Ухвала суду № 58406197, 01.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Київ К/9991/1115/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Шевчук П.О.,

представників позивача Борозенцева С.В., Кравченка О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 у справі №2а/0570/15737/2011 за позовом Приватного малого виробничо-впроваджувального підприємства «Протех» до Державної податкової інспекції в місті Краматорську Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011, позовні вимоги Приватного малого виробничо-впроваджувального підприємства «Протех» до Державної податкової інспекції в місті Краматорську Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 22.08.2011 №0000722302/26184.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція в місті Краматорську Донецької області 20.12.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.01.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 11, 69, 79, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією в місті Краматорську Донецької області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного малого виробничо-впроваджувального підприємства «Протех» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.03.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 310842,00грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на безпідставному формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Донпромінвест» з огляду на те, що не підтверджено поставки товарів позивачу від контрагента.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією в місті Краматорську Донецької області складено акт 05.08.2011 №925/23-2/13540086 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.08.2011 №0000722302/26184, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 310842,00грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 77710,50грн.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Донпромінвест» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату, картками бухгалтерських рахунків, оборотно-сальдовими відомостями, журналами-ордерами і відомостями по рахунку. Сплата коштів у безготівковій формі у повному обсязі за отриманий товар підтверджується виписками з банківського рахунку.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.

На момент здійснення господарських операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Донпромінвест» було у встановленому порядку зареєстровано як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Посилання відповідача на ненадання підприємством первинних документів під час перевірки як доказ правомірності оскаржуваного рішення обґрунтовано відхилено судами, оскільки податковим органом проігноровано факт вилучення на час перевірки відповідних документів у позивача згідно з протоколом обшуку та виїмки.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В той же час, відповідачем не надано належних доказів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені Державною податковою інспекцією в місті Краматорську Донецької області у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Донпромінвест».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильними.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Краматорську Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.10.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 у справі №2а/0570/15737/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв