Ухвала суду № 58406232, 15.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2016 р. м. Київ К/800/13077/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Загороднього А.Ф., Зайцева М.П.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представників позивача: Мазура В.В., Капустінської О.Г.,

представника відповідача: Лавренюка А.С.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року

у справі № 826/14857/14

за позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - Підприємство) звернулось в суд з позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - Фіскальна служба), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 02 вересня 2014 року №000283.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року, в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Фіскальною службою проведено перевірку Підприємства, за результатами якої складено акт від 23 липня 2014 року №13/96/2100/37199618 «Про результати проведення фактичної перевірки ДП «Укрспирт», згідно з яким позивачем порушено вимоги частини шостої статті 14 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481) та пункту 6 Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за їх обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1266.

Висновки відповідача про порушення наведених норм ґрунтуються на тому, що позивачем здійснювалось відвантаження фракції головної етилового спирту без дозволу, виданого уповноваженим представником контролюючого органу та без штампу «Виїзд дозволено» на товарно-транспортних накладних і актах загрузки: 08, 12 та 13 липня 2014 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 2 вересня 2014 року № 000283, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 9 117 565,83 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з товарно-транспортними накладним на переміщення сприту етилового від 08 липня 2014 року серії 01 АААА № 283999, від 12 липня 2014 року серії 01 ААА № 285752 та від 13 липня 2014 року серії 01 АААА № 285754 підприємством відвантажено фракцію головну етилового спирту з смт. Лопатин Радехівського району Львівської області до смт. Лужин Кіцманського району Чернівецької області.

Відповідного дозволу, виданого уповноваженим представником органу доходів і зборів на акцизному складі на відвантаження фракції головної етилового спирту Підприємство не отримувало, а на товарно-транспортних накладних відсутні відповідні відмітки представника органу доходів і зборів про погодження відпуску.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивач протиправно здійснив переміщення фракції головної етилового сприту без проставлення відповідних відміток та без оподаткування його акцизним податком.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, зробленими з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з частиною 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався. В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Разом з тим, наведених вимог суди попередніх інстанцій не дотримались.

Відповідно до преамбули названого Закону, він визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до визначення понять, які використовуються у Законі України № 481, спирт етиловий - спирт етиловий-сирець, спирт етиловий ректифікований технічний, спирт етиловий денатурований (спирт технічний), спирт етиловий технічний, спирт етиловий ректифікований, що відповідають кодам 2207 і 2208 згідно з УКТЗЕД та виготовлені з крохмало- і цукровмісної сировини або з нехарчових видів сировини за спеціальними технологіями.

Положеннями статті 14 Закону України № 481 врегульовані питання імпорту, експорту та торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим.

Згідно з частиною 6 названої відвантаження спирту етилового з акцизного складу здійснюється на підставі дозволу, виданого уповноваженим представником органу доходів і зборів на такому акцизному складі. Дозвіл на відпуск спирту етилового з акцизного складу (крім відпуску спирту етилового на експорт) надається за умови сплати акцизного податку зі спирту, що повинен бути переданий, грошовими коштами або забезпечення сплати акцизного податку податковим векселем, авальованим банком (податковою розпискою).

При цьому, абзацом 16 частини 2 статті 17 Закону України №481 закріплено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі вивезення спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів з території акцизного складу або транспортування такої продукції без відмітки представника органу доходів і зборів на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що в разі у разі вивезення спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів з території акцизного складу або транспортування такої продукції обов'язковим є отримання відмітки представника органу доходів і зборів на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску.

З урахуванням наведеного попередні судові інстанції дійшли юридично правильного висновку про те, що посилання позивача на відсутність правових підстав для отримання відмітки представника органу доходів і зборів на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску спирту етилового при його переміщенні в межах підприємства з одного місця провадження діяльності до іншого, оскільки при такому переміщенні акцизний податок не сплачується, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

З урахуванням наведеного, для визначення правомірності дій позивача щодо транспортування фракції головної етилового спирту без отримання відмітки представника органу доходів і зборів на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску перевірці підлягає належність фракції головної етилового спирту як спирту етилового.

В обґрунтування позиції, що транспортування фракції головного етилового спирту не потребує погодження відпуску, позивач посилався на те, що вона відноситься до категорії відходів винокуріння і не є спиртом етиловим.

Відповідно до визначення, наведеного у підпункті 14.1.237 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) спирт етиловий - всі види спирту етилового, біоетанол, які зазначені у товарних позиціях 2207 та 2208 згідно з УКТ ЗЕД.

З метою встановлення правомірності віднесення фракції головного етилового спирту до категорії відходів винокуріння, слід звернутися до Закону України «Про відходи», яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №187/98-ВР).

Відповідно до визначення, наведеного у абзаці першому статті 1 названого Закону відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення

Аналіз наведеного визначення дає підстави для висновку, що відходами є речовини, матеріали, предмети і товари (продукція), які мають наступні характеристики:

- повністю або частково втратили свої споживчі властивості;

- не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення;

- від яких власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що обов'язковому з'ясуванню під час розгляду справи підлягає питання наявності у позивача технічних можливостей використання фракції головного етилового спирту для виробництва будь-якого іншого продукту.

У разі відсутності таких можливостей, а також встановлення наміру позбутися фракції головного етилового спирту, для позивача фракції головного етилового спирту набуває статусу відходу, а тому не підпадатиме під визначення категорії 2207 та 2208.

Посилання позивача на внесення змін до ДСТУ 7403:2013 та ДСТУ 3296-95 є безпідставними, оскільки відповідні зміни набули чинності з 01 березня 2016 року, тобто після виникнення спірних правовідносин, а тому не можуть бути до них застосовані.

Не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами й посилання суду апеляційної інстанції на те, що за змістом акта податкової перевірки позивача фракція головна етилового сприту передавалась з одного підрозділу до іншого для переробки та подальшої реалізації готової продукції, оскільки висновки акта перевірки не містять такої інформації.

Водночас, за змістом абзацу 16 частини 2 статті 17 Закону України № 481 за вчинення названого у ній порушення до суб'єкта господарювання застосовується штраф у розмірі 200 відсотків вартості вивезеної або транспортованої продукції.

Отже, при визначенні розміру штрафних санкцій розрахунковими величинами є кількість продукції та її вартість.

Однак, погоджуючись із правильністю розрахунку суми застосованих до позивача фінансових санкцій, судами попередніх інстанцій не перевірено вказані величини, незважаючи на те, що під час розгляду справи Підприємство зазначало про необгрунтований обрахунок штрафу, з огляду на те, що вартість фракції головної етилового спирту становила 7 660,79 грн.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що надання оцінки всім важливим аргументам сторін, що беруть участь у справі, становить гарантію дотримання принципу справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін А.Ф. Загородній М.П. Зайцев