Постанова № 58406924, 14.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р. Справа№ 910/30700/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2 - дов. № 927 від 23.11.2015 року

від відповідача Красюк Н.І. - дов. № 10-895/д від 09.12.2015 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

на рішення господарського суду міста Києва

від 03.02.2016 року (суддя Пукшин Л.Г.)

у справі № 910/30700/15

за позовом ОСОБА_4

до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

(далі - ПАТ «Укрнафта»)

про стягнення 7 112, 60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2016 року у справі № 910/30700/15 позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ «Укрнафта» на користь ОСОБА_4 невиплачені дивіденди за 2014 рік у розмірі 6 650 грн. 28 коп., 1 138 грн. 83 коп. - витрат по сплаті судового збору та 5 610 грн. 00 коп. - витрат на оплату послуг адвоката. В частині стягнення 462 грн. 32 коп. дивідендів відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати його повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що оскаржене рішення є необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та з невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи. За твердженнями апелянта, суд першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог про стягнення необґрунтованих та неспіврозмірних витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5610, 00 грн., грубо порушив норми процесуального права, зокрема ст. ст. 44, 48, 49 ГПК України та Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Крім цього, на думку відповідача, місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема ч. 1 ст. 117 та ст. 509 ЦК України, ч. 3 ст. 88, ст.ст. 173, 176 ГК України та ст. 29 Закону України «Про акціонерні товариства»,адже не звернув увагу, що з метою реалізації своїх прав на отримання частки прибутку ПАТ «Укранафта» за 2014 фінансовий рік, позивач мав би звернутись до емітента з належно оформленою вимогою про виплату дивідендів та підтвердженням права власності на цінні папери ПАТ «Укранафта» на встановлену дату обліку - 03.08.2015 року тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрнафта» з доданими до неї документами повернуто скаржнику.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2016 року касаційну скаргу ПАТ «Укрнафта» задоволено; ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 року скасовано; справу № 910/30700/15 передано до Київського апеляційного господарського суду для розгляду.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрнафта» прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів та розгляд справи призначено на 31.05.2016 року.

30.05.2016 року в зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М. у відпустці, проведено заміну цього судді та відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрнафта» прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів.

В судовому засіданні 31.05.2016 року оголошено перерву по справі на 14.06.2016 року через заміну судді Коршун Н.М. на суддю Мартюк А.І. та необхідністю ознайомлення останньою з матеріалами справи.

В судове засідання 14.06.2016 року з'явились представники сторін, представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити за наведених в скарзі підстав, оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Відповідно до ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

На підставі ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Так, ОСОБА_4 звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Укрнафта» про стягнення 7 112,60 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконав належним чином зобов'язань з виплати позивачу як акціонеру ПАТ «Укрнафта» дивідендів за 2014 рік, відтак просила стягнути суму невиплачених дивідендів в розмірі 7112,60 грн. тощо.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що право на отримання частки прибутку - дивідендів має бути реалізоване акціонером, а зобов'язання емітента по виплаті частки прибутку - дивідендів акціонеру виникає під час реалізації акціонером наданого йому права, на думку відповідача, позивач мав завернутись до ВАТ «Укрнафта» з вимогою про виплату дивідендів та надати належне підтвердження своїх прав на їх отримання тощо.

З'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, розглянувши сукупність поданих сторонами доказів на підтвердження та спростування позовних вимог відповідно, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість частини позовних вимог, відтак прийняв рішення про часткове задоволення позову.

Так, задовольняючи позов частково, місцевий суд посилався на те, що ОСОБА_4 є акціонером ПАТ «Укрнафта» з кількістю акцій 305 штук. Оскільки відповідач свого обов'язку по виплаті позивачу дивідендів за 2014 рік не виконав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача основного боргу з виплати дивідендів в сумі 6 650, 28 грн. Крім цього, врахувавши той факт, що пов'язані з оплатою вартості послуг адвоката витрати позивача документально підтверджено, адвокат ОСОБА_2 був присутнім в судових засіданнях як представник позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката як обґрунтовані підлягають задоволенню.

Таким чином, місцевий суд вважав доведеними позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача, які останнім не спростовано у встановленому законом порядку, а відтак такими, що підлягають задоволенню. В свою чергу, позовні вимоги про стягнення з відповідача 462 грн. 32 коп. дивідендів, місцевий суд вважав такими, що задоволенню не підлягають, так як відповідачем було утримано та сплачено до бюджету з нарахованого позивачу доходу у сумі 7112,60 грн. податок з доходів фізичних осіб за ставкою 5%, що склав за 2014 рік 355,63 грн. та військовий збір за ставкою 1,5 %, що склав за 2014 рік 106,69 грн. тощо.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.07.2015 року загальними зборами акціонерів ПАТ «Укрнафта» було прийнято рішення про виплату дивідендів за результатами діяльності відповідача в 2014 році в розмірі 23,32 грн. на кожну акцію та було визначено дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів - 03.08.2015р. (копія витягу з протоколу загальних зборів акціонерів № 23 від 22.07.2015 наявна в матеріалах справи).

В опублікованому у Відомостях НКЦПФР № 142 від 30.07.2015 року повідомленні ПАТ «Укрнафта» про порядок та строки виплати дивідендів за акціями емітента зазначено, що виплата здійснюється в строк з 03.08.2015 року по 03.10.2015 року в порядку, встановленому ч. 5 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства».

На момент прийняття рішення загальними зборами та початок перебігу визначених ними строків виплат дивідендів позивач - ОСОБА_4 була акціонером ПАТ «УКРНАФТА» із кількістю акцій 305 штук, що підтверджується виданою ТОВ ФК «КУБ» відповідною випискою про стан рахунку в цінних паперах на 03.08.2015 року.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось відповідачем, що належна позивачеві сума дивідендів не була сплачена ним до закінчення строків виплати.

Відповідно до положень ст. 88 ГК України, ст. 116 ЦК України та ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника, товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

За приписами ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, до компетенції яких належить, зокрема, затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів).

Положеннями ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, який виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Відповідно до п.п. 6.20 Статуту відповідача дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано в установленому порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом.

За умовами п.п. 6.21 Статуту відповідача виплата дивідендів акціонерам фізичним особам здійснюється готівкою, поштовим переказом, банківським переказом. Спосіб виплати дивідендів визначається органом, що прийняв рішення про виплату дивідендів.

За таких обставин, законодавство та статут відповідача регламентують виплату дивідендів відповідно до реєстру вкладників цінних паперів, складеному на дату початку виплати дивідендів та даних цього реєстру, що зумовлює настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин та який згідно ст. 11 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства зобов'язані виконувати.

Оскільки статут та законодавство не передбачають додаткових чи будь-яких інших умов для виплати дивідендів, зокрема, обов'язку акціонера звертатись до емітента з вимогою про виплату належних йому до виплати дивідендів та не встановлюють строків такого звернення, відповідач не мав жодних підстав не сплачувати нараховані позивачу дивіденди у встановлений загальними зборами строк, тобто з 03.08.2015 року по 03.10.2015 року.

Як встановлено матеріалами справи за 2014 рік дивіденди позивача складають 7112,60 грн. з розрахунку 23,32 грн/акція.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вищенаведене спростовує посилання відповідача на необхідність звернення позивача до емітента з відповідною заявою про виплату дивідендів.

Так правова позиції узгоджується й з висновками, викладеними в постановах Вищого господарського суду України №910/14601/13 від 01.10.2014 року, № 910/18149/14 від 24.02.2015 року, а також постановах Київського апеляційного господарського суду № 910/19251/15 від 16.12.2015 року, № 910/18961/15 від 08.12.2015 року тощо.

В зв'язку з цим, підставними та обґрунтованими видаються висновки місцевого суду про те, що обов'язок відповідача виплатити дивіденди ґрунтується за приписах актів цивільного законодавства, з врахуванням його прострочення з 03.08.2015 року, вимоги про стягнення дивідендів за 2014 рік на користь позивача підлягають задоволенню.

Крім цього, за приписами п. 167.5.2. ПК України ставка податку становить 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України оподаткування військовим збором продовжено до набрання чинності рішенням ВРУ про завершення реформи Збройних Сил України. Платниками збору є визначені п. 162.1 ст. 162 цього кодексу особи. Об'єктом оподаткування збором є визначені ст. 163 цього кодексу доходи. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пп 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється в порядку, встановленому ст. 168 цього кодексу, за ставкою, визначеною пп. 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є визначені ст. 171 цього кодексу особи.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання вищезгаданих положень податкового законодавства, відповідачем було утримано та сплачено до бюджету з нарахованого позивачу доходу в сумі 7 112,60 грн. податок з доходів фізичних осіб за ставкою 5%, що склав за 2014 рік 355,63 грн. та військовий збір за ставкою 1,5 %, що склав за 2014 рік 106,69 грн. (копії платіжного доручення № 15823-ПБ15 від 02.10.2015 та витяг з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 4-й квартал 2015 від 29.12.2015 наявні у справі). Тому посилання відповідача на необхідність зменшення суми коштів, які підлягають стягненню з нього, на суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору заслуговують на увагу.

З огляду на наведене, місцевий суд дійшов правомірного висновку про стягнення дивідендів в розмірі 6 650,28 грн. (7 112,60 грн. - 355,63 грн. - 106,69 грн.), відтак часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи спір про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 6 000,00 грн.,суд першої інстанції допустився помилки, коли позов в цій частині задовольнив в повному обсязі.

Так, в матеріалах справи наявний Договір № 06/11 про надання правової допомоги від 27.11.2015 року, який укладено між позивачем та адвокатом ОСОБА_2, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2779, копія платіжного доручення № 1158738703 від 30.11.2015 року на суму 6000,00 грн.

З огляду на наведене, приписи ст. 44 ГПК України та п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», місцевий суд вважав докази на підтвердження цих позовних вимог достатніми та обґрунтованими, тому дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають 5 610 грн. витрат на оплату послуг адвоката позивача.

Так, на підставі ст. 44 ГПК України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру» ( ст. 48 ГПК України ).

Згідно ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Виходячи з наведеного та положень п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 року про те, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України, місцевий суд позовні вимоги в частині відшкодування витрат на оплату адвоката задовольнив повністю.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна, адже на підставі п.6.5 вищезгаданої постанови, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має врахувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. Докази на підтвердження розумності витрат на оплату послуг адвоката повинна подавати сторона, яка вимагає відшкодування цих витрат тощо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведеного та того факту, що задовольняючи позов про стягнення з відповідача на користь позивача 6 650 грн. невиплачених дивідендів, місцевий суд стягнув 5 610 грн. витрат на оплату послуг адвоката, за відсутності доказів на підтвердження розумності та співрозмірності заявлених до стягнення витрат на послуги адвоката з ціною позову та сумою фактично невиплачених дивідендів, апеляційний господарський суд вважав, що судове рішення в цій частині є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. В решті рішення як законне та обґрунтоване обставинами й матеріалами справи, приписами чинного законодавства, належить залишити без змін. Оскільки доводи апелянта заслуговують на увагу частково, скарга підлягає частковому задоволенню.

З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги й відповідно часткове задоволення вимог позивача, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та розгляд апеляційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнити частково, рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2016 у справі № 910/30700/15 в частині задоволених позовних вимог про стягнення 5 610,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про часткове задоволення вимог позивача.

Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, Несторівський провулок, буд. 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта) невиплачені дивіденди за 2014 рік в розмірі 6 650 (шість тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 28 коп., 1 138 (одну тисячу сто тридцять вісім) грн. 83 коп. витрат по сплаті судового збору та 711 (сімсот одинадцять) грн. 26 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

В задоволенні решти позовних вимог та стягненні решти судових витрат відмовити».

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/30700/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк