Рішення № 58406784, 13.06.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2016р. Справа№ 914/1247/16

За позовом: Першого заступника керівника Самбірської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бітлянської сільської ради Турківського району, с. Бітля Турківського району Львівської області

до відповідача: Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП Галсільліс, м. Турка Турківського району Львівської області

про стягнення 675 136, 98 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Підкостельній О.П.

Представники:

від прокуратури: ОСОБА_1

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_2 - представник

Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторін розяснено.

Розглядається справа за позовом Першого заступника керівника Самбірської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бітлянської сільської ради Турківського району до Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП Галсільліс про стягнення 675 136, 98 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.05.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні на 23.05.2016 р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідній ухвалі суду, в судовому засіданні оголошувалася перерва.

В судових засіданнях, прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити з підстав викладених в позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Перший заступник керівника Самбірської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бітлянської сільської ради Турківського району (надалі - позивач) звернувся в господарський суд з позовом до Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП Галсільліс (надалі - відповідач) про стягнення 675 136, 98 грн.

В обгрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що у провадженні слідчого відділення Турківського відділення поліції Самбірського відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження, за ознаками кримінального правопорушення, а саме незаконна порубка лісу. Досудовим слідством встановлено, що на території Бітлянського лісництва Турківського ДЛГП «Галсільліс» в обході № 1 кварталах № 1-5 невстановленими особами вчинено самовільну рубку лісу, а саме 325 дерев породи «ялиця» та «смерека», в обсязі 158, 62 куб.м., у зв»язку з чим державі завдано шкоду в сумі 675 136, 98 грн.

Вказана сума збитків підтверджена актом ревізії обходу № 1 Бітлянського лісництва від 17.04.2013 р., відомістю переліку самовільно зрубаних дерев та довідками про таксову вартість деревини.

Оскільки, відповідач є постійним лісокористувачем, в обов»язки якого входить, зокрема: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання прави і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства, а збитки від незаконної порубки лісу завдані вкаслідок неналежного виконання службовими особами відповідача своїх службових обов»язків, відтак, на думку прокурора та позивача, саме відповідач зобовязаний відшкодувати завдані державі збитки в розмірі 675 136, 98 грн.

У відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, що в матеріалах справи відсутні докази причетності відповідача до незаконної рубки, як і не встановлено, що дії чи бездіяльність останнього були протиправними. Відповідач отримавши повідомлення про факт незаконної рубки та пошкоджень лісових насаджень, вчинив активні дії з належного повідомлення про такий факт правоохоронних органів, звернувшись до них з метою виявлення винних осіб. Крім того, прокурором та позивачем не надано жодного доказу, що відповідач не дотримався або порушив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконної рубки.

Разом з тим, представники відповідача зазначають, що чинним законодавством не передбачено обовязку лісокористувачів з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок самовільної рубки лісу невстановленними особами на підвідомчій їм території. Застосування такс, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», до підприємств, установ, організацій і громадян, що здійснюють охорону лісових насаджень, за виключенням випадків, коли встановлено, що вони безпосередньо скоїли такі порушення, є неправомірним та свідчить про недоведеність розміру завданої шкоди.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити, виходячи з наступних мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період, зокрема, ліс та інша рослинність.

Як встановлено судом, на території Бітлянського лісництва Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» в обході № 1 кварталах № 1-5 невстановленними особами вчинено самовільну рубку лісу, а саме 325 дерев породи «ялиця» та «смерека», в обсязі 158, 62 м. куб. У зв»язку з цим на підставі наказу директора Турківського ДЛГП «Галсільліс» від 01.04.2013 р. № 61 працівниками Турківського ДЛГП «Галсільліс» проведено ревізію, за результатами якої складено акт, в якому встановлено, що у звязку із самовільною рубкою лісу завдано шкоду в сумі 675 136, 98 грн. Розрахунок завданої шкоди здійснено згідно з таксами для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення та неприпинення росту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».

Всі матеріали по факту самовільної рубки було передано в Турківський РВ УМВС України у Львівській області, де до сьогоднішнього дня перебувають у провадженні слідчого відділення поліції Самбірського відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області.

Як зазначає прокурор та позивач, що й не заперечується відповідачем, Турківське дочірнє лісогосподарське підприємство «Галсільліс» є комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством, яке створене обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством «Галсільліс» та є постійним лісокористувачем, зокрема території Бітлянського лісництва, що знаходиться на території Бітлянської сільської ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно статті 105 Лісового кодексу України, особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно зі ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законом. Відповідно до ст. 69 цього Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Суд зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причиновий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

У вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів (пункт 6.1.2. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища").

Згідно ст. ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

З посиланнями відповідача про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р. № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» не передбачено відповідальності постійних лісокористувачів за незабезпечення збереження лісів і лісових насаджень, суд не погоджується, оскільки відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами. Відповідачем як лісокористувачем не забезпечено охорону і збереження закріплених за ним лісів та допущено їх незаконну рубку в кількості 325 дерев породи «ялиця» та «смерека», в обсязі 158, 62 м. куб., крім того відповідачем не надано суду жодних доказів вчинення ним дій щодо збереження та охорони лісів та недопущення самовільної рубки лісу, а відтак позовні вимоги є обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладається на відповідача повністю.

Зважаючи на наведене, керуючись статтею 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП Галсільліс (82500, м. Турка Турківського району Львівської області, вул. Міцкевича, 7, код ЄДРПОУ 31147847) на користь Державного бюджету України, обласного бюджету Львівської області, до спеціального фонду місцевого бюджету Бітлянської сільської ради 675 136, 98 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України у Львівській області за балансовим рахунком 3311 Кошти які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами зарахувавши 50 % стягнутої суми в розмірі 337 568, 47 грн. до спеціального фонду місцевого бюджету Бітлянської сільської ради (р/р 33112331700668, код ЄДРПОУ 36787927, МФО 825014); 20% стягнутої суми в розмірі 135 027, 39 грн. до спеціального фонду обласного бюджету Львівської області; 30 % стягнутої суми в розмірі 202 541, 09 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України.

3. Стягнути з Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП Галсільліс (82500, м. Турка Турківського району Львівської області, вул. Міцкевича, 7, код ЄДРПОУ 31147847) на користь Прокуратури Львівської області (79005, м. Львів, проспект Шевченка 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) суму в розмірі 10 127, 05 грн. судового збору.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 17.06.2016 року.

Суддя Манюк П.Т.