставини, а також результати проведеної експертизи, суд не приймає до уваги розрахунок позивача, наведений у заяві про збільшення розміру позовних вимог (т.1, а.с.217-226), оскільки в ньому застосовано інший алгоритм розрахунку та нормативи, встановлені ДБН В.2.5-39:2008 Теплові мережі «Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди» для визначення теплових потоків гарячого водопостачання для житлових районів міста, зокрема, за формулою, якою не враховується показники ізоляції теплових стояків.

За таких обставин, правильним за алгоритмом, враховуючи встановлені обставини, є наведений позивачем первісний розрахунок, однак, в якому позивачем помилково застосовується кількість теплової енергії в розмірі 5,35 Гкал/рік, тоді як необхідно 2,612 Гкал/рік (т.1, а.с.16-17).

За розрахунком суду, Q (розрахунок кількості поставленої енергії за період, коли сторони перебували у договірних відносинах, з 24.10.2011 пол 21.12.2011 за рахунком від 31.10.2011) = 2,612 Гкал/рік (кількість теплової енергії на рік) : 182 дн (кількість днів в опалювальному періоді згідно КТМ 204 України 244-94) х 59 днів (кількість днів у розрахунковому періоді, коли сторони перебували у договірних відносинах) = 0,85 Гкал.

Вартість 1 Гкал теплової енергії (з 22 липня 2010 року - зі дня набрання чинності Закону Украни «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 9 липня 2010 р. № 2479-УІ тарифи на теплову енергію для суб 'єктів природних монополій встановлює національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (постанова Верховного Суду України від 05.2013 р. у справі №3-9гс13)), що поставлялась відповідачу складала:

- з 01.10.2011 р. по 31.03.2012р. (тариф для потреб інших споживачів) - 904,55 грн. без ПДВ) відповідно до наказу по підприємству від 30.09.2011р. № 200/1 «Про введення рифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам», прийнятого на підставі постанови НКРРКП України від 30.09.2011р. № 131 встановлення тарифів на теплову енергію ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль»;

-з 01.04.2012 р. по 31.12.2013 р. (тариф для потреб інших споживачів) - 970,02 грн. без ГІДВ) відповідно до наказу по підприємству від 21.03.2012 р. № 70 «Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам», прийнятого на підставі постанови НКРРКП України від 16.03.2012 р. № 136 Про встановлення тарифів на теплову енергію ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль».

Вартість спожитої теплової енергії за період, коли сторони перебували у договірних відносинах буде становити: 904,55 грн. (тариф) х 0,85 Гкал. + 20%ПДВ = 922,64 грн

За опалювальний сезон 2011-2012 років за рахунком від 31.10.2011 слід розраховувати :

904,55 грн. (тариф) х 2,612 Гкал/рік (кількість теплової енергії на рік) + 20%ПДВ =2835,28 грн (правильна сума за рахунком від 31.10.2011) - 922,64 грн (вартість спожитої енергії коли сторони перебували у договірних відносинах) = 1912,64 грн.

За опалювальний сезон 2012-2013 років за рахунком від 31.10.2012 слід розраховувати :

970,02 грн. (тариф) х 2,612 Гкал/рік (кількість теплової енергії на рік) + 20%ПДВ =3040,43 грн (правильна сума за рахунком від 31.10.2012).

За опалювальний сезон 2013-2014 років за рахунком від 31.10.2013 слід розраховувати :

970,02 грн. (тариф) х 2,612 Гкал/рік (кількість теплової енергії на рік) + 20%ПДВ =3040,43 грн (правильна сума за рахунком від 31.10.2013).

За таких обставин, загальна сума боргу відповідає вартості тепловіддачі стояків у заявлені опалювальні періоди та обґрунтовано складає за розрахунком суду 7993,50 грн.

Як вбачається, позивачем також заявлені у відповідності до ст.625 ЦК України у зв'язку із допущеним простроченням виконання грошового зобов'язання по вказаним рахункам з відповідача інфляційні втрати в сумі 3250,36 грн та 3% річних в сумі 908,63 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, матеріалами справи підтверджено направлення відповідних рахунків відповідачу, які разом із доказами направлення їх відповідачу( за три опалювальні періоди) містяться в матеріалах справи.

Перевіривши розрахунок, суд дійшов висновку про те, що позивачем неправильно визначено суму боргу (зокрема, застосовано не вірний обсяг Гкал під час розрахунку), що призвело до допущення арифметичних помилок.

Здійснивши перерахунок, за висновком суду, арифметично вірно обрахованими та такими, що обґрунтовано підлягають стягненню з відповідача є вимоги позивача про стягнення 3% річних:

1) за рахунком від 31.10.2011 (сума основного боргу становить 1912 грн 64 коп., період прострочення 22.12.2011 - 20.11.2014 (1065 днів) = 167 грн 26 коп;

2) за рахунком від 31.10.2012 (сума основного боргу становить 3040 грн 43 коп., період прострочення 16.11.2012 - 20.11.2014 (735 днів) = 183 грн 64 коп;

3) за рахунком від 31.10.2013 (сума основного боргу становить 3040 грн 43 коп., період прострочення 17.11.2013 - 20.11.2014 (369 днів) = 92 грн 21 коп.

Всього підлягає стягненню з відповідача 443 грн 11 коп. 3% річних.

Правильний розрахунок інфляційних втрат:

1) за рахунком від 31.10.2011 (сума основного боргу становить 1912 грн 64 коп., період прострочення січень 2012 - жовтень 2014 (119, 32%) = 369 грн 52 коп;

2) за рахунком від 31.10.2012 (сума основного боргу становить 3040 грн 43 коп., період прострочення грудень 2012 - жовтень 2014 (119, 80%) = 602 грн 05 коп;

3) за рахунком від 31.10.2013 (сума основного боргу становить 3040 грн 43 коп., період прострочення грудень 2013 - жовтень 2014 (119, 56%) = 594 грн 92 коп;

Всього підлягає стягненню з відповідача 1566 грн 49 коп. інфляційних втрат.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню частково. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 10 003 грн 10 коп., з яких: 7993 грн 50 коп. - фактична вартість тепловіддачі стояків за опалювальні періоди 2011-2012 років, 2012-2013 років, 2013-2014 років, нараховані 3% річних в сумі 443 грн 11 коп. та інфляційні втрати в сумі 1566 грн 49 коп. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відносно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вже зазначалось вище, позивач під час розгляду спору зменшив розмір позовних вимог до 80241 грн 04 коп., сплативши первісно судовий збір за подання позову в сумі 1827 грн.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуальнорго кодексу України за результатами розгляду спору на відповідача покладається судовий збір в сумі 219 грн 61 коп., що відповідає сумі задоволених позовних вимог.

Таким чином, позивач вправі звернутися до господарського суду із письмовою заявою, поданою у відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", про повернення судового збору в сумі 65 грн 38 коп.

Крім того, розподіляючи між сторонами витрати зі слати експертного дослідження, враховуючи розмір задоволених судом позовних вимог, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1176,10 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 80241 грн 04 коп. задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, ідентифікаційний код 00131050) заборгованість в сумі 10 003 грн 10 коп., з яких: 7993 грн 50 коп. - вартість тепловіддачі стояків за опалювальні періоди 2011-2012 років, 2012-2013 років, 2013-2014 років, нараховані 3% річних в сумі 443 грн 11 коп., інфляційні втрати в сумі 1566 грн 49 коп.; а також витрати зі сплати судового збору в сумі 219 грн 61 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, ідентифікаційний код 00131050) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1176 грн 10 коп. - витрати за проведення судової експертизи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.2016

Головуючий суддя О.В. Драгнєвіч

Суддя Н.М. Зюбанова

Суддя С.В. Масловський