Ухвала суду № 58406160, 14.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року м. Київ К/800/10697/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Кошіля В.В.,

Сіроша М.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.02.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015

у справі № 2а-3273/12/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бандурський олійноекстракційний завод»

до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015, скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.08.2010 № 0000362301/0, від 02.09.2010 № 0000362301/1, від 04.10.2010 № 0000362301/2, прийняті Первомайською ОДПІ Миколаївської області ДПС.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ згідно розрахунку суми бюджетного відшкодування за листопад 2009 року, під час відображення операцій з ТОВ «Будівельне управління-77», за результатами якої складено акт № 1436/07/32390305 від 11.08.2010, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за жовтень 2009 року на суму 1 749 506,48 грн. і, відповідно, завищено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в листопаді 2009 року на 1 749 506,48 грн.

На підставі акту перевірки 12.08.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000362301/0, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування ПДВ на суму 1 749 506,48 грн., а також за результатом адміністративного оскарження відповідачем були прийняти податкові повідомлення-рішення від 02.09.2010 № 0000362301/1 та від 04.10.2010 №0000362301/2, аналогічні первинному рішенню від 12.08.2010.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно ст.7 п. 7.5. пп. 7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріали справи свідчать, що 29.07.2009 між позивачем та ТОВ «Будівельне управління-77» був укладений договір генерального підряду №77, предметом якого є виконання генеральним підрядником - ТОВ «Будівельне управління-77», власними силами і засобами робіт по будівництву Бандурського олійноекстракційного заводу. Ціна договору складає 3205566,0 грн., в тому числі 20% ПДВ.

На підтвердження реальності отримання від вказаного контрагента товарів та послуг за вище зазначеним договором, позивачем надані до матеріалів справи дозволи і сертифікати відповідності, видані ТОВ «Будівельне управління-77» Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, архітектурно-технічні паспорти на окремі об'єкти, які входять до складу цілісного майнового комплексу Бандурського олійноекстракційного заводу, а також акти готовності об'єкта до експлуатації, відповідно до яких об'єкт закінчений будівництвом.

Крім того, 27.10.2010 виконавчим комітетом Софіївської сільської ради Первомайського району Миколаївської області позивачу видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а Первомайським міжміським бюро технічної інвентаризації того ж дня прийнято рішення про державну реєстрацію прав позивача на вказане майно.

Позивач повністю сплатив договірну ціну, про що свідчать платіжні доручення, додані до матеріалів справи і на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Будівельне управління-77», сформував податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем послуг у ТОВ «Будівельне управління-77», на які позивач як платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Крім того, судами вірно зазначено, що отримані позивачем документи (податкові накладні, акти виконаних робіт (послуг), акти готовності об'єкта до експлуатації, дозволи і сертифікати відповідності, платіжні доручення, а також правоустановчі документи на збудоване майно), дають можливість встановити обсяги наданих позивачу послуг з будівництва Бандурського олійноекстракційного заводу, що дає підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання послуг своєму безпосередньому постачальнику (генеральному підрядчику), який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем правомірно на підставі первинних документів та відповідно до норм чинного законодавства сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з вказаним контрагентом, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.02.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) В.В. Кошіль (підпис) М.В. Сірош